ua en ru

Ангелина Чендарова рассказала в Раде о дискриминации детей-инвалидов

"Здравствуйте, меня зовут Лина. Я инвалид 2-ой группы, у меня на руках по три пальца и нет ноги", - с этого сегодня Ангелина начала свое выступление

Девушка с ограниченными возможностями Ангелина Чендарова во время своего выступления в Верховной раде рассказала, как в Украине дискриминируют права детей с инвалидностью.

Она говорила так, что у многих слезы наворачивались на глаза, в зале трижды звучали аплодисменты.

"Горд тем, что знаком с этой смелой девушкой. Ангелина Чендарова - девушка с инвалидностью. Сегодня она выступала в Верховной Раде. Думаю, для многих ее слова были, как холодный душ, как экскурс в параллельную реальность - в ту, где живут дети с особыми потребностями", - сообщил на своей странице в Facebook Уполномоченный президента Украины по правам ребенка Николай Кулеба.

Гордий тим, що знайомий з цією сміливою дівчиною. Ангеліна Чендарова - дівчина з інвалідністю. Сьогодні вона виступала у Верховній Раді. Думаю, для багатьох її слова були, як холодний душ, як екскурс в паралельну реальність – в ту, де живуть діти з особливими потребами. «Доброго дня, мене звати Ліна. Я інвалід 2-ої групи в мене на руках по три пальця і немає ноги» , - з цього сьогодні Ангеліна почала свій виступ Звичайна дівчина з особливими потребами говорила так, що в багатьох сльози навертались на очі, в залі три рази зривались оплески. Ангеліна ж просто розповідала про своє життя, про те, що насправді потрібно змінювати заради «особливих» дітей, зокрема- і в системі освіти. Ліна жила в дитячих будинках та інтернаті майже все своє життя. Батьки відмовились від неї на 4-й день після народження. Ось що згадує Ліна про період перебування у закладах:«Я перший раз побачила Діда Мороза тільки у 9 років, наприклад, тому що на кожні свята мене, із-за того, що я інвалід, за спини працівників садили і я не бачила ні діда Мороза, ні Снігуроньки, для мене свята не було ніколи» «Ми завжди хотіли кушать, адже чомусь держава вона завжди витрачала більшість коштів на сам дитячий будинок, але не на дітей»«… ми завжди були закриті в одному інтернаті і там і навчались, і жили, а нам хотілося, щоб ми навчалися в нормальній школі , адже ми такі самі , як і всі інші діти, але нас не хотіли , мабуть , показувати суспільству» Несолодко Ліні прийшлось і у дорослому житті: « Я , наприклад, мріяла завжди бути телевізійним режисером , але коли я прийшла в один ВУЗ і дала свою папку з документами, мені її повернули, не відкриваючи. Вони сказали: «Ви інвалід, ви не можете тут навчатися, адже на режисера треба проходити два роки хореографії» . Я цього, в принципі не розумію, чому мені, як режисеру, треба проходити два роки хореографії ..» « в Канаді 98 відсотків дітей з інвалідністю можуть навчатись в звичайних школах, тобто там немє такого поняття взагалі, що потрібен бути закритий якийсь соціальний заклад і там тільки одні діти з інвалідністю навчаються. І ще 40 % там закінчують ВУЗ, такі ,як я, наприклад, інвалід. І мені дуже сильно хочеться, щоб в нашій державі така сама штука працювала»!« мені хочеться , щоб у нас було майбутнє після таких інтернатних будинків, адже у більшості дітей з інвалідністю немає майбутнього. Я – та дитина, якій пощастило…» «І ще я дивилася закон про освіту. І там є одна така стаття, 18-та, яка , мені здається, дискримінує всі наші права інвалідів. Там написано, що дитина з інвалідністю може навчатись в інклюзивному класі, але за умови , що це не порушує права інших нормальних дітей. Ну , якийсь абсурд виходить. Чому така дискримінація? Чому така неповага до нас, адже ми такі самі, як і ви, єдине, що нам трошечки не пощастило в цьому житті » . Оплески.Свій виступ Ангеліна завершила словами «Слава Україні»! #ВР #парламентськіслухання #освіта #дітизособливимипотребами #АнгелінаЧендарова

Posted by Уповноважений Президента України з прав дитини Микола Кулеба on 9 декабря 2015 г.

Лина жила в детских домах и интернате почти всю свою жизнь. Родители отказались от нее на четвертый день после рождения. Ангелина просто рассказывала о своей жизни, о том, что ей пришлось пережить, когда она жила в детском доме, а потом в интернате, с какими сложностями она столкнулась, когда поступала в вуз. Чендарова считает, что, на самом деле, ради "особых" детей нужно очень многое менять в обществе и, особенно, в системе образования.

"Мне хочется, чтобы у нас было будущее после таких интернатных домов, ведь у большинства детей с инвалидностью нет будущего", - отметила Ангелина.

Кстати, ведущая Соломия Витвицкая и писательница Ирэна Карпа провели один день в инвалидных колясках, чтобы показать общественности, как тяжело людям с ограниченными возможностями передвигаться по городу.