Приїхав вночі друг. Каже, поки не розповім, що сталося в купе, не заспокоюся!

Приїхав вночі друг. Каже, поки не розповім, що сталося в купе, не заспокоюся!
Ілюстративне фото (fotokto.ru/Максим Курінскій)

Друг вночі приїхав з іншого міста. Розчехлився, сумки закинув і потягнув на кухню чаї ганяти. Сну, каже, ні в одному оці, поки не розповім, як доїхав, не заспокоюся. Далі від його особи.

Ледве встиг на поїзд, сумки на бігу закидав, сам мало носом не проїхався по платформі, але встиг. Протискиваюсь по коридору і молюся, щоб мою нижню полицю зайняли: ненавиджу їх, завжди їжджу нагорі, щоб мене ніхто не чіпав. Молитви були почуті: на моїй полиці вкорінився пацан років десяти, повний, щокастий, такий доглянутий, прилизаний. Поруч мати, сумку його розбирає. На інший нижній полиці сидить дівчина років двадцяти, в старому светрі, брюках і яскравих блакитних сланцях. Читає, на метушню перед собою нуль уваги. Я погляд жінки зловив і сказав: "Будь ласка". Мені не шкода полиці, але для пристойності запитати могли б. Вона пирхнула і відвернулася. Бухнула сумку поруч з дівчиною, почала розбирати і ультимативною тоном сказала: "Дєтка, я тут расположусь, поруч з дитиною, ти не проти?" Видно, їй теж випала верхня. "Проти" - пролунав повний якогось неземного дзена і спокою голос.

Пані на секунду сторопіла, але схаменулася і продовжила розбирати речі.

"Я повинна стежити за Мішенькою, раптом з ним щось трапиться, а зверху злазити довго. Давай не будемо сваритися і поміняємося".

"Не поміняємося..."

Я думав, вона зараз почне говорити, що спеціально бронювала місце заздалегідь, що це не її проблеми і бла-бла-бла. Але ні. Дівчина просто повернулася і лягла спиною на баул дами, як на подушку, не випускаючи з рук книгу.

Дамочка від несподіванки рвонула сумку, звільнивши місце, і міс Дзен розляглася на ньому на весь зріст.

"Скотина малолітня" - чітко пробурчала жінка і, поставивши сумку на столик, полізла вгору. Звідти вона незабаром дуже вдало впустила гребінець, що втрапив дівчині прямо в лоб. Міс Дзен, не відволікаючись від читання, скинула гребінець на підлогу.

Приїхав вночі друг. Каже, поки не розповім, що сталося в купе, не заспокоюся!

Ілюстративне фото (instagram.com)

Перші дві години шляху дама кректала, бурчала, демонстративно незграбно спускалася з полиці, щоб витерти Михайликові сопелькі і відрегулювати його теплообмін, розстібаючи і застібаючи жилетку. Але незабаром, зрозумівши, що міс Дзен класти хотіла на її муки, влаштувалася нагорі і задрімала.

Ще пару годин ми провели у відносному спокої і навіть умиротворенні. Я познайомився з Мишком, розвів його на пару партій в морський бій, в дурня - нормальний, в принципі, пацан виявився, тільки залюблений. Міс Дзен читала, відмовившись від зовнішнього світу.

Вечоріло. Дама прокинулася і почала журитися з приводу того, що її синочок, мабуть, помирає від голоду. Міша, нещодавно вточивший зі мною пару сосисок у тісті, здивовано знизав плечима. Мовляв, раз мама сказала, значить, і правда голодний.

Приїхав вночі друг. Каже, поки не розповім, що сталося в купе, не заспокоюся!

Ілюстративне фото (instagram.com)

Саме тоді доля повела міс Дзен у вбиральню. Повернувшись, вона виявила, що їй залишили невеликий закуток біля вікна, а решта сидіння було заставлено контейнерами, термосом і Мішею. Дама, перехопивши її абсолютно флегматичний погляд, все ж подумала, що, нарешті, пройняла нахалку, тому переможно заявила: "Столик внизу, і ми маємо повне право сидіти тут, ми ж не всю полку зайняли!".

Нітрохи не зніяковівши, міс Дзен пройшла на своє місце, затишно влаштувалася там і спрямувала свій погляд в розмиту рухом нескінченність... Під кінець вечері Міша, нагодований так, що аж з вух лізло, вирішив, що негоже іншим голодувати, і поділився з міс Дзен вареним яйцем. Та, як не дивно, взяла... І тут мати, вирішивши, що "нічого розбазарювати продукти на всяку шелупонь", обсмикнула Мішу, приземливши того назад, і шльопнула міс Дзен по руці.

Ось тут я вже було подумав, що стіна незворушності впаде, але знову помилився: міс Дзен повернула яйце на стіл і зі словами: "Все ваше", витерла руки об дамочкину спідницю.

Що там почалося... Дама як чекала, поки щось проткне міхур обурення. Розмахуючи руками, вона завела сольну арію: "Вокзальна хамка, уродка, недоношена!" У своїй тираді вона виливала душу, обравши міс Дзен першопричиною бід людства в цілому і своїх зокрема. "Через таких, як ти, с*чка, ніколи й нічого не йде так, як треба". Лють застеляла їй очі, мозок закипав, і, коли контроль над собою був остаточно втрачений, дама пихнула міс Дзен, та так, що та приклалася головою об стінку. Пихнула і затихла, з нетерпінням чекаючи реакції.

"Фас!" - подумав я. Таке стерпіти було вже не можна.

Приїхав вночі друг. Каже, поки не розповім, що сталося в купе, не заспокоюся!

Ілюстративне фото (instagram.com)

Якщо б міс Дзен почала скандалити або розпускати руки, образ Самої Незворушності назавжди розчинився б у моїй свідомості. Але вона не розчарувала.

Повільно, але разом з тим неминуче вона нахилилася до жінки, ніби збираючись щось сказати їй на вушко... І смачно, мокро, від душі лизнула її, від підборіддя до чола, через око, розмазавши косметику, залишивши блискучий слід слинявий. Лизнула, Карл!

Ефект був, як від транквілізатора: дама затихла і почала кінчиками пальців мацати щоку... Потім вхопила Мішу, закинула його на свою полицю і помчала вмиватися.

Міс Дзен витерла рот серветкою і вишукано промокнула куточок. Дане дійство вже було розраховане на мене, і, бачить бог, я не втримався і поплескав.

За решту поїздку дама не промовила ні слова в її бік. Так само мовчки вони з Мішею покинули вагон на своїй станції.

А міс Дзен знову заглибилася в книгу. Весь її вигляд говорив про те, що вона покинула цю реальність і повернеться ще не скоро. Торсати я її не став.

On Top
Продовжуючи переглядати www.rbc.ua, ви підтверджуєте, що ознайомилися з Правилами користування сайтом, і погоджуєтеся з Політикою конфіденційності
Пропустити Погоджуюся