У поїзді "Укрзалізниці" провідники не змогли надати першу допомогу людині, яка цього потребував. Про інцидент на своїй сторінці в Facebook розповіла постраждала Олеся Єгорова.
Жінка їхала на поїзді до Києва з Одеси. Рано вранці вона відчула нездужання, але ніхто не зміг їй допомогти.
"Ситуація сталася зі мною в 4 ранку на станції за пару хвилин до відправлення поїзда і провідниця не знала, що робити в такому випадку. Навички надання першої медичної допомоги вона не застосувала, аптечки з мінімумом необхідних ліків у неї не було. Аналізуючи зараз ситуацію, я розумію, що вона була в паніці і не знала, викликати "швидку", або зривати стоп-кран", - написала Єгорова.
Провідниця почала телефонувати колегам, але ніхто з них не прийшов, щоб допомогти, і не зміг підказати, що робити.
"Можна було звернутися до пасажирів, можливо, хтось міг би допомогти в даному випадку. Але цього вона не зробила. На свій страх і ризик вона залишила людини у вагоні в непритомному стані і божевільної болем, коли до наступної станції їхати було ще 40 хвилин. На моє прохання вона викликала швидку допомогу на наступну станцію", - повідомила жінка.
"У кожному вагоні повинна бути аптечка. Провідники повинні володіти мінімумом знань і навичок надання першої медичної допомоги. У провідників повинна бути чітка інструкція дій в подібних ситуаціях, тому що панічні крики в мою адресу в такому стані м'яко сказати... були зайвими", - підсумувала Єгорова.
На розповідь пасажирки звернув увагу журналіст Олександр Рудоманов на своїй сторінці в Facebook.
Скріншот поста з акканута facebook.com/Олександр Рудоманов
"Я знаю начальників поїздів, які за свої гроші наповнили аптечки на всяк випадок, але в основному - це морок. Далеко не в кожній поїзній аптечці є хоча б джгут (називаю не офіційні дані, з "полів"). При цьому залізниця є зоною підвищеної небезпеки, та ще в країні з війною. Шлях часто проходить в десятках кілометрах від будь-яких населених пунктів, а тому надії на своєчасний приїзд швидкої немає", - зазначив він, додавши, що пасажирам залишається тільки сподіватися на те, що вони переживуть поїздку.