День пам'яті жертв Голокосту: українські колабораціоністи і Праведники народів світу (відеорепортаж)

В темі Голокосту в Україні є багато "білих" плям, про які складно говорити

27 січня відзначається Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту, встановлений Генеральною Асамблеєю ООН 1 січня 2005 року.

Дата 27 січня була обрана не просто так. Саме в цей день у 1945 році були звільнені в'язні концентраційного табору і табору смерті Аушвіц-Біркенау в Освенцімі (Польща). Лише за приблизними даними у цьому таборі було вбито від 1,1 до 1,6 млн осіб, значну частину яких становили євреї.

Голокост – жахливий наслідок фашистської ідеології, яка оголосила євреїв одним з народів, що підлягають знищенню. Сьогодні прийнято вважати, що в результаті Голокосту було вбито близько 6 млн єврейського населення Європи.

Планомірне переслідування і масове вбивство євреїв Європи в період Другої світової війни нацистською Німеччиною та колабораціоністами позначають терміном Шоа. Менш коректно називати знищення саме євреїв Голокостом. Історики уточнюють: жертвами Голокосту були не тільки євреї, але й інші етнічні і соціальні групи (цигани, гомосексуали, масони і т. д.).

До Дня пам'яті жертв Голокосту Styler зустрівся із співробітниками Музею "Пам'яті єврейського народу та Голокосту в Україні" у Дніпрі. Історики більш детально розповіли про явище колабораціонізму (в тому числі на території України), а також про Праведників народів світу, які деколи ціною власного життя рятували євреїв у роки нацистської окупації.

"Український колабораціонізм" у період окупації та українські Праведники народів світу (відеорепортаж Styler.rbc.ua)

"Мене звуть Шевах Вайс. І під час Голокосту мене і мою родину врятувала українська жінка Юлія Мачишин", - приблизно з такого вступу почалася промова Голови Кнесету Шеваха Вайса перед українським парламентом, коли в 1992 році в Україну приїхала перша делегація незалежної Держави Ізраїль.

Відомий ізраїльський громадський діяч народився в 1935 році в місті Борислав Львівської області, який на той момент належав Польщі. Сім'я Вайса, як і сотні тисяч євреїв Європи, зіткнулася з жахливою трагедією ХХ століття – Голокостом.

Під час Голокосту Вайсів від "нацистської машини смерті" врятувала проста українська жінка Юлія Мачишин, чий син при цьому співпрацював з окупаційною владою і став поліцаєм.

Після закінчення Другої світової війни Мачишин буде зарахована до Праведників народів світу. А таких, як її син, будуть презирливо називати колабораціоністами.

Український колабораціонізм: "Чорна сторінка в нашій історії"

Солдати батальйону "Нахтігаль" також відомого як група "Північ" Дружин українських націоналістів (фото: РБК-Україна)

Ще під час Другої світової війни радянська влада починає використовувати термін "Український колабораціонізм", коли мова йде про співпрацю українців з нацистською окупаційною владою.

Радянська влада замовчувала про масштаби участі радянських громадян у військовому конфлікті на боці Рейху. За даними сучасного російського історика К. Александрова, загальна чисельність представників народів СРСР, які входили в збройні формування на боці Німеччини (вермахту, військ СС, поліція), перевищила 1 млн громадян різних національностей. При цьому воювавших на боці окупантів українців було 250 тис.

Фото: РБК-Україна (натисніть, щоб збільшити)

Мотивація такого рішення була різною. При цьому серед однією з причин співпраці, наприклад, з боку українських націоналістів, співробітники музею "Пам'яті єврейського народу та Голокосту в Україні" виділяють бажання українських визвольних організацій таким чином заручитися підтримкою Третього рейху і здобути державну незалежність України.

Вже в 1942-1943 роках з'ясувалося, що німецька влада виявилися гірше влади часів СРСР.

"Чи брали участь українські націоналісти у знищенні євреїв? Брали! І в кінці 30-х – на початку 40-х років ідеологія українських націоналістів, і зокрема ОУН, була пронацисською, була ксенофобською, була спрямована проти євреїв, поляків і т. д. І це правда. З іншого боку, це абсолютно не унікально для Європи, а навпаки – у всіх країнах східної Європи була "мода" на радикалізм по відношенню до інших етносів, "мода" на репресії і на нацизм. І це стосується і сербів, хорватів, болгар, чехів... І вони, українські націоналісти, брали участь у знищенні євреїв. Були певні рішення зборів, які звинувачували євреїв в тому, що вони є "агентами Москви", "експлуататорами українського народу" і т. п.", - розповідає Директор Українського інституту вивчення Голокосту "Ткума" Ігор Щупак.

Директор Українського інституту вивчення Голокосту "Ткума", кандидат історичних наук Ігор Щупак (фото: РБК-Україна)

При цьому історик уточнює, що з часом "романтичні ідеї про незалежність" розвіялися.

"Але в середині 1940-х позиція ОУН стосовно остаточного вирішення "єврейського питання" змінилася. Є документи зі зборів українських націоналістів, де сказано приблизно наступне: "Ми не хочемо бути сліпою зброєю в чужих руках, виконуючи накази по знищенню євреїв". Мовляв, чому це вони, українські націоналісти, які борються за волю України, повинні виконувати волю нацистів. Ставка на те, що німецька система допоможе українцям отримати незалежність, вона програла, тому що нацисти не були в цьому зацікавлені. І з середини 40-х років українські націоналісти вже боролися проти двох тоталітаризмів: нацизму і радянської системи. Вже в 1945 році ми бачимо звернення до єврейського народу спільно боротися проти тоталітаризмів", - говорить кандидат історичних наук Ігор Щупак.

Більш того, за словами історика, є українські націоналісти, які офіційно меморіальним центром Голокосту "Яд ва-Шем" визнані Праведниками народів світу.

"Наприклад, член Проводу ОУН, а пізніше віце-президент УГВР, фактично друга людина в структурі ОУН після Ярослава Стецька – Федір Вовк або Іван Вовчук офіційно визнаний Праведником народів світу, так як він врятував свою колегу і вчительку, а також її сім'ю. Крім того, в списку Праведників народів світу перше прізвище від України з 1960 років – Олена Вітер (ред. - допомагала членам ОУН і УПА)", - говорить Ігор Щупак.

Україна посідає 4 місце за кількістю Праведників народів світу

Фото: РБК-Україна (натисніть, щоб збільшити)

Почесне звання Праведника народів світу присвоюється Ізраїльським інститутом катастрофи і героїзму національного меморіалу Катастрофи (Голокосту) і Героїзму "Яд ва-Шем", з видачею сертифіката та іменної медалі. Отримати це звання можуть не євреї, які ризикували власним життям, врятовуючи євреїв в роки нацистської окупації Європи.

"Порятунок єврея - це героїчний вчинок. А героїзм не може бути масовими, тому він і є героїзмом. Але яким було ставлення більшості населення до євреїв? Тут ми говоримо про три категорії. Перша - ті, хто приєднався до масових вбивств і переслідувань євреїв; друга - прості спостерігачі, для яких, як для більшості населення, під час будь-якого конфлікту важливим є прагнення вижити і зберегти свою сім'ю. Третя категорія – невелика кількість людей, які ризикнули життям своїх близьких і свого, і рятували євреїв", - розповідають кандидат історичних наук Врадій Єгор.

На сьогодні у світі налічується понад 26 тис. Праведників народів світу. При цьому офіційно визнано 2573 Праведника з України.

Керівник науково-музейного відділу, кандидат історичних наук Врадій Єгор (фото: РБК-Україна)

У музеї "Пам'яті єврейського народу та Голокосту в Україні", який розташований в Дніпрі, пояснюють, що багато українців так і не змогли отримати звання Праведників народів світу, з різних причин залишившись "героями нації".

"Однією з важливих причин є небажання радянської влади говорити про Голокост, у тому числі і про подвиг Праведників. Пізніше, коли з падінням "совєтів" ці факти починають потроху оприлюднюватися, часто немає свідків, немає і тих, хто рятував, ні врятованих... При цьому хочу звернути вашу увагу, що обставини та особливості окупаційного режиму, скажімо, у Данії або в Польщі і Україні - вони абсолютно різні. Наприклад, якщо ви зважилися надати допомогу євреям у Данії, то на вас могли накласти грошовий штраф, могли відправити в табір примусової праці. Але в Польщі чи в Україні вас і вашу родину могли б розстріляти. І в таких обставинах зважитися на допомогу чужій людині, ризикуючи життям,- це трохи інша величина", - підсумував Врадій Єгор.