Голова профспілки НАНУ: "Українська наука тримається на голому ентузіазмі"

Анатолій Широков розповів Styler про системну кризу в науковій сфері, викликаному тотальним недофінансуванням і байдужістю влади до проблем вчених

Голова профспілки працівників НАН України, кандидат філософських наук Анатолій Широков розповідає, що протягом 2015-го і 2016 років з однією тільки Академії пішло понад п'ять тисяч осіб. Співробітники, що залишилися, змушені мало не місяцями сидіти в неоплачуваних відпустках або відпрацьовувати неповний робочий день. Як результат, проблема "витоку мізків" нависла над Україною як ніколи гостро.

Щоб донести до свідомості чиновників масштаб наукового кризи в нашій країні, представники НАН України та інших національних галузевих академій наук цього року провели дві акції протесту. Науковці вимагають збільшити фінансування наукової сфери, щоб підвищити оклади і закупити сучасне обладнання. На жаль, представники влади продовжують игноририровать їх вимоги.

Реалії такі, що наука в Україні – це "зникаючий вид". Анатолій Широков впевнений: якщо ситуація з фінансуванням не зміниться, негативні тенденції у науковій сфері набувають незворотного характеру, і вже в найближчі кілька років українське суспільство може втратити "інтелект нації".

Фахівці сходяться в одному: підтримати науку зараз буде значно дешевше, ніж відновлювати зруйноване пізніше.

В цьому році співробітники НАН України та інших національних галузевих академій наук провели вже два мітингу під стінами Верховної ради та Кабміну з вимогою "відкрити очі на катастрофічний стан науки в Україні". З чим пов'язана така ситуація? І чому саме в цьому році так гостро назріло "науковий криза"?

Так, вже двічі ми влаштовували досить масштабні для нашої профспілки акції протесту. В цьому році в науковій сфері склалася надзвичайно важка ситуація з фінансуванням.

З року в рік не виконуються базові норми Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" щодо фінансування науки, а також оплати та стимулювання праці науковців. У 2016 році на забезпечення діяльності НАН України було виділено 2 млрд 54 млн грн. При цьому мінімальна потреба Академії на цей рік становить майже 2 млрд 780 млн грн. Недофінансування становить 25%. Як результат, у 2015 році з Академії пішло 2830 чоловік, у 2016 році – більше 3 тисяч.

Фото: "Те, що ми називаємо "інтелект нації", в нашій країні нікого не цікавить" - Анатолій Широков (Віталій Носач, Styler.rbc.ua)

В законі "Про наукову і науково-технічну діяльність" сказано, що до січня 2020 року держава гарантує фінансування науки в розмірі не менше 1,7% від ВВП. Але проблема в тому, що кожен рік фінансування науки у відсотках від ВВП, навпаки, падає. Якщо в 2015 році воно становило трохи більше 0,2%, то в цьому – менше 0,17% від ВВП. Боюся, що з такими темпами наука в Україні просто не доживе до 2020 року.

На які пункти витрат йдуть гроші?

Все йде на зарплати. Але навіть на це нам грошей не вистачає. Фонд заробітної плати НАН України потребує ще 400 млн грн. Крім того, нам не вистачає грошей на оплату комунальних послуг.

Виходить, що за неповних два роки тільки з НАН України пішло більше 5 тисяч осіб. Вся справа в зарплатах?

В тому числі. Молодший науковий співробітник НАН України отримує оклад 3500-3700 грн. Хоча у вже згаданому законі сказано, що оклад молодшого наукового співробітника повинен становити не менше двох середніх зарплат по промисловості. Станом на березень 2016 року, середня з/п в промисловості становить 5795 грн. Таким чином, оклад молодшого наукового співробітника не повинен бути більше 10 тис. грн.

Старший науковий співробітник сьогодні отримує трохи більше 4600-4800 грн. Директор наукового інституту (як правило, це доктори наук) – 5700-5800 грн.

Така ситуація з фінансування НАН України та інших академій викликає в нас величезне обурення. Виходить, те, що ми називаємо "інтелект нації", в нашій країні нікого не цікавить.

До речі, витрати загального фонду національного бюджету в цьому році порівняно з минулим зросли на 14%, а фінансування науки зменшилося на 19%.

Ви порівнювали рівень фінансування науки в Україні з аналогічним показником в інших країнах?

Приміром, у США цей показник тримається на позначці близько 3% від ВВП, в Японії – 3,33%, в країнах ЄС – 3%, Ізраїлі – 4%.

Фінансування всієї наукової діяльності в Україні на сьогоднішній день – це фінансування одного середньостатистичного європейського університету, не самого маленького, але й не самого великого.

Як НАН України вирішує проблему з недофінансуванням?

На жаль, варіантів у нас не так багато. Якщо грошей мало, ми можемо скорочувати штат співробітників Академії. Але це катастрофічний шлях. Порівняно з 1990-1991 роками кількість людей, що працюють в системі НАН України, скоротилася в три рази.

Фото: "Мінімальна потреба Академії на цей рік становить майже 2 млрд 780 млн грн. Недофінансування становить 25%. Як результат, у 2015 році з Академії пішло 2830 чоловік, у 2016 році – більше 3000" - Анатолій Широков (Віталій Носач, Styler.rbc.ua)

Згідно з даними ЮНЕСКО, за останні п'ять років у світі кількість зайнятих у науці збільшилася на 20%. І за цей же час НАН України скоротилося на 17%.

Як я вже говорив, за один тільки 2015 рік з Академії пішло більше 2800 осіб. В тому числі більше 500 кандидатів наук, близько 100 докторів наук. І це враховуючи те, що в минулому році не було скорочень. Так, деякі пішли на пенсію. Але багато покинули стіни інституту в пошуках кращого життя.

Другий варіант вирішення питання – введення або заглиблення режиму неповного робочого дня. Співробітників просять писати заяви на відпустку за свій рахунок. Також колективи переводять у режим неповного робочого тижня, коли замість п'яти днів вони працюють три-чотири дні. Все залежить від того, наскільки важка ситуація з фінансуванням склалася в кожному окремо взятому інституті Академії.

Вибачте за некоректне питання, але ви вже підраховували, скільки чоловік потрібно буде скоротити в цьому році, щоб "підлаштуватися" під існуючий в Академії бюджет?

Знаєте, ми прийшли до висновку, що це вже зовсім крайній захід.

Тоді взагалі давайте закривати Академію! Нехай наші чиновники так і кажуть, що наука Україні не потрібна. Звичайно ж, це відкрито ніхто не скаже. Тому нам і ставлять умову: "виживайте, як хочете".

Якщо ми станемо на шлях скорочень, то незабаром в Академії взагалі нікого не залишиться.

Нашому фонду не вистачає 25% по всьому році. 25% - це квартал. Ось і виходить, що на три місяці нашу Академію взагалі потрібно закрити на замок. Звичайно, ми не можемо так зробити. Ось і розтягуємо "задоволення" як можемо.

Є статистика по кількості вчених, які залишили Україну?

Цього точно ніхто не скаже. Їде більшою мірою молодь – мобільні молоді хлопці, які знають англійську мову. Ви ж розумієте, що навіть хорошим ученим без знання мови буде складно "вписатися" в іноземний колектив. Звичайно, люди передпенсійного віку вже нікуди не поїдуть.

Фото: "Фінансування всієї наукової діяльності в Україні на сьогоднішній день – це фінансування одного середньостатистичного європейського університету" - Анатолій Широков (Віталій Носач, Styler.rbc.ua)

У більшості випадків особливої пошани за кордоном у більшості наших учених немає. Багато їдуть і повертаються назад.

Я вас запевняю, якщо б ситуація з фінансуванням науки в Україні стабілізувалася (хоча б платили обіцяну зарплату), багато хто з радістю повернулися б і працювали тут.

А так відбувається наступне. В аспірантуру молодь ще йде, захищаються. Після багато їдуть. Адже у більшості аспірантів вже є сім'ї. Як можна протриматися за існуючу на сьогоднішній день зарплату?

Також потрібно пам'ятати, що не всі таланти живуть у столиці. Є багато талановитих хлопців з регіонів, яких із задоволенням беруть до себе на роботу київські наукові інститути. Але що робити з житлом? При НАН України є шість-сім аспірантських гуртожитків для іногородніх. Практично всі вони зайняті. Багато хто так і живуть декілька десятків років зі своїми сім'ями в цих гуртожитках. Перспектив ніяких.

Якщо в 2005 році ще виділялися якісь кошти на придбання житла для вчених, то сьогодні про це навіть мови не йде.

А за кордоном наших талановитих вчених доглядають. Пропонують їм "грін карту". Спочатку вчений їде сам, потім перевозить туди свою сім'ю.

З одного боку, це добре. Бо хоча б для світової науки знання зберігаються. Розумієте, якщо наш фахівець залишиться в Україні, то, швидше за все, він піде з науки в якусь сусідню область, де буде заробляти в кілька разів більше. А коли людина отримує хороші гроші, то навряд чи він вже повернеться в науку.

А яка ситуація з наукою за кордоном?

Розумієте, там з наукою зовсім все по-іншому. На заході існує колосальна кількість фондів – в цьому їх сила. При цьому левова частка фінансування надходить із приватних джерел. Приміром, у США багато мільярдери організовують власні фонди. Там десь дві третини фінансування наукової діяльності здійснюється з приватних джерел. А це десятки і сотні мільярдів доларів.

Скільки людей зараз працює в НАН України?

Сумарно станом на 1 січня 2016 року у нас в Академії працює 34 тисячі 716 осіб. У 2014 році було 37 тис. працівників. Як я вже говорив, за 2015 рік порівняно з 2014 роком кількість співробітників НАН України зменшилося на 9,2%.

Противники підвищення фінансування наукової діяльності в Україні кажуть, мовляв, навіщо нашим вченим гроші, якщо у нас жодної Нобелівської премії немає. Хоча серед лауреатів є й наші земляки – правда, вже з іншим громадянством...

Впевнений, що з часом українці отримають свої Нобелівські премії. Однак якщо ситуація не зміниться, то ці лауреати будуть українцями тільки за походженням, а от жити і працювати вони будуть не у нас. Та й громадянство у них буде інша.

Для прикладу можна взяти ситуацію з лауреатами Нобелівської премії за відкриття графену, одним з яких був Андрій Гейм – фізик, що народився в Росії, але сьогодні вважається нідерландським і британським ученим. У нього запитали, чи вернувся б він назад, якщо б в Росії йому створили всі умови для роботи. Гейм відповів: "Ніколи". Розумієте, який він вже росіянин? Так, він народився і виріс у Росії. Але вже давно живе і працює за кордоном.

Фото: "На заході існує колосальна кількість фондів – в цьому їх сила. При цьому левова частка фінансування надходить із приватних джерел" - Анатолій Широков (Віталій Носач, Styler.rbc.ua)

Аналогічна ситуація буде і з українськими вченими. Так, фізику-теоретику, математику, історику або філософу для досліджень потрібна нормальна зарплата, кабінет, комп'ютер - і він буде працювати. А для серйозних экспериментральных досліджень (хімія, фізика і т. д.) потрібні гроші на сучасне дороге обладнання. Що й говорити про це, якщо в наших умовах включення прискорювача – еквівалент витрат на комуналку, а кілька включень "з'їсть" весь фонд заробітної плати.

Крім того, приладова база в солідних лабораторіях повинна оновлюватися один раз в п'ять-сім років. Про таке з нашим бюджетом ми можемо тільки мріяти. 90% усього фінансування НАН України йде на зарплати з нарахуваннями, 10% - на все інше. При цьому буде добре, якщо цих 10% нам вистачить на оплату комунальних послуг. Про яке оновлення обладнання може йти мова?

Скажімо, в країнах ЄС і США на одну одиницю (в доларах або євро) заробітної плати припадає дві одиниці на обладнання і витрати на, власне, нучные дослідження.

За рахунок чого працюють сьогодні наші вчені? Як їм вдається щось робити і винаходити?

Важко собі уявити, в яких умовах вони працюють. Українська наука тримається на голому ентузіазмі.

Фото: "90% усього фінансування НАН України йде на зарплати з нарахуваннями, 10% - на все інше" - Анатолій Широков (Віталій Носач, Styler.rbc.ua)

У 1990-ті роки НАТО організував конверсионную програму для наших вчених. Загалом, наші хіміки поїхали попрацювати в лабораторію під Брюсселем. Поки були там, потихеньку брали собі реактиви, щоб привезти у свої лабораторії в Україні. Організатори все це побачили, але зробили вигляд, що нічого не знають. А потім культурно так сказали, що перед виїздом презентують нашим вченим набір реактивів. Ганьба!

Чи є зараз в Україні якісь проекти/розробки, які тягнуть на Нобелівську премію?

Подібні проекти можна було б реалізувати тільки там, де немає витрат на експериментальні дослідження. Враховуючи все вище сказане, нам сьогодні не за що робити відкриття такого рівня.

А адже НАН України також може заробляти, виконуючи якісь державні або приватні замовлення на різні дослідження?

Так, такі доходи є. Самостійно ми в змозі заробити до 700 млн грн на рік (замовлення, оренда площ). Але цього мало. Нам вистачає лише для покриття комунальних боргів.

Фото: "Наші чиновники не розуміють, що без фундаментальних досліджень і прикладних. У всьому світі це добре засвоїли" - Анатолій Широков (Віталій Носач, Styler.rbc.ua)

Так, Академія заробляє близько 50 млн в рік від здачі в оренду своїх площ будівель по всій Україні, які звільняються у зв'язку із скороченням чисельності працівників. За цей рахунок покривається частина комунальних платежів інститутів.

Також до нас надходять замовлення від держсектора (у тому числі КМДА) та приватного бізнесу. Це якісь прикладні дослідження: енергозбереження, транспорт, екологія, вода і т. д.

Чи є замовлення від іноземних компаній?

Наука наша затребувана, тому такі замовлення є. Багато хитрі західні IT-компанії платять нашим співробітникам у доларах за проекти, які вони виконують тут, нікуди не виїжджаючи. І всі задоволені. Заробити додатково кілька сотень доларів в Києві – це класно. Для іноземного замовника ця сума за повноцінний проект – копійки.

Як склалася ситуація з науковими інститутами на окупованих територіях в Донецькій і Луганській областях?

У Донецьку знаходиться великий науковий центр, де були зосереджені важливі інститути (фізтех, хімія, математика). Всіх їх перереєстрували на територіях, підконтрольних Україні. Велика частина інститутів перебралася до Києва.

Але тут головне – житлова проблема. Куди подітися вченим з Донецька та Луганська? Далеко не у всіх є можливість переїхати в інше місто на постійне місце проживання. Думаю, що 90% з задоволенням переїхали б працювати в інші області, якби у них була така можливість.

Наприклад, у Донецькому фізико-технічному інституті працювало 400 осіб. З окупованої території змогли виїхати лише 65 осіб. Решта залишаються там.

Фото: "А у нас правлять "герострати", які можуть прославитися "спаленням храму Артеміди". В нашому контексті – знищенням науки" - Анатолій Широков (Віталій Носач, Styler.rbc.ua)

Інститути працюють частково. Люди продовжують ходити на роботу, щось робити. Навіть було створено профільну "міністерство" у ДНР. Знаю, що отримують зарплати в рублях. Але в перекладі на наші гроші заробляють вони те ж, що і раніше.

В цілому людей "вбиває" невизначеність. Ніхто не знає, що буде далі.

Що дає розвиток наукового потенціалу країні?

Це вже давно відомий факт – вкладення в науку вважаються найбільш прибутковими. Приміром, продовження роботи атомних реакторів, скажімо, на десять років, дає кілька мільярдів економії (це краще, ніж будівництво нової АЕС). А адже питома вага вкладу вчених НАН України в цю роботу – близько 50%.

Україна хоче "зіскочити з газової голки". Різні розробки і тестування, наприклад, біогазових установок також проводяться нашими вченими. Економія становить 1,3 млрд грн.

Ось і виходить, що тільки одне це напрямок своїми розробками може дати в рік кілька мільярдів економії. Я вже не кажу про хімію, біологи, наноматеріали і т. д.

Наші чиновники не розуміють, що без фундаментальних досліджень і прикладних. У всьому світі це добре засвоїли.

На вашу думку, чому в Україні склалася настільки плачевна ситуація з наукою? Повинні ж звідки "ноги рости".

Складно відповісти. Це був тривалий процес. Багато факторів з року в рік накладалися один на одного.

Всі ми пам'ятаємо "камікадзе" - колишнього прем'єр-міністра України Арсенія Яценюка. Він науку не любив і не розумів. І завжди питав, де ж наші лауреати Нобелівської премії. А адже це просто дивно, що за такі гроші ще досі з нашої науки взагалі всі люди не пішли.

Напевно, бажано, щоб у нашої владної еліти був певний рівень інтелекту та стратегічне розуміння пріоритету науки для майбутнього України. Тоді вони будуть її фінансувати.

Фото: "Навіть якщо в Україні з'являться додаткові гроші, на відновлення наукового і науково-кадрового потенціалу країни піде не одне десятиліття" - Анатолій Широков (Віталій Носач, Styler.rbc.ua)

Я розумію, що в країні і так багато проблем, але давайте згадаємо, наприклад, слова колишнього президента США Рональда Рейгана, який говорив: "Ми виділяємо на науку великі гроші не тому, що США багата країна. США - найбагатша країна саме тому, що ми виділяємо великі гроші на науку".

Також під час кризи 2008-2009 років президент США Барак Обама сказав: "Ми подолаємо нинішня криза, як і раніше, покладаючись на науку".

А у нас правлять "герострати", які можуть прославитися "спаленням храму Артеміди". В нашому контексті – знищенням науки.

Наприкінці минулого року до президента, прем'єр-міністра та голови Верховної ради звернувся президент Асоціації європейських академій наук, професор Гюнтер Шток. Він шанобливо пояснив нашим чиновникам, що чинити з наукою так не можна. Якщо коротко, то суть його звернення наступна: "Схаменіться! Що ви робите!".

Ми можемо просто втратити Академію - і відновити її буде надзвичайно складно. Щоб виростити кандидата або доктора наук, знадобиться ціле покоління. Навіть якщо в Україні з'являться додаткові гроші, на відновлення наукового і науково-кадрового потенціалу країни піде не одне десятиліття.

А яка ситуація із законопроектом №4477 "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2016 рік"?

Закон має на меті зміцнення державної підтримки Національної академії наук України та національних галузевих академій наук. Законопроектом передбачено збільшення фінансування академічної науки на 621,782 млн грн, в т. ч. НАН України - на 483,362 млн грн.

Законопроект ще до цих пір так і не розглянули. Він навіть не проведений через офіційне рішення бюджетного комітету.

Нічого не рухається. Під час другого мітингу і зустрічі в Кабміні (15 червня) нам запропонували "перекинути" бюджетні призначення з четвертого кварталу на третій. Але це не вихід. Наша Академія-це не підтримала.

Перегляд держбюджету, ймовірно, відбудеться за підсумками трьох кварталів, швидше за все, в жовтні–листопаді. А виживати треба вже сьогодні. Можливо, нам дадуть 50 мільйонів, а не 483 млн, як обіцяли. І на цьому все закінчиться. У зв'язку з таким розвитком подій і фактичною дискримінацією і третирує науки з боку нинішньої влади профспілка працівників НАН України готовий восени організувати нові масштабні акції протесту.