Кілька тижнів тому завершився масштабний трансатлантичний велопробіг українців "Чумацький шлях до Північної Америки"
Українські велочумаки подолали понад 10 тисяч кілометрів від узбережжя до узбережжя, провівши у подорожі понад 100 днів і відвідавши понад 430 міст, 25 штатів та провінцій США та Канади.
Велопробіг українців завершився біля Меморіалу жертвам Голодомору в Україні 1932-1933 років в окрузі Колумбія, США. Разом із послом України у США Валерієм Чалим мандрівники поклали снопи пшениці на честь пам'яті жертв цієї жахливої трагедії.
Про враження від поїздки, від США і Канади й про те, чи вдалося досягнути цілей, які поставили перед собою велосипедисти, для Styler розповів один із учасників велопробігу Костянтин Самчук. Він став ідейним натхненником і одним із організаторів цього глобального проекту.
"Чумацький шлях до Північної Америки" був незвичайним велопробігом. Велосипедисти не просто їхали від штату до штату і від міста до міста. Вони мали глобальні цілі: розповісти іноземцям про війну з Росією і про те, що насправді відбувається у нашій державі. Також вони презентували цікаві українські розробки, аби за кордоном знали: є багато речей, якими Україна може пишатися.
Десятки зустрічей і презентацій, тисячі діаспорян і іноземців – велосипедисти зустрічалися з людьми й розповідали про Україну майже в кожному населеному пункті, який відвідували у Канаді та США. Крім того, учасники велопробігу збирали кошти на допомогу українським родинам, які постраждали в результаті війни і гостро потребують допомоги.
У 2015 році Костянтин Самчук повернувся з війни: він захищав Україну у зоні АТО.
Для нього участь у благодійних велопробігах стала в тому числі психологічною реабілітацією після участі у бойових діях. Велопробігів було кілька: спершу по Україні, а потім – по Європі.
"Ми проїхали від найзахіднішої точки України до найсхіднішої, символічно з’єднавши країну. Той велопробіг набув великого розголосу у місцевих регіональних ЗМІ, і всюди, де ми зупинялися, до нас приходили журналісти, місцеві канали" – розповідає Костянтин Самчук.
А у 2016 році він разом із друзями вирішив влаштувати велопробіг по Європі.
"Ми проїхали зі Львова до Одеси через Лісабон. Подолали 11 тисяч кілометрів, теж там зустрічались і спілкувались і з українцями, і з європейцями. І ось у 2017 році запланували поїхати по США і Канаді, від Тихого до Атлантичного океану. Основна мета була така сама, як і під час велопробігу про Європі: популяризація України", - додає він.
За словами учасника проекту, організатори пробігу хотіли внести вклад у розвиток позитивного іміджу України.
Фото: Команда також раніше провела велопробіг по Україні: вони проїхали від найзахіднішої точки України до найсхіднішої, символічно з’єднавши країну (Misha Lytvynyuk Photography/Norbert K Iwan)
"Коли їхали у 2016 році по Європі, то зрозуміли, що про Україну там дуже мало знають, а якщо і знають, то переважно тільки щось негативне: Чорнобиль, корупція, війна. А ми хотіли б, щоб про нас знали більше з позитивного боку. Про те, що Україна – найбільша країна Європи, що ми – багата своїми людьми, ресурсами, талантами, культурою, історією країна", - каже він.
До поїздки по США команда готувалася ретельно. Хтось із них шукав спонсорів і налагоджував контакти із українською діаспорою у США, хтось розплановував таймінг зустрічей і розраховував час. Також заздалегідь розпланували маршрут поїздки.
"Їхали сто днів, подолали 10 тисяч кілометрів від Лос-Анджелеса до Вашингтона. Було багато зустрічей. Мабуть, із тих ста діб не менше п’ятдесяти вечорів були присвячені зустрічам. Серед тих, хто приходив, була переважно діаспора, але було й багато американців та канадців. Часто у нас були суто канадські чи суто американські зустрічі. Українці часто приводили із собою місцевих друзів. У нас було пару презентаційних роликів про Україну. МЗС України їх для нас надали спеціально, щоб ми могли їх показувати", - розповідає Костянтин Самчук.
На жаль, багато хто за кордоном вважає, що у нас нібито йде громадянська війна, каже він.
"Все-таки російська пропаганда працює, і дуже ефективно. В тому, що у нас триває нібито громадянська війна, в Канаді впевнені менше людей, а от у США – значно більше, особливо тих, хто живе на західному узбережжі. На східному про Україну знають трохи більше правди. Російська пропаганда потужно працює не тільки у Європі, як ми звикли думати, а і в Штатах також", - зауважує співрозмовник.
Хоча ця проблема й давно відома, але Україна робить катастрофічно мало кроків, щоб якось на це вплинути, каже він.
"Коли ми їхали по Європі під час минулого велопробігу, то якось зупинилися в Іспанії вдома у українців. Увімкнули телевізор, почали перемикати канали. Натрапили на канал Russia Today, на якому журналісти говорили іспанською, в тому числі й про Україну. Там була просто жахлива російська пропаганда! А от українські канали там треба спеціально шукати, і людина цим навряд чи буде займатись, прикладати для цього зусилля. А от Russia Today було знайти дуже легко. Українська думка в іноземному інфопросторі взагалі ніяк не представлена!" – зауважує Самчук.
Друзі побачили, що Україна у цій інформаційній війні участі практично не приймає, тому вирішили хоч якось вплинути на ситуацію.
"Всім ясно, що всю російську пропаганду ми одні побороти не зможемо. Але на рівні персональних контактів з людьми якось вплинути можна. Бо одна справа, коли про Україну щось чують з телевізора чи від політиків, а інша – коли сам спілкуєшся з українцями, які їдуть повз ваше місто на велосипедах. Деякі наші учасники велопробігу повернулися із АТО, більшість і зараз активно займаються волонтерством. Всі ми були учасниками Революції Гідності", - каже Самчук.
За словами учасників велопробігу, часто вони стикалися зі стереотипами щодо України і намагалися їх розвінчувати.
Під час велопробігу по Канаді, під'їжджаючи до Оттави, команда зупинилася в одному маленькому містечку, де на зустріч із ними прийшло близько пари десятків канадців.
"Поки ми готувалися розповідати, просто увімкнули ролики про Україну. Ролики були для нас самі звичайні – відео із квадракоптера, на якому були пейзажі Києва, Львова, українська природа. Якщо для нас це було саме звичайне відео, то іноземці дивилися ролики про Україну зі щирим подивом. Питали: "Це справді Україна!?". Можливо, це було й дивно, але треба було розвінчувати навіть такі елементарні факти. Наприклад, що у нас є великі міста, що ми – велика країна із дорогами, залізницею, тощо", - згадує учасник проекту.
За його словами, про Україну дуже мало знали й іноземні журналісти, які брали у них інтерв’ю.
"Запитували те саме: чому у нас іде громадянська війна, громадянський конфлікт. Здавалося б, журналісти мають знати більше, ніж пересічні люди, а все одно до них доходить інформація саме така. Доводилося пояснювати, що у нас не громадянська війна, а війна із північним сусідом", - продовжує він.
Під час велопробігу команда також розповідала іноземцям про українські розробки велоіндустрії. Костянтин Самчук розповідає:
"Ми везли із собою три "велосипедних ноу-хау". Перша – це велосипед-електробайк DelFast. Учасниця пробігу їхала на ньому поряд з нами, доки ми їхали на звичайних велосипедах. Цей електровелосипед був занесений у книгу рекордів Гіннеса, коли на одній зарядці й без прокручування педалей проїхав триста шістдесят кілометрів, встановивши світовий рекорд".
Також команда взяла із собою дерев’яний велосипед WoodRover. Це ще одна українська розробка: велосипед виробляють на підприємстві неподалік від Києва. Крім того, вони показували у США і Канаді велосипед Еней – розробку українського заводу ім. Антонова. Свого часу він був найлегшим велосипедом у світі.
"У нас була ще одна амбітна мета - єднання українців. Ми помітили, що на наші зустрічі приходять українці, які до того одне одного не знали. Разом вони спілкувалися і придумували якісь цікаві ідеї. З одного боку, коли з України виїздять найталановитіші, країна від цього втрачає. Але, з іншого боку, вони можуть допомагати Україні, навіть живучи за кордоном", - впевнений учасник проекту.
Учасники Chumak Way cycling tour у США і Канаді багато говорили з людьми про трагедію Голодомору. Як відомо, у 1990-х та 2000-х роках саме через українську діаспору за кордоном правда про цю трагедію почала поширюватися світом.
"Саме про Голодомор українці за кордоном знають набагато більше, ніж наші громадяни в Україні. Принаймні, особисто мені так здалося. Це було дуже помітно у спілкуванні з тими, хто там живе. Навіть в Україні такого зацікавлення цією темою я не зустрічав", - зізнається він.
"Ми часто бачили в Канаді, у США, у великих містах в самому центрі, біля міської ратуші, пам’ятники голодомору. Буває, в деяких місцях змінити планування простору і поставити пам’ятник непросто, але українці цього добиваються. Особливо в Канаді. Там, як відомо, українська громада має потужний вплив на владу", - каже Костянтин.
Він підкреслює: цілі, які ставили перед собою всі учасники велопробігу, їм вдалося досягнути. Практично в кожному місті вони зустрічалися з місцевими мешканцями, яким розповідали про Україну, налагоджували зв’язки і навіть зібрали 10 тисяч доларів благодійної допомоги для кількох українських родин, які через війну опинилися у складних умовах.
Відео: У гонитві за літом або де найкраще відпочивати в оксамитовий сезон (video.rbc.ua)
Раніше український поліцейський-альпініст розповів, як підкорює гірські вершини світу.
Крім того, добірка цікавих місць в Україні допоможе визначитися, куди поїхати у подорож на вихідних.