#StylerRun: Срібний призер Олімпійських ігор та Чемпіонату Світу Ірина Ліщинська про те, як почати бігати і підготуватися до напівмарафону
Українська легкоатлетка Ірина Ліщинська підкорила головний "спортивний Еверест" в 2008 році, коли стала срібним призером Олімпійських ігор в Пекіні. Крім того, Ірина Ліщинська - срібний призер чемпіонату світу 2007 року в Осаці, Багаторазова чемпіонка України, Заслужений майстер спорту України.
Своїм прикладом Ірина показала, що життя після великого спорту не припиняється, а займатися улюбленою справою можна в будь-якому віці. Сьогодні вона є спортивним директором в компанії Run Ukraine. Також Ірина - один з керівників бігового клубу Run Base Kyiv.
У рамках підготовки серії матеріалів про біг і здоровий спосіб життя #StylerRun, наша редакція попросила відому спортсменку поділитися цінним досвідом.
З Іриною ми зустрілися на популярній серед професійних спортсменів локації – столичному стадіоні "Атлет". Виявилося, що рано вранці українська чемпіонка проводить тут відкриті тренування.
Одна лише зовнішність Ірини мотивує забути про усі надумані перешкоди і буквально відразу приступити до вправ. Підтягнута і активна спортсменка виглядає зовсім не на свій вік. При цьому Ірині 41 рік, у неї дві дочки, за спиною – вагомі спортивні досягнення, а енергії – на ще одну Олімпійську медаль.
Фото: Срібний призер Олімпійських ігор Ірина Ліщинська (РБК-Україна)
9 квітня відбувся вже сьомий Київський напівмарафон Nova Poshta Kyiv Half Marathon 2017. Традиційно на масову пробіжку прийшли як підготовлені спортсмени, так і бігуни-любителі, і навіть учасники, які до цього всього пару разів вибігали на стадіон біля будинку. При цьому деякі пишалися, що змогли пробігти 21 км без належної підготовки. Наскільки такий "подвиг" безпечний і як особисто ви радите готуватися до напівмарафону?
Так, буває люди пишуть, мовляв, "я ніколи до цього не бігав, а тут вийшов і пробіг". Відмінно! Але якою ціною? Після такої пробіжки все болить: зв'язки, м'язи, суглоби – організм ще кілька днів перебуває у стресі. А будь-яке навантаження має бути усвідомленим і правильним.
Щодо підготовки до напівмарафону. Звичайно, все залежить від вихідного рівня. Але якщо ми говоримо, що людина взагалі бере участь "з нуля", то починати готуватися потрібно мінімум за півроку.
Хм, досить тривалий термін. Тобто підготуватися за два місяці не вийде?
Два місяці у вас піде на освоєння вправ, які формують техніку бігу, зміцнення м'язів.
Тільки "заклавши базу", ви зможете правильно готуватися до будь-яких забігів. Існує багато, скажімо так, тренувальних інструментів: це і спеціальні бігові вправи, включення прискорень в кроси, біг в гору, пробігання різних відрізків, темповий біг, статичні і динамічні вправи і т. д.
Але висновок один – до участі у напівмарафоні та на інші дистанції потрібно готуватися, причому грунтовно: хоч ви бігаєте "з нуля", хоч ви просунутий спортсмен. Ключове слово – готуватися!
Давайте тоді більше зосередимося на бігунах-початківцях. Та й взагалі рекомендаціях для тих, хто зовсім недавно вирішив відкрити для себе такий вид спорту як біг. Чи є якісь суворі обмеження за віком, станом здоров'я? Все ж біг за навантаженнями відрізняється, скажімо, від фітнесу. Одна справа на більш спокійні розтяжки ходити, і зовсім інша – бігати по твердих поверхнях, на прискорення...
Насправді в будь-якому віці можна почати бігати!
Обмеження по здоров'ю – це якісь дійсно жорсткі медичні протипоказання. Наприклад, коли серйозні проблеми зі спиною або людина не може рухатися. У нас же є лікарі, які взагалі будь-яке фізичне навантаження забороняють (посміхається).
До мене приходять займатися люди, у яких є і міжхребцева грижа, і протрузії. Але навіть вони тренуються, бігають. Безумовно, в навантаженнях повинен переважати здоровий глузд. Головне – не нашкодити собі. Все потрібно робити з розумом.
Тому якщо немає якихось дуже серйозних медичних протипоказань, можете сміливо рухатися.
Та це й не означає, що на першому ж тренуванні вам слід відразу ж щодуху бігом побігти. Починати можна через ходьбу. Потім включити елементи повільного бігу: трохи пройшли – трохи пробігли. З часом організм адаптується, і ви будете більше бігати, ніж ходити.
Ось це цікаво! Давайте тоді по порядку. Є ж люди, які соромляться займатися в групах...
Так! І до речі, досить багато таких випадків!
Ось, людина набрався сміливості і вирішила з понеділка вийти на місцевий стадіон на ранкову пробіжку. До цього, крім як ще в шкільні роки, вона особливо й не бігала. Що ви, як досвідчена спортсменка, порадите в такій ситуації? Як провести перше заняття? Як взагалі почати свій перший "день спорту"?
Для початку – харчування. Білкову їжу перед тренуванням бажано не вживати. Потрібні вуглеводи - те, що швидко перетравиться і дасть енергію, при цьому не викликаючи дискомфорт в шлунку.
Звичайно, якщо ви вийшли просто на 20-хвилинну прогулянку/пробіжку, то можна і не снідати. Але якщо ви розраховуєте на більш тривале заняття, то потрібно обов'язково поснідати.
Що можна включити в ранковий раціон?
Це може бути чай з тостом, шматочком твердого сиру. Можна галетне печиво з'їсти або вівсяну кашу, але не на молоці, тому що молочка може викликати дискомфорт.
Вранці до тренування – не вживайте білкову їжу. Але після тренування можна буде поїсти більш грунтовно.
За скільки до початку тренування слід поснідати?
Якщо це ранок, в ідеалі – за годину, максимум – за 1,5 години до тренування. Просто якщо дуже легко поснідаєте за 2 години, то встигнете і зголодніти.
Розумієте, треба приловчитися, вивчити себе і зрозуміти, яку й у який час краще вживати їжу. У кожного ж свої особливості. Але з часом ви обов'язково зрозумієте.
А що б ви порадили категорично виключити зі свого раціону? Не тільки перед тренуванням або після, а в принципі?
Жирну і смажену їжу, ковбаси, копченості та соління, газовані солодкі напої, майонез.
Отже, прокинувся, поснідав, вийшов на стадіон. Що далі?
Ваше тренування можна розбити на основні складові: легка розтяжка і невеликий розігрів перед бігом, основна пробіжка і вправи на гнучкість після бігу. Далі можна поступово включати різні силові вправи.
Фото: "Перед пробіжкою обов'язково необхідно розім'ятися, щоб не травмувати м'язи" - Ірина Ліщинська (РБК-Україна)
Перед бігом потрібно зробити легкі вправи на розтяжку, так як м'язи ще холодні – помалу на кожну групу м'язів. Зробіть нахили, розтяніться, підготуйте до бігу м'язи ніг (особливо задню поверхню стегна, литкові м'язи, стопи), виконуйте розтяжку без різких рухів і зусиль, щоб не травмувати і не спазмувати м'язи.
Далі пробіжку слід почати з ходьби – просто йдіть і дихайте. Пройшли один-два кола, поступово збільшуючи темп і переходячи на біг. При цьому потрібно бігти в комфортному повільному для себе темпі, а не гнатися за кимось. І так чергуйте біг з ходьбою.
Після того, як пройшло 15-20 хвилин основної пробіжки, коли м'язи розігріті, пластичні необхідно зробити вправи на гнучкість, але вже більш грунтовно. Я раджу розминатися на килимку, але в холодну погоду, звичайно, можна і стоячи зробити комплекс різних вправ.
Коли ви вже зміцнієте, то після основної частини (пробіжки і розминки) слід приступати до більш серйозних вправ і навантажень – особливо це стосується тих випадків, коли людина готується до того ж напівмарафону.
Що мається на увазі під "більш серйозними вправами"?
Це можуть бути різні спеціальні бігові вправи, які спрямовані якраз на формування техніки бігу, зміцнення і розвитку тих груп м'язів, які власне в бігу і допомагають, також це тренування на витривалість, прискорення, біг під гору, пробігання інтервальних відрізків різної довжини і часу, кроси і т. д. З часом у вас буде зовсім інша швидкість і просування.
Після більш серйозних тренувань необхідно зробити повільний біг-затримку мінімум 10 хвилин, щоб запустити процеси відновлення після тренування, у тому числі заспокоїти серцевий м'яз, кровоносну і дихальну системи.
Але подібні вправи новачкові буде складно виконувати самостійно?
Самостійно можна просто бігати, поки не знаєш, як виконувати ті чи інші вправи. Але все ж я раджу працювати з тренером. Це дозволить уникнути багатьох технічних помилок і травм. Мій підхід такий – якщо щось робити, то робити це правильно з самого початку. Сенс виконувати щось завідомо неефективно, що завадить досягти поставленої мети і якості життя?!
Напевно, не тільки слід зосередитися на бігові, але і додаткових силових вправах?
Це обов'язково! Навіть з перших тренувань можна вводити різні вправи: присідання, випади, віджимання, вправи для м'язів преса і спини, різні варіації планок робити. Поступово ці вправи урізноманітнити. Благо, зараз стільки всього придумали, що можна підібрати під себе будь-який комплекс. Зі своєю вагою можна зробити стільки вправ, що після будете відчувати, як ніби зі штангою позаймалися - все тіло в тонус прийшло.
Також слід пам'ятати, що кожне тренування необхідно спрямувати на розвиток певних якостей. Наприклад, сьогодні ви розвиваєте витривалість, післязавтра робите силові вправи, потім – відрізки. Але кожне тренування необхідно починати і закінчувати з невеликою розтяжки.
Як радите збільшувати навантаження?
Максимум – на 10% щотижня. Повторюся, спочатку, якщо вам важко, можна не стільки бігати, скільки активно ходити. Потроху збільшувати темп, відстань і інтенсивність.
Головне в цій справі – регулярність!
Якщо людина тиждень бігала, два тижні – ні, то це говорить про те, що ви стоїте на місці, нічого не змінюється. І не варто тішити себе думками, мовляв, "ну я ж ніби тренуюся". Ні, насправді такі "тренування" великої ефективності не мають.
Тому перше – регулярність, друге – поступове (!) збільшення навантаження.
Якщо ви "з нуля" відразу почнете бігати, то це може призвести до травм. Ось чому я кажу, що перші 2-3 місяці йдуть тільки на підготовку бази, зміцнення м'язів і зв'язок.
Фото: "Зареєструвати за місяць на напівмарафон/марафон і "з нуля" побігти – це авантюризм" - Ірина Ліщинська (РБК-Україна)
В цей період розвивайте так звану аеробну зону – це повільні пробіжки тривалістю від 20 хвилин і далі поступово збільшуйте їх тривалість. Темп бігу повинен бути такий, щоб ви могли розмовляти на ходу. Саме таке тренування підійде для рівня "з нуля", коли ви тільки починаєте тренуватися і володієте слабкою фізичною підготовкою.
Багато людей, на жаль, з самого початку люблять тиснути себе темпом. Звичайно, стає важко, з'являється задишка і потім взагалі не хочеться більше на тренування виходити.
Я порівнюю людини зі скарбничкою. Кожне тренування – це монетка, яка наповнює вашу скарбничку. Коли скарбничка наповнена, сформована база, від цього вже можна відштовхуватися і бігати швидше, збільшувати дистанції, брати участь у різних заходах і т. д.
А зареєструватися за місяць на напівмарафон/марафон і "з нуля" побігти – це авантюризм (посміхається).
Коли людина відчує, що тіло дійсно прийшло в тонус, витривалість збільшилася, є сили рухатися далі, на яку середню тривалість тренування слід розраховувати?
Все індивідуально і дивлячись які цілі ставляться. Тому так, починайте з малого, наприклад, 20-30-хвилинних занять, а потім після закінчення часу без праці ви зможете бігти і півтори-дві години.
Кожні два тижні потроху збільшуйте навантаження. Через 40 хвилин безперервного бігу, коли вже використовувався глікоген у м'язах, починають розщеплюватися жири, що потім позначиться зниженням ваги і поліпшенням самопочуття.
До речі, а як часто на тиждень потрібно виходити на тренування?
Три рази на тиждень мінімум. Навіть початківцям! Виходьте і хоча б гуляйте.
Організму потрібно задати правильний алгоритм дій. Спочатку будь-яка пробіжка/тренування для організму є стресовою ситуацією. Організм не буде розуміти, що відбувається: зазвичай в цей час ви вдома спите, а тут раптом щось нове. Мозок буде змушувати вас повернутися до попереднії дій. Особливо, коли погода погана: "Та навіщо мені це потрібно, в інший раз вийду". Ні! Ось зараз прокинулися і вийшли!
До вас напевно за допомогою звертаються огрядні люди, які також хочуть привести себе в форму і почати бігати. З чого почати людині, у якої проблеми із зайвою вагою?
Огрядним людям бігати на перших тренуваннях не варто. Це зайве навантаження на суглоби, так і взагалі на весь організм.
По-перше, все має бути в комплексі. Необхідні не тільки фізичні навантаження, але і збалансоване харчування. Якщо зробити акцент тільки на харчуванні без навантажень, то нічого не вийде. І навпаки.
Фото: "Це довгострокова інвестиція в своє здоров'я, але саме вона найефективніша" - Ірина Ліщинська (РБК-Україна)
Іноді люди мислять так: "Я ж побігав, витратив калорії. Ось зараз прийду додому, все заповню". Знаєте, це як дозвіл собі з'їсти чогось побільше, відчути внутрішнє задоволення.
Прийоми їжі необхідно розбити на невеликі порції на 4-5 раз в день. Харчування повинно бути збалансованим.
Звичний приклад – керівники. Вранці встали, поснідали, сіли в машину і приїхали в офіс, де знову весь день сидять, практично не обідають. Приїхали додому, наїлися на ніч – і так щодня. А така шкода здоров'ю буде поступово тільки накопичуватися, особливо в жирові відкладення, проблеми зі спиною, тиском, поганим самопочуттям.
В більшості випадків люди розраховують на швидке схуднення буквально в перший місяць тренувань. Напевно ви часто стикаєтеся з такими "нетерплячими" бігунами.
Але це так не працює! Паралельно з переходом на збалансоване харчування, людям із зайвою вагою спочатку слід звернути увагу на комплекс вправ для зміцнення м'язів. Для початку потрібно привести свій організм в тонус, укріпити м'язи і зв'язки, тому що під час бігу з-за зайвої ваги будуть страждати коліна, стопи.
Фото: "Ніколи не потрібно за кимось гнатися. Іноді постійне порівняння себе з іншими тільки шкодить" - Ірина Ліщинська (РБК-Україна)
Та й переживати не варто. Адже якщо ви вирішили взятися за себе, з тренуваннями вага буде йти і жировий прошарок буде зменшуватися, збільшиться м'язова маса. Ви ж будете рухатися! З часом організм перебудується, вага буде йти більш активно. Не потрібно чекати чарівної пігулки, яка швидко вирішить вашу проблему, потрібно взяти відповідальність за себе і своє життя і почати інвестувати в своє здоров'я.
Хтось може походити тиждень на стадіон, позайматися, не побачити очікуваного результату і все закинути. Де взяти сили, мотивацію рухатися далі? Як особисто ви себе мотивуєте?
Треба розуміти, що це довгострокова інвестиція в своє здоров'я, але саме вона найбільш ефективна.
Поки ти молодий, ти не матимеш проблем зі здоров'ям, "світ крутиться навколо тебе". Але після 30-ти років ти вже розумієш, що твій організм змінюється. У багатьох вже до 30-ти років з'являється зайва вага. А це все відбувається повільно! Там накопичилося, тут є зайве. З часом починають вилазити якісь неприємності зі здоров'ям. І ти розумієш, що харчувався неправильно, не тренувався, вів сидячий спосіб життя, з'явилися проблеми зі спиною.
А хочеться ж як можна довше відчувати себе молодим, підтягнутим, впевненим у собі. Тому я завжди кажу: подумайте, якими ви хочете бачити себе через 5-10 років.
Впевнена, що всі хочуть залишатися в тонусі, бути життєрадісними і впевненими.
До речі, кажуть, що під час фізичних навантажень в нашому організмі виділяються гормони щастя!
Люди, які тренуються стають більш позитивними, з'являється енергійність, незважаючи на завантажений день.
Так, спочатку ви можете відчувати дискомфорт – ви ж виходите із зони комфорту. Можуть з'являтися якісь хворобливі відчуття, буде "заважати" дощ чи холод. Але я вам так скажу, найскладніше в будь-якому тренуванні – встати і вийти за двері. Це вже 80% успіху.
Фото: "Не потрібно чекати чарівної пігулки, яка швидко вирішить вашу проблему, потрібно взяти відповідальність за себе і своє життя і почати інвестувати в своє здоров'я" - Ірина Ліщинська (РБК-Україна)
Що стосується негативу. То я по собі можу сказати, якщо з'являється якась проблема, то під час тренування – ось буквально пробігши 10 хвилин – світ навколо змінюється, змінюється внутрішній стан, стрес проходить і настрій поліпшується.
І взагалі життєва позиція стає іншою. Змінюєтеся ви – змінюється і оточення навколо вас. Ви починаєте спілкуватися з такими ж людьми, у вас з'являються спільні інтереси.
Також перед початком будь-яких занять потрібно визначитися, що ви хочете отримати за підсумком і прагнути до цієї мети. Хтось хоче схуднути, хтось - поліпшити своє здоров'я, позбутися комплексів, психологічних проблем або готуватися на результат.
На жаль, бажання як можно швидше досягти поставленої мети може все зіпсувати.
Тому я завжди кажу, що ніколи не потрібно за кимось гнатися. Іноді постійне порівняння себе з іншими тільки шкодить. Не потрібно ні на кого дивитися!
Ще часто людину сліпо жене її внутрішнє его. Знаєте, це коли ти думаєш: "У мене ж друзі, знайомі. Я не можу вдарити перед ними обличчям в бруд". Схильні до таких міркувань люди починають "переламувати" себе, гнатися кудись. Мовляв, ну я ж повинен... Ви нікому нічого не повинні! Працюйте на себе, а результати обов'язково будуть видні.
Звичайно, краще знайти якогось однодумця. Хоча б тому, що бігати разом веселіше (посміхається).
А що можете порадити в питанні "бігового інвентарю"? Наприклад, буквально кожен тренер акцентує увагу на виборі хорошого взуття для бігу, що особливо актуально для міських жителів, які часто змушені бігати по асфальту.
Звичайно, бігові кросівки – перше, на що потрібно звернути увагу. В тапочках або якомусь взутті, що "вдома завалялася", краще не бігати. Хороші кросівки забезпечать вам і амортизацію під час бігу по будь-якій поверхні, це і правильна постановка стопи, підтримка суглобів і зв'язок.
Не потрібно вибирати найдорожчі кросівки, але все ж бажано щоб це був спортивний бренд. У будь-якого бренду в модельному ряду є бігові кросівки.
Але! Якщо у вас неправильна техніка бігу, то, на жаль, кросівки не допоможуть. Багато людей, наприклад, починають бігати з п'яти. А це означає, що відразу ж страждають суглоби і зв'язки. Тому я й кажу: заняття варто проводити з тренером.
Цікаво, чи можна говорити, що останнім часом з'явилося більше любителів бігу? Відзначаєте таку тенденцію під час своєї роботи?
О, звичайно! Я це бачу. Скільки бігових клубів останнім часом з'явилося, скільки людей туди приходить!
До речі, у багатьох країнах, де проходили або проходять якісь конфлікти, стресові ситуації з'являється більше захоплених спортом людей. Можливо, людям потрібна якась віддушина, потрібно відчути себе живими, чи що. Щось поміняти в собі.
Я в Києві з 2014 року. Саме в Києві зародилася така активна бігова культура. Але зараз вона поширилася і на регіони. Подивіться, скільки бігових заходів – практично кожні вихідні. І кількість учасників яка! Останній Київський напівмарафон зібрав 9000 чоловік. Так ми скоро і до 20-ти тисячам прийдемо.
Фото: "Не можна постійно себе жаліти. Життя в принципі багатогранне і в будь-якому віці можна чогось нового вчитися" - Ірина Ліщинська (РБК-Україна)
Ірино, ви і багаторазова чемпіонка України, і Заслужений майстер спорту, приймали участь в Чемпіонатах світу, стали срібним призером Олімпійських ігор 2008 року. Розкажіть, з чого, власне, почалася ваша кар'єра?
Все бере початок ще зі шкільних років. До речі, саме тому я завжди кажу, як важливо розвивати дитячий і юнацький спорт, шкільні заняття. Адже саме зі школи виростають майбутні чемпіони. До того ж, в такому юному віці легко захоплювати.
Я була дуже активною дитиною. Постійно бігала, на турніках весела, рух не покидає мене протягом усього мого життя. Хоча в родині спортсменів не було.
У 12 років я потрапила в легку атлетику. Ми з батьками переїхали на нове місце проживання, я пішла в іншу школу, де у мене був чудовий учитель фізкультури Горбань Микола Іванович. Саме він побачив у мені задатки і направив до мого першого тренера – Шаламанова Геннадія Миколайовича.
Коли потрапила на перше тренування з бігу, мені було настільки цікаво, що я вирішила продовжити займатися цим більш активно. Як виявилося, на все життя (посміхається).
Але, як розумію, ви пробували свої сили і в інших напрямках?
Ой, куди я тільки не ходила! (сміється)
І грала на піаніно, і танцювала, і співала. При цьому вокалом я займалася досить тривалий час – 3 роки.
Але захопив вас саме біг?
Я не пропустила взагалі жодного тренування без особливої причини. Мені дуже подобалося! Така атмосфера в групах була чудова. Я вчилася у інших спортсменів і з часом почала дуже сильно прогресувати.
У 32 роки я заробила свою Олімпійську медаль. Ось так і вийшло, що 20 років я йшла до своєї Олімпійської медалі.
Спорт взагалі дав мені можливість проявити себе, свої якості. Цікаво, що в дитинстві я була досить сором'язливою дитиною. А тут у мене з'явилася переваа перед однолітками, в першу чергу психологічна. Спорт допоміг мені подолати комплекси, страхи.
А коли ви пішли з професійного спорту?
Це був 2009 рік. Якраз через рік після Олімпіади в Пекіні. Так, фізично я була, напевно, навіть сильніше, ніж у минулому році. Але психологічно я втомилася. Я зрозуміла, що не можу вже себе змушувати так викладатися на змаганнях, як це було раніше.
Хоча думка покинути великий спорт відвідувала мене й раніше. У 2005-2006 роках дуже мене переслідували попередні травми. Мені тоді було вже під 30 років і я думала, що, може, варто піти.
Але ось яя все хотіла бачити себе на Олімпійському п'єдесталі. Знаєте, це така внутрішня заповітна мрія була.
Потім, коли травми мене відпустили, у 2007 році я отримала друге місце на Чемпіонаті світу, а в 2008 році – свою Олімпійську медаль.
Звичайно, після такого досягнення я могла їздити по всьому світу, заробляти гроші. Але не все вирішують гроші! Я зрозуміла, що я втрачаю себе, якщо можна так висловитися.
Пам'ятаю, що в 2009 році на Чемпіонаті світу в Берліні через зливу відклали на 40 хвилин півфінал. І яось в цей момент я зрозуміла, що на цьому, мабуть, все!
Яке життя після великого спорту? На жаль, далеко не всі спортсмени знаходять в собі сили пережити цей перехідний період. Хтось боїться не знайти себе, не знає, чим займатися далі, як заробляти і т. д. Ви не шкодуєте, що не продовжили професійну спортивну кар'єру?
Ще й досі я переконана, що потрібно все робити вчасно: не тільки тренуватися, але й уходити. Багато спортсменів бояться, не знають, а що ж буде далі. "Ось я ж у спорті, якась стабільність є, а тут раптом невідомість" - багато спортсменів дійсно не можуть переступити цю межу.
Я розуміла: якщо я буду продовжувати займатися, то нічого хорошого вже не буде: я і в результатах, і в статусі буду втрачати.
Фото: "Рух не покидає мене протягом усього мого життя" - Ірина Ліщинська (РБК-Україна)
Зізнаюся, я не знала, чим я буду далі займатися і як складеться моє життя. Але я не шкодую, що в 2009 році я покинула великий спорт. Гірше для мене було б продовжувати тренуватися, виступати і показувати ніякі результати.
Не можна постійно себе жаліти. Життя в принципі багатогранне і в будь-якому віці можна чогось нового вчитися.
Як потім склалося ваше життя? Що стало наступним етапом?
Я пішла в декрет. Дуже хотіла другу дитину. Народилася ще одна дівчинка. У цей період особливо вже не бігала, ніде не виступала.
І ось Україні доручили проведення ІААФ Юнацького Чемпіонату світу-2013 з легкої атлетики. У 2011 році мене призначили керівником Агентства з підготовки та проведення цього чемпіонату в Донецьку. Тобто моїй команді потрібно було організувати такий масштабний захід для більш ніж 3,5 гостей зі всього світу.
Досвід, звичайно, колосальний. Це було і фізично, і психологічно важко, дуже велика відповідальність лягла на плечі. Але я розуміла, що для мене це абсолютно нова ступінь розвитку, тому відмовитися від такої пропозиції не могла.
Що було далі?
Після з'явилася ідея створити агентство, яке займалося б організацією спортивних заходів. Але в 2013 році почалася війна. Спочатку дітей вивезли, а потім і сама виїхала з Донецька. Це був 2014 рік. Справа в тому, що на той час я була керівником манежу дитячої спортивної школи, тому я не могла все так відразу кинути. Але почалися переслідування, дуже небезпечна ситуація виникла, і ми змушені були виїхати в Київ.
У Києві довелося почати все з початку, чи була якась "робоча база"?
Ні! Взагалі потрібно було почати все "з нуля".
Я не знала, чим займатися. І так склалося, що організатори Run Ukraine запросили мене на відкрите тренування перед Київським напівмарафоном. Після цих тренувань люди, які приходили до нас, захотіли продовжити заняття, розвиватися. Тому було прийнято спільне рішення відкрити біговий клуб Run Base Kyiv.
Виходить, що професійний спортсмен можне знайти себе після великого спорту?
Завжди є багато шансів. А зараз у нас спортивний рух розвивається, є попит. Головне – вміти ділитися своїми знаннями, дуже важливий контакт між тренером і його учнями.
Я відкрила для себе роботу з аматорами. Робота з любителями - це якийсь зовсім особлива зворотний зв'язок. Ти багато віддаєш і багато отримуєш. По-іншому відчуваєш сенс своєї роботи.
До речі, а як оцінюєте розвиток, так скажемо, культури бігу серед дітей?
Знаєте, у нас ще вільна ніша бігових клубів для дітей. І я не говорю зараз про спеціалізовані дитячі спортивні школи, де дитину цілеспрямовано готують до професійного спорту. Але дитячий та масовий спорт – основа здорової нації!