У Києві вшанували пам'ять померлого безхатченка, який пролежав два дні під стінами лікарні швидкої допомоги

Чоловіка вчасно не надали допомогу, хоча його неодноразово бачили з вікон медустанови

15 травня під стінами київської міської лікарні швидкої допомоги (ЛШД, вул. Братиславська, 3) вшанували пам'ять безхатченка, який два дні пролежав біля медзакладу і помер незабаром після госпіталізації. Близько тридцяти чоловік принесли до входу в лікарню свічки, лампадки і квіти. Священик відслужив панахиду по померлому. Люди тримали в руках плакати з написом "#Я_Людина".

"Опинитися в такій ситуації може кожен. Ніхто не повинен вмирати в таких умовах без надання допомоги і без жалю", - пояснюють значення плакатів активісти.

Фото: У акції взяли участь навіть діти (Громада святого Егідія)

На Facebook-сторінці служби порятунку бездомних пояснили, що до них поступив анонімний дзвінок з повідомленням про те, що голий чоловік, прикритий шматком ковдри, лежав під стінами лікарні вже тривалий час. Прибулі на місце волонтери підтвердили цей факт.

Фото: Бездомний перебував у критичному стані (Facebook/santegidio.ukraina)

Як повідомлялося раніше, в наданні медичної допомоги чоловікові відмовили. У свою чергу департаменті охорони здоров'я КМДА розповіли, що першими його знайшли саме лікарі. Вони спробували надати йому допомогу, але той відмовився від огляду і почав лаятися. "Тоді медпрацівники викликали службу порятунку бездомних. Незабаром під'їхала і швидка допомога. Після тривалих умовлянь людині все-таки надали медичну допомогу і госпіталізували в БСП. Там він пробув три дні і незабаром помер", - повідомили в департаменті.

Померлому було 63 роки. Прізвище його залишається невідомою. "Припускаємо, що його звали Юрій", - кажуть активісти.

"Я вирішила прийти сюди, коли мені прийшло повідомлення зі страшною новиною про смерть волоцюги. Ми не могли залишитися осторонь від цієї проблеми. Але, на жаль, все, що ми можемо зараз зробити – це вшанувати пам'ять Юрія. У той же час будемо допомагати іншим бездомним", - розповідає волонтер Юлія Курочка.

За словами організаторів, акція спрямована не проти лікарні, а проти байдужості суспільства до проблеми бездомних. Побачивши, як на вулиці лежить чоловік, більшість просто проходять повз.

"Близько восьми років тому взимку бездомна жінка народила дитину, але вже через кілька днів з лікарні її знову відправили мерзнути на вулицю. Подібні ситуації говорять про те, що в країні відсутня система надання допомоги бездомним після виписки з лікарні. Адже лікарі теж не всесильні. Містити знедолених вони самі не можуть, от люди і опиняються на вулиці знову. Виникає замкнене коло", - додає Юлія.

Фото: Подібні трагедії не повинні повторитися (Громада святого Егідія)

"Для нас ця акція під стінами лікарні – тільки початок. Будемо надалі все частіше привертати увагу громадськості до проблеми допомоги бездомним. Хочу попросити всіх: якщо побачите на вулиці людини, який потребує спасіння, не проходьте мимо", - говорить Віта Зіневич, член спільноти святого Егідія, що допомагає бездомним.

Довгий час державна політика України стосовно людей без певного місця проживання перебувала в стані невизначеності. Тільки в 2005 році понемного стали вводити систему обліку бездомних: відкривати центри для ночівлі, також запустили в роботу спеціальний патруль, який тепер займається пошуком і реєстрацією тих, хто опинився на вулиці. Людям пропонують вирушити в центр соціальної допомоги і стати на державний облік. Тоді вони можуть отримувати медичну допомогу і їжу.

Але на ділі патрулювання й пошук бездомних має короткочасний характер: соціальні служби активно працюють тільки в період холодів. Виїзди найчастіше проводять з грудня по березень, коли погодні умови є для бездомних справжню небезпеку.

Фото: Священик відслужив панахиду по померлому, прізвище якого залишається невідомою (Спільнота святого Егідія)

Ще одна проблема полягає в тому, що більшість бездомних самі відмовляються реєструватися. Багатьом з них зручніше сидіти на вулиці і просити допомоги у людей, що проходять повз людей. Якщо людина не хоче йти в спеціалізований центр сам, то ніхто не може його змусити, визнаються волонтери.

У багатьох куточках України є центри, які регулярно допомагають бездомним. Але зміст подібних установ обходиться державі недешево. В Європі частину грошей для допомоги таким людям виділяють фонди.

"Нашим ж чиновникам ще належить навчитися взаємодіяти з громадськими організаціями", - підкреслює волонтер Віта Зіневич.