Оксана Сергіївна – лікар-офтальмолог вищої категорії, кандидат медичних наук, має 33-річний досвід лікування офтальмологічних захворювань.
"Проблеми із зором у дітей, які з'являються з-за користування гаджетами і комп'ютерами – це насправді не проблема самих гаджетів і комп'ютерів, а глобальне питання цивілізації і саме так треба цю проблему сприймати", - вважає Оксана Авер'янова.
"По суті, короткозорість – це наша плата за освіту та сталий розвиток суспільства, це плата на наш прогрес. Це зовсім не означає, що від користування технікою потрібно відмовитися, так ми і не зможемо. Потрібно лише дотримуватися ряду важливих порад, щоб зір не погіршувався".
За словами Оксани Сергіївни, короткозорість у дітей виникає, перш за все, при роботі на близькій відстані і при гіподинамії. Це і мережа головні причини, які призводять до погіршення зору і розвитку короткозорості у дітей.
Для розуміння того, що на зниження зору впливають навчання і зорові навантаження, досить звернутися до статистики: у південно-східних країнах, таких як Китай чи Японія, 90% людей у віці 19-20 років мають короткозорість. У центральній Європі цей показник сягає близько 44%, а в Африці – лише 5%. Залежність обернено пропорційна грамотності і відсотком людей з вищою освітою в цих країнах.
І якщо говорити про короткозорості у дітей, сучасні офтальмологи прекрасно знають, як з нею боротися. Просто не всі прислухаються до порад, адже ніхто не хоче відмовлятися від звичного способу життя, всі хочуть чарівну таблетку.
Відомо, що око дитини повноцінно розвивається тільки до 8 років. До цього до зору дитини треба ставитися з особливою обережністю і обмежувати навантаження. Але, тим не менш, вже у п'ять років діти працюють з дрібними предметами, розвиваючи моторику, а в шість – йдуть в школу. Це в той час, коли око дитини ще не пристосований до сильних зоровим навантаженням.
Якщо до восьмирічного віку плести, скажімо, бісерні іграшки, то такі заняття не вплинуть на зір позитивно, а з точністю до навпаки. Такі навантаження дитині зовсім не потрібні, і тому система освіти потребує перегляду існуючих у ній підходів. До того ж, довго перебуваючи в статичній позі, із зігнутою шиєю, схилившись над партою, дитина робить дрібну ручну роботу, або нехай навіть малює, порушується звичний струм кровообігу. До речі, чому не повісити аркуш паперу на стіну? Дитина стоїть рівно, кровообіг не порушено, може переступати з ноги на ногу. Мені здається, так буде навіть цікавіше!
Відомо, що ще в стародавній Греції школярів під час перерви змушували покидати класи і проводити час на вулиці! Що стосується сучасного світу, то в підходах до збереженню зору і здоров'я дитини в цілому мені імпонує сучасна система освіти в Китаї. Там в першому класі урок триває 20 хвилин, потім 40 хвилин перерви. У старших дітей, 30 хвилин урок, і стільки ж часу діти відпочивають. Потім принцип 40 на 20 фіксується і залишається до самого закінчення школи. Таким чином, очей поступово звикає до навантажень. Подібну систему варто було б запровадити і у нас в країні, і тоді багатьох проблем із зором у дітей вдалося б уникнути.
Наші діти вже давно ростуть у новій семантики: вони не читають інструкції до мобільних телефонів та комп'ютерів, інтуїтивно відчувають техніку і легко користуються нею. Тому від гаджетів дітей захищати не треба, а просто приділяти більше часу фізичним навантаженням і активності.
У тому ж Китаї досить недавно провели цікаві дослідження. Результат показав: збільшення перебування дитини на вулиці більш ніж в два рази знижує ризик виникнення або розвиток існуючої короткозорості в два рази, навіть якщо один з батьків короткозорий. Тому не завжди справа тільки в спадковості. Це може здатися дивним, але якщо на вулиці просто стояти, то це все одно буде працювати. На користь йде природне світло, повітря, зняття зорових навантажень і т. д. І якщо батьки умудряться поділити час перебування дитини вдома і на вулиці навпіл, то це буде просто прекрасно і кількість випадків короткозорості відразу зменшиться. Такий розподіл часу, з одного боку, дуже просто, а з іншого – виділити стільки часу буває складно. Треба пам'ятати, що ніяке апаратне лікування не може замінити час, проведений на свіжому повітрі.
Звичайно, ми не можемо повністю відмовитися від роботи з дрібними предметами, як і від користування комп'ютерами. Адже нам потрібні такі фахівці, як годинникарі, ювеліри. Безцінною є і наша унікальна українська вишивка. Кожна професія по-своєму накладає відбиток на здоров'я людини. Професія – це усвідомлений вибір, але потрібно рівномірно чергувати періоди зорової завантаження і відпочинку. Якщо годину попрацювати, а потім хоча б півгодини відпочити, це буде позначатися дуже позитивно. Для дітей же зорові навантаження було б ідеально розподілити в пропорції 50 на 50: дві години занять, дві години прогулянки або для ігор на відкритому повітрі.
Невелика ступінь короткозорості сама по собі не страшна. Але справа в тому, що, як правило, якщо не вживати заходів по лікуванню, короткозорість буде прогресувати, і чим вище короткозорість, тим серйозніше можуть бути наслідки. Доведено, що якщо короткозорість переходить планку в шість діоптрій, то ризик ускладнень з боку сітківки збільшується в двадцять разів! І чим вище короткозорість у дітей молодшого віку, тим швидше вона може розвиватися надалі. Тому найголовніша порада – не сидіть і не чекайте, дива не станеться, короткозорість треба контролювати і лікувати, і сьогодні ми вже можемо це робити!
У дитини, яка погано бачить, в школі починає страждати успішність. Спочатку він не бачить те, що написано на дошці, придивляється, витрачає час, клас перейшов до нового завдання, стерли з дошки і пишуть таке, а він ще не встиг записати попереднє завдання. Адже навіть чути і розуміти нам допомагає, насамперед, саме зір. Очима ми сприймаємо 80% інформації. Коли ми спілкуємося, то комплексно вловлюємо і жести, і погляд, і артикуляцію – формуємо повноцінну картину того, що відбувається навколо. Коли у дитини цього немає, то відбувається відставання у розвитку. Дитина з короткозорістю не ловить погляд вчителя і своїх однолітків, він поступово залишається в безмежному морі самотності. Не дайте вашим дітям залишитися один на один зі своїми проблемами низького зору.
І на завершення – кілька практичних порад для батьків.
Треба пам'ятати, що відповідальність за здоров'я наших дітей, так чи інакше, несуть батьки.
Давайте подумаємо про наше майбутнє разом! Бережемо зір наших дітей!
Клініка АІЛАЗ www.ailas.com.ua
02140, Україна, м. Київ, пр. Бажана, 12а, пр. крило, 5 поверх
Тел.: (044) 291 01 91
Безкоштовна гаряча лінія по Україні: 0 800 50 50 06 – безкоштовні дзвінки зі стаціонарних телефонів по Україні