Друком вийшла книга-досвід головреда РБК-Україна Валерія Калниша про журналістів і професію

Рецензія на книгу "За слова відповідають"

У продажу з'явилася книга-досвід головного редактора РБК-Україна Валерія Калниша. У минулому він очолював редакції щоденної ділової газети "КоммерсантЪ-Україна" і "Радіо Вести". Книга, видана "Брайт Стар Паблішинг", - про журналістику і журналістів. І буде цікава тим, хто хоче розібратися в тому, в якому стані зараз знаходиться українська журналістика. Автограф-сесія автора відбулася 20 травня на міжнародному фестивалі "Книжковий арсенал", а саму книгу можна придбати в мережевих магазинах. Редакція РБК-Україна твір головного редактора вже прочитала і ось, чим книга нас зацікавила.

В редакції РБК-Україна не прийнято віддавати онлайн-смуги видання під тексти про успіхи наших кореспондентів і редакторів. Нам звичніше розповідати читачам про важливі події в країні, а не про себе. За всі роки в діловій журналістиці я ніколи не писала рецензії про те, що написано і видано іншими, а головний редактор РБК-Україна Валерій Калниш, автор книги "За слова відповідають", яка вже вийшла в друк і з'явилася у продажу на міжнародному фестивалі "Книжковий арсенал", явно не схвалить цей текст. Але, тим не менш, я спробую. Тим більше, що в нашій редакції завжди заохочували розвиток журналістів і "проби пера" в досі незнайомих жанрах.

Валерій Калниш каже, що у нього вийшла "книга-досвід". Вона про журналістику і про журналістів. В суботу, 20 травня - в день автограф-сесії автора на "Книжковому арсеналі" (проходив у Києві з 17 по 21 травня), Валерій Калниш сказав, що "За слова відповідають" - книга, безумовно, нішева.

Фото: Підписати книгу до Валерію Калнишу прийшли читачі (РБК-Україна)

Але, прочитавши передмову і кілька глав, розумієш, що вона корисна для кожного читача, який у щоденному бурхливому інформаційному потоці намагається відокремлювати "зерна від плевел", брехню і маніпуляцію від фактів, аналітику від графоманії. Ця книга саме для тих, хто замислюється, чим його годують медіа, і про те, як ця "інформаційна їжа" виходить на внутрішніх "кухнях" редакцій найвідоміших ЗМІ країни.

Але ця книга - не про популярні зараз в соцмережах дискусії про "медіагігієну". Вона як раз дозволить тим, хто її читає, заглянути в наш світ - світ журналістики - і побачити його таким, який він є насправді, як кажуть, без купюр.

"Ця книга замислювалася не тільки і навіть не стільки для того, щоб просто розповісти про журналістів, скільки для того, щоб зафіксувати стан професії, - говорить про свою роботу автор. - Її правила. Стандарти. Якщо говорити про "Ъ" ("КоммерсантЪ-Україна", - ред.), мова йде про традиції..."

Це в тому числі історія про те, як працюють журналісти для того, щоб "розповісти те, чого не знає інший", як ми, медіа, впливаємо на економіку і політику, і про ті виклики, з якими українська журналістика зіткнулася в останні кілька років. Такі як "гнучкість" журналісткої етики та стандартів під час війни, фінансову кризу, що поступово знищив ділову друковану пресу, вихід з нашого цеху професіоналів, ну, і, звичайно, про тих, заради кого ми працюємо - про читачів і про їх інформаційних смаки та вподобання.

Фото: Автограф-сесія Валерія Калниша на "Книжковому арсеналі" біля стенду "Брайт Стар Паблішинг" (РБК-Україна)

Треба сказати, що від Валерія Калниша у книзі всього дві глави - "Від автора" і "Післямова". Там і про особисте, і про щоденну роботу, і про рідний "Ъ", і навіть про головне правило Калниша у професії.

Протягом всієї книги про журналістику говорять самі журналісти, причому в нетиповій для себе манері - в інтерв'ю. Нам звичніше їх брати, а не давати самим. Про те, як працює наш цех, розповідають Андрій Куліков, Євген Кісельов, Віктор Лошах, Олександр Мартиненко, Богдан Кутепов, Микола Вересень, Ілля Азар. Резюме кожного інтерв'ю - так званий "звід правил" журналістів, якими вони керуються в роботі і в житті. Процитую деякі з них: "Знання сильніші віри: тому - пізнавай" (Куліков), "Ніколи свідомо не пиши неправду, навіть за гроші. Гроші закінчаться - осад залишиться" (Мартиненко), "Бійся пафосу - це найстрашніша отрута в журналістиці" (Кісельов), "Тільки рідкісні журналісти є непатриотами, і тільки їх можна назвати журналістами" (Вересень)...

"Мені здалося, що саме вони, кожен у своїй області, є тими, у кого сконцентрувалися професійні знання. Але це не означає, що тільки вони ними володіють. Треба визнати, що не всі, з ким були записані інтерв'ю і велися попередні переговори, в підсумку дійшли до публікації. Напевно, у них були вагомі причини", - пише Валерій Калниш.

Окремий розділ книги називається "Ъ". Про "КоммерсантЪ-Україна" - щоденна ділова газета, що видавалася в країні з 2005 по 2014 роки - згадують її колишні кореспонденти і редактора. Тут і те, як, притримавши ексклюзив, Олена Синіцина врятувала репутацію і газети, і не нашкодила авіаційному ринку, як куртка Олександра Свіріденка, "випадково" залишена в потрібному кабінеті, дозволила читачам "Ъ" дізнатися "як перші особи приймають рішення, далеко від сторонніх очей і вух". І про те, як Артем Скоропадський писав репортаж в захопленому офісі однієї з партій і йшов звідти через вікно, спускаючись на транспаранті часів Помаранчевої революції. І, нарешті, про те, як Юрій Марченко довгі роки писав "Ъ" гороскопи для читачів, які потім збувалися.

"Журналістика - не завжди красива справа, - підводить підсумок Калниш. - Це не завжди лицарі на білих конях, які несуть світло правди, і тут бувають компроміси, коли йдеш на змову з власною совістю, коли "голос правди" заглушається шелестом купюр. І все ж я вважаю свою професію однією з кращих. Тому що цікаво. Тому що відкриття. Тому що впливає".

Так, звичайно, ми, журналісти, не рицарі, і блискучої збруї у нас немає. Є зброя - слово. І книга, в тому числі про те, як їм вразити читача, і зробити це так, щоб не насмерть.

Визначення журналістам автор книги дав у самому заголовку. Принаймні, воно якомога краще підходить до людей, які з Валерієм Калнишем і з вами своїми думками поділилися: вони відповідають за те, що пишуть, про що говорять. Вони - відповідають за слова. Дозволю собі підкреслити це вираз двічі. Тому що відповідати за слова, як на мене, - головне правило нашої професії.