"Чуло моє серце, що Ігор живий": в Афганістані через 30 років знайшли українця, який вважався безвісти зниклим

"Чуло моє серце, що Ігор живий": в Афганістані через 30 років знайшли українця, який вважався безвісти зниклим
Колаж РБК-Україна

78-річна жителька Волині досі чекає сина з війни

На Волині у селі Велика Глуша 78-річна Антоніна  Бєлокурова через 30 років очікувань дізналася, що її син – Ігор Бєлокуров, який був на війні в Афганістані, живий. Чоловік потрапив у полон, прийняв іслам та лишився там жити. Про це повідомляє pershyj.com.

"Почувши звістку днями проливає сльози і ковтає пігулки в надії дожити до того дня, коли зможе обійняти свого сина Ігоря", - відзначили у виданні.

"Більше п’яти років жінка погано ходить, а останні кілька днів взагалі майже не встає з ліжка – звістка про сина, якого 30 років усі вважали безвісти зниклим, неабияк підкосила жінку", - додали у виданні.

"Він був дуже хорошим хлопцем. Статним, серйозним, не пив, не курив.  Пішов в армію, бо вважав, що це його обов’язок, а бути військовим і носити форму – високе достоїнство для чоловіка. Відслужив у 1981-1983-му в Чехословаччині, повернувся – пішов працювати у Луцьк на "шарико-підшипниковий завод", але через кілька років повернувся до війська, здобув звання прапорщика і з Володимир-Волинського… пішов в Афган. Добровільно підписався. Казав, я маю туди піти і все. Такий обов’язок військового", - пригадує Антоніна Бєлокурова.

"Чуло моє серце, що Ігор живий": в Афганістані через 30 років знайшли українця, який вважався безвісти зниклим"Чуло моє серце, що Ігор живий": в Афганістані через 30 років знайшли українця, який вважався безвісти зниклим"Чуло моє серце, що Ігор живий": в Афганістані через 30 років знайшли українця, який вважався безвісти зниклим
 

Фото: Ігор Бєлокуров (pershyj.com)

Коли Ігор Бєлокуров потрапив у Кандагар, він майже щотижня писав матері листи. Останній лист жінка отримала у лютому, Ігор надіслав листівку з вітаннями до 48-го Дня народження мами.

"Чуло моє серце, що Ігор живий": в Афганістані через 30 років знайшли українця, який вважався безвісти зниклим"Чуло моє серце, що Ігор живий": в Афганістані через 30 років знайшли українця, який вважався безвісти зниклим"Чуло моє серце, що Ігор живий": в Афганістані через 30 років знайшли українця, який вважався безвісти зниклим
 

Фото: Листи (pershyj.com)

За словами матері, у тій же частині № 71176, де служив Ігор, але в іншому підрозділі, ніс службу хлопець з сусіднього села Невір. Вони з Ігорем домовились, що після кожного завдання будуть сповіщати один одному, що з ними все гаразд. Однак одного разу, повернувшись із завдання, Ігор склав табельну зброю та документи на робочому місці у складі боєприпасів і зник. Це трапилося у квітні 1988 року в провінції Кандагар.

Були різні версії про обставини його зникнення. Насправді військовий ешелон потрапив під обстріл, під час бою Ігоря контузило. Його хтось підібрав, але хто – лишається невідомим.

"Ігоря називали відважним, тож втекти з поля бою він не міг, хоча і така версія була", - відзначили у виданні.

Коли Антоніна Бєлокурова перестала отримувати від сина листи, вона написала у військову частину та, навіть, міністру оборони. За деякий час жінка отримала повідомлення, що Ігор Бєлокуров зник безвісти за невстановлених обставин.

"Я коли оце отримала повідомлення, що визнали зниклим безвісти, то проплакала цілий день. Отак десь пізно вночі, схилившись над тими листами і фотографіями і заклякла. І наче не заснула, але чую збоку так, ніби мій Ігор стоїть… "Мам, мам… та живий я!"… І все… Виплакала я своє за ним… Виплакала, але не вірила, що загинув", - пригадує жінка.

"Я 20 років його в пам’ятку померлих не вписувала і за упокій йому не ставила і службу не замовляла. Все думала – дасться знати. А потім... змирилась. Ото років п’ять чи шість тому таки поставила на кладовищі маленький пам’ятник… Бо вже зневірилась, що живий, а тут таке…" – розповіла Антоніна Бєлокурова.

"Чуло моє серце, що Ігор живий": в Афганістані через 30 років знайшли українця, який вважався безвісти зниклим

Фото: Антоніна Бєлокурова (pershyj.com)

"На Благовіщення (7 квітня – ред.) мені сказали. Спочатку казали, що порівняли, а він у тій чалмі – то казали не схожий. А мені показували, то одразу серце тьохнуло, що це він. Хоч і 30 років минуло і він помінявся… такий зморений… Боже, як він намучився", - розповіла жінка.

Сім'я роками намагалась з’ясувати, що трапилось з Ігорем, але жодних відповідей від військового керівництва матір так і не дочекалась. 

Першу звістку жінка почула від односельців, які побачили інформацію в інтернеті. Наступного дня до неї зателефонував чоловік, який був в тій експедиції в Афганістані і якому вдалось побачити та поспілкуватись з Ігорем.

"Я би й зараз, якби було здоров’я, сама поїхала б туди його забирати. Розказував цей чоловік, що з ним бачився, що Ігор був контужений, то певно того і не пам’ятає всього і мову забув. Казали мені, що він довго був у полоні, а потім його викупив якийсь бойовик. Там же до сьогодні ті племена воюють… Я так зрозуміла, раз його викупили з полону, то він там в рабстві… Розказував той чоловік, що Ігор там живе в дуже поганих умовах. Оце прийняв іслам, їсть тільки рис не засмачений… Боже, щоб хто б поміг його звідти дістати, чи викупити… 30 років він відмучився", - розповіла Антоніна Бєлокурова.

Батько Ігоря Бєлокурова помер. Мама – проживає у селі Велика Глуша, де виріс Ігор. У чоловіка є брат, який живе в Білорусі.

Дядько афганця Володимир розповів, що вдома Ігор не встиг завести сім’ю, і там в нього сім’ї теж немає. Родичі готові забрати Ігоря додому. Їх підтримує голова Спілки афганців Волині Григорій Павлович, який з’ясовує всі подробиці та прораховує ймовірні варіанти повернення Ігоря Бєлокурова додому.

"Я вже цим питанням місяць займаюсь, але дуже не хотілось передчасно це озвучувати, аби не поповзли чутки і передчасно не травмувати матір. Ви ж самі розумієте, вік вже не той, вона і так натерпілась багато за ці 30 років. Ми вже ведемо неофіційні переговори і бойовики наче готові його віддати, але це поки що все на словах і неофіційно. Вже на 90% ми переконані, що це саме Ігор Бєлокуров. Думаю, за кілька місяців буде результат і буде радісна звістка", - розповів Григорій Павлович.

"Чуло моє серце, що Ігор живий. Але ж не думала, що то аж цілих 30 років пройде. Знала б, що він живий – на колінах повзла б просити з полону, якби ж то знати де шукати. А тепер – хочеться хоча б побачити і обійняти перед смертю. Дай Боже здоров’я Григорію Павловичу зі Спілки афганців, він багато що робить, може таки вдасться мого Ігоря витягти з того Афгану, бо як подумаю, як він там бідує – не їсть, не п’є, серце розривається… Руки вже не слухаються, щоб наліпити вареників, але я його так чекаю…"- сподівається Антоніна Бєлокурова.

У виданні відзначили, що бойові товариші Ігоря не полишають спроб домовитись про передачу знайденого афганця. За словами голови Спілки афганців Волині, Ігор виявив бажання поїхати на Батьківщину, але потрібен час, зокрема для виготовлення необхідних документів.

Раніше повідомлялося, що в Афганістані в результаті авіаудару загинули близько 60 осіб.

Новини партнерів
On Top
Продовжуючи переглядати www.rbc.ua, ви підтверджуєте, що ознайомилися з Правилами користування сайтом, і погоджуєтеся з Політикою конфіденційності
Пропустити Погоджуюся