Подружжя військовослужбовців Сергій Медяник і Юлія Полякова розповіли, як потрапили та вийшли з російського полону.
ТСН пише, що подружжя вже 20 років живе у цивільному шлюбі та виховує двох дітей: 18-річну доньку Дар'ю та 8-річного сина Назара.
Сім'я жила у місті Павлограді Дніпропетровської області. У 2016 році Сергій пішов до Нацгвардії, і Юлія пішла слідом за чоловіком, служити у ту саму частину кухарем. Через 4 роки чоловік переїхав до Маріуполя і почав служити у полку "Азов".
Ще через півтора року Сергій перевіз до себе дружину з дітьми. Сім'я винаймала квартиру біля моря, Юлія патрулювала місто у складі Нацгвардії.
За день до початку війни подружжя вивезли дітей до родичів у Павлоград. Тоді Сергій залишився на лівому березі, а Юлія на правому. За його словами, він вперше пожалкував, що дружина військова.
Вже 2 березня вони втратили зв'язок одне з одним. Жінок військової частини Юлії відправили додому. Вона ховалася у підвалах і 26 березня загорівся будинок:
"Я бігла кілометр у чорному диму, під собою бачила тільки землю. Спустилися ми до моря з ще однією родиною, дійшли до блокпоста. Як виявилось, блокпост так званої "ДНР". Оскільки я не вмію брехати, то сказала, що я військова", - розповіла Юлія.
Тоді їй пообіцяли, що перевірять чи не стріляла вона і не брала участь у бойових діях. Їй сказали що відпустять додому. Однак, її обдурили.
28 березня Юлію забрали у полон, а Сергій до останнього мужньо обороняв Маріуполь із побратимами. Однак, 16 травня він вийшов з Азовсталі. Півтора місяця Сергій провів у СІЗО у полоні, Юлія - три місяці.
Зараз подружжя разом та працюють з психологами. Юлія зізнається, що вже починають забуватися ті моменти та відходити на задній план.
"У полоні було морально дуже важко. У камері у Донецькому СІЗО я провела 2 місяці. В камері були одні матраци, подушок не було. Було багато мурашок та тарганів", - розповіла вона.
Також вона зазначила, що було дуже важко жити за графіком: о 6 ранку був підйом, а о 10-й - відбій.
"Забороняли сідати на ті нари, ми постійно стояли. Перші дні дуже набрякали ноги, було навіть боляче. Кормили нормально, але не виводили на прогулянки зовсім. Медичну допомогу не надавали теж взагалі. Фізичного насилля не застосовували", - додала Юлія.
До того ж Юлія перебувала в одній камері з Юлією Паєвською, більш відомою як Тайра. Зараз вони підтримують дружні відносини.
За його словами, військові готові як до фізичного, так і до морального навантаження. Сергій впевнений у побратимах, які і зараз знаходяться в полоні.
У перші дні ті люди, які наглядали за військовими, приходили і зі здивуванням розглядали українців, була особлива увага.
"Фізично до нас не було ніяких тортур. Так, нас водили на допити, але це були бесіди без фізичного рукоприкладства. Хлопці дуже стійкі морально і вони мають витримати", - додав він.
У Юлії за увесь час не було жодного зв'язку ні з дітьми, ні з чоловіком. Навіть не давали написати їм повідомлення.
У Сергія час від часу була можливість писати дітям аж до виходу з Азовсталі, і перше, що він питав: що відомо про маму.
"Навіть коли нас примушували співати гімн Росії, ми просто відкривали рота, ми не боялися, що нас накажуть. Просто героїчні 22 жінки в камері. Треба вірити, що все буде добре, надіятись, мріяти", - розповіла Юлія.
Також вона зізнається, що тепер зрозуміла, що можна 4 місяці жити без грошей, без телефону, з кусочком маленьким мила, яким можна і голову мити, і митися, і прати.
Раніше ми повідомляли, що українські військові розповіли про тортури в полоні РФ.
Також ми писали, що парамедик "Тайра" розповіла про полон у Донецькому СІЗО.