За гуцульськими стежками Параджанова: цікаві факти про фільм "Тіні забутих предків"

Старовинне гуцульське село Криворівня увійшло в історію українського кінематографа як місце зйомок легендарного фільму "Тіні забутих предків"

Завдяки настільки важливого епізоду невелика високогірна село Верховинського району Івано-Франківської області – село Криворівня (укр. Криворівня, рік заснування - 1654) – привертає увагу туристів з усієї України.

Хоча слід зазначити, що "Тіні" – не єдина "пам'ятка" Криворівні. В цьому селі зі своєю сім'єю любив відпочивати Іван Франко. На околиці Криворівні знаходилася садиба Михайла Грушевського. Михайло Стельмах, надихнувшись місцевою красою написав повість "Над Черемошем". На території села площею 31 кв. м існує 14 діючих етнографічних та історико-біографічних музеїв.

Styler відправився в чудову Криворівню, щоб дізнатися, чим же невелике село так приваблює творчих людей. Звідки Параджанов черпав натхнення? Бути може, вся справа в мольфарів і мавках? Паралельно розповімо про цікаві факти з фільму "Тіні забутих предків".

Щоб зняти хороший фільм, треба його прожити

Фото: Будинок-музей історії створення стрічки "Тіні забутих предків". У цьому будинку півтора року жив і працював над фільмом Сергій Параджанов (Styler.rbc.ua)

Поряд з Криворовней сусідить селище Верховина (до 1962 року називалося селом Жаб'є). Іменна тут Параджанов виконав велику роботу, створюючи сценарій до фільму "Тіні забутих предків".

"По приїзду в Карпати Сергій Параджанов покинув готель і оселився в гуцульській хаті. Син антиквара, дитинство якого проходило в оточенні дрібних, але дуже цінних речей, Параджанов буквально поринув у світ гуцульського життя, відвідуючи всі свята, долучаючись до розмов в обхід мовних бар'єрів, постійно скуповуючи цікаві предмети гірського побуту. Фільм "Тіні забутих предків" складається з суцільної автентичності - від калачів на рогах биків до жестів під час прийому їжі - всі ці речі мали місце в реальному житті Карпат", - з матеріалів виставки "Тіні забутих предків", яка в даний час проходить у стінах "Мистецького Арсеналу".

Фото: Фільм Параджанова найбільш яскраво представляє глядачеві гуцульський побут (Styler.rbc.ua)

Параджанов показував, як простий предмет розкриває себе: "Військова каска придбала для мене новий сенс, коли я бачив, як з неї білять хату, поять телят, розводять у ній квіти й підставляють дитині замість горщика".

Режисер вважав, що дослідивши культуру, він може абсолютно вільно почувати себе у творчій роботі з етнографічним матеріалом. Тому час від часу фільм породжує питання: незважаючи на потужну документальну складову, які елементи життя були висвітлені найбільше?

"Данський" фільм

Фото: Непідробна краса Карпат надихнула Параджанова з усією серйозністю і повагою підійти до написання сценарію "Тіні забутих предків" (Styler.rbc.ua)

Кіностудія імені А.с Довженка, на якій працював Параджанов, вирішила відзначити столітній ювілей Михайла Коцюбинського (1864-1913), перу якого належить відома повість "Тіні забутих предків" (1911). Постановку однойменної картини доручили Сергію Параджанову. На цей час за режисером вже числилося близько десятка різних картин, які, однак, не принесли йому такої популярності, як "Тіні".

Як зазначав сам Параджанов, спочатку поставлене завдання він розглядав як один з тих фільмів, які кіношники між собою називають "данським" – приурочений до певної дати.

Фото: Жителі багатьох прикарпатських сіл ще досі свято шанують давні традиції. У кожного є національний костюм або хоча б елементи одягу (Styler.rbc.ua)

Настрій Сергія Йосиповича змінилося, після прочитання повісті. А познайомившись особисто з гуцульською культурою, складністю місцевих обрядів та звичаїв, побутом і фольклором, режисер зрозумів, що ніяк не зможе зняти звичайну "ювілейну" киношку.

Історія "весільного" ярма

Фото: Кадр із фільму "Тіні забутих предків". Сцена весілля Івана і Палагни (Styler.rbc.ua)

Спочатку стрічка "Тіні забутих предків" повинна була стати екранізацією трагічної історії українських Ромео і Джульєтти – Івана і Марічки. Однак сценарій поступово ускладнювався і доповнювався новими обрядовими елементами, кадрами побуту прикарпатського села. Сьогодні фільм складно назвати просто романтичної кінострічкою. В першу чергу це філософське міркування про життя і смерті, силі і глибині людських емоцій.

Фото: Реальна весільна фотографія молодої гуцульської пари представлена на виставці "Тіні забутих предків" в Києві (Styler.rbc.ua)

Фільм ще досі найповніше серед інших кінострічок передає складність гуцульських звичаїв. Однак не всі обряди показують історичну достовірністю. Вважається, що саме Параджанов, а не "покоління гуцулів", придумав під час сцени весілля одягнути на шию героїв ярмо. При цьому такий нюанс виглядає настільки гармонійно, що ніякої критики або сумнівів у своїй "справжності" він не викликав. Навпаки, в цьому жесті простежується символічний натяк на складну подружнє життя головних героїв.

Криворівня – "межа" між реальним і потойбічним

Фото: Душі мертвих можуть бути у вигляді тіней (Styler.rbc.ua)

Жителі Карпат ще досі впевнені, що після смерті людське існування не закінчується, а світи мертвих і живих можуть перетинатися і взаємодіяти. Фільм "Тіні забутих предків" насичений різного роду ритуальними практиками.

"Можна спостерігати піднесення їжі душам небіжчиків, яку Іван залишає на підвіконні, перед цим просячи допустити до вечері "душі зниклі без вести, дорогами покалічені, водами потопленые". Характерним для українців є вірування в те, що душа здатна харчуватися. Це символічне годування можна знайти в повір'ях, які уточнюють, що душі не харчуються їжею так як ми, а тільки парами і запахами страв", - з матеріалів виставки "Тіні забутих предків".

Фото: Річка Черемош за сюжетом фільму "Тіні забутих предків" забрала з собою Марічку (Styler.rbc.ua)

У труну Івана кладуть монети і шерсть - це древній і архаїчний ритуал проводи душі померлого в загробне життя. Дивною особливістю похоронних звичаїв горян є збереження традиції ігор і забав біля небіжчика.

Фото: Церква в Криворівні (Styler.rbc.ua)

Ще один ритуал, який показують у фільмі, - це акт обмивання перед весіллям і похоронами. До речі, у фільмі це дійство виповнюється одними і тими самими жіночими персонажами, немов підкреслюючи схожість весільного та поховального обрядів.

Гуцули ходили на зйомки, як на свято

Фото: Гуцульська гражда – комплекс житлового будинку та господарських будівель, що утворюють замкнутий і зазвичай прямокутний двір (Styler.rbc.ua)

Сергій Параджанов не тільки спілкувався з гуцулами, але також запрошував місцевих жителів зніматися в кіно. Головні герої стрічки – професійні актори. А от всі інші – справжні гуцули.

Люди поставилися до такої почесної задачі з великим трепетом і повагою. Ще досі в селі можна зустріти багато очевидців тих подій. Гуцули дарували Параджанову і знімальній групі старовинні ікони, одяг та інші унікальні речі, пригощали традиційними стравами.

Фото: Всередині гражди (Styler.rbc.ua)

Подейкують, що одного разу по сусідству з Параджановим жила місцева "легенда" – стара, точний вік якої залишався для всіх загадкою. Ходили чутки, що їй більше ста років. Режисер познайомився з жінкою і навіть подарував їй французькі парфуми. У свою чергу, старенька розповіла, що у свій час ходила збирати гриби з Іваном Франком.

Місцевий колорит

Жителі Верховинського району старим обрядам ніколи не зраджують і з задоволенням одягаються в традиційні костюми з будь-якого приводу. Багато вбрання робляться вручну і коштують дуже дорого.

Фото: Мешканці села Криворівня біля церкви (Styler.rbc.ua)

Фото: Мешканці села Криворівня (Styler.rbc.ua)

Знімальна група: куму сват брат

Фото: 1 ряд (зліва направо сидять): Іван Ігнатюк, Василь Демидюк, Демидюк Катерина, Марія Илийчук, Георгій Якутович, Людмила Кустова. 2 ряд (зліва направо стоять): Микола Слівчук, Лідія Байкова, Петро Сорюк, Спартак Багашвілі, Євдокія Сорюк, Сергій Параджанов, Дмитро Харук, Ганна Ласкурийчук (Styler.rbc.ua)

Феномен стрічки "Тіні забутих предків" полягав у тому, що в одному проекті відбулася зустріч дуже різних за характером і справі осіб, більшість яких вперше заявили про себе саме під час зйомок фільму. Наймолодшим був двадцятирічний Іван Миколайчук (зіграв головну роль – Івана), а найстаршим – 40-річний Сергій Параджано. Про нього казали: "Он старий пішов".

Фото: Гіпсовий бюст Івана Миколайчука з ягням в руках. Автор – Анатолій Фуженко (Styler.rbc.ua)

Коли Іван Миколайчук прийшов на проби, головну роль вже віддали іншому акторові. Однак за Миколайчука, який недавно закінчив Київський театральний інститут імені В. К. Карпенка-Карого, попросив його педагог Віктор Івченко. З поваги до Івченко Параджанов запросив молодого актора на проби. Через півгодини Миколайчук був затверджений на головну роль.

Марічку зіграла Лариса Кадочникова – дружина оператора фільму Юрія Іллєнка. Заради зйомок Кадочникова пішла з театру "Современник" і, переїхавши до Києва, стала актрисою студії Довженка. До речі, Ніна Алісова, яка виконала роль матері Івана, в реальному житті була матір'ю Лариси Кадочникової.

---

Фото: Фільм "Тіні забутих предків" по-своєму прославив прикарпатські села Криворівня і Верховина (Styler.rbc.ua)

Фільм "Тіні забутих предків": нагороди

Всього за два роки фільм зібрав понад 30 нагород на міжнародних фестивалях в 21 країні. Цей факт відзначений у Книзі рекордів Гіннеса. Крім того, у 1991 році автори фільму — режисер і сценарист Сергій Параджанов (посмертно), оператор Юрій Іллєнко, художник Георгій Якутович і актриса Лариса Кадочникова — стали лауреатами Державної премії Української РСР імені Тараса Шевченка.

Часто вказують, що фільм отримав премію Британської кіноакадемії 1966 році. Однак Британська кіноакадемія в офіційному листі Мартиросу Вартанову, сценаристу фільму "Параджанов: Остання весна", повідомила, що фільм "Тіні забутих предків" не був номінований на цю нагороду, і, отже, не отримував її.

У 1966 році стрічка отримала "Золоту медаль" на міжнародному кінофестивалі в Салоніках. У цьому ж році фільм отримав спеціальну премію журі на Всесоюзному кінофестивалі в Києві в 1966 році.

Тетяна Турликьян, Інна Соколовська, Styler