В інтерв'ю для Styler професор Нулі Челік розповів, чому хірурга важливо не плутати дисципліну з жорсткістю, і знайшов багато спільного між акціями протесту в Україні і в Туреччині
Минулого тижня в Києві відбулося масштабне медичне подія – у столицю приїхали провідні світові пластичні хірурги, щоб розповісти про нові методи омолодження обличчя і провести чотири складні операції в режимі онлайн.
Серед почесних гостей був Нурі Челік, віце-президент Турецької Асоціації естетичних і пластичних хірургів. Він більше десяти років працював з кращими хірургами США.
Нурі, ви вже встигли трохи подивитися Київ?
В Київ я приїхав за день до початку конгресу, і тут же захотів побачити місто. Знав, що наступні два дні графік дуже щільний, і іншої можливості просто не надасться. Я побував на вулиці, де загинули люди під час революції. Це вразило мене найбільше. Я дивився на портрети красивих молодих людей насамперед очима батька, адже у мене є син і дочка. А ще я був вражений подібністю деяких періодів в історії наших країн.
Яким схожістю, наприклад?
Ну хоча б тягою до свободи. В 2013 році, буквально за кілька місяців до того, як у вас почався Майдан, відбулося масштабне повстання у центрі Стамбула на площі Таксим. Пізніше ці протести поширилися на інші міста нашої країни. Приводом стала незгода з вирубкою дерев у парку Гези, а згодом протести переросли в незгоду з авторитарним курсом правлячих політичних сил. У Туреччині це був протест інтелігенції: на площі стояли вчені, викладачі, інженери. У вас події розвивалися схожим чином, та й люди на Майдані були такі ж розумні і розсудливі. Але, на жаль, у вас не обійшлося без жертв.
Так, ідеї свободи у нас з вами спільні.
А ще я часто багато подорожую, і завжди дивлюся на життя міста через його архітектуру. Чув, що кияни не завжди задоволені тим, як виглядає їхнє місто. Думаю, вони дуже критичні. Адже іноземцю це точно дивина: таких соборів і садиб просто не знайти ні в Туреччині, ні в інших країнах. Ще помітив, що красива архітектура Києва не збігається з нещасливою історією, яку вашим людям довелося пережити. Хотілося б бачити людей на вулицях Києва більш щасливими: ви цього точно заслуговуєте. Але зараз не тільки ви, а і весь світ переживає потрясіння. Але це в тому числі і еволюція. Люди навколо стають краще, бар'єри між країнами стираються. Я навіть своїм дітям бачу, що про свободу слова та права людини вони знають набагато більше, ніж знали в їх віці ми. Як казав старий добрий Дарвін, еволюцію, якщо вона почалася, вже не зупинити.
Давайте трохи поговоримо про вашої професії. Як змінилася пластична хірургія за останній час? Що з'явилося нового?
Пластична хірургія – якраз та галузь медицини, яка змінюється дуже швидко. Уявіть: її основи були закладені протягом останніх сорока років. Звичайно, операції зі зміни зовнішності робили ще до нашої ери, але ось буквально за останні двадцять років у цьому виді хірургії з'явилося дуже багато нових методів. Хірурги середини минулого століття, напевно, і уявити собі такого не могли. Ну а ще раніше коригувати зовнішність взагалі вважалося чимось ганебним.
А от за останній час кількість пластичних операцій у світі дуже зріс.
За статистикою, загальна кількість пластичних операцій на початку 2000-х за десяток років зросла вдвічі, а за другий десяток їх число збільшилося аж на 450%. Думаю, найбільше пластичних операцій роблять у США. Наша сфера з усіх інших видів медицини найбільш відкрита до новинок, найбільш гнучка. Для тієї ж загальної хірургії важливо робити все строго і за стандартами, адже у природи свої закони. А ось у кожного пластичного хірурга при цьому є свій власний "почерк".
А що найважливіше у вашій професії?
Щоб навчитися оперувати, в першу чергу потрібна самодисципліна. На жаль, деякі плутають цю якість з жорстокістю, і ось тоді лікар стає просто суворим. Так бути не повинно. Як лікар, я зовсім не жорсткий. Навіть навпаки. Але з віком трохи суворості приходить, тут нічого не скажеш. Ще для лікаря важливо постійно вчитися. Я не раз бачив, як лікарі в провінції не хочуть підвищувати свою кваліфікацію. Але це не проблема лікарів, а радше проблема людства. Я з віком навіть змирився з тим, що багато хто не хочуть дізнаватися нового. Раніше мене це обурювало, а потім я зрозумів: не хочеш вчитися – ніхто не змусить. І навпаки: в тязі до знань людина ламає всі бар'єри.
На конгресі ви говорили, що іноді відмовляєтеся оперувати курців. Чому?
У Туреччині курять дійсно багато людей. Якщо розглядати їх як пацієнтів, то я б однозначно віднести їх до групи ризику. В Україні мені розповіли один випадок з практики. 52-річна жінка хотіла зробити підтяжку обличчя. Її детально обстежили, все було начебто добре. Але якби не один факт: лікаря вона не зізналася, що викурює по дві пачки сигарет на день. Про це дізналися тільки після операції. І навіть через місяць після ліфтингу у неї на обличчі залишалися великі синці. А через рік після операції були видні великі рубці. Кровообіг у курців часто буває порушено, і ризик небажаних наслідків у них справді високий.
Які пацієнти зазвичай до вас приходять? Що хочуть змінити найчастіше?
Люди приходять абсолютно різні. Я спеціалізуюся на омолодження обличчя, і до мене йдуть ті, хто хоче виглядати молодше. Адже є ще операції по видаленню зайвого жиру, наприклад. А взагалі, дві третини пацієнтів естетичного хірурга – це люди, які вже робили собі як мінімум одну операцію раніше. У деяких це навіть сама справжня залежність.
І хірурга тут важливо бути ще й психологом.
Так, іноді лікаря бажано переконати людину, що операція йому може бути і не потрібна. Важливо про це говорити як можна більше. Ну а робити в підсумку операцію чи ні – вирішує сам пацієнт.
До речі, під час масштабного конгресу пластичних хірургів кілька операцій провели у прямому ефірі.