Олег Скрипка: "Потужний союзник Росії – український рагулізм"

Чому українці ведуться на красиві розмови, а новий склад Кабміну не повинен цікавити обивателів? Співак Олег Скрипка розповів в інтерв'ю Styler, що думає про політичному і культурному житті країни

Сьогодні Олег Скрипка по праву вважається культовим українським виконавцем, на піснях якого виросло як мінімум одне покоління українців. Відкритий, усміхнений і простий у бесіді музикант зберіг творчий азарт, з року в рік радуючи фанатів новими композиціями та культурними проектами ("Країна мрій", Французькі вечорниці", Balka Casual). В ексклюзивному інтерв'ю для Styler Олег Скрипка розповів, що думає про українських чиновників, поміркував на тему менталітету українців, з цікавої сторони підійшовши до поняття "українського рагулізму".

Фото: "Наш уряд – це менеджери. Їх завдання зробити так, щоб країна процвітала" (Styler.rbc.ua)

Про політику: "Склад Кабміну не повинен цікавити українців"

У мене не виходить бути не в курсі поточної політичної ситуації в Україні. Хочеш не хочеш, а новини лізуть з усіх щілин. Але я намагаюся абстрагуватися від цієї теми. Адже я по своїй натурі – футурист. Я думаю про майбутнє України, а в майбутньому українці не будуть цікавитися, приміром, новим складом Кабінету Міністрів, тому що це в принципі неправильно. Постараюся пояснити. Коли я на сцені і показую якісний виступ, не думаю, що прийшли людей цікавить мій PR-менеджер або менеджер з організації концертів. Людей цікавить сам якісний "продукт" – виступ.

Так от, наш уряд – це менеджери. Їх завдання зробити так, щоб країна процвітала.

Звичайно, зараз ми всі живемо з відчуттям небезпеки. І ми стежимо за політиками. Для нас важливо – чи зможуть вони утримати країну. Саме тому новий склад Кабміну викликає у нас такий бурхливий інтерес.

Зараз в Україні, як кажуть лікарі, стан важкий, але стабільний. І це важливо. Якщо стан стабільний, значить є надія, що ми незабаром поправимся. І поправимся ми обов'язково!

"Пісня майбутнього України все ще пишеться"

Думаю, що вже через рік ми зможемо спостерігати поліпшення. Зараз їх не видно, тому що відбуваються внутрішні приховані процеси. Йде процес формування українського суспільства. Це як з піснею. Спочатку вона замислюється, потім пишеться, потрапляє в ротацію і вже з часом стає популярною. Іноді це відбувається швидко, а іноді – ні. Але результат все одно буде. І зараз пісня майбутнього України все ще пишеться.

Звичайно, коли дивишся, як процвітають сусідні країни – Польща, Угорщина, країни Прибалтики – нам хочеться так само. Просто у нас, напевно, все буде не так швидко, як хотілося б.

"Росія потроху "зливає" нам Донбас"

Вважаю, що Донбас ми (українці) будемо відбудовувати вже через рік-два. Нікуди він від нас не дінеться. У Росії вже якісь інші плани і на Донбас їм потужності не вистачає. Особисто мені здається, що росіяни вже потроху "зливають" цей регіону назад українцям. Правда, нам потрібно буде заново його відбудовувати, так само, як і відбудовувати місцевий менталітет.

"Україну можна назвати феодальної країною"

Як не дивно, Україну можна назвати феодальною країною. У нас є невелика кількість людей, які мають величезні сфери впливу. І всі негаразди, які зараз відвідують Україну, - це чвари між сучасними українськими феодалами. Наш президент – також один з феодалів/олігархів.

Тому Україна, на яку напала Росія, сьогодні нагадує Київську Русь, яка з-за феодальної роздробленості не змогла протистояти монголо-татарському ігу.

Фото: "Будувати нормальне суспільство можна буде тоді, коли ми станемо більш егоцентричним"

Про співпрацю з міською владою: "Це "машина", яка не працює"

У свій час я хотів в кооперації з КМДА реалізувати проект "Андріївський узвіз". Було бажання і можливість на той час зробити ідеальну туристичну вулицю в центрі Києва. Але проект відклали з абсолютно зрозумілих причин.

По-перше, сама по собі структура державної влади на сьогоднішній день – це "машина", що важко працює. Навіть для того, щоб реорганізувати одну вулицю, необхідно співпрацювати з чиновниками, які в свою чергу повинні приймати правильні рішення, потрібна динаміка і прогресивність законів. А цього поки що немає. Тому проект призупинили.

По-друге, мій проект абсолютно невірно інтерпретували. Мене зробили "радником-зрадником". Виявилося, що в нашій країні той, хто проти влади – молодець і герой. А якщо ти намагаєшся робити з нею якісь корисні спільні проекти, то ти автоматично стаєш зрадником.

Хоча я вважаю, що якісні проекти для міста можна "підняти" тільки при співпраці з владою. По-іншому не виходить. Звичайно, можна бути в альтернативі, опозиції. Але це неправильно. Це архаїчний менталітет.

Фото: "Українців завжди дуже турбує думка оточуючих"

Про менталітеті: "Потужний союзник Росії – український рагулізм"

Є дві серйозні складові, які сьогодні гальмують розвиток України – це Росія і місцевий рагулізм. "Ватник" і "рагуль/рогуль" – дуже близькі за своєю природою поняття. Рагуль не стежить за своєю мовою (мат, російська мова), не стежить за своїми вчинками, за навколишнім середовищем, вибирає не тих політиків, не тих артистів і так далі. Росія активно цим користується. Але це не тільки український або російський феномен. Рагулузм – проблема загальнолюдська. Це проблема розвитку. Потрібно ставити завдання, і з часом, сподіваюся, ми і це подолаємо.

"А що люди скажуть?! Українцям потрібно позбавлятися від провінційного менталітету"

Нас завжди дуже турбує думка оточуючих. Це мені нагадує ситуацію з моєю мамою, яка живе в селі під Києвом. Вона все ще порається на городі і кожен раз нарікає, як їй важко. Коли я прошу її не працювати, вона говорить одне: "Так а що люди скажуть?!"

І ось це "А що люди скажуть?!" – це суто українська турбота. Будувати нормальне суспільство можна буде тоді, коли ми станемо більш егоцентричним. Потрібно не про думку оточуючих постійно думати: "А що про нас думають або скажуть європейці – американці - росіяни?". Важливіше задаватися питанням: "А що я думаю про себе? Моя думка принципово".

Ми весь час думаємо про думку оточуючих, стареемся виглядати толерантними. Відповідно, прем'єра чи президента ми обираємо з тих же міркувань – ми вибираємо не для себе, а для кого-то. Для якоїсь умовної красивої картинки. Все це провінційний менталітет, який не дозволяє нам думати про завтрашній день.

"Україна стане УКРАЇНОЮ, коли в центрі міста з'являться вивіски українською мовою"

Продовжуючи говорити про менталітет і нашої самоідентифікації, зверніть увагу на одну непомітну деталь – вивіски магазинів і ресторанів у центрі Києва. Якщо раніше вивіски були російською мовою, то зараз – на англійській. Чим ближче до центру, тим менше вивісок і назв на кирилиці. Це ще раз підкреслює, як сильно ми хочемо в Європу. Але Україна стане УКРАЇНОЮ, коли тут, у центрі Києва, з'являться вивіски українською мовою. І ходити в такі заклади буде престижно.

Це дуже незначний, але об'єктивний показник. Люди, як правило, не звертають увагу на дуже прості речі. Так, зникли написи російською мовою, але і український ще не переміг. А це значить, що поки що "Україна як проект" відкладається.

Фото: "Потрібно навчитися визначати лідерів по їх справах"

Про виступи українських артистів в Росії: "Вміння добре петляти між Україною і Росією – це просто класний маркетинг"

Сучасний музичний ринок, як і будь-який інший ринок, на 95% залежить від показника "продаваності продукту", який забезпечується якістю маркетингу. Вміння наших і російських артистів добре петляти між Україною і Росією – це просто класний маркетинг. Ось артисти в стилі Таїсії Повалій та Ані Лорак не пропетляли.

А публіка просто не в змозі відокремити тих, хто петляє, від щирих нормальних виконавців. На жаль, більшість споживачів ведуться на жуйку. І звідси витікають всі проблеми України. Нам пора навчитися вибирати дійсно якісні товари. Адже маркетинг сьогодні працює за принципом "продати подорожче те, що подешевше". Я не знаю, як західний капіталізм бореться з цією ситуацією, але ми поки що її побороти не можемо. У нас поки що працює "синдром скляних бус".

"Ми, як тубільці, ведемося на скляні намиста"

І ці "скляні намиста" можна спостерігати у всіх сферах нашого життя. Ми обираємо політиків, які вміють красиво говорити – ведемося на розмови. Потрібно навчитися визначати лідерів по їх справах. Все ж і серед політикою є люди, які роблять корисні справи, але нам поки що складно розглянути за негарною картинкою нормальної людини.

Фото: Якщо чесно, мені все одно, хто поїде на "Євробачення" (Styler.rbc.ua)

Про Євробаченні: "Євробачення" – це пісня про "лабутени". Всі про це говорять, але це не є культурою"

Весь цей галас навколо "Євробачення" я ніколи не підтримував, тому що не вважаю цей конкурс якісним продуктом, про який взагалі потрібно говорити. "Євробачення" – це пісня про "лабутени". Всі про це говорять, але це не є культурою. Жуйка – це не їжа, але раз все жують, значить це тренд.

З політичної точки зору, правильно, що на конкурс їде Джамала. Все ж вона кримчанка, живе в Україні, у неї дійсно потужний посил. Питання в іншому: чи цікавлять проблеми України і Криму глядачів "Євробачення", велика частина яких – це домогосподарки і секс-меншини.

У нас уже були самі "граблі" – гурт "Ґринджоли" з піснею "Разом нас багато". Це дійсно був класний проект, який ми просто-напросто "закопали" після міжнародного конкурсу. Україна виступила в такому піднесеному революційному екстазі в цьому "курнику". Природно, що нас не зрозуміли.

Якщо чесно, мені все одно, хто поїде на "Євробачення". Джамала вибрала добру програму, яка знайшла відгук серед української аудиторії. Чи зрозуміє це аудиторія "Євробачення", я не знаю.

Про національних культурних цінностях: "Сьогодні вишиванка – світовий тренд"

Я вважаю, що найкращі проекти в Україні – це Ukrainian Fashion Week, видавництво "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА". Це ті проекти, які дійсно виділяють нас у світі.

Але для того, щоб виділятися на світовій культурній арені, нам самим необхідно визначитися зі своєю культурною цінністю.

Зазначу тільки. Нещодавно був у США і відвідав там кілька магазинів. І був у шоці, коли побачив, що найяскравіші моделі одягу в декількох бутиках – це українські вишиванки. Це говорить про те, що вишиванка – це світовий тренд, мейнстрім.

Фото: Проект Олега Скрипки "Країна мрій" виграв тендер на підготовку Дня Києва

Про особистих проектах: вініловий салон, "Французькі вечорниці" з Інгрід, "Країна мрій" і День Києва

Нещодавно представили перший вініловий салон Balka Casual. "Балка" – це стихійний ринок у Києві, де колись продавали і обмінювалися вінілом. У Радянському Союзі за таку діяльність могли дати термін. Але це був чи не єдиний джерело "музичної інформації". Багато людей, які добре пам'ятають ті часи, сьогодні є колекціонерами вінілових платівок.

На першому вініловому салоні було представлено 5 пластинок мого видавництва "Країна Мрій" – кращі пісні 20 століття. Популярні україномовні радянські виконавці, народні пісні в естрадній обробці, авторські пісні – ми зібрали все краще, врятували найцінніші екземпляри, відреставрували їх на студії в Нью-Йорку і представили публіці у вигляді вінілу прекрасної якості.

Записи шукали в архівах різних радіостанцій. Виявилося, що найпопулярніші пісні ("Черемшина", "Червона рута") збереглися в гіршій якості. Приміром, "Червона рута" у виконанні Софії Ротару. Всі знають цю пісню, її ще до сих пір виконують. При цьому в Києві знайти оригінал запису у гарному якості нам не вдалося. Виручили Чернівці.

Вініловий салон будемо проводити на регулярній основі.

Фото: Олег Скрипка поділився творчими планами на майбутнє (Styler.rbc.ua)

22 травня плануємо організувати вже другі "Французькі вечорниці - "Cabaret de Шаріте" – це проект для справжніх цінителів французької культури. І для тих, хто вважає французьке мистецтво, музику, моду, вино своєрідною релігією. Відкрию секрет – співачка Інгрід погодилася взяти участь у цьому проекті, ми виступимо з нею дуетом. Також з нами працює Freedom Jazz під керівництвом Олени Коляденко, балет Олександра Лещенка – FORSIGHT. Своїм проектом ми об'єднаємо франкомовну київську діаспору, українських шанувальників французької культури, усіх, чиє серце завмирає від думки про батьківщину вишуканої музики, кухні, моди, кабаре, шампанського. Дуже важливий у цьому проекті акцент – благодійна місія. Спільно з благодійним фондом "Об'єднання світових культур" ми придбаємо медичне обладнання для дитячого кардіоцентру. Кошти, зібрані під егідою проекту "Французькі вечорниці" будуть спрямовані на порятунок сердець маленьких українців.

Також проект "Країна мрій" виграв тендер на підготовку Дня Києва. Уявімо Київ як місто, який співає.

Хочемо, щоб зі сцени прозвучали композиції, які можна віднести до київської музиці. Окремий акцент дня міста від "Країни Мрій" - це Весняний Бал "КИЇВСЬКА рапсодія". Це сімейний фестиваль під відкритим небом. Припускаю, що він і стане найгарячішою точкою дитячих святкувань на День Києва.

Під відкритим небом ми проведемо танцювальні майстер-класи від професійних хореографів і столичних шкіл танців, де маленькі кияни навчаться танцювати вальс і полонез, румбу і джайв. І все це у супроводі живої оркестрової музики. Запрошуємо всіх, хто хоче оволодіти мистецтвом танцю або хоча б зробити перший крок до знайомства з ним в атмосфері травневої феєрії і легкості.