Георгій Зубко: "Київ повністю готовий прийняти чемпіонат світу"

Про стан українського хокею, його перспективи і про те, що може дати розвиток цього виду спорту безпосередньо Україні – в інтерв'ю Styler

Напередодні старту 2018 IIHF чемпіонату світу серед юніорів, керівник організаційного комітету турніру Георгій Зубко розповів про процес підготовки, фінальні штрихи організації змагання, стан українського хокею в цілому, його перспективи і назвав три ключові речі, які, на його погляд, може дати розвиток цього виду спорту безпосередньо Україні.

Запитання перше і, напевно, головне – чи готовий Київ прийняти хокейний чемпіонат світу?

Однозначно – так! Ми готові адміністративно, спортивно, медійно і фізично відіграти, відпрацювати, на найвищому рівні.

Усі труднощі вдалося подолати?

Підготовка до цього чемпіонату світу далася нам значно легше, ніж рік тому. І, наскільки це можливо, все пройшло досить гладко. На відміну від минулого року, я, чесно кажучи, не можу назвати зараз якихось моментів, за які доводилося по-особливому переживати. Ми працювали планово, спокійно, без зайвих емоцій. Структурно і професійно – все було добре.

У нас були певні побоювання з точки зору Одеси. Ми дуже хотіли, щоб це було південне місто, але це окрема тема для розмови. Чемпіонат пройде в Києві, і ми готові на сто відсотків.

Хокейні події в Україні вже традиційно збігаються з іншими топовими заходами. У 2017 році це було Євробачення, в 2018 – фінал Ліги чемпіонів. Випадковість чи закономірність?

Це добра закономірність. Пов'язана вона з тим, що Україні довіряють проведення культурних і спортивних заходів різних видів спорту і рівнів. Такі події – чи не єдині в сьогоднішньому суспільстві, які реально об'єднують. Ми горді, просто нам потрібно готуватися до цього більш серйозно.

Подача заявки на проведення будь-якого спортивного змагання – завжди консолідоване рішення. Бо це змагання і місто автоматично потрапляє в календар міжнародних подій. І коли люди, не глибоко занурені в процес, радять змінити дати на тиждень пізніше або раніше, дуже складно пояснювати, що цього не можна робити через прив'язку до міжнародних змагань.

З точки зору підготовки, скільки часу витрачається на подібні заходи і скільки людей задіяно в організації?

У травні 2017 року ми дізналися, що приймемо турнір. Активна підготовка стартувала у вересні. Чим ближче до турніру, тим більше людей залучаються.

Щоб спокійно і якісно підготувати такий турнір потрібно приблизно півроку. Без будівництва арени, зрозуміло. На старті підготовки до 10 чоловік, зараз – десятки, а на першому матчі вже буде працювати більше сотні людей.

Як оцінюють підготовку до чемпіонату світу міжнародні партнери?

Високо, і для нас це дуже важливо. Незважаючи на те, що турнір хотіли прийняти у себе інші європейські країни, це право все ж віддали Україні. Наприклад, в логістиці, візовому режимі, безпеки, наша країна безперечно програє Австрії. Тим не менш, нам довіряють і нас підтримують, а прийдешній чемпіонат світу – найкраще тому підтвердження. Такі події дають серйозний поштовх для популяризації і розвитку хокею, що однозначно важливо для України. В Європі, в усьому світі, це розуміють і приймають відповідні рішення.

Георгій Зубко (фото: facebook.com/fhu.com.ua)

В останні роки відвідуваність спортивних подій в Україні впала до рівня початку 90-х. Уболівальникам цікавий хокей?

На прикладі минулого року, коли ми бачили забиті трибуни, і, аналізуючи попит на квитки сьогодні, точно розуміємо, що мінімум 2/3 Палацу Спорту ми отримаємо.

З іншого боку, згадайте, що в цьому сезоні в Києві хокею не було. Якщо в Києві з'явиться команда, то я думаю, що ми зможемо говорити про повну завантаженість. Пам'ять про хокей жива, люди навіть з певним ажіотажем шукають квитки, щоб потрапити на матчі. Скільки сьогодні максимум можна отримати глядачів у Києві, стільки їх і буде на трибунах.

Проведення таких турнірів поза межами столиці – міф чи реальність?

Абсолютна реальність, це потрібно робити. Одеса дозволяла нам розширювати географію хокейну. Ми точно розуміємо, що є хокей на сході України, в Дружківці. Є у Полтаві, Кременчуці, в Дніпрі, у Новояворівську, грає Херсон. І ми дуже хотіли, щоб прекрасне місто Одеса в теплу пору року отримало можливість проведення такого турніру.

Ми просили лише одного – дайте нам локацію, дайте арену. Решту зробимо самі. Зробіть інфраструктуру, адже це зароджує життя. Буде арена – будуть грати аматори, батьки будуть приводити своїх дітей в школи, будуть тренуватися фігуристи. Потім – професійні команди. Тому робити в регіонах такі події можна, але складніше. У Києві, по-хорошому, ми готові проводити подібні турніри раз на півроку.

Кого з відомих гостей вболівальники зможуть зустріти в коридорах Палацу Спорту?

Двері Палацу Спорту відкриті для всіх, відомих і невідомих людей (посміхається). Дуже приємно, що відомі люди відгукнулися на заклик підтримати такий турнір і, по-хорошому, просто підтримати українську молодь.

Дорослий турнір – там свої особливості. Але коли світові спортивні зірки рівня Василя Ломаченка, Ольги Харлан, Жана Беленюка, Олега Верняєва підтримують талановитих хлопців – це неймовірно важливо і для гравців, і для всієї країни. Ми жодного разу не почули слова "ні". Це дає додаткові внутрішні сили рухатися далі. Впевнений, усіх цих осіб можна буде зустріти на матчах. Ми прагнемо, щоб було багато відомих людей, цікавих розваг та переможного хокею.

Зірки спорту закликали всіх підтримати збірну України з хокею

Ви згадали розваги. Що готуєте?

Важливо, щоб це було не тільки вузько спортивний захід, а свято для всієї родини. Готуємо настільні ігри, фуд-зону, лаунж-зону. Все робиться, щоб вболівальники не нудьгували в перервах між матчами.

Київ готовий до хокею, організатори готові. А збірна?

В нашому складі буде 22 кращих українських гравця U-18. Ми провели трисекційну селекцію, було три збору, ми переглянули всіх, кого планували. Двох людей ми не змогли залучити з причини травм. Виділю Микиту Табашника – він велика втрата для збірної. Це захисник №1 і стовп на задній лінії, наша впевненість. Але по його здоров'ю є побоювання і в турнірі він однозначно не візьме участі, лікарі заборонили.

Технічно і фізично ми не слабші конкурентів, про це можна говорити з упевненістю, а в чомусь навіть на порядок сильніше. Важливо подолати психологічний бар'єр, адже багато хто вперше одягають майку своєї країни – це завжди мандраж. І хлопці повинні бути готові до цього, проблеми можуть виникнути лише в голові.

У середу я був на тренуванні хлопців, у них гарний настрій, хоча трохи переживають. Все-таки, мало хто з них грав перед тисячами глядачів. Так само, як і хлопці з інших збірних. Я цей турнір проведу не в ложі, а на лавці, пліч-о-пліч з командою. Вони дуже близькі мені особисто, тому хочу бути разом з ними.

Давайте спробуємо окреслити рамки. Який спортивний результат для нашої збірної, на ваш погляд, є прийнятним?

Прийнятні – медалі, і я зараз кажу про це вперше. Виліт ми навіть не розглядаємо. Ми будемо грати для вболівальників, наша мета – перемога, ми хочемо рости і рухатися далі. Але потрібно трохи удачі.

Радянська школа хокею вже зжила себе, змінилися покоління, але традиції залишилися. Скільки років потрібно Україні, щоб виростити нове покоління топ-гравців?

Питання важке і воно об'єктивно підкреслює той рівень, на якому ми зараз знаходимося. З іншого боку, половина збірної сьогодні – вихованці системи команди "Дружба-78" Харкова, яку заснував Іван Миколайович Правілов. Ця система однозначна з точки зору результату, і я в неї вірю. Ми бачимо сьогодні наших спортсменів, які вигравали Україну, вигравали в Білорусі, де зовсім інший підхід. І все це – на прикладі 1-2 років виховання. Зараз настав час проявити себе в Європі.

Нам потрібно будувати лінійку. Якщо ми створимо повноцінну, з точки зору адміністрування та підготовки, систему, то через 10 років ми займемо своє впевнене місце в топі. Так, це довгострокові плани, але ми готові. Нам потрібна база.

Георгій Зубко (фото: facebook.com/oda.odesa)

Клубного хокею в Україні зараз практично немає, не кажучи про пару-трійку клубів. Чи є перспектива в цьому напрямку?

Хокей відображає загально соціальну ситуацію в країні. Сьогодні є чемпіонат – він такий, який є, і я радий, що він існує. Я щиро вдячний власникам клубів, які підтримують хокей. Чи ми можемо краще? Можемо!

У професійному хокеї основний фактор – гроші. Все інше вже вдруге. За великим рахунком, зібрати команду можна за кілька місяців, а от виховати гравця, навіть за пару років, неможливо. Потрібні великі гроші. І вони не просто повинні бути, але їх ще й потрібно вкладати, стабільно інвестувати, протягом досить тривалого терміну.

Ліга намагається забезпечити стабільні гроші шляхом систематизації процесу. Повинні бути внески, мають бути гарантії від власників клубів, щоб у середині сезону не постраждав спортсмен чи вболівальники. І так, завжди хочеться, щоб цих грошей в хокеї було більше, зараз їх не вистачає.

З іншого боку, неправильно, щоб ці стабільні гроші були у меценатів. Візьміть приклад Європи, приклад Німеччини. Там існують муніципальні клуби, які залучають спонсорів. В Україні хіба що в Херсоні були виділені гроші на утримання хокейного клубу. З одного боку – прецедент, а з іншого – крок на шляху до гарантій і стабільності. Тепер на ці гроші можна будувати систему, створювати клуб і легше знаходити спонсорів. Сподіваюся, що за цим прикладом підуть і інші регіони.

Бліц-питання. Спорт поза політикою?

- Ні.

Добре, тоді інший напрямок. Три речі, які Україна може дати хокею? І ще три – що хокей може дати Україні?

Хотілося б, щоб Україна дала хокею інфраструктуру. Це питання неможливо вирішити без участі держави. Друге – економічна стабільність, яка важлива не тільки для хокею, але і для всіх. І, зрозуміло, щоб закінчилася війна. Конкретно для хокею Україна дати може дати щось точково, по більшій частині це глобальні кроки, які вплинуть на всі сфери.

Натомість хокей дасть здорове покоління молоді, світову гордість і дуже багато справжніх емоцій.

Чи є перспектива у країни найближчим часом прийняти ще якісь великі міжнародні хокейні змагання?

У нас дуже теплі стосунки з міжнародними колегами. Це може бути і чемпіонат U-20, і дорослий турнір. Але нам би дуже хотілося, щоб це робило позитивний слід в країні. Наприклад, з'явилася нова спортивна арена в якомусь місті – її треба популяризувати. І подібні змагання можуть стати чудовим приводом для багатьох процесів.

Ми можемо проводити змагання, і робимо це на хорошому рівні. Тепер нам необхідно подумати над наступним кроком, щоб отримати правильні плоди для розвитку спорту в Україні.

Що побажаєте вболівальникам перед стартом чемпіонату?

Бажаю позитивних емоцій, і збірна зробить все, щоб вони були саме такими. І хочу побажати, щоб уболівальники розмножувалися (сміється). Щоб їх ставало більше, тому що все робиться в першу чергу заради них! Нехай трибуни будуть заповнені!