Призначення "неправильного" інсуліну при діабеті, вирізання абсцесів без наркозу і щоденний сильний біль – далеко не повний список того, з чим довелося зіткнутися Тетяні Стеценко, жительці міста Конотоп Сумської області
У березні минулого року жінка, яка страждає на діабет, звернулася у місцеву лікарню, так як призначені їй таблетки поліпшення не приносили. Цього разу їй прописали інсулін. Здавалося б, звичайна справа при діабеті. Але саме після цього призначення почалася історія, яка катастрофічно підірвала здоров'я пацієнтки.
Тягнеться справа до сьогодні: Тетяна Миколаївна звернулася спочатку в місцеве відділення поліції, а потім – у прокуратуру. Вона має намір довести справу до суду. Не тільки для того, щоб довести провину лікарів у її ускладненнях, але й щоб інші пацієнти побачили, що за свої права можна і треба боротися.
Парадоксально, що про наявну у жінки алергію лікарі знали, але лабораторних досліджень перед призначенням їй інсуліну не провели.
Тетяна Миколаївна приймала "неправильний" інсулін близько п'яти місяців. Потім його замінили на інший, іноземного виробництва. Але наслідки алергії нікуди не поділися.
“Я вже давно страждаю на діабет. Раніше пила таблетки "Діаформін", але вони не допомагали. Тому в минулому році мені призначили інсулін "Фармасулін". Виявилося, що він мені зовсім не підходить, - розповідає Тетяна Миколаївна, - Так як я алергік, то мене лікував і дерматолог, і ендокринолог. Вони обидва заздалегідь знали, що у мене на багато компонентів – гостра реакція. Перед призначенням інсуліну треба було провести пробу – дізнатися, який мені підходить, а який – ні. Цього не зробили. І після цього почалося жахливе: на препарат почалася гостра реакція, а згодом у місці уколів у мене з'явилися абсцеси і гній".
“Був період, коли я взагалі вся пішла гноєм. Поїхала до лікарів у Суми. Там думали, що мене випишуть через три дні, але я пробула у лікарні цілий місяць. Лікарі були просто вражені тим, до чого мене в Конотопі довели. Сказали, що у мене вражені всі внутрішні органи. Кажуть: "Міняйте інсулін. Ми вперше такі наслідки зустрічаємо".
Те, що Тетяні Миколаївні в Конотопі призначили "неправильний" інсулін, сумські лікарі підтвердили документально. Крім того, алерголог переконався в тому, що у жінки є індивідуальна непереносимість препарату.
“Я від цього препарату мучуся вже рік. Терплю сильні болі. Але наші місцеві лікарі один одного не видадуть, і вини не визнають. Замість консиліуму, пам'ятаю, вони просто сиділи, між собою шушукалися. Який це консиліум? Питають: "Який у вас зараз цукор?" "28,1", - кажу. "І ви ще жива?". "Ага, жива, не дочекаєтеся", - відповідаю. Вони, мабуть, думали: раз я з села, то значить, ні в чому не розбираюся і відразу здамся. Але я зупинятися не буду. Не заради якихось грошей. А заради того, щоб показати: кожен може відстоювати свої права".
“Гостра реакція на препарат у мене є тепер і на обличчі, і на голові. Але головне, що страждають внутрішні органи. Я кожен день відчуваю сильні болі. Тіло все всередині ніби горить. Ліки п'ю пачками, через біль не можу заснути. Швидка допомога до мене приїжджає кожен день – мені колять гормони. Свербіж дуже важко зняти. Мені сказали: щоб його зняти, треба лікувати печінку і чистити кров. Але ніхто мені кров не чистив, і печінка ніхто не лікував. Тому що на все це потрібні гроші".
“Я навіть у кредит влізла, бо пенсії на все не вистачає. А в лікарні я лежу тепер кожен місяць. І кожен раз всі ліки оплачую сама. Хоча в тому, що пішла така реакція організму, винна не я. Винні ті, хто без перевірок призначив мені інсулін. Через їхнє халатне ставлення - всі ці страшні наслідки. А крім того, доза інсуліну - висока. Я вколюю 120 одиниць, а в нормі - максимум 60. Уявіть, скільки я інсуліну переколюю".
Фото: Тетяна Миколаївна змушена щодня викликати швидку (vikna.if.ua)
Тетяна підібрала мазь, яка добре допомагає проти гнійників на шкірі. Але за добу потрібно використовувати цілий тюбик мазі, який коштує 200 гривень. З урахуванням того, що мазь – це тільки мала частина всіх необхідних ліків, купівля препаратів обходиться їй у величезні суми. Тим більше при тому, що пенсія жінки становить всього 1347 гривень на місяць. Крім того, жінці не вистачає грошей на опалення: вона живе в приватному будинку, а з господарства у неї – тільки кури.
“З чоловіком я давно розійшлася. Живу з сином, який теж має інвалідність. У нього порушена психіка. До того ж, його вісім років тому сильно побили. І тепер у періоди загострень поводиться непередбачувано. Каже: якщо мама помре, я повішуся. Нам грошей ні на що не вистачає, і я змушена на свою пенсію ще й синові якось допомагати".
За порадою юристів жінка подала заяву в поліцію. Але через деякий час виявилося, що справа з місця не зрушила. Тетяна Миколаївна поскаржилася на слідчого. Через певний час його поміняли на іншого.
"Слідчий мені каже: "За документами виходить, що ви навіть жодного разу в лікарні не лежали". Кажу: "А у мене аж п'ятнадцять виписок за цей час зібралося". Щоб всі виписки не пропали, я вирішила взагалі картку з лікарні забрати. Справа в тому, що у мене вже був сумний досвід з іншої хвороби. З картки просто пропадали аркуші з записами. І виходить, що до лікарів я нібито і не зверталася зовсім. Щоб такого не було знову, я після поїздки до Суми картку забрала додому. Один лікар мені сказав: "Коли лежите в лікарні, робіть ксерокопії того, що написано в картці. Тепер я так і роблю, тепер все у мене записано".
“Потім я лежала в хірургії. У мене були великі абсцеси. Рука була червона, миттєво роздулася. Через абсцеси мені різали спочатку руку, а потім сідниці - ті місця, кулди раніше кололи інсулін, і через нього пішла алергія. Різали все кілька разів по живому, без наркозу. Справа в тому, що мені не можна ні наркозу місцевого, ні взагалі будь-якого знеболюючого. Відразу йде реакція. Хірурги були в шоці, що в мене раніше не брали ні проби, ні аналізів".
Нам вдалося додзвонитися одному з лікарів Тетяни Миколаївни в конотопській ЦРЛ, ендокринологу Доленко Миколі Олександровичу. За словами самої пацієнтки, він добре знайомий з її діагнозом і знає, які їй призначали препарати.
Після нашого прохання прокоментувати ситуацію з призначенням Тетяні Стеценко інсуліну надавати які-небудь подробиці лікар відмовився.
"Дана інформація є конфіденційною, і на основі закону про конфіденційність інформації без письмової згоди пацієнтки давати про неї інформацію я не збираюся. Ніяких паперів, що дозволяють мені це робити, вона не підписувала. Тим більше, що на даний момент конотопським відділом поліції ведеться кримінальне провадження, проводиться експертиза всіх документів", - сказав Микола Доленко.
Ми також зателефонували завідувачці сектору конотопської міськради з питань охорони здоров'я - Шульзі Жанні Олегівні.
“На жаль, я вперше чую про це. Справа в тому, що ми реагуємо, якщо до нас звертаються. Тоді ми підключаємося до роботи, моніторимо звернення з таких питань, розпитуємо всіх причетних і починаємо розбиратися. Але випадок з цією пацієнткою до міськради просто не доходив. Якщо б до нас звернулися, ми б відразу почали реагувати на таку ситуацію", - прокоментувала завідувачка.
“Коли Тетяна Миколаївна навесні минулого року звернулася до нас за правовою допомогою, то була вся у коростах, у виразках. Вона сказала, що це результат використання тих ліків, які їй призначили лікарі, - коментує Валентина Волік, юрист, інтегратор Конотопського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, - Жінка якраз тоді приїхала з Сум. Там їй дали офіційний висновок про те, що лікували її в Конотопі неправильно".
“Таким чином, ситуація підпадає під статтю 140 Кримінального Кодексу України: неналежне надання медичних послуг. Ми порадили їй звернутися до суду і також забрати цю картку з поліклініки. Адже, за її словами, раніше з її картки вже зникали кілька сторінок, і вона нічого не могла довести. Ще до призначення інсуліну їй потрібно було оформити групу інвалідності з іншої хвороби, і їй не давали її оформити. І тоді деякі записи з її картки зникли. Довелося проходити все заново".
Згідно з протоколом, перед призначенням інсуліну лікарям потрібно було провести лабораторні дослідження і визначити, підходить даний засіб жінці чи ні.
“Всі підтверджуючі документи про те, що інсулін невідповідний, у неї є. Тільки після ознайомлення з цими документами нами було прийнято рішення довести цю справу до суду".
Тетяні Миколаївні надали адвоката за рахунок держави. Він почав займатися її випадком і сподівається, що справа до суду все-таки дійде, і цей процес не буде гальмуватися.
“Звичайно, зверталися і в поліцію. Там їй дали відповідь, що в справі відсутній склад злочину. Потім адвокат домігся, щоб внесли до єдиного реєстру досудового розслідування, і далі в будь-якому разі почали його розслідувати. Ну а далі – розслідують дуже повільно і невпевнено.
Зараз в ситуацію залучена прокуратура. Там справу взяли під свій контроль. Кілька днів тому Тетяна повідомила юрист Валентина Волік, що вже отримані результати судмедекспертизи. Після отримання результатів справу буде готова до передачі в суд.
“Вона мені сказала: “Я дійду до суду. Але не через гроші. А задля того, щоб інші побачили: за себе треба боротися. Нехай інші побачать, що захищати свої права можна. Щоб люди не боялися говорити, якщо до них ставляться не так, як потрібно. Може, це комусь допоможе. Адже вона знає випадок, коли помер чоловік, якого тривалий час лікували за такою ж схемою. Проблема в тому, що через халатність лікарів людина втратила здоров'я. І тепер їй постійно потрібно приймати дорогі ліки. Зараз вона купує все це за свої гроші. Тим більше, що про її хвороби її мало інформував, і доводилося добувати відомості самій, по крупицях. Незважаючи на те, що інформованість клієнта – все це прописано в законі".
Той мінімум, якого хоче досягти Тетяна Миколаївна, її юрист і адвокат - щоб надалі за ліки платила ЦРЛ Конотопа, і щоб пацієнтці компенсували моральну шкоду.
“Адже всі ці митарства – це теж колосальна шкода здоров'ю. Все це тягнеться вже десять місяців. Хоча судово-медичну експертизу призначити можна було дуже просто. Чому процес затягується? По-перше, самі слідчі, швидше за все, не готові до ведення таких справ. Не дуже багато є людей, які звертаються в поліцію по таких справах. По-друге, на мою суб'єктивну думку, це невеличке містечко, де кожен з кимось може домовитися – одна з причин. І те, що поки вона не звернулася.
На превеликий жаль, багато українців мають низький рівень правових знань, які дозволяли б їм отримувати адекватну допомогу, каже Валентина Волік. Окремо проблема стосується знань медичних прав.
“Тетяна Миколаївна не знала, до кого звертатися, доки не прийшла в наш центр безоплатної правової допомоги. Так само багато українців не знають, як отримати допомогу, на що вони мають право та які в них обов'язки. Цю інформацію треба максимально поширювати".