Сергій Притула: Можливо, і хотілося б піти в політику, але я ще так багато не заробив

Про політичні амбіції, волонтерство, Євробачення 2018 та виховання сина – у інтерв'ю Сергія Притули спеціально для STYLER

Домовитися про зустріч з одним із найбільш популярних ведучих України – ще той виклик! За зйомками на рідному Новому каналі, постійними гастролями по Україні і світу з "Вар'яти шоу", волонтерськими справами Сергій Притула дуже ревно відноситься до вільного часу. Але якщо вже зустрічається з журналістами, то цю бесіду пам'ятаєш ще довго.

Веселий та в міру серйозний (хоча завернути гостре слівце також може) Сергій без зайвих двозначний фраз і натяків відверто розповів STYLER про можливу політичну кар'єру, що думає про "таврування" українських зірок, які виступають в Росії. Звичайно, не обійшли стороною Євробачення 2018 та навіть підготовку Києва до фіналу Ліги чемпіонів. Однак за більш ніж годинну розмову вдалося поговорити не лише про це...

"У нас країна розкішних людей, які отримують зарплату на рівні країн третього світу", - Сергій Притула (фото: РБК-Україна, Віталій Носач)

Сергію, все ще актуальна тема Євробачення 2018. Особливо такий момент. У фіналі конкурсу MELOVIN не потрапив в 10-ку, посівши 17 місце. При цьому навіть ви "впряглися" попросивши не цькувати хлопця. А от минулорічному учаснику – гуртові O.Torvald – не вдалося оминути "публічної ганьби", хоча не можна сказати, що їх виступ був аж такий поганий. Ситуація з голосуванням нацжюрі буквально дзеркальна. То що ж таке, чому у одного "перемога", а у іншого – "зрада"? Чому одному "прокатило", а іншого, скажімо так, "забанили" на деякий час?

Ну, ніхто O.Torvald не банив. Мені взагалі здається, що ситуація з O.Torvald – один з тих випадків, коли участь у Євробаченні не спрацювала ні в "плюс", ні у "мінус". Тобто для своїх фанатів вони були і залишилися крутими. Однак фани гурту O.Torvald – не зовсім типова публіка, яка дивиться Євробачення. І здобути після участі в цьому конкурсі значиму по кількості нову аудиторію не вдалося.

Що стосується тої невеличкої "зради" з O.Torvald, то давайте не забувати, що перед ними, на Євробаченні 2016, Джамала здобула перемогу. А ми всі дуже любимо, коли перемагають наші артисти на зовнішніх аренах. І тут, після її успіху, у пацанів – третє місце з кінця (ред. – O.Torvald посіли 24 місце з 26-ти, за результатами голосування глядачів). Також українцям запам'яталося, що O.Torvald пройшли Нацвідбори, при цьому не отримавши перших місць ні по вибору глядачів, ні по голосуванню журі (ред. – від глядачів і журі гурт отримав по 5 балів з 6-ти можливих, у сумі обігнавши MELOVIN і Tayanna). Тобто вийшов такий цікавий збіг обставин. Судді хотіли Таяну, глядачі – Меловіна. І поки ті двоє між собою конкурували, O.Torvald перемогли у Нацвідборі і помахали всім ручкою (сміється).

До речі, думаю, що така сама "зрадонька" могла в цьому році трапитися і з учасницями від Португалії. Адже минулого року Сальвадор Собрал переміг, привізши Євробачення до Лісабону. А в цьому році представники Португалії посіли останнє місце!

Взагалі, я не вважаю ситуацію з O.Torvald якоюсь великою ганьбою. А Меловін – молодий 21-річний виконавець, вперше виступив на такому рівні. І достойно виступив! 7 місце по глядацькому голосуванню також чогось, та й важить.

Як думаєте, чому ж нацжюрі країн-учасниць так низько оцінили виступ представника від України на цьогорічному Євробаченні?

Чим мотивується глядач, зрозуміло: подобається – голосую, не подобається – не голосую. А от критерії оцінок нацжюрі мені достеменно не зрозумілі.

За кого особисто ви вболівали на Євробаченні 2018, окрім Меловіна? І як оцінюєте переможницю конкурсу - Нетту Барзілай? Тільки чесно! Євробачення вже минуло, втрачати нічого))

Я вболівав за представницю Кіпру – Елені Фурейра. З кількох причин. По-перше, мені дійсно подобається її трек.

Елені Фурейра з піснею "Fuego" на Євробаченні 2018 (відео: YouTube/Eurovision Song Contest)

От згадую пісню Нетти Барзілай (Ізраїль). Мені її композиція нагадала таку приказку: танцювали-танцювали й не вклонилися. Заспів розкішний, всі ті примочки: обробка звуку, квоктання і т.д. І от ти чекаєш, що після такого заспіву буде ну такий приспів! Ну зараз як вмаже!.. А приспів абсолютно примітивний. "I'm not your toy, You stupid boy" – ну таке… На іоніці в 90-х у нас такі хіти клепали.

Але у композиції Барзілай розгледіли "оду фемінізму"…

Не знаю, хто там і що побачив у її виступі... Ох, не хочу далі говорити, а то мені й так закидають, мовляв, у мене жарти "сексистські" (посміхається).

Простіше кажучи, виступ представниці Кіпру об'єктивно мені здався більш ціліснішим. В її композиції були певні фішечки, які хочеться дійсно підспівувати. Та і номер кіпріотки на мене справив більше враження.

Цікаво, що й під час Нацвідборів, і під час прямих ефірів ви доволі часто дуже тонко тролили ось це гіперважливе відношення українців до Євробачення. Хоча при цьому згадували, як Португалія готується до конкурсі – там все було набагато простіше. Але деякі заперечать і скажуть, мовляв, це імідж країни і т.д. Як гадаєте, чому у нас так серйозно ставляться до цього конкурсу?

Більше скажу, у Лісабоні мер міста сказав, що не дасть на Євробачення ні копійки. Але не в тому суть.

Давайте відверто! Назвіть мені п'ять позитивних брендів, сформованих за роки незалежності, з якими асоціюється Україна. От п'ять негативних я вам відразу скажу.

Тому абсолютно логічно, що коли у нас з'являється шанс показати, що ми не країна третього світу, що у нас є круті спеціалісти, ми хапаємося за нього. У нас країна розкішних людей, які отримують зарплату на рівні країн третього світу.

"На фоні в цілому негативних вражень Європи про Україну нам потрібно усіма можливими методами поліпшувати свій імідж", - Сергій Притула (фото: РБК-Україна, Віталій Носач)

Добре, що приїхали іноземці, все їм сподобалося. Київ – дуже красиве, дружнє місто. Якщо не дивитися на нього з висоти 20 поверху (сміється). Я от дивлюся на центр Києва з балкону своєї квартири на 21 поверсі і розумію – так, мабуть, виглядав Шанхай років 30 тому. Немає взагалі такого поняття як архітектурний ансамбль, цілісність забудови.

То ви ще не жили на п'ятому поверсі, коли дивишся на недоглянуті газони і протоптані скрізь доріжки))

Жив 10 років у Києві на першому поверсі. І добре пам'ятаю, як хлопці, які ремонтують дорогу, вміють вставляти нормальні слова між матюків (сміється).

Я ще раз повторюся. На фоні в цілому негативних вражень Європи про Україну нам потрібно усіма можливими методами поліпшувати свій імідж. У європейців склався певний набір стереотипів про нашу країну. Вони знають, що у нас є корупція, війна, Чорнобиль. А чогось позитивного знають мало. Згадайте Євро-2012! Коли капітан збірної Англії Кемпбелл рекомендував англійським вболівальникам не їхати в Україну, бо "тут расизм – вас можуть вбити"… А потім всі дивилися на тих англійців, які розгулювали по Києву чи Донецьку і дуріли! Тому що за один британський фунт вони могли собі дозволити два літри пива, тоді як у них пінта коштує 4,5 фунти. І вони думали, що потрапили у рай (сміється).

Тому я не бачу великої трагедії в тому, що ми влупили більше 30 млн євро на достойне проведення Євробачення у 2017 році. Вибачте, але у нас із бюджету країни щодня крадуть більше! А так хоч якийсь толк є.

До речі, на 26 травня у Києві запланований фінал чоловічої Ліги чемпіонів. Знаю, що ви великий шанувальник футболу. Чи планували відвідати масштабну футбольну подію?

"Вар'яти шоу" в цей день виступатимуть у Хмельницькому, тому відвідати фінал ЛЧ не вдасться. Звичайно, я би хотів на нього потрапити, але ж не можу відмінити концерт.

Взагалі, коли ми плануємо наші виступи, то не дуже звертаємо увагу на ті всі події, свята, окрім, звичайно, днів жалоби.

А на фіналі жіночої ЛЧ 24 травня були? В принципі, підтримуєте жіночий футбол?

Ні, 24 травня був з концертом у Дубно.

Щодо жіночого футболу… Я ж почесний амбасадор чоловічої національної збірної України. Багато часу проводжу у виїздах, акціях на її підтримку і т.д. Якось ми з колегами задумалися над тим, що жіночі команди, на жаль, збирають менше глядачів. На їх виступи найчастіше приходять друзі, родичі. І от з'явилася така ідея – зібрати чоловік 300, прийти на матч жіночої збірної України з футболу, дівчата виходять на поле… і ми з трибуни кричимо, і розвертаємо банер "Грудьми за Україну!"

Ну це ж круто! Хлопцям таке не прокричиш. А звучить потужно. І от ми рано чи пізно, а таке зробимо.

Ох, після такого гасла скажуть, що то сексизм!

Та мене вже кілька разів банили у групі "Сексизм і мізогінія" (сміється). Там мене взагалі вважають "моральним уродом". Хоча я просто якось попросив навести мені приклад несексиського жарту. Адже будь-який жарт про жінку можна сприймати як сексизм. Забанили зразу! Але це все таке – забави!

Взагалі-то я максимально співчуваю феміністичному руху України. І я не вважаю за правильне, коли дівчат з транспарантами, які виходять відстояти свої права, обливають фарбою, тягають за коси чи кидають в них яйцями. Вони ж не виходять з пропозиціями продавати наркотики дітям на вулицях. Вони хочуть рівних прав з чоловіками. А у нас, приміром, ще й досі жінки заробляють менше чоловіків і т.д.

"...і ми з трибуни кричимо, і розвертаємо банер "Грудьми за Україну!", - Сергій Притула (фото: РБК-Україна, Віталій Носач)

Повернемося до теми футболу. Напевно, що ви чули про захмарні ціни на житло у Києві напередодні фіналу ЛЧ. При цьому вам часто доводилося їздити на матчі улюблених команд в інші країни. Чи доводилося спостерігати в інших містах подібні "спекулятивні ситуації"? Коли різко піднімають ціни і на житло, і на розваги, харчування. Крім того, спеціально напередодні матчу в Києві поступово почали перекривати цілі вулиці та квартали. А за день проведення матчу повністю зупинять більше десятка вулиць. Зіштовхувалися з такою практикою на матчах за кордоном?

Ну, тут не порівнюйте! Одне діло виїжджати на матчі збірної України в рамках відбіркових групових турнірів на чемпіонати Європи чи Світу, коли це всього лиш чергова гра десь у Тампере чи Рейк’явіку. Там ніхто не чинить якихось обмежень для місцевих жителів. Просто дають поліцейський супровід нашій колоні вболівальників. І зовсім інше – фінал Ліги чемпіонів. Не можна порівнювати величину цих подій. У Києві все ж проходить друга футбольна за значимістю подія після фіналу Чемпіонату Світу. Подивіться, з яких країн до нас люди прилітають! Фани пруть не тільки з Ліверпуля і Мадриду, увесь світ злітається: з Китаю, ОАЕ, Південної Африки, США і т.д. Думаю, треба подбати про позитивний імідж міста.

Звичайно, я не вважаю за нормальне подібні драконячі ціни на житло виставляти. Але і засуджувати наших готельєрів може тільки той, хто не був у Марселі чи Ліоні на останньому Євро-2016. Коли готельний номер коштував 120-150 євро, а у місяць проведення матчів – 400 євро. Тому залишається тільки констатувати, що наші готельєри не просто перейняли провідний європейський досвід, але й кратно його поліпшили (сміється).

"Київ – трохи дивна європейська столиця з точки зору пішохідних вулиць", - Сергій Притула (фото: РБК-Україна, Віталій Носач)

Зрештою давайте вимкнемо емоції і будемо говорити мовою економіки. Якщо попит перевищує пропозицію, то обов'язково знайдуться спекулянти. Так було завжди! То чого ми зараз так почали пінитися?!

Так зіграло це не на користь! Вболівальникам "Реала" і "Ліверпуля" вже порадили через завищені ціни на житло не затримуватися довго у Києві, а прилетіти виключно на день проведення матчу.

Ой, я вас прошу! Давайте я кожного разу буду висловлювати своє "фе", коли їду з гастролями до Лондона. Там, знаєте, також з низькими цінами "не фонтан".

До речі, у англійців взагалі є така певна традиція – обирати собі "місто вихідного дня". Зараз такими є кілька міст у Греції. В чому суть. Наприклад, 10 років тому таким містом була Рига. В п'ятницю по обіді і до вечора з Англії в Ригу лоукостерами зліталися до 10 тис. чоловік. Три дні вони тероризували те місто. Пили все, що горить, влаштовували на вулицях "громадські туалети", вели себе максимально непристойно. Я тоді їздив у Ригу з виступами українського Comedy Club. І питав у англійців, що вони взагалі у Ризі забули. Так от вони мені пояснювали, що їм з перельотом, орендою житла і алкогольним трешем, дешевше три дні провести в Ризі, аніж, скажімо, у Лондоні. Тому хай не розказують, що їх тут у Києві образили високими цінами!

До речі, киян дуже засмучує перекриття Хрещатику, де встановлюють одну з "фан-зон". Оскільки це миттєво викликало затори у центрі міста. Вас, як водія, таке рішення також пригнічує?

В європейських містах, куди я їздив на футбольні матчі, вулиць не перекривали. Але не забувайте, що Київ – трохи дивна європейська столиця з точки зору пішохідних вулиць. Адже в нашому місті в принципі немає пішохідних зон. А коли до Києва злітаються одночасно десятки тисяч фанатів, то цим людям треба десь розвернутися. Давайте вже виділимо їм тимчасово певний шмат території. Хай вони там п'ють, сплять, гуляють. І у людей залишиться приємне враження про місто, їм захочеться повернутися.

"У приватних розмовах ми можемо обговорювати будь-що, але на широкий загал ми всі – "обліко моралє", - Сергій Притула (фото: РБК-Україна, Віталій Носач)

Сергію, нещодавно ви зіграли пікантну роль секс-наставника у фільмі "Секс і нічого особистого". Це для вас це перший подібний досвід, маю на у вазі зйомки у фільмі?))

Так, вперше в кіно знімався.

Могли б розказати, як то було? Чи гармонійно себе відчували в новій сфері?

Не зовсім, бо це мій дебют – я ніколи не знімався в кіно. Процес кіновиробництва тотально відрізняється від виробництва ТВ-шоу. По-друге, я був не лише актором, а й писав сценарій до фільму. І коли ти приходиш на знімальний майданчик, і розумієш, що режисер у твій сценарій внесла правки, то це трохи б'є по самолюбству (посміхається). Ти ж той сценарій писав, тобі за нього гроші заплатили, більше того, цим сценарієм від Держкіно змогли отримати 13 млн грн на фільм. І коли сценарій хоч якось правили, я трохи ревниво до цього відносився. Але є закон: на знімальному майданчику головний – режисер. Тому ти тихенько закриваєш ротик і робиш свою роботу. Далі відповідальність режисера!

Секс і нічого особистого. Офіційний тізер-трейлер (відео: YouTube/Трейлери українського кіно)

Також мені пощастило з колегою по знімальному майданчику. Головну роль зіграв Роман Луцький. Він мені дуже допомагав, підказував, як краще зіграти в тому чи іншому епізоді.

Щодо суті фільму. У соцмережах люди вже висловили своє обурення, мовляв фільм вийшов вульгарний…

А, ну так це нормально – не подивитися фільм і вже поділитися враженням! У нас в принципі країна достатньо пуританська. У приватних розмовах ми можемо обговорювати будь-що, але на широкий загал ми всі – "обліко моралє".

До речі, мені було цікаво адаптувати сценарій канадського драматурга якраз з причини того, що в Україні за ці всі роки незалежності практично ніхто не ступав на територію еротичної комедії. Тут є дуже тонка грань, коли милу еротичність можна перетворити у вульгарну пошлість. І тут зазначу! Мій сценарій переглядав аудитор. Є така практика, коли виробники кіно можуть скористатися послугами аудитора – людини тямущої, яка перевіряє сценарій з точки зору драматургії, цілісності образів, якості діалогів і т.д. Так от за висновками аудитора, у сценарії немає ніякої пошлятини, герої класні і взагалі все добре.

Давайте переведемо розмову у трохи іншу сторону, коли вже заговорили про "пуританське суспільство". Можливо, питання ще не доречне. Вашому синові в цьому році буде 10 років. Як ви взагалі вирішуєте чи плануєте вирішувати питання "інтимного виховання" вашого сина? Чи доводилося піднімати з ним подібні теми? Чи підтримуєте введення в школах окремого предмету/факультативу зі статевого виховання?

Я за все, що не шкодить здоров'ю дітей. Зі своїм малим я ще поки що на цю тему не розмовляю, тому що коли ми дивимося телевізор і там раптом дядя і тьотя починають цілуватися, то малий закриває очі, а в крайніх випадках – взагалі виходить з кімнати. Тому розумію, що поки що з ним зарано піднімати такі теми. Хоча, звичайно, ми спілкуємося про дівчаток, хто йому подобається, кому він подобається і т.д.

Сергій Притула про статеве виховання у школах: "Хай такою серйозною справою займаються або спеціалісти, або батьки" (фото: РБК-Україна, Віталій Носач)

А на рахунок викладання якихось основ статевого виховання в школі, я взагалі не проти. Навіть місцями за. Тому що коли я ще вчився у Збаражі, одна моя однокласниця народила в 9 класі, інша – в 10-му, третя – в 11-му. Це середина 90-х років. Мені здається, що зараз діти ще далі вперед пішли у реалізації своїх бажань. Думаю, якби діти трохи раніше отримували якусь інформацію про контрацептиви, про те, що є венеричні хвороби і т.д., то вони б трохи більше думали головами, щоб потім мама з татом не ставали з молоду бабусями і дідусями.

Але в чому ще штука. Мої колеги розказували, що якось у школах, де навчаються їх діти, ввели посаду психолога. А виконував її трудовик на півставки. Ну тобто, ми чудово розуміємо, як воно все відбувається! І якщо адміністрації шкіл зобов'яжуть у швидкому порядку організувати посаду людини, відповідальної за статеве виховання дітей, то головне, щоб це не були фізруки і трудовики. А певна когорта випускників профільних інститутів. От я за останній варіант. Хай такою серйозною справою займаються або спеціалісти, або батьки.

На жаль, або на щастя (тому що про це варто говорити), тематика булінгу серед підлітків досі дуже актуальна. Чи зіштовхується ваш син з такими проблемами? Можливо, розповідає про приклади однолітків?

На щастя, в класі мого сина нікого не цькують. У нас достатньо нетиповий клас, там всього сім чоловік навчається. Тому клас дружній, булінгу не помічається. І з класними керівниками у школі пощастило, які виховують в дітях елементи взаємопідтримки і т.д.

Само собою, що не обходиться без конфліктів. І в щоденнику мого сина час від часу з'являються нотатки, мовляв, побився на перерві.

А як до цього ставитись?

Ми часто про це розмовляємо. Я намагаюся розбиратися в кожному подібному епізоді. Якщо раптом він там з дівчатами якимись почубився, то у нас дуже все потім строго. Якщо з хлопцями, то все залежить від ситуації. Адже іноді Дмитра може хтось провокувати або першим підійти і вдарити.

Як розумію, ваш син навчається у приватній школі?

Так.

Ви взагалі причетні до батьківського комітету?

Ні. Знаєте, в школі, де навчається мій син, практично й немає батьківського комітету. Оскільки в цьому навчальному закладі в принципі не існує таких понять як, скажімо, "скинутися" на штори чи на нові парти. Є фіксована місячна сума за навчання, куди входять усі витрати і на ремонти, і на підручники, харчування, екскурсії і т.д. Максимум, що є – так це група у "Вайбері", де ми з іншими батьками обговорюємо поточні питання. Тому у батьків немає зайвого головного болю.

Але це не означає, що я не приїжджаю до школи. Час від часу, коли я бачу, що у нас зачастили якісь записи в щоденнику, то я йду до школи і ми сідаємо з класним керівником, намагаємося розібратися, в чому причина.

"В Україні дуже мало великих екранів, щоб кіновиробник міг окупити в нашій державі фільм власного виробництва", - Сергій Притула (фото: РБК-Україна, Віталій Носач)

Повертаючись до фільму, коли чекати запуск офіційних переглядів?

На широкі екрани фільм вийде на день святого Валентина наступного року.

Сергію, як взагалі відноситесь до того, що й досі в Україні зйомки кіно залежать від держзамовлень, держкоштів. Наскільки держава має фінансувати розважальні фільми?

Чому б і ні?

А от скажуть, мовляв, "нехай витрачає кошти на щось більш важливіше". А на розважальні фільми нехай шукають інвесторів.

Не питання. Виробники і не проти. Але глобальна проблема кіноіндустрії в Україні полягає в том, що у нас кіно доступне жителям великих міст. В Україні дуже мало великих екранів, щоб кіновиробник міг окупити в нашій державі фільм власного виробництва. А я навіть не знаю, чи назбирається на всю країну 500 (ред. – на сьогодні в Україні офіційно нараховано трохи більше 510 екранів; у 2016 році – біля 480).

Наприклад, жителі міста Збараж не бачать блокбастерів. Сучасні кінотеатри є тільки в обласному центрі. Взагалі на всю Тернопільську область збереться три-чотири сучасних кінотеатри. На мільйон населення! Це ненормально.

Я часто спілкувався з людьми, які серйозно займаються кіно. Так от за їх словами, сьогодні 90% фільмів, які знімаються в Україні, - збиткові. От ти вкладаєш 10 млн у фільм. Уявімо, що у прокаті зібрав 20, з яких половину треба віддати прокатчикам. Залишаються 10 млн, які ти нібито і витратив на фільм. Але ж! Ти ще влупив рекламу на мільйон, сплатив податки і т.д. Тому для того, щоб фільм окупився, тобі треба зібрати в прокаті разів у п'ять більше. А зібрати не вдається, тому що в Україні мало екранів.

"Вже давно не веду з бійцями розмов, що вони думають про війну, перспективи..." - Сергій Притула (фото: РБК-Україна, Віталій Носач)

Сергію, давайте перейдемо до теми вашої волонтерської діяльності. Деякі волонтери останнім часом акцентують увагу, мовляв, за останні півроку суттєво зменшилася фінансова допомога з боку українців. Чи спостерігаєте ви подібне?

Розмови про те, що люди стали менше допомагати, я чую вже не перший раз і не перший рік. Ба більше, я навіть два роки тому сам частково так говорив, тому що в моєму випадку це дійсно було відчутно. Коли в 2014 році зібрав 7,5 млн грн на армію, в 2015 – також 7,5 млн, а в 2016 – 4,5 млн грн. З них 1,3 млн – мої. Це відчутно. Але минулого року ситуація істотно поліпшилася. Я зібрав в районі 8 млн грн. Тобто все нормально.

Я би не сказав, що люди стали менше помагати. От навіть цього року я позакривав кілька дорогих проектів. Одночасна закупка трьох безпілотників на мільйон – не малі гроші.

Коли останнім часом були на фронті?

Після Великодня. Їхав у Широкіно до морпіхів… тепловізор привіз. І не тільки.

Також відвідав ще пару точок. Була така цікава історія. Хлопці під Волновахою попросили дальномір. А це така дорога "іграшка" за 10 тис. євро. При цьому зазвичай на "передок" купують дальноміри, які беруть 1,5-2,5 км. Для роботи снайперів цього абсолютно достатньо. Та й в принципі з точки зору географії, горизонту, більше не треба. І тут до мене звертаються хлопці з проханням привезти їм дальномір на 5 км. Спочатку навіть засміявся. Питаю, а як ви зібралися ним користуватися, якщо навіть у чистому степу лінія горизонту ближче. Вони мені, задоволено так, - "а у нас тут є одна панівна висота".

Виявилося також, що у хлопців є протитанковий ракетний комплекс "Стугна". До речі, от всі про "Джевеліни" говорять, хоча в Україні є свої "Стугни". Можливо, вони технічно трохи поступаються "Джевелінам". Однак останні б'ють на 2,5 км, а ракетного заряду "Стугни" вистачає на 5 км. І коли грьобаний сєпарський танчик виїжджає на відстані 4 км драконити наші позиції, то наші хлопці можуть захиститися. Тому і знадобився їм дальномір на 5 км.

Ви часто спілкуєтеся з бійцями на передовій. Як вони ставлять до нового статусу АТО – ООС?

Знаєте, я зараз більше спілкуюся з бійцями на рівні комбатів, командирів рот. А їм, по великому рахунку, що АТО, що ООС – все рівно. Перед ними поставлені задачі не змінилися: треба тримати тут – тримаємо, треба трохи пройти вперед – проходимо.

Також чесно скажу, я вже давно не веду з бійцями розмов, що вони думають про війну, перспективи, і т.д. Коли ми з ними зустрічаємося, то вже питаєш про жінку, дітей. Хочеться трохи відволіктися від того всього.

Та і про що їх питати?! Прості бійці нічого ж не вирішують. Їм ставлять задачі – вони виконують.

Знаєте, от ми поговорили про Євробачення, Лігу чемпіонів… І знову суспільство ділиться на дві частини. Одні за проведення подібних заходів, інші вважають, що це не на часі, коли в країні війна…

Ну, давайте тоді зачинимо музичні школи і кінотеатри: "Війна йде, а ти на скрипці граєш?! Тобі весело?" Давайте взагалі всі розваги скасуємо.

Чесно, в 2014-2015 роках десь так само я місцями і сам думав. Особливо коли повертався з передової. Ходиш, дивишся і думаєш: "Ну як так! Ах ви ж, такі-сякі, по кабаках сидите". Але з часом відношення трохи змінилося.

У мене два брати офіцери. І от пам'ятаю, як двоюрідний брат Вовка стояв під Широкине спостерігачем. Жили вони тоді у Маріуполі. А у мене якраз об'їзд по тим районам. Попросився заночувати у брата в Маріку. Ввечері вийшли погуляти по місту. Брат мені показує рукою в бік і каже, мовляв, ось в тій стороні Широкине, зовсім близенько… Там луплять по позиціям з усього, чого тільки можна. А тут, в Маріуполі, караоке, люди п'ють, розважаються – весело.

Чого вже дивуватися Києву, який за 750 км від лінії розмежування? Якщо от 20 – хвилин від війни, а людям весело! З тих пір я трохи "попустився" і не так критично на все це дивлюся.

"Вам дуже не сподобається, що я буду виробляти, якщо дорвуся до влади", - Сергій Притула (фото: РБК-Україна, Віталій Носач)

Зрештою, ну давайте не проводити Євробачення, футбольні матчі. А ви впевнені, що це допоможе виграти війну з Росією? Я – ні!

Тому моя думка опирається на фразу одного офіцера, з яким я торкався у розмові цієї тематики. Він мені сказав тоді: "Сергію, ну ми ж якраз тут за те і стоїмо, щоб ви там, на мирній території, могли відпочивати, щоб діти в школу ходили і взагалі люди жили нормально. Для того і є армія – щоб захищати!"

Сергію, ви людина позитивна, у вас гарна репутація серед українців, та й взагалі люди вас люблять. Ви, часом, не плануєте у політику податися, як деякі колеги?

Я на це питання завжди говорю: вам дуже не сподобається, що я буду виробляти, якщо дорвуся до влади (сміється).

А що ж ви будете виробляти?

Я б не хотів зараз нарватися на якісь дзвінкі від силовиків. Мені далеко не все подобається, що відбувається в країні.

Звичайно, як у кожної людини, у мене також бувають посиденьки на кухні з колегами чи кумами, де я можу гримнути по столу – "от як би я, то зробив би от так от".

Мені, можливо, і хотілося б піти в політику. Але я ще не так багато заробив у своєму житті, щоб утриматися від спокуси стати одним з них.

Хоча я не виключаю такої можливості, тому що мені це дійсно цікаво. Але на сьогоднішній день я більш корисний на тих ділянках, де я працюю. Я дуже щасливий своєю роботою, мені подобається моя "новоканальська" сім'я, моє дітище "Вар'яти шоу", з якими ми зараз 8 років святкуємо. Мені подобається допомагати хлопцям на фронті.

Більше того, на балансі "Вар'ятів" з червня 2015 року функціонує Тернопільський центр психологічної реабілітації бійців, які повернулися з фронту. Ми його повністю фінансуємо (оренда приміщення, фонд, з/п). У нас там 4 дівчини-психологи, часто їздять по районах.

Але ж напевне, що хтось намагається у своїх цілях скористатися вашою гарною репутацією? Запрошують приєднатися до якихось партій? Як маневруєте?

Є такі спроби. А маневрувати буває важко. Тому що з деякими політиками у мене давні стосунки. Не дружні, але гарні. І от людина щось зробить не те, і ти розумієш, що він то зробив не тому що злий, а тому що він – частинка великого механізму… Я тому поки що і не хочу займатися ніякою політикою. Ніколи в принципі не робив те, від чого мені некомфортно.

Іноді просять, мовляв, підтримати чиюсь кандидатуру на позицію голови територіальної громади. Але я відмовляю. Тому що підтримаєш одного, а потім через пару днів отримаєш ще 75 подібних листів з усієї країни.

Часом ображаються за відмову. З тої ж причини, до речі, я кожен день наживаю собі недоброзичливців у ФБ. Дивіться, на моїй офіційній Facebook-сторінці майже 450 тис. підписників (ред. – на момент бесіди). Цю сторінку я модерую самостійно. І у приватних повідомленнях я отримую десятки, інколи сотні листів від людей, яким щось потрібно.

Найчастіше просять фінансової допомоги: комусь треба органи пересадити, важку операцію зробити за кордоном, у когось онко і т.д. Люди просять зробити репост на моїй Facebook-сторінці. Щомісяця десь під 150 таких листів. І дуже важко пояснити, що якщо я зроблю один репост, то як пояснити іншим, чому не роблю репости їх повідомлень. А якщо я буду ділитися усім, то через деякий час зможу просто закрити свою сторінку. Бо замість 150 на місяць я буду отримувати їх 500 на тиждень, і на сторінці будуть одні репости. А закривати сторінку я не можу – вона мені гарно допомагає збирати кошти на армію.

Не всі розуміють. Люди ображаються, сильно. І мало хто здогадується, що мені кожну людину шкода. І що кожного разу відмовляючи, я пропускаю це через серце. Адже у мене батько помер від раку, дідусь, бабця. Тому мені ця тема не осторонь. Але я не можу всім допомогти.

"Українці, які їздять мурувати стіни в Підмоскв'ї або добувати нафту в Нижньовартовську, несуть не меншу відповідальність, ніж артисти", - Сергій Притула (фото: РБК-Україна, Віталій Носач)

Сергію, ви казали, що гастролі з шоу "Вар'яти" допомагають вам отримувати необхідні кошти і на волонтерство, і на реабілітаційний центр. Як взагалі успіхи з проектом?

Минулого року влупили 115 концертів і не скривилися. Ми дуже раді, що ще й досі збираємо аншлаги, розширюємо нашу географію. Є виступи за кордоном. І сьогодні географія наших концертів виглядає приблизно так: Львів – Стрий – Нью-Йорк (сміється). У Чикаго зібрали 1200 чоловік, в Торонто – 1000, в Лондоні – 900. Ірландію вперше відвідали. У липні летимо в Неаполь. А так, з 22 травня по 23 червня у нас буде 25 концертів.

А до Росії запрошують?

О, був один дивний випадок. Підійшов якось після концерту чи то в Харкові, чи у Дніпрі мужик і запропонував організувати нам концерт у Краснодарському краї і в Криму. Ми тоді дуже ржали. Але чого дивуватись?! Вони ж дивляться, що деякі наші колеги по цеху, з українського шоу-бізнесу, спокійно собі катаються з концертами в Росії, от і нас вирішили смикнути!

От Козловський нещодавно зашкварився!

Ну що ж ти зробиш?! Може, йому дуже треба було (сміється).

А взагалі не дуже хочеться все це обговорювати. Колись я вже про це говорив. Так, є проблема у деяких наших колег по цеху, які їздять працювати в Росію. Це їх особиста справа. Я просто не готовий розглядати таврування учасників нашого шоу-бізу, не розділяючи їх він десятків тисяч людей інших професій, які роблять те саме. Просто вони не перебувають в публічній площині. Українці, які їздять мурувати стіни в Підмоскв'ї або добувати нафту в Нижньовартовську, за яку потім виробляються танки і патрони, несуть не меншу відповідальність, ніж артисти. Коли кажуть, мовляв, не порівнюйте, простим людям треба сім'ю годувати. Ну то як, на Росії світ клином зійшовся? Їдьте тоді у Польщу полуницю збирати!

Український шоу-мен, ведучий Нового каналу Сергій Притула (фото: РБК-Україна, Віталій Носач)

Сергію, на останок, можливо, хотіли б щось ­­додати, приміром, про своє гумористичне шоу?

У нас 5-16 липня будуть проходити зйомки третього циклу "Вар'яти шоу". Раніше на зйомках сиділи актори масових сцен. І це було жахливо, тому що люди приходили на роботу і їм платили за те, що вони плескають. Минулого року ми вирішили поміняти філософію стосунків з глядачем і стали продавати квитки на зйомки. І атмосфера на знімальному майданчику змінилася докорінно. Одна справа, коли прийшли люди, яким все рівно, де плескати. А тепер люди приходять з очікуванням свята, за гумором. Тому я ласкаво запрошую всіх киян і гостей міста до нашого павільйону. Квитки вже є в інтернеті. Долучайтесь і вас покажуть по тєліку! ­

Трійця в 2018 році: історія і традиції свята (STYLER.rbc.ua)