Ще в 4 роки хлопець захотів стати військовим. А в 10-річному віці він чітко зрозумів – треба вміти постояти за себе. Коли Андрію виконалося 19 років він добровільно пішов на передову, щоб захищати сина, дружину і українців. Душевну історію, сповнену відваги, опублікували на facebook-сторінці "Повернись живим".
Сьогодні морському піхотинцеві Андрію 23 роки. І хоча хлопець із самого дитинства – з 4-х років – усвідомлював, що хоче стати військовим, проте, подорослішав, пішов вчитися на програміста. Оскільки на той час військова професія була не дуже престижною.
"У школі навіть сперечався з вчителькою історії про неефективність лінійної тактики бою у ХVI cторіччі після винайдення мушкета… Але потім Андрій став вчитися на програміста, бо військова професія не мала великого престижу. Близькі і знайомі часто не розуміли молодого хлопця, який добровільно пішов на передову, а він не розумів, як можна стояти осторонь, коли в країні почалася війна", - розказують на сторінці "Повернись живим".
Хлопець навіть згадує, що знайомі та рідні всіляко відмовляли його, мовляв, на передовій "він одразу загине".
"Чомусь всі мені казали, що я відразу загину і мені відірве голову. А я хотів на "нуль". Я б міг непогано заробляти програмістом, але тут я на своєму місці. Саме в цей підрозділ потрапив випадково, так склалися обставини. Але дуже задоволений, бо гарні побратими і хороший командир", - розповідає Андрій.
23-річний боєць ООС Андрій (фото: facebook.com/backandalive)
На молодого українського військового вдома чекає 9-річний синок Іван і дружина.
Виявилося, що у хлопця навіть історія кохання дуже цікава. Адже синок у військового народився тоді, коли Андрію було всього 13 років, а його дружині – 17.
"Мені подобалися старші дівчата", - посміхаючись, каже боєць.
Наразі морпіх хоче, щоб його син навчився постояти за себе. Це те правило, яке Андрій добре вивчив ще як сам був малий.
"Моя жінка - розумничка, а син, я хочу, щоб він вмів за себе постояти. Не так, як було у мене. Мене виховували жінки, бабуся й тітка, а батько був весь час на роботі. Я думав, що всі люди добрі і з усіма треба дружити. Коли старші хлопці відібрали у мене іграшковий дробовик з кульками, подарований татом, я прокинувся наступного ранку з твердим розумінням, що треба вміти за себе постояти. Мені було десять. Світ виявився не таким, як я уявляв його собі раніше. Люди ж весь час воюють у той чи інший спосіб. Коли змінюють бронік на костюм, теж воюють, але іншими методами. Але ви не подумайте – застосування фізичної сили в останню чергу, після того, як використані всі інші можливості", - пояснює свою позицію боєць.
За словами Андрія, у відпустці він дуже любить грати зі своїм сином, який росте таким же войовничим, як і батько.
"Ваня з меблів стрибає на нього у пластмасових обладунках з мечем і вони жартома б’ються", - розповідають історію Андрія, який сьогодні стоїть на передовій не просто за себе, але й за дружину та сину, українців.
"Ми всі в якійсь мірі виявилися такими, як Андрій. Одного дня у 2014-му прокинулися і зрозуміли, що маємо себе захищати. З'ясувалося, що світ не такий, як ми його собі уявляли", - підсумували "Повернись живим".
Нагадаємо, раніше давали боєць ООС на ім'я Микола розповідав, як з посади кур'єра пішов на передову.
Сьогодні чоловік впевнений, що якби "давали" добро "на відкриття вогню", Донецьк давно став би підконтрольною територією".
Нагадаємо, 4 роки тому 14 червня під час посадки в аеропорту Луганська проросійські бойовики "ЛНР" збили український військово-транспортний літак Іл-76