Чи варто відзначати День письменника, про що буде нова книга Жадана, які стереотипи панують серед українців щодо Донбасу і чому поїздка на схід часом змінює всі уявлення про цей регіон - в інтерв’ю знаменитого письменника для Styler
Мабуть, не було навіть короткого періоду за останні три роки, коли б Сергій Жадан не займався волонтерством. Водночас він працює над новими книгами і зізнається, що волонтерські події - від поїздок у дитячі будинки Донбасу до мистецьких акцій - у нього розплановані на кілька місяців уперед.
З нагоди Всесвітнього дня письменника Styler вирішив поговорити зі знаменитим українським письменником про те, чи варто прирівнювати цю дату до професійного свята, коли буде опублікований новий роман Сергія і про те, якої допомоги зараз найбільше потребують мешканці східних регіонів України.
"День письменника - прекрасна дата, прекрасний день. Адже письменники теж люди: вони працюють, вони мають певні обов’язки. Тому чому б не святкувати раз на рік їх день? Цей день можна спокійно прирівнювати до професійного свята. Цю дату можна спокійно відзначати, як день шахтаря, дня металурга", - каже Жадан.
"У нас, з одного боку, до письменника панує певне сакральне ставлення. Що письменник – це щось подібне до священника. Людина, яка має відповіді на всі питання, яка може вказати тобі вірний шлях. Але, з іншого боку, коли справа переходить до якихось конкретних побутових моментів в нашому суспільстві, та й не тільки в українському, професія письменника чомусь не вважається професією", - відзначає письменник.
"Є чітко сформоване уявлення, за яким письменник - це людина, яка не прокидається рано вранці, не йде в цех на завод, але може собі дозволити писати серед ночі, чи може собі дозволити пропустити якийсь із робочих днів. Це уявлення, відповідно, створює ілюзію несерйозності такої професії. Але письменник - це натомість доволі серйозна професія. В нашому суспільстві вона постійно трансформується, змінюється. І має значний вплив", - каже письменник.
Щодо інших свят і дат, які за останні два роки зазнали в Україні певних трансформацій, Сергій Жадан висловлюється доволі категорично.
"Мені здається, українцям було б доречно ще років двадцять п’ять працювати загалом без вихідних. У нас стільки проблем і стільки всіляких негараздів, що тільки й лишилося, що по кілька тижнів вихідних робити. Знаєте, часом стільки усіляких справ навалюється, що і не помічаєш, вихідний це чи ні. Дні календаря перетворюються для багатьох на робочі цілком і повністю", - пояснює свою думку Сергій.
За словам письменника, можливо, зараз є сенс лишити тільки державні свята.
"Ви знаєте, як говорив Григорій Сковорода, хорошій людині кожен день - свято. За останні роки в країні, де безліч невирішених питань і безмежна кількість неробленої роботи по кожній галузі, що додаткові святкування - не дуже доречні", - підсумовує Жадан.
Сергій Жадан поділився новиною про те, що цього року вийде його нова книга. Втім, назва нового роману поки невідома.
"Буквально днями закінчив її писати. Книга буде опублікована цього року. Це книга про війну. Працював над нею останні півтора року", - пояснює Жадан.
За словами письменника, деякі типажі і певні ситуації у книзі взяті із реального життя, проте вони не змальовані з ретельною достовірністю.
Фото: 1 березня цього року Жадан повідомив про те, що закінчив писати нову книгу
"У цій книзі - не конкретні герої узяті з життя, а радше збірні персонажі. Я би сказав, вони доволі типологічні. І є в мене підозра, що хтось може себе у цих персонажах впізнати. Але поки що роман ніхто не читав. Крім мене, звісно", - посміхається письменник.
Крім того, Сергій Жадан разом із командою однодумців активно розвиває діяльність благодійного фонду. Зокрема, останній місяць волонтери і активісти збирали кошти на потреби кількох учбових закладів для дітей.
"Зараз допомагаємо, зокрема, інтернату в місті Констянтинівка. Їм раніше ми закуповували меблі, а зараз закуповуємо тканину. Все це спробуємо відвезти їм якраз днями. Також окремо ми збираємо кошти для родин наших загиблих військових".
"Ми шукаємо проблемні родини, яким зовсім не допомагала держава, або ж допомагала частково, проте потреба у підтримці у них все одно гостра. Думаю, що найближчими днями відзвітуємо про це на наших сторінках у соцмережах", - говорить він.
На Донбасі потроху відновлюється інфраструктура, хоча й робиться все це дуже повільно, каже письменник.
"З одного боку, держава щось регулярно робить. Ми працюємо із школами, дитсадочками. І бачимо, що більшість із них були ремонтовані саме за державний кошт. А з іншого боку, там працює багато фондів – і наших, і закордонних. Тому не можу сказати, що на Донбасі склалася якась катастрофічна ситуація", - додає він.
Але в той же час багато людей на Донбасі потребують будь-якої підтримки і співучасті.
"Не обов'язково передавати гроші, товари чи обладнання. Іноді потрібна перш за все психологічна допомога. Адже одна справа – поставити у школі батарею, і держава це зробить. А зовсім інша справа – просто поговорити із людьми. У школах також часто немає методичної літератури, навчальної, та й навіть тієї, що є у обов’язковій шкільній програмі, не те що у додатковій. Часто немає навіть підручників. Є потреба у програмах, розрахованих на стимулювання творчості. І це, зокрема, справа, яку можуть робити волонтери. Це і є те, чим ми займаємось", - пояснює Сергій Жадан.
Зараз часто звучить теза про те, що регіони України одне одного не чують і мало що одне про одного знають. Загалом, так і є насправді, і ця ситуація стосується не тільки Донбасу, каже письменник.
"Коли ми останній раз були у Станиці Луганській, то спілкувалися там із нашими прикордониками. Там, у Станиці є перехід на той бік фронту. Прикордонники до нас підходять, питають: "А що ж там робиться у Києві? Ми нічого не знаємо – які там протести, які мітинги. Бо у нас ні телебачення немає, ні радіо. Розкажіть хоча би щось!", - додає Жадан.
"І тоді цікавилися подіямии переважно ті люди, які принаймні намагаються розібратись і дізнатись, що ж відбувається. А є люди, які не завдають собі клопоту дізнатися що робиться в країні. Ми говоримо про Донбас і його інформаційну ізольованість. Але це стосується, звісно, не тільки Донбасу: поїдьте на західну Україну. Спробуйте у людей запитати, що вони знають про війну, і взагалі щось про Донбас.
У нас ось така розбалансована в інформаційному сенсі країна. Наше інформаційне поле має купу порожнин і незаповнених лагун. І, безперечно, це дуже часто шкодить усім нам, формує стереотипи. А вони, як показує практика, часто бувають помилковими", - зауважує Жадан.
За його словами, зараз особливо бракує взаємних поїздок із різних регіонів, під час яких би молодь із Донбасу їхала у західну або центральну Україну і навпаки.
"Безперечно, зараз багато подібних речей робиться. Інша справа, що ми про це можемо і не знати. Але я постійно з цим стикаюся. Приміром, ми буквально нещодавно говорили із головою районної адміністрації Станиці Луганської. Він нам розповідав, що минулого чи позаминулого року взагалі вперше відправили групу місцевих дітей на Закарпаття", - ділиться враженнями письменник.
"І годі лише уявити, наскільки морально важлива була для дітей ця поїздка. Для них це було водночас і неймовірне потрясіння, і пригода. Спершу вони навіть не зовсім розуміли, куди їдуть, і що там робиться на Закарпатті. Але повернулися із купою вражень, переживань. І що важливо, із купою інформації для обдумування", - додає співрозмовник.
Сергій Жадан переконаний, що згодом подібні "поїздки обміну" треба буде робити ще частіше.
"Я просто переконаний, що коли закінчиться війна і на Донбасі стабілізується ситуація, треба буде влаштовувати ось такі обміни регулярно, щоб західноукраїнські діти їздили на схід, а східноукраїнські - на захід. Ми насправді дуже погано знаємо самі себе, погано знаємо свою країну. Ми часто схильні довіряти стереотипам та різним інформаційним кліше, замість того щоб сприймати все таким, яким воно є насправді".
За словами письменника, зараз, внаслідок трагічних і драматичних подій на Донбасі, внаслідок війни, яка ніяк не завершиться, дуже багато людей починає відкривати для себе схід України лише зараз.
"Хтось там воює, хтось їде на схід волонтером, а хтось - із громадськими ініціативами чи мистецькими акціями. Багато хто їде писати про Донбас. І ось так, крок за кроком, ми стаємо ближчі одне до одного.
Коли ти сам особисто приїздиш в Маріуполь, в Авдіївку, в Трьохізбенку або куди завгодно на Донбасі, то одна така поїздка часом радикально змінює все уявлення про події на сході. А все це тому, що ти бачиш там все на власні очі. Ти бачиш, як там живуть люди, які у них настрої. Це просто не можна порівняти із будь-якою інформацією, яка була подана вам третьою особою. Свій особистий досвід – він найбільш неоціненний", - підсумував письменник.