"Музика без прорахунків": лідер "вагоновожатых" про новий альбом, війну і перехід на українську
20 листопада вийшов другий альбом гурту "вагоновожатые" - "Рефернс". В основі платівки все, що оточує сучасну людину: її слабкості, страхи, відверті фобії, будні креативного класу і наша залежність від соцмереж.
У грудні презентація альбому відбудеться у Львові (1 грудня), Харкові (8 грудня) і Києві (16 грудня).
Напередодні концертів Styler зустрівся з "голосом" групи Антоном Слєпаковим, щоб розпитати його про новий альбом, стан музичної сцени сьогодні і власні слабкості.
Антоне, нова музика з'являється щодня. Для того, щоб довго залишатися на плаву, сьогодні важливо постійно дивувати слухача. Ви думаєте про це, коли пишете альбоми?
Ми бачимо це. Важливе в цьому процесі - перш за все залишитися собою. Нам самим не дуже цікаво повторюватися, але дуже часто буває, що артист не може стрибнути вище голови. Ми - не вийняток. Але є й інша крайність: занадто радикальні експерименти зі стилем для артиста - небезпека втратити значну частину вже існуючої аудиторії. На цю тему можна довго міркувати і дискутувати, але нам більше подобається просто робити музику без прорахунків і підступів..
Як ви ставитесь до представників молодої сцени, які останнім часом з'являються просто якимось пачками і у нас, і в Росії: Гречка, Монеточка, "Пошлая Молли"? На вашу думку, у такої музики та її популярності є термін придатності?
Ставлюся дуже спокійно. Добре. Гречка переспівує "Отпетых мошенников", "Пошлая Молли" - "Рефлекс", Монеточка знімає кліп за мотивами фільму "Брат-2". Ці молоді люди, як і ми, родом з 90-х.
Чогось нового, радикально новаторського в їх звуці я не чую. Щодо терміну придатності - ми це зрозуміємо приблизно років за 10. Тоді і зробимо відповідні висновки.
Якщо ти робиш музику зараз, то в 2018 році, чи важливо слідкувати за трендами, слухати нових артистів? У власній країні і за кордоном.
Звісно. Мені завжди цікаво дізнаватися щось нове. Так було і в 87-му році, і в 91-му, так є і зараз, в 2018-м. Намагаюся не пропускати новинки, хоча б в режимі ознайомлення.
У 2014 усі говорили про розквіт української музичної сцени. Тоді дійсно складалося враження, що наших музикантів довго тримали за якоюсь завісою, а зараз вона опустилася. 4 роки потому що ви відчуваєте? Чи стало простіше "вагоновожатым" знаходити шляхи комунікації зі своїми слухачами?
У 2014-му не було музичного вибуху, був дуже важливий переломний момент в історії України. Музиканти не з'явилися на порожньому місці, вони грали, складали пісні і існували досить тривалий час. Почалася війна, а з нею прийшов і страх закордонних артистів приїжджати сюди. Це сприяло тому, що навколомузична громадськість звернула увагу на місцеву сцену.
За чотири роки війна, на жаль стала справою повсякденною, західні артисти перестали боятися приїжджати, російські зірки теж повернулися у звичні умови. В Україні просто немає своїх "Мельниц", "Северных флотов" або "Кровостоков".
"вагоновожатые" давно побудували свій шлях комунікації зі слухачем і не відступають від нього. Нас прийнято називати "нішевими артистами". Ми давно готові вийти за рамки всіляких ніш, а ось чи готові люди почути щось геть інше, ніж те, що транслюють гучномовці маскульту? Це питання.
Якщо розповідати іноземцю про те, яка класна в Україні музика, про яких 5 артистів варто згадати в першу чергу? Які 5 пісень дати послухати або які 5 відео показати?
Гурти: "ДахаБраха", ONUKA, Tik Tu, DZ'OB, Jinger
Кліпи: CEPASA - Always Beautiful, ZAPASKA - "Запитай", Dakh Daughters - "Людина", "Пісні Наших Днів" (ПНД) - "Про Любов", Jamala - "Крила".
Пісні: On The Wane - Drop bombs, Krobak - So Quietly Falls the Night, Koloah - Bad Habbits Blues, Polje - Schengen, yeyo - ballada.
У вас в минулому кілька проектів, датованих різним часом. Коли починати складніше - у 90-х, в 2013-му або зараз? І чому?
Навіть не знаю, у кожному відрізку є свої плюси і мінуси. У 90-і було складно з комунікаціями, не було інтернету, а тільки міжміські дзвінки і більш тернистий шлях. Зараз 3 рукостискання замінюються сотнею повідомлень в месенджері - послухайте мою пісню. Але якщо у тебе є мета і ти заряджений йти до кінця - епоха значення не має.
За що найчастіше критикують концерти / музику "вагоноважатых"?
Думаю, за одноманітність, за тексти, за вокал, за відсутність бас-гітари, "я прийшов на ці конкретні пісні, а ви їх не зіграли!" Завжди можна до чогось причепитися, було б бажання.
Новий альбом вийшов дуже соціальним, у ньому все: слабкості, фобії, життя творчої тусівки. Якось дуже концептуально все склалося в одному загальному проекті. Це ваші спостереження за життям в Києві?
Мені здається, подібні спостереження за навколишнім світом ніколи не були нам чужі, Властивості губки - вбирати і витрачати інтенсив. Головне - знайти каркас композиції. Якщо ви самі збирали меблі, легко зрозумієте, як це. Назва, ключове слово, образ... а далі вже не знаю, як це все виходить.
Видео: вагоновожатые - Человеческие слабости [Official Lyric Video] 2018 (YouTube/вагоновожатые)
Яка найважливіша пісня в альбомі і чому вона?
Виділити одну - значить обділити інші. У кожної є своя історія, термін давності, атмосфера створення. Хоч ріжте мене - одну виділити я не зможу. Зазначу, що найскладніша для мене - "Прейскурант". Фізично боюся порізатися об неї. Найскладніше далася - і в записі, і в процесі створення. І досі до неї обережно ставлюся.
Тексти вагоновожатых мають багато посилань до історії, літератури та мистецтва загалом. Який мінімум книжок необхідно прочитати, щоб зрозуміти новий альбом та вашу музику?
Думаю, це помилка. Наші треки можна слухати без якоїсь особливої підготовки з чистого аркуша, не читаючи ніякої літератури. Я дуже часто так роблю з іншими областями культури. Іду на оперу або на виставку, часто не знаючи контексту події, і тільки потім починаю цікавитися особистістю автора і тим, що і як він створював. Мені цікаві люди з різним сприйняттям, незатуманеним посиланнями і відсилками.
З чим пов'язана дворічна перерва між альбомами?
Важко постійно генерувати нові ідеї. Мені здається, ми йдемо в нормальному робочому графіку. Після "Стартап..." ми зробили півторагодинний саундтрек до фільму "Ордер на арешт" (Георгій Тасін, 1926 рік - спільна наша робота з "Довженко-центром"), в 2017-му почали вигадувати нові треки для майбутнього альбому. Навесні минулого року у мене вийшов артбук "Стишение обстоятельств" (проект з художницею Аліною Гаєвою).
Навесні 2018-го у нас вже були готові програма "Стишение-2" і майже весь альбом "Референс". За цей же час наш барабанщик Стас встиг створити аудіовізуальний проект S.I. (Спільно з Laser Studio). І це не враховуючи робіт, хобі та особистого життя. Я вважаю, що ніякої перерви взагалі не було. Все у ВГНВЖ дуже тісно й інтенсивно!
У вас є сингли, ЕР і альбоми, який з цих форматів найбільш оптимальний для сучасного слухача? Наприклад, Шнур ще декілька років тому говорив про те, що люди більше не сприймають музику альбомами.
Скільки б у гурту не було ЕР і синглів, рано чи пізно він випустить альбом. Цю формулу придумали багато років тому і вона досі найоптимальніша. Мені завжди цікаво замахнутися на "велике полотно". Звичайно, сингли робити швидше і в чомусь легше, але повноформатні альбоми теж потрібні. Зрештою, найпопулярніше питання слухачів: "коли новий альбом?". ЕР вони за альбоми не вважають.
"вагоновожатые" змінюють свій візуальний стиль з кожним альбомом: під час презентації "Стартап Молодість" все було в друкованих символах, що утворювали літери і слова, зараз балаклава і кольорові розводи на її тлі. Як і чому з'явилася ідея таких постійних змін?
Ну, це процес постійного пошуку. Різні люди оточують нас в різні відрізки часу, різні періоди, альбоми, різний матеріал. Учора в Одесі бачив автора трьох наших обкладинок - Мітю Фенечкіна. Він уже теж частина історії. Зараз інший відрізок і зовсім інший час, і навіть учасників в гурті стало більше. Кожна обкладинка - це обличчя нової роботи, якщо хочете, ще один трек і діюча одиниця, той самий одяг, за яким зустрічають. А іноді - мітка, здатна пустити по помилковому сліду і остаточно заплутати. Що ми теж дуже любимо.
Які слабкості має Антон Слєпаков?
Якщо з переліку композиції, напевно все ж солодке. Контролюю і стримую себе місяцями, а потім можу несподівано зірватися і дати слабину! Так, ми слабкі, тут чиста правда.
Відео: вагоновожатые – πץнkԎϞр (YouTube/вагоновожатые)
У якусь мить ви перейшли з російської на українську в житті, потом в фейсбуці. Тепер з'явилися 2 україномовні пісні. Помітно, що у вас цей процес не відбувається швидко, але досить природньо. Чому?
Це природній процес. Став більше розмовляти, писати українською. Так несподівано прийшли і тексти. Показав їх хлопцям - вони дуже підтримали мене в цьому питанні. Я не форсую події і з цікавістю спостерігаю за процесом. Якщо українські тексти будуть приходити, із задоволенням працюватиму з ними. Це виклик і кропітка праця для мене -- адаптувати їх до нашого звуку і ритму.
З українською ваші шанси потрапити до радіоефіру підвищились. Ви б цього хотіли, чи андеграунд тим і чудовий, що залишається андеграундом?
Найменше ми думаємо про ефіри і ротації. Нас як і раніше підтримують онлайн-радіостанції - "Аристократи", OFr, Submarina... Більш ніж упевнений, з такою жорсткою і специфічної музикою ні в однієї FM-станції не вистачить сміливості поставити щось з альбому "Референс" в ефір. Я не слухаю радіо, дуже рідко буває в таксі. Нічого схожого на "вагоновожатых" я там жодного разу не чув.
Спочатку у вас з'явився Facebook, потом - Instagram, а тепер написали пісню "Человеческие слабости". Наскільки ви залежні від соціальних мереж і присутності у своєму житті месенджерів?
Моя б воля, не було б ніяких акаунтів! Кілька років тому майже місяць не заходив в фейсбук і месенджер. Колеги були цим надзвичайно обурені! Щось потрібно показати, порадитися, вирішити якісь питання, а я в "затворниках". Так як ми всі займаємося усіма питаннями - важливо постійно залишатися на зв'язку.
Основні споживачі музики - люди 20+, як залишатися для них актуальними для дорослого музиканта, знайти спільни теми, що зачеплять у музиці?
Не знаю. У мене немає бар'єру в спілкуванні з молодшими людьми. Мені з ними навіть легше, ніж з деякими однолітками. У них інший больовий поріг, рівень і поняття внутрішньої свободи. Люди, які народилися не в червоній імперії неминучого соціалізму, а в молодій незалежній країні. І це дуже круто. Я дивлюся на них і відчуваю це. Але, думаю, нас все ж слухають люди старшого віку. У двадцятирічних своя музика і свої кумири.
Раніше Антон Слєпаков в інтерв'ю розповів про кіно, насильницьку русифікацію і війну.
Також раніше в жовтні 2018 року вийшов сингл з нового альбому "вагоновожатых".
Відео: "Україна без сміття": ONUKA вперше побувала на сортувальній станції (video.rbc.ua/Валентина Балабанова)