Відкрита душа: Ірина Федишин про життя поза сценою, громадянську позицію та мовне питання
Зараз графік знаменито української співачки Ірини Федешин розпланований настільки щільно, що часу навіть на коротке інтерв'ю їй викроїти дуже складно.
Тим не менше, Styler знайшов нагоду поговорити з популярною співачкою: для інтерв’ю вона змогла виділити час між приміркою концертного одягу і домашніми справами. Зараз більшу частину часу артистка проводить у рідному Львові, а до Києва навідується “по бізнесових справах”.
Чи змінився робочий графік Ірини Федишин після того, як її старший син пішов до школи, чому співачка не користується послугами нянь і як поєднує інтенсивну роботу із родинними справами - про це вона розповіла під час невеликої перерви. Також ми дізналися думку співачки про те, як змінилася ситуація зі сприйняттям української мови на Донбасі і чому позицію “артист - поза політикою” вона вважає категорично неприйнятною.
Ірино, зараз ви як завжди готуєтесь до чергових концертів? Які міста найближчим часом відвідаєте?
Так, це правда: гастролі у мене не припиняються вже роки три! Зараз буде новий сезон, стартує моя нова програма "Білі троянди". Зараз у мене вже розписаний гастрольний графік на всю осінь, на кілька місяців вперед!
Взимку у нас починається програма "Україна колядує", і потім ще до березня ми гастролюємо дуже активно. Вся моя робота – це практично безперервні поїздки Україною!
Крім сольних концертів, додаються ще виступи на різноманітних святкуваннях та днях міст, фестивалі, корпоративи. Тому навіть влітку і весною, коли немає гастролей, ми все одно десь їздимо. То в Канаду, то в Америку. У нас постійні насичені гастролі, і на 27 листопада ми готуємо великий сольний концерт у київському Палаці "Україна".
Встигаєте за цей час щось побачити у містах, прогулятися вулицями вже як турист?
Чесно кажучи, у містах, де я буваю із гастролями, дуже рідко мені вдається прогулятися містом і щось побачити. Дивлячись, як влаштована поїздка. Якщо ми їдемо в інше місто наступного дня вдень, то можемо зранку після концерту погуляти, нам можуть організувати екскурсію, коли ночуємо у місті. Наприклад, ми так робили в Черкасах. Нам вдалося подивитися місто. Воно дуже гарне! Там дуже багато святих місць, є печери, де монахи жили багато років. Нам це все показали, і дійсно було дуже цікаво!
Але, чесно кажучи, коли гастролі щодня, то ніхто не має сил дивитися міста! Музиканти хочуть тільки поспати, посидіти в номері, і все! Після концерту зазвичай усі виснажені. Поки після концерту дійшли до готелю, щось поїли. Пізно лягаєш, швидко прокидаєшся. Ще займає час, щоб добратися в інше місто. А часто буває, що в іншому місті треба бути вже о першій годині дня, щоб встигнути підготуватися до нового концерту. Техніка зазвичай приїздить раніше. І так само мені самій треба підготуватися. Тому мене інколи запрошують у містах на інтерв’ю, на телебачення, але навіть на це буває тяжко виділити час!
Коли роками гастрольний графік такий щільний, у вас не зникає бажання подорожувати самій? Отримуєте задоволення від поїздок?
На даний момент просто кудись їхати і щось дивитись – такого у мене немає. Дуже рідко випадає вільних днів вісім-дев'ять.
Коли ви востаннє їздили кудись просто подивитися країну або відпочити?
Наприклад, так було цього року, коли у нас мала бути поїздка до США, але ми не полетіли через документи (Ірина Федишин та Олександр Пономарьов мали взяти участь у фестивалі "Союзівка" в США, але напередодні концертів з'ясувалося, що організатори фестивалю не встигли зробити документи для виконавців і візи, завдяки яким вони повинні були потрапити в Нью-Йорк – ред.).
Я відразу того ж дня подзвонила у турагенцію, і наступного ранку ми вже вилетіли в Туреччину, щоб не втрачати ті вісім днів. А їхати просто дивитися країну – зараз по часу у мене це не просто виходить.
У нас з чоловіком була річниця влітку. Він хотів поїхати на три дні в Париж. Казав: "Давай зробимо собі такий романтичний вікенд". Але я відмовилася, бо ми перед тим прилетіли з Туреччини, того ж дня я поїхала на концерт. А за п'ять днів у нас була поїздка вже в Канаду. І якщо у ті дні ще був би Париж, це було би просто нереально! Я сказала чоловіку: "Давай краще побудемо вдома!". Бо в Парижі я би просиділа в готелі і не мала сил десь ходити.
Робочий графік у нас - просто шалений! Тому якщо ми кудись вибираємося, то суто на море з малими, щоб нічого не робити, полежати на пляжі. Іноді добре, коли тебе під час відпочинку нічого не цікавить: прийшла, пообідала, повечеряла, полежала на сонечку і приділила увесь час дітям.
Як ви формуєте графік, щоб встигати все заплановане? Це ж треба мати багато сил!
Чесно кажучи, при такому графіку триматися в тонусі дуже важко. Я не схильна до повноти, та мені й так важко набрати вагу, бо я постійно перебуваю в русі. Зранку поснідала і пішла працювати. Коли ти приїздиш із гастролей додому, то розумієш, що і там відпочинку особливого не буде. Бо в тебе і вдома купа справ!
Завжди хочу проводити більше часу з родиною, приділити час дітям, але всі тебе смикають. Скажімо, терміново треба бігти на примірку, бо ми шиємо нові костюми і для себе, і для колективу. Далі треба піти на студію, подивитися, як монтується відео, провести фотосесії. І насправді все це складно поєднувати.
Наприклад, на примірку костюмів я їжджу з малими. Щоб той день хоч і по справах, але все одно провести з ними. Напевно, у мене дуже спрацьовує материнський інстинкт. Хочу максимально часу проводити з дітьми, але і від роботи нікуди не дітися, тому часто беру їх з собою. Напевно, поки організм молодий, то він всі ці навантаження витримує. Тому недарма кажуть: поки молодий, працюй, не сиди, доки маєш сили. А далі життя покаже.
Батьки з вихованням діток вам допомагають?
Так, вони з дітьми мені дуже допомагають! Коли їдемо на гастролі, то чергуємося: то батько малого забере зі школи, то мама. Зараз молодший синочок почав ходити до дитсадка. Ми його до дитсадка тільки потроху привчаємо: приводимо його туди на півдня. Зранку мої батьки в дитсадок завели, вдень я вже повертаюся з концерту і його забираю. Вже якось так комбінуємо.
Користуєтесь послугами няні?
Насправді я не хочу брати нянь, і ніколи послугами няні не користувалася.
Чому?
У мене був невеликий період, коли було все дуже щільно із графіком, навіть щільніше, ніж зараз. Допомагали вже не мені, а ми моїй мамі, бо і їй складно було. Я прихильник думки, що діти мають проводити більше часу з бабусями і дідусями, бо тоді, насправді, їм дається затишок і атмосфера родинного тепла. Цього няня дати не зможе.
Коли концерти відбуваються недалеко від дому, ми беремо малих із собою. Наприклад, недавно з ними їздили виступати в Тернопіль. Вони добре розуміють, як влаштовані концерти, як все відбувається поза сценою. Питають: "Мамо, ну як ти?". Кажу: "Все добре, вже виступила, зараз ще автографи буду роздавати, Юрчику". Вони розуміють, про що мама говорить, бо вникають у цей процес. Така вже у мами робота.
Як ви виховуєте дітей, за якими принципами? Зараз все частіше говорять про так зване "лояльне" виховання, коли дитині дають все більше вибору.
Безумовно, у дітей має бути дисципліна та повага до старших. Намагаюся виховувати дітей за такими принципами, за якими виховували мене батьки. Це повага, в першу чергу. Якщо я бачу, що син хоче собі планшет, я йому його куплю. Але якщо він десь порушує дисципліну, то добре знає, що я той планшет у нього на якийсь час заберу. Автоматично його віддає, дуже чемно.
Ні в якому разі ременем дітей не б'ємо і не ставимо в куток: намагаємося все ж домовитися на словах. Діти ростуть, і до старших дітей ти тим більше силу не застосуєш. Мені все ж хочеться бути для дитини авторитетом і знаходити порозуміння у спілкуванні. Але я не дозволяю їм усього. Не хочу, щоб мої діти були балувані. Намагаюся виховувати їх не такими дітьми, яким все дозволяється, які вилазять на голову і махають ногами.
Чи є у вас особливі сімейні свята, особливі родинні традиції?
Родинні свята – це, безумовно, якісь наші сімейні дати. Це наші дні народження, дата одруження. А чогось такого дуже особливого у нас немає. Моя мама надзвичайно гарно випікає! У неї дуже хороша випічка, то вона дуже часто і сирниками нас балує, і різними стравами.
Але навіть у важливі дати готувати навіть часу нерідко не вистачає. Можемо піти на природу або у ресторан. Все насправді залежить від ситуації.
Цієї осені ваш старший син пішов до школи. Чи вплинуло це на формування вашого графіку?
Ні. На формування мого графіку це не вплинуло. У нас – школа продовженого дня. Це по часу так само, як ходити в дитсадок. Я спеціально приїхала із Києва, щоб відвести його у школу на початку навчального року. Син у школі знаходиться з 9 ранку до 6 вечора. Я працюю і потім забираю його додому. Коли виступала в Ужгороді, була можливість там лишитися переночувати, але я поїхала додому. Хотіла, щоб діти прокинулися і зранку побачили маму.
В Києві ви буваєте в основному по ділових справах?
Так, щоб вирішити якісь питання. Якщо їдемо в Київ, то плануємо собі все максимально. І інтерв’ю, і телебачення, і радіостанції. Коли вже приїздимо, то максимально використовуємо час. Тому тут бізнесовий час теж насичений. Але якщо я бачу, що планується щось одне, але важливе, то не бачу нічого складного в тому, щоб взяти і швидко приїхати до столиці. Насправді зараз дуже багато роботи можна робити через Інтернет.
За вашою творчістю слідкує безліч людей. Відчуваєте відповідальність, бо багато хто в Україні дослухається до того, що ви кажете, як поводитесь?
Відповідальність, безумовно, відчуваю. Але насправді я як відчуваю, як думаю, так і говорю завжди. Я спеціально не обдумую те, що потрібно сказати на камеру, а чого не треба говорити.
Фото: “Я завжди намагаюся бути правдивою, щирою, відкритою зі своїми прихильниками. І насправді я та людина, яка не може жити із якимись особливими таємницями” - Ірина Федишин (прес-служба)
Я завжди намагаюся бути правдивою, щирою, відкритою зі своїми прихильниками. І насправді я та людина, яка не може жити із якимись особливими таємницями. Якби поводилася нещиро, то мене б загризли докори сумління. Тому я дуже відкрита людина, і тому у спілкуванні зі своїми прихильниками так само поводжуся.
Я часто чую таку думку: саме через те, що я щира і відверта, публіка і ходить на мої концерти. Принаймні, так кажуть. Хоча насправді кожна людина має свою харизму і внутрішній світ. Особисто мені закритою бути дуже важко. Це впливало б на мій настрій: можу на сцені бути не такою запальною і енергійною. Тому я нічого не приховую від людей.
На ваш погляд, у артиста має бути громадянська позиція? Бо дехто із шоу-бізнесу каже, що “культура поза політикою”, відмежовується від того, що відбувається в Україні.
Я би так не змогла жити, чесно кажучи. Хтось може жити так: робить одне, а говорить інше. Але я такого не підтримую! Попри все, всі ми – громадяни нашої країни, і на концерт до мене також приходять наші громадяни, у них теж є своя позиція. А відмежовуватися і казати "мене це не стосується, бо я займаюся музикою" – це для мене абсолютно неправильно! Тому я таких людей не розумію і не підтримую!
Я тут керуюся таким правилом: для мене гроші – це не основне. Я щаслива, що мені вдається заробляти, що у мене насичений гастрольний графік, але гроші вирішують далеко не все! Адже ближче до кінця життя людині хочеться, щоб інші про неї добре говорили, щоб про неї була добра згадка. І, напевно, в той момент думаєш: "А що я доброго зробив?". Тому я вважаю, що у артиста має бути громадянська позиція і тим більше тоді, коли наша країна перебуває у стані війни, агресії, коли люди гинуть. В такій ситуації залишатися осторонь – особисто для мене це дуже і дуже незрозуміло. Бо якщо одні люди віддають свої життя, а тут інші - за пару рублів чи гривень їдуть до агресора – це просто неприйнятно!
Ви помічаєте, що хвиля волонтерства спадає, а поїздки артистів до військових на Донбас, на жаль, стали не такими частими. І з чим це, на вашу думку, пов'язано?
Я навіть не знаю, чи справді стали артисти їздити на схід менше! Думаю, все одно кожна людина, яка має позицію, може військовим не лише концертами допомагати.
Фото: “Я вважаю, що у артиста має бути громадянська позиція і тим більше тоді, коли наша країна перебуває у стані війни, агресії, коли люди гинуть” - Ірина Федишин (Youtube-канал Ірина Федишин- офіційний канал)
Багато знаю випадків, коли артисти допомагають армії і при цьому взагалі про це не кажуть публічно. Особисто я через свій інтенсивний графік теж не часто зараз там буваю. Але я розумію, що можу допомогти якось по-іншому. Все одно нашим військовим допомагають, я це бачу. У волонтерстві зараз лишилися люди, щиро віддані цій справі.
Як ви зазвичай їздите у зону АТО - вас запрошують чи ви самі їдете? Як це відбувається на практиці? Чи складно буває туди виїхати?
Зазвичай я сама їду. Звісно, запрошують і військові. Але це може не співпасти із моїм графіком. Ми якось були із концертами неподалік від зони АТО, і саме тому заздалегідь зв’язалися із нашими військовими, подзвонили у прикордонну службу тут у Львові, які подзвонили у прикордонну службу на сході. Увечері у нас були заплановані концерти, а наступного дня ми вже їхали до військових! Це вирішувалося швидко.
Я мала відчуття, що коли ми вже знаходимося поряд, то я не можу не поїхати і не заспівати для наших військових! Тому я намагаюся сама проявляти таку ініціативу. Бо, на жаль, часто не можу знайти часу, коли запрошують мене.
Ви завжди спілкуєтесь українською мовою. Як на це реагували на Донбасі?
Я не дуже відчула сильну російськомовність військових, коли там виступала, якщо чесно. Ми були у Краматорську, Бердянську, Маріуполі. Безумовно, люди там переважно всі російськомовні. І коли після тих концертів я їхала до хлопців, то можливо на ось такому контрасті, але саме серед військових я помічала більше української.
Розділення за мовною ознакою – воно для України штучне, на ваш погляд? Часто цим маніпулюють політики, залякуючи людей “україномовними”. Для вас особисто є відокремлення людей за мовою?
Ні, немає. Ви знаєте, таким розділенням у нас в країні дуже нагнітають обстановку! Я завжди спілкуюся українською, навіть коли приїжджаю на схід. Мені відповідають по-різному: і російською, і українською, а я відповідаю українською завжди! І я не бачу в тому якоїсь проблеми.
Але таке штучне нагнітання потім людям у голову підсідає, і вони можуть потім навіть боятися тих, хто говорить не такою мовою, як вони. Або коли ти сам їдеш туди, де всі говорять тільки російською, і навіть тобі теж страшно, бо начитався газет чи надивився новин.
Фото: “Розмови про розділення за мовною ознакою тільки загострюють ситуацію і роблять ще гірше для країни” - Ірина Федишин (facebook.com/Ірина Федишин)
Насправді ж розмови про розділення за мовною ознакою тільки загострюють ситуацію і роблять ще гірше для країни. Є люди, на яких це психологічно діє, і вони можуть навіть агресію через це проявляти. Але я такого особисто не помічала.
Загалом ситуація у мовному плані в Україні стала набагато кращою! Я багато гастролюю по Україні і бачу це. Відчувається насправді те, що люди згуртувалися, дуже багато чого переосмислили. Люди самі це пережили, а не завдяки політикам, які роблять багато чого нерозумно і так, що ситуація тільки загострюється.
Самі ж поїздки артистів на схід України – це така свого роду культурна дипломатія! Коли ви їдете і люди бачать, що україномовна людина – це така сама людина, як і ви, то це дуже добре. Крім того, що я співаю пісні українською, то ще й говорю на сцені українською. У мене виключно українська мова при спілкуванні із глядачами, в який куточок країни я б не поїхала. Тому, об’їздивши східні міста, я зрозуміла, що ситуація щодо української мови змінилася. До української мови там ставляться краще.
Тому, очевидно, концерти на сході мають ще важливішу роль.
Так! Коли я їхала на схід, то відчула, що не просто їду з концертом. Я відчула якусь місію! Бо це все – культурна робота. Насильно людей примушувати щось вчити – це до добра не доведе. А ось така українізація, коли ти завойовуєш російськомовного глядача українською піснею, яка йому подобається, це діє набагато краще. Це допомагає глядачеві полюбити українську мову, українську культуру. Це дуже тонка і важлива робота, пророблена для російськомовного населення України.
І тим більше, якщо ми їдемо туби не просто із піснями, а із різдвяною програма. Це шанування Різдва, наших традицій. Ми розповідаємо, що таке кутя, дідух, колядка, що таке вертеп. Часто до нас приходять і питають: "А что такое колядки? Это что, рождественские песни?". Ми робимо програму так, щоб людям було цікаво, щоб вони хотіли колядувати. Але в кінці концерту нам кричать "браво" і ще більше цікавляться нашими традиціями. Тому тут ще глибша робота проводиться, ніж просто поїхати поспівати.
Як ви ставитесь до державних нагород, до титулів? Наприклад, звання народного чи заслуженого артиста України?
Для мене це абсолютно не принципово! Я ставлюся до усіх нагород та титулів абсолютно спокійно. Бо я бачу, яка ситуація склалася: у мене є знайомі артисти, які мають заслужених, а їх насправді в Україні практично не знають, окрім певного якогось регіону. Все це дуже відносно.
Для мене основний показник – це те, щоб люди приходили до мене на концерти. А часто так буває, що люди отримують статус заслуженого артиста, і потім сидять вдома, не гастролюють. Це для мене незрозуміло. Є такий статус чи нема – від цього мені ні холодно, ні тепло. Для мене важливо рости над собою, розвиватися, писати нові пісні і бачити, що люди ці пісні люблять!
Яке своє досягнення на даний момент вважаєте найважливішим?
Безумовно, якісь мої нові досягнення – попереду. Але на даний момент для мене головним досягненням є те, що люди співають мої пісні! Те, що люди замовляють мої пісні на радіо, слухають їх у машині, присвячують своїм коханим. Через це я дуже щаслива!
Відео: найяскравіші новачки українського шоу-бізнесу (video.rbc.ua)
Раніше Настя Каменських розповіла про іспано-італійське перевтілення, патріотизм та особистий простір.
Також молода українська співачка випустила власний дебютний кліп.