13 грудня, у День Андрія, українські традиції і звичаї закликали звертати увагу на безліч прикмет.
У цей день весь православний світ відзначатиме День Андрія Первозванного. З цією датою пов'язано багато повір'їв, і, хоча багато традиції вже втрачені, в них не було нічого поганого, вони дозволяли весело проводити час з друзями, заглядати в майбутнє, задобрювати долю. Тому, якщо у вас є бажання відродити деякі обряди наших предків, наша стаття допоможе у цьому нескладному справі. Адже головне - бажання і наявність однодумців, а вони, ми думаємо, знайдуться. Який же дівчині не хочеться дізнатися своє майбутнє щодо заміжжя, а хлопцеві - весело "загравати" з молодими красунями.
Андрій був простим рибалкою, який перший відгукнувся на заклик Ісуса Христа і став його вірним учнем, та ще й привів свого брата, відомого під ім'ям апостола Петра. За це його і назвали Первозванним. В Україні цей святий особливо почитаємо, адже, за переказами, він проповідував християнство на Русі. Нібито саме йому належить пророцтво про виникнення великого міста на київських пагорбах.
Фото: Апостол Андрій Первозванний
13 грудня - день його пам'яті, і звичаї на Андрія були пов'язані з вірою людей у його заступництво. Він вважався покровителем моряків і мандрівників, до нього за порадою зверталися незаміжні дівчата. Найбільше повір'їв пов'язано з уночі напередодні, тобто в ніч з 12 на 13 грудня. Цей період вважається особливим, коли в невідоме можна відкрити двері за допомогою ворожінь.
Зазвичай дівчата збиралися веселою юрбою, щоб дізнатися ім'я свого судженого, напрямок, куди вони вийдуть заміж, та й взагалі - запитати, чи готуватися у наступному році до весілля. До нас дійшло безліч ворожінь: на кільце, на попіл, на солому, за допомогою чобітка, воску, дрібних предметів, швейних голок і так далі. Чим більше подруг збереться, тим веселіше пройде сам обряд. Хоча деякі способи спілкування з потойбічним світом мали на увазі і повне самотність: на сон, на дзеркало.
Фото: З днем Андрія пов'язано безліч народних традицій
Традиції на Андрія були дуже різноманітними. Наприклад, вночі наші предки (і нам нічого не заважає повторити їх дії) прислухалися до води. Для цього йшли до криниці або на річку, озеро. Там треба було послухати, як веде себе вода: тиха обіцяла гарну зиму, а галаслива - злі холоднечі і заметілі. Спостерігали і за вогнем у печі: червоний колір мов обіцяв сильні морози, білий - близьку відлига.
Звичайно, ми зараз не настільки залежні від природи як раніше, але передбачити, скільки газу спалимо в найближчий місяць при його немаленькою за теперішніми мірками вартості - теж справа потрібна.
А ось сам День святого Андрія був особливо любимо молоддю, адже вони влаштовували "Калиту" - веселе святкування з жартами, розіграшами та застіллям. Перед тим, як святкувати День Андрія, 13 грудня, потрібно було грунтовно підготуватися.
Фото: "Кусання калити"
Для його проведення дівчата пекли "калиту" - круглу обрядову випічку з пшеничного борошна, за формою нагадує сучасний бублик, тільки корж був ширше, а отвір - менше. Замішуючи тісто, кожна дівчина думала про щасливе заміжжя, адже калита як раз і символізує Сонце і щасливе сімейне життя. Її змащували медом і підвішували до сволока посередині хати, де збиралися вечорниці - то є молодіжне гуляння.
Увечері за накритими столами збиралися дівчата і хлопці - і починалося веселощі. Апогеєм свята було "кусання калити" - хлопці повинні були, не засміявшись, верхи на кочерзі підстрибнути й відкусити шматок калити. Тим, кому це вдавалося, доля судила щасливе одруження, хто був не дуже вправним - йшов від калити з вимазаним у сажу обличчям. За "бойову розмальовку" відповідав спеціально вибраний "писар".
Зібравшись компанією, ви можете згадати і спробувати відтворити прості, але такі веселі традиції наших предків, а заодно і поворожити - а раптом збудеться?