ua en ru

Хто буде відбудовувати Україну: виклики, тенденції та досвід країн, який ми можемо перейняти

Хто буде відбудовувати Україну: виклики, тенденції та досвід країн, який ми можемо перейняти Як має відбуватися відбудова України після війни (ілюстративне фото: Getty Images)

Перемога України - це не лише про один день, припинення військових дій або виплату репарацій. Перемога - це процес повноцінного відновлення нашої держави, внаслідок якого вона стане успішною та економічно розвиненою. Шлях до цього, перш за все, це припинення бойових дій, звільнення всіх окупованих територій та початок масштабної відбудови.

Три головних стовпи, на яких тримається відбудова України - це забезпечення миру, фінансових надходжень та наявність фахівців, чиїми руками відбудовуватиметься країна.

Якщо над першими двома факторами посилено працюють держава та ЗСУ, то із забезпеченням робочих рук для відбудови експерти вже прогнозують велику проблему.

До повномасштабного вторгнення в Україні існувала проблема відтоку фахівців за кордон. Після 24 лютого вона лише загострилась, адже Україну покинули не лише представники різних професій, а й багато молоді, учнів, студентів. Це негативний вплив не лише на поточний стан трудових ресурсів в Україні зараз, а й у перспективі.

Частково на деокупованих територіях вже почався процес відновлення міст, будинків, інфраструктури та підприємств. У майбутньому масштаби відбудови, які потрібно здійснити, будуть в рази більшими, що потребуватиме залучення значних фінансових ресурсів та найголовніше - компетентних людей. За оцінками Українського інституту майбутнього, станом на травень 2023 року постійне населення України становить 29 млн осіб. З цього вже назріває питання: хто буде відбудовувати Україну після перемоги?

Щоб розвинути гідний європейський рівень життя, відновити все зруйноване окупантами, звісно, потрібна перемога, кошти, але найважливішими залишаються люди.

За даними соціологів приблизно 70% українців, які вимушено переїхали за кордон, готові повернутись додому. Проте ці цифри дуже орієнтовні, адже сильно залежать від подальшої ситуації всередині України, яку важко спрогнозувати. Жінки, які виїхали з дітьми, більше орієнтуються на їхнє навчання й з кожним новим навчальним роком ймовірність на їхнє повернення додому зменшується.

Після початку повномасштабного вторгнення Україну покинуло приблизно 640 тисяч школярів та близько 800 тисяч молодих людей віком від 20 до 29 років. Сукупно - понад мільйон українців вже навчаються в європейських країнах із розвиненою освітньою системою, вони мають можливість отримати диплом європейської країни - квиток до ринку праці ЄС.

Гідної альтернативи для навчання молоді зараз в Україні важко запропонувати, адже через воєнні дії та постійні обстріли існує проблема із якісною підготовкою фахівців, особливо робочих спеціальностей, які вкрай необхідні для відбудови України.

Багато навчальних закладів фізично зруйновані та непридатні для навчання. Впроваджувати зміни та будувати високоякісну систему освіти під час війни задача не з легких. Тут 100% потрібна залученість громадських організацій, наприклад, тих, що займаються професійними курсами та допомагають українцям освоювати нові затребувані професії, міжнародних організації та спеціальних програм для відновлення навчальних закладів. Важливим кроком є створення спільних навчальних програм разом з бізнесом, що дає можливість здобувати максимально актуалізовані знання та готувати спеціалістів згідно реальних потреб ринку.

Саме запит на фахівців робочих спеціальностей один із найвищих в Україні, така тенденція ще протягом тривалого часу точно буде мати місце, зважаючи на те, що для відбудови країни потрібні будівельники, електрики, муляри, кранівники та інші робітники, підготовкою яких в Україні займаються професійно-технічні училища.

Через бюджет воєнного часу на великі інвестиції в професійно-технічну освіту не варто очікувати. Тож як один із варіантів вирішення ситуації - це напрацювання системи партнерств між професійно-технічними училищами, коледжами та представниками великого, середнього та малого бізнесу. Це гарна можливість для молоді спробувати себе в різних професіях, отримати досвід. Для представників бізнесу - це шанс долучитись до зростання робочих кадрів в Україні й підтримати студентів.

Ось кілька дуже вдалих прикладів з інших економічно розвинених країн, досвід яких ми могли б перейняти.

Німеччина

Дуальна система навчання в Німеччині відома своєю успішністю. У цій системі студенти проводять певну кількість часу в навчальних закладах і певну кількість часу у підприємствах, де вони отримують практичний досвід. Це дозволяє отримати реальні навички та досвід у робочій обстановці, а підприємствам відібрати та навчити молодих працівників згідно зі своїми потребами.

США

Програма навчання на підприємстві (Work-Based Learning Programs) у США передбачає партнерство між школами і компаніями з метою навчання студентів практичним навичкам. Студенти можуть виконувати роботу на підприємстві, отримуючи при цьому кредити за навчання. Це дозволяє їм здобути реальний досвід роботи та налагодити зв'язки з професійною галуззю.

Канада

Програма навчання за допомогою кооперації (Cooperative Education Programs) у Канаді поєднує навчання в університетах та коледжах з роботою на підприємствах. Студенти чергуються між семестрами навчання та роботою на підприємстві, отримуючи необхідний досвід роботи та практичні навички у обраній галузі.

Норвегія

Проект "Fagbrev" у Норвегії спрямований на забезпечення навчання та практикуму для студентів професійно-технічних навчальних закладів у співпраці з підприємствами. Студенти проводять певну частину свого навчання на робочому місці, отримуючи досвід роботи в реальних умовах та під керівництвом професіоналів у певній галузі.

На OLX Робота ми також спостерігаємо стрибок росту на фахівців робітничих спеціальностей. Наприклад, кількість вакансій синіх комірців у червні 2021 року становила 45 875 оголошень, станом на травень 2023 їхня кількість зросла на 50%. В перспективі значний ріст очікується у галузі будівництва, адже чи не найбільша потреба у відбудові житлової, цивільної та промислової інфраструктури. Для країни, яка воює та згодом потребуватиме багато ресурсів і фахівців для відбудови, потрібно вкладати у робочі спеціальності та підвищувати престиж таких професій серед молоді.

Головним чинником для повернення людей - є безпека, можливість воззʼєднати сімʼю, наявність робочих місць, гідний рівень оплати праці. Тож разом з напрацюванням нової міграційної політики та пошуком робочих рук за кордоном, критично важливо вкладати у те, що стимулюватиме наших людей повертатись додому, а особливо - інвестувати в покращення та реформування системи освіти, особливо для представників професій, які в великій мірі які займатимуться відбудовою країни.