Скандальний "Календар В'ятровича": залиште ветеранів в спокої і дайте жінкам їх права
Пропозиція переглянути національні свята та пам'ятні дати, висунута нещодавно Українським інститутом національної пам'яті (УІНП) в особі його голови Володимира В'ятровича, викликало великий "галас" в суспільстві.
"Модернізований" календар українських свят В'ятрович опублікував на своїй Facebook-сторінці. До речі, саме туди, в соцмережу, перемістилася вся "календарна дискусія". На сторінці голови УІНП можна ознайомитися і з коментарями, і з пропозиціями... і якимись абстрактними постами, які теми розмови взагалі не стосуються.
І це дивно! З якого часу публічні обговорення ініціатив національного масштабу (тим більше ті, що викликали такий резонанс у суспільстві) відбуваються на персональній сторінці блогів окремого користувача Facebook?
Можна здогадатися, що громадське обговорення спочатку повинно було проходити на Facebook-сторінці УІНП (де воно частково і відбувається, але не так масштабно, як "в гостях" у В'ятровича). Загалом, щось пішло не за планом.
Вся солідність цієї ініціативи звелася до створення електронної пошти: public@memory.gov.ua. Саме сюди пропонують надсилати пропозиції. Зізнатися, загальнодоступною і об'єктивної дискусією – аргументоване обговорення між опонентами – це складно назвати. Особливо враховуючи той факт, що Володимир, як і адмін УІНПа, не завжди відповідає на коментарі, а їх уже сотні. У підсумку, всі обговорення являє собою перепалку в коментах між приголосними, незгодними і ботами, куди ж без них.
Все ж є надія, що до 1 березня (дата завершення громадських дебатів) хворобливий "календарний питання" встигне переміститься на інший майданчик.
Але мова зараз не про це.
Звичайно, не залишилася непоміченою пропозиція УІНП скасувати вихідні 1-2 травня, 9 травня і 8 березня. Саме можливу відмову від цих дат став "яблуком розбрату".
Українцям пропонують відпочивати 8 травня (День пам'яті та примирення, відзначають у країнах ЄС), 9 березня (Шевченківський день). Крім того, державним вихідним святом може стати друга п'ятниця вересня (День сім'ї). До державних свят, які не є вихідними, також хочуть зарахувати другу неділю травня (День матері).
Потрібно більше працювати, товариші!
Головна причина таких нововведень – відмова від радянських свят, що відбувається в рамках процесу декомунізації, який уже став скандальним.
Також своє рішення УІНП мотивує тим, що українці, мовляв, і без того багато відпочивають. До речі, саме тому співробітники інституту пропонують відмовитися від практики перенесення свят (якщо свято випадає на вихідний день, то країна додатково відпочиває ще і в понеділок).
Але тут хочеться розібратися в ситуації більш детально.
Минулого року з 366 днів українці відпочивали 116 днів, з яких 105 – суботи і неділі, 11 – офіційні свята. Ця цифра кардинально взагалі ніяк не виділяє нас на тлі тих же країн Західної Європи чи США. У американців 10 святкових днів, у японців взагалі 15. На інфографіці УІНП зазначено, що у сусідній Польщі 11 свят, у Бельгії – 10, Великобританії – 8.
В інституті підрахували і зрозуміли, що з умовою перенесення кількість святкових вихідних днів в Україні збільшується до 20. Так що ми відпочиваємо "непомірно". А саме через те, що так багато відпочиваємо, економіка країни в занепаді.
До речі, таку ж думку висловив письменник Андрій Любка у коментарі Styler: "У державі з таким ВВП мати стільки вихідних з приводу і без - абсурд".
Вибачте, але "попахує" не дуже красивою маніпуляцією.
Так, в 2017 році передбачено 11 державних свят (неробочі дні). До 24 календарних днів відпустки додамо ще 12 днів (свята, які випадають на робочі дні, "перенесення"). Виходить, що "в ідеалі" ми відпочиваємо додатково 36 днів (нагадаю, це крім суботи та неділі).
"Рейтинг відпочиваючих" разом з нами очолюють: Бразилія, Литва, Франція, Фінляндія, Іспанія. При цьому Франція, Іспанія, Бразилія входять у топ-20 найбільших країн світу за рівнем ВВП.
Виходить, проблема не в вихідних днях і не в тому, що жителі цих країн багато відпочивають? Чи як?
Так, якщо відмовитися від "переносів", то українці отримають в 2017 році близько шести свят, що припадають на робочі дні.
Загалом, не впевнена, що ці шість днів "зроблять у моря погоди", а ми ударними темпами втричі збільшимо ВВП нашої країни. Це, звичайно, легкий такий сарказм, але суть справи від цього не змінюється.
Все ж українців не можна назвати нацією ледачою. І якщо ми говоримо про скорочення вихідних днів, тоді потрібно подумати і про поліпшення трудового законодавства нашої країни.
Підкажіть, коли ви в останній раз працювали чітко з 9 до 18, а за переробку отримували відповідну компенсацію (як це відбувається в тих же Штатах та країнах Західної Європи)? Процедура отримання винагороди за понаднормову роботу в Україні – ще той ще "квест", особливо якщо врахувати той факт, що чи не половина працездатного населення нашої країни працює неофіційно. При цьому 30-40% офіційних працівників в 2016 році отримували мінімальну зарплату.
До чого всі ці "розмови"? Треба подивитися правді в очі – до половини населення України працює "на риб'ячих правах". І навряд чи всі роботодавці настільки гарні, що дають своїм "тіньовим" працівникам повноцінний відпустку 24 календарних днів. Більше того, приватні роботодавці вже давно не звертають уваги на різні "продовження" вихідних та інше. Тому так, багато хто дійсно чекають офіційних вигідних у дні державних свят.
Як би там не було, але тема дуже обширна і потребує комплексного вивчення.
Згодна, перенесення свят – ідея спочатку дивна. Мимоволі задаєшся питанням: невже, щоб повною мірою перейнятися, скажімо, Днем Незалежності українцям потрібен якийсь перенесення? Виходить, у звичайний вихідний день ми свою Незалежність гідно відсвяткувати не може, і на цьому "закрити тему"?
Так і всі ці дні відпрацювань за свята - ще один абсолютно нелогічний "пережиток", давно довів свою неефективність
Проте, ще раз повторюся, перш ніж щось пропонувати, скасовувати і переносити "революційні" зміни, треба дивитися в корінь проблеми, досліджувати ситуацію грунтовно.
Європейські досвід – це добре. Але є ще українські реалії.
Ще одне свято ні про що?
Коментів на сторінці В'ятровича і УІНП: читати – не перечитати. Хтось радіє, хтось обурюється до лютої ненависті.
І дійсно, питань до нових пропозицій багато.
Чимало опонентів "накинулися" на Шевченківський день (9 березня). Посипалися запитання: а чому б на державному рівні не відзначати тоді день Івана Франка, Василя Стуса чи Лесі Українки? Мовляв, створюємо собі кумирів.
Сперечатися складно. Проти Шевченко нічого не маю. Але, мені здається, він і без державного свята зусиллями вчителів та щорічним вивченням його віршів у школі, добре зарекомендував себе в якості символу нації. Виділяти окремий свято не варто. До того ж, в Україні 9 березня щороку організовується безліч локальних ініціатив у пам'ять про Шевченка. Можливо, не слід втрачати "можливість" і акцентувати увагу українців на інші важливі події в історії України?
8 березня – Міжнародний жіночий день
Тут інститут запропонував піти на компроміс: замість 8 березня вводимо державним святом День матері (друга неділя травня, не є вихідним днем).
"Праведний гнів" очевидний. Замість дня нагадування про права жінок ми отримуємо "світсько-патріархальне недорозумение", яке ніби зайвий раз підкреслює, що в нашому суспільстві досвідчена жінка – це мати. Сюди ж ідею з святкуванням Дня сім'ї, який, до речі, хочуть зробити вихідним.
Розумію, саму суть Міжнародного жіночого дня в радянський час опошлили як могли. Жіночий день звівся до цукерок, квітів, листівкам і зайвого приводу, вибачте, побухати.
Хоча 8 березня – це як раз не про слабку жіночнысть, а про соціальну рівність.
Шкода, що про соціальну дискримінацію жінок в нашій країні згадують тільки раз у році. Однак проблеми нікуди не зникли.
Жінки в Україні все ще заробляють менше чоловіків, жінок все ще складніше домогтися керівній посаді. Якщо вам від 25 до 35 років будьте готові, що під час співбесіди вас ось так запросто, в лоб, запитають, а не ви народжували. Якщо ні, то чому і коли плануєте. І шукати справедливості вам буде ніде.
У цьому світлі зведення Дня матері в статус державного свята – "сіль на рану".
День матері – прекрасне миле свято. Останнім часом, навіть без зусиль Інституту пам'яті, а швидше стараннями маркетологів, багато українців його полюбили і з задоволенням дарують цього дня своїм матерям подарунки. Однак на звання державного він ніяк не тягне. Тоді давайте і про День батька подумаємо! Ми їх теж любимо, хтось навіть більше.
Цікаво, В'ятрович пише: "Вихідний 8 березня ("чоловічий" день 23 лютого був робітником) став для радянської влади інструментом перетворення дня боротьби за права жінок на свято у форматі "тортик, букетик, шампанське".
тобто, ви і самі кажете, що 8 березня "опошлили" за радянської влади. Так чому б не постаратися повернути цього дня його початкову горду і сильну ідею? Нагадати, приміром, біографії українок, які зробили свій вагомий внесок у світовий розвиток права, науки, літератури і т. д.?
9 травня - День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні
У світлі війни на сході України і російської агресії 9 травня вже давно, наче червона ганчірка", дратує українців.
УІНП пропонує зробити вихідним 8 травня – День пам'яті і примирення. Саме 8 травня в 23:01 за київським часом набула чинності Капітуляція нацистської Німеччини.
Звичний нам День Перемоги, як йдеться у Вікіпедії, - свято перемоги Червоної армії та радянського народу над нацистською Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років, встановлений Указом Президії Верховної Ради СРСР від 8 травня 1945 року і відзначається 9 травня кожного року.
По суті, скасування святкування 9 травня і пропозицію відзначати 8 травня – це, за великим рахунком, "шило на мило". Особливо якщо врахувати той факт, що інститут пам'яті все одно залишає в якості державного 9 травня (День перемоги над нацизмом). Так в чому ж зміни?
Зовсім не хочеться втручатися в цей історичний дискурс. Хоча, як на мене, відзначаючи 8 травня, "вивітрити" з голів українців всю "советчину", як того хочеться співробітникам УІНП, не вийде. По-перше, різниця між цими датами не настільки велика. По-друге, ще занадто сильна пам'ять про перемоги наших дідів і прадідів. По-третє, ми вже давно не відзначаємо 9 травня як "свято перемоги червоної армії", а як День пам'яті.
Для себе я зробила тільки один висновок: рано ми підняли питання скасування 9 травня. Хоча для мене особисто ця "проблема" визначається тільки етичними міркуваннями.
Мої дідусь і бабуся, які пережили всі жахи Другої світової війни, живі. Дай їм Бог ще стільки ж прожити!
І мені дуже боляче слухати сумні розмови дідуся про те, що "ми вам більше не потрібні", коли черговий такий діяч, як В'ятрович, розповідає, що 9 травня – це все нісенітниця і радянська пропаганда.
Запитання Різдва
Дуже логічним виглядає пропозиція перенести святкування Різдва з 7 січня на 25 грудня.
Але тут не все так просто. Відповідне звернення УІНП повинні розглянути в УГКЦ. Навіть можна підтримати це звернення тут.
І хто знає, може, незабаром українцям не доведеться "спокусяться і грішити", відзначаючи новий рік під час різдвяного посту.
"Всі ці зміни ще більше дратують громадян"
Витративши декілька годин на вивчення тільки "вершини комменто-айсберга" на сторінках В'ятровича і УІНП, розумієш, що тему "календарного дискурсу" так просто не закриєш. Ніяк не можна "забити" на все-як позитивні, так і негативні відгуки.
З відгуками потрібно працювати, а з людьми – вести двосторонній діалог, перевівши, нарешті, обговорення з Facebook-блогів на професійну платформу.
Теж привід задуматися.