Зірка "Чергового лікаря-3" Надія Левченко: "Я не даю медичних порад, бо нічого у цьому не тямлю"

Зірка серіалу "Черговий лікар-3" розповіла, як вона ставиться до медицини і чи планує переїжджати до Києва

22 серпня о 12:50 на каналі "Україна" стартує третій сезон першої україномовної медичної драми "Черговий лікар", що розповідає про будні лікарів швидкої допомоги.

Вже третій сезон поспіль ви граєте свою Надію Павленко у "Черговому лікарі". Скажіть, як ви особисто ставитесь до медицини, вам цікава ця тема?

З медициною, як такою, я зіштовхнулася, коли стала мамою, напевно, як і усі жінки. Одразу починаєш відкривати усі можливі енциклопедії, книжки, щоб виявити болячки у своєї дитини. І я, звісно, так само дуже ретельно слідкувала за його станом здоров’я і, відповідно, багато читала, навіть, того, що мені зовсім і не потрібно було. Але, все ж таки, трошки зіштовхнулася з цією темою. І потім, коли я потрапила в медичний серіал, мені самій стало цікаво переглядати інформацію про всілякі діагнози, які ми там встановлюємо, щоб хоча б трохи розуміти, про що я говорю. Дивилась також відео з операціями, вчилася накладати шви – це все робота актора над роллю. Я постійно вдома сідаю, вмикаю якісь відео і вчусь, намагаюсь щось пробувати. Не завжди виходить, іноді я не все розумію, але я вчусь. Може, це і на щастя, що, навіть, в інтернеті є не повний обсяг інформації, а то б у нас всі вже "лікарями" були.

А не було якогось відторгнення, коли оперували, такого не виникає у вас?

Ні, я взагалі в цьому плані не дуже вередлива, мені більше гидують неприємні запахи, тоді мені може стати недобре.

Це ваша перша подібна роль?

Так, в кіно перша. В мене колись була роль в одній короткометражці, але я дуже рідко про неї згадую, хоча, в принципі, це теж був деякий досвід для мене.

Напевно, колеги допомагали, підказували вам?

Так, мені всі навколо дуже допомагали: оператори, зараз вони мені вже як рідні люди, які завжди підкажуть, прийдуть на поміч. Насправді, у нас дуже крута акторська команда, гримери – усі для мене вже як сім’я, не уявляю, що буде, якщо хоча б хтось із них кудись зникне.

За межами знімального майданчика теж разом проводите час?

Так, ми дуже тісно спілкуємося, наприклад, з моїм медбратом по серіалу, Льонею, тобто Богданом Рудюком, і в житті дружимо. Він став завжди проханим гостем у нашому домі, в родині, для Дані він у нас "дядя Льоня". Він один з найкращих друзів не тільки мій, а й мого чоловіка. З дівчатами зі знімального майданчика, гримерами ми теж дуже гарні подруги. У нас якось так сталось, що ми постійно телефонуємо один одному, спілкуємося, навіть, поза проектом.

Трошки повернемось ще до серіалу: чи доводилось вам коли-небудь надавати першу допомогу?

Так, доводилось. В мене було два таких випадки, причому, один із них відбувся, коли я вже знімалась у серіалі, а другий далеко до того, коли мій син був ще дуже маленьким. Одного разу ми вийшли на прогулянку, і в одного хлопця стався епілептичний припадок. Я дуже злякалась, адже малий вилазив з коляски, а треба було ж рятувати людину. Дуже розгубилась тоді. Однак я пам’ятаю ще зі школи ази першої допомоги: голову потрібно перевернути набік, слідкувати, щоб людина не проковтнула язика. Коли хлопцю стало легше, він дуже дякував, а для мене це був величезний стрес. Другий випадок стався, коли я вже знімалась у "Черговому лікарі". Я вночі поверталась зі зйомок додому потягом, як почула, що мій сусід зверху зліз і не може відкрити двері. Я піднялась, щоб допомогти, а він на мене упав: в нього стався епілептичний напад. Йому стало зле, через задуху у купе. А так, взагалі, були якісь дрібниці: заклеїти подряпину, намазати зеленкою – нічого особливого.

А до вас звертаються друзі за якимось медичними порадами?

Ні, не звертаються. Я колись сказала, що я нікому і не буду давати подібні поради, тому що я, насправді, в цьому не розбираюсь. Що стосується якихось рекомендацій щодо дітей, взятих з мого власного досвіду, особистих спостережень, як мами, то, звичайно, я ділюсь. Але не даю якихось конкретних медичних глобальних наводок – не ризикую.

Для себе винесли якусь користь з роботи у "Черговому лікарі"?

Ну звичайно, це величезний багаж досвіду як акторського, так і медичного, насправді. Я вже набагато швидше вчу тексти, можу пристосовуватися до різноманітних непередбачуваних ситуацій, намагаюсь знаходити з них вихід. Наскільки якісно я це роблю, судити вже не мені, але на даному етапі я розумію, що цей проект дав мені дуже багато досвіду.

Ви також граєте у театрі в Івано-Франківську. Як вам вдається суміщати, їздите постійно?

Так, я вже наразі за два роки якось звикла до цього, скріпилася, можна сказати, з цим графіком. Постійно потягом з Києва до Івано-Франківська і назад. Але це вже настільки звично для мене, що коли з’являється пауза у два тижні, і я нікуди не їду, то у мене виникає якась внутрішня паніка. Мені цього не вистачає. Насправді, до усього звикаєш. І, тим паче, для актора велике щастя – бути задіяним, потрібним, тому це тільки плюс для мене.

Ніколи не думали, переїхати до Києва?

Наразі в мене в Івано-Франківську та Києві є все, що мені потрібно: улюблений театр, робота, мої рідні люди, наш "Черговий лікар", інші цікаві проекти, і, я вірю, що ще будуть нові. Тому на даному етапі, я думаю, це можна поєднувати без переїздів.

Вас в потязі, напевно, впізнають?

Так, уже буває, що мене впізнають, вітаються.

В театрі немає людей, які, можливо, якось заздрять?

У нас в театрі немає часу на заздрощі. У нас досить молодий колектив, всі надзвичайно талановиті, амбіційні, багато хто також знімається у стрічках. Ми не витрачаємо час на заздрощі.

Ви ніколи не шкодували, що стали акторкою? Були якісь інші варіанти?

Ні, я ніколи не шкодувала про це. Так склалось, що мене ще з самого дитинства тягнуло на сцену: я раніше співала, танцювала і займалась балетом. До речі, я дуже хотіла стати балериною, просто неймовірно, це була моя найбільша мрія. Але виявилось, що для балету я надто мініатюрна (сміється). В мене все було пов’язано зі сценою, акторством, тому якось і вибору, скажімо, не було.

А як ви думаєте, якби ви не стали акторкою, то ким були б? Лікарем?

Ні, точно не лікарем (сміється). Я колись думала, що могла б бути юристом, хотіла стати адміністратором великому готелі або ресторані – мене завжди вабило щось організовувати. І, власне, зараз пройшов фестиваль Porto Franko, де я вперше спробувала себе в ролі відповідального за цей захід, тобто організатора. І навіть зараз я розумію, що якщо з акторством, не дай бог, щось не складеться, то моя професія – це якась адміністративна робота.

Робота спілкуватись з людьми, допомагати їм?

Так, я люблю знайомитися, дивитись на нових людей – це, до речі, теж специфіка акторської професії. Я ж мушу черпати своє натхнення щодня, дізнаватись щось нове, пізнавати риси характеру в різних людей, відкривати нові типажі – це моя "їжа".

Ранее Styler писал о том, что на канале "Украина" состоится премьера сериала "Дежурный врач-3".