Віктор Янукович написав кілька листів, звернених до лідерів США, Росії, Німеччини, Франції, а також Ради Європи, ПАРЄ, Європарламенту. В них він розповів про "громадянську війну в Україні" і закликав Путіна "вжити заходів для захисту прав людини в Україні". Повний текст листів був опублікований на сайті Russia Today.
Лист Віктора Януковича Дональду Трампу:
"Його Превосходительству
Пану Дональду Трампу
Президенту Сполучених Штатів Америки
Шановний пане Президент,
(1)
Цим листом засвідчую Вам свою повагу. Вітаю Вас з офіційним вступом на посаду Президента Сполучених Штатів Америки і щиро бажаю успіху на новому високому посту.
(2)
Я звертаюся до Вас з цим листом у зв'язку з річницею подій 2013-2014 років в Україні, після яких 46 млн українців занурилися в хаос, беззаконня і злидні.
(3)
Таким подій та участі в них представників США, необхідно дати об'єктивну правову і політичну оцінку як в Україні, так і на міжнародному рівні.
(4)
Для того, щоб зрозуміти причини поточної обстановки в Україні, необхідно проаналізувати і оцінити хронологію розвитку всіх подій, які їй передували.
(5)
З 2007 року між Україною та Європейським Союзом велися консультації щодо укладення Угоди про асоціацію (далі – "Асоціація"). З моменту мого вступу на посаду Президента України в 2010 році я доклав багато зусиль для наближення України до більш тісного партнерства з Європейським Союзом. 30 березня 2012 року Асоціація була парафована обома сторонами.
(6)
21 листопада 2013 року Кабінет Міністрів України розпорядився призупинити процес підготовки до укладення Асоціації.
(7)
Українські офіційні особи підкреслювали, що Україна не змінює стратегічного євроінтеграційного спрямування розвитку, а основною причиною припинення підписання є нерівноправний характер Асоціації, невідповідність його національним інтересам України і реальні загрози виникнення глибокої економічної і соціальної кризи в Україні
(8)
Як показав час, це рішення було вірним. Після підписання Асоціації вже новою владою, українській економіці був нанесений серйозний збиток.
(9)
Однак тоді, у листопаді 2013 року, наше рішення відразу викликало бурхливу реакцію як серед української опозиції, так і представників ЄС і США.
(10)
21 листопада 2013 року у центрі Києва почалася багатомісячна акція протесту, яка стрімко прийняла різко антипрезидентський і антиурядовий характер.
(11)
У період з 30 листопада по 19 січня 2014 року антиурядові акції зростали і досягли свого піку. Вони супроводжувалися розповсюдженим захопленням адміністративних будинків державних органів, погромами, підпалами, знищенням майна, а також наданням збройного опору представникам влади – проти них в хід йшли газові балончики, сталеві прути, палиці, палиці, петарди, феєрверки, пляшки із запальною сумішшю. З метою ускладнення впізнання, більшість протестувальників були екіпіровані масками або шоломами.
(12)
Вживаючи всі можливі заходи для врегулювання конфлікту, владою було прийнято два закони про амністію учасників масових заворушень (19 грудня 2013 року та 29 січня 2014 року) в обмін на обіцянки припинити масові заворушення.
(13)
Проте, навіть після таких безпрецедентних поступок зі сторони влади, представники опозиції заявляли, що вони "не збираються виконувати закон про амністію" та продовжать акції протесту.
(14)
Незважаючи на відверте ігнорування закону з боку протестувальників, офіційні представники США надавали їм свою підтримку та всіляко заохочували продовження антиурядових мітингів.
(15)
За інформацією, яку я отримував від представників Служби безпеки України в ті дні, на базі Посольства США був створений неформальний штаб сприяння членам опозиції та координації їх дій.
(16)
За весь час проведення антиурядових мітингів і масових заворушень у Києві та інших містах України, представники США не зробили ніяких активних заходів і не висловилися щодо неприпустимості подібних дій з боку опозиції.
(17)
Представники США активно втручалися в процес на боці протестувальників. Так, 6 грудня 2013 року, помічник державного секретаря США Вікторія Нуланд на прес-конференції в Тбілісі, Грузія, заявила: "...вже давно пора для керівництва України прислухатися до голосу свого народу і відновити шлях до європейської інтеграції та економічного оздоровлення... Голос українського народу має бути почутий. Він закликає до європейського майбутнього...".
(18)
11 грудня 2013 року, Вікторія Нуланд і посол США в Україні Джеффрі Пайетт провели закриту зустріч з протестувальниками в Будинку профспілок (який кількома днями раніше був незаконно захоплений цими протестувальниками).
(19)
Після цього, Вікторія Нуланд і Джеффрі Пайетт прибули на майдан Незалежності в Києві, де активно підтримували протестувальників. На Майдані Вікторія Нуланд заявила, що "з моменту проголошення української незалежності в 1991 р. Сполучені Штати підтримали українців у просуванні... все, що необхідно для досягнення Україною своїх європейських цілей. Ми інвестували понад 5 млрд. доларів, щоб допомогти Україні в досягненні цих та інших цілей".
(20)
В той же день, після зустрічі зі мною, Вікторія Нуланд сказала, що "після нашої розмови президент Янукович знає, що він повинен робити" і засудила факт спроб придушення учасників масових заворушень, оскільки те, що відбувається, на її думку, "абсолютно неприйнятно в сучасному демократичному, європейському суспільстві і державі".
(21)
Також, 11 грудня 2013 року, держсекретар США Джон Керрі в різкій формі засудив протидія правоохоронців учасників масових протестів, наступними словами: "США висловлюють огиду у зв'язку з рішенням української влади зустріти мирні протести на Майдані Незалежності в Києві спецназом, бульдозерами і кийками, замість того щоб з повагою поставитися до демократичних прав і людської гідності" Глава зовнішньополітичного відомства США запевнив мітингувальників на Україні в підтримці. "Коли в диму на вулицях Києва лунає церковний дзвін, США стоять поруч з українським народом. Він заслуговує кращого".
(22)
На своїй офіційній сторінці в інтернеті американський сенатор-республіканець Джон МакКейн розмістив заклик до влади України відмовитися від застосування сили проти мирних демонстрантів у Києві. Він також назвав всіх представників опозиції "хоробрими людьми" і, звертаючись до них, заявив, що "вони не самотні", у них багато друзів по всьому світу, які солідарні з ними". "Ми будемо пильно стежити за боротьбою українців за свою волю і справедливість. Ми будемо вимагати відповіді за всі злочини, вчинені проти українців, які мирним чином борються за виконання своїх базових прав", - заявив сенатор.
(23)
Відчуваючи підтримку США, представники опозиції не зупинялися. Між 23 і 27 січня 2014 року були захоплені і взяті в облогу одинадцять обласних державних адміністрацій, тобто заблокована робота адміністрацій майже половина українських областей.
(24)
7 лютого 2014 року у мережу була викладена аудіозапис телефонної розмови Джеффрі Пайетта і Вииктории Нуланд, на якій вони відкрито обговорюють майбутні призначення представників опозиції на офіційні посади в Україні і розподіл ролей серед опозиціонерів. В ході обговорення, Вікторія Нуланд каже, що "Кличко не повинен бути в уряді", що Яценюк є "підходящою людиною". Пайетт стверджує, що з Тягнибоком "і його хлопцями" будуть проблеми".
(25)
Розуміючи, що протестні настрої загасають, лідери опозиції постійно загострювали ситуацію на Майдані. У лютому масові заворушення спалахнули з новою силою, а представники США знову підтвердили своє втручання в політичні питання всередині України.
(26)
18 лютого 2014 року, представники опозиції організували "мирний наступ" на Парламент України, в ході якого демонстранти атакували поліцейське оточення, розбили і підпалили кілька легкових автомобілів і вантажівок, якими силовики блокували проїжджу частину, вривалися в будинки, палили автомобільні покришки, закидали поліцію камінням і пляшками із запальною сумішшю Радикали підпалили офіс "Партії Регіонів", де, в пожежі, загинув один співробітник офісу. У відповідь силовики використовували сльозогінний газ і водомети.
(27)
В ніч з 18 на 19 лютого у Львівській області протестувальниками було захоплено понад 1170 одиниць вогнепальної зброї (майже тисяча пістолетів, понад 170 автоматів і кулеметів Калашникова, снайперських гвинтівок, понад 18 тисяч патронів різних калібрів).
(28)
19 лютого 2014 року, один з організаторів протестів Юрій Луценко (нині – Генеральний прокурор України) відкрито погрожував правоохоронцям тим, що проти них буде використано вогнепальну зброю.
(29)
Я ж зі свого боку заявив тоді, що "мене схиляли до силового вирішення подій, але я підтримую шлях переговорів і мирного вирішення конфлікту". Я закликав лідерів опозиції засудити застосування вогнепальної зброї радикалами і відмежуватися від них, однак мій заклик не був почутий.
(30)
У ході моїх регулярних телефонних розмов з Джозефом Байденом, він постійно і наполегливо нагадував мені про неприпустимість застосування якої-небудь сили до цих "мирним" демонстрантах, при цьому днем раніше він не зробив нічого для обмеження участі радикалів у "мирний наступ" та ескалації конфлікту.
(31)
20 лютого на вулиці Інститутській у Києві почалася стрілянина невстановлених снайперів, спочатку по співробітникам правоохоронних органів, а потім по учасникам масових протестів. У цей день від вогнепальних поранень загинуло 6 правоохоронців і 47 протестувальників.
(32)
Загалом, за час масових акцій протесту з листопада 2013 року по лютий 2014 року було вбито 23 співробітника правоохоронних органів, 932 співробітника отримали поранення, з них 158 – вогнепальні. З боку протестувальників загинуло 106 осіб.
(33)
протягом періоду протистояння, мною було проведено десятки переговорів з опозицією і західними політиками, спрямованими на мирне врегулювання конфлікту. Головною метою цих переговорів було не допустити громадянської війни і кровопролиття. До цього часу Україна, політично, була розколота практично навпіл. Близько 50% населення підтримували протестувальників Майдану і приблизно стільки ж були проти. Я добре розумів, що будь-який початок силового придушення протестів фактично означав поділ України і початок громадянської війни.
(34)
З метою якнайшвидшого припинення насильства і протистояння, 21 лютого 2014 року, в Києві, між мною та представниками української опозиції Віталій Кличко, Арсеній Яценюк та Олег Тягнибок), за участю представників Європейського Союзу (федерального міністра закордонних справ Федеративної Республіки Німеччина Франка-Вальтера Штайнмайера, міністра закордонних справ Республіки Польща Радослава Сікорського, керівника департаменту континентальної Європи міністерства закордонних справ Французької Республіки Еріка Фурньє), було розроблено і підписано Угоду про врегулювання політичної кризи в Україні (далі – "Угода")
(35)
Дана Угода (для Вашої зручності додається до цього листа) передбачало відведення правоохоронців і протестувальників від ліній протистояння, утримання від застосування сили, здачу незаконної зброї і звільнення захоплених протестувальниками адміністративних і громадських будівель. Також Угода передбачала внесення зміни в Конституцію і проведення дострокових Президентських виборів.
(36)
Крім того, окремим пунктом Угоди передбачалася необхідність розслідування актів насильства під загальним моніторингом влади, опозиції та Ради Європи.
(37)
Я пішов на всі компромісні рішення, які були запропоновані опозицією та представниками Європейського Союзу. У тому числі – на дострокові президентські вибори. І відразу після підписання Угоди, за домовленістю з представниками ЄС і опозицією, починаючи з 16:00 21 лютого 2014 року, влада почала відводити правоохоронні органи в місця їх постійної дислокації.
(38)
Лідери опозиції і протестувальники не приступили до виконання умов цієї Угоди, не повідомивши мене про це. Навпаки, увечері 21 лютого 2014 року, ватажків озброєних груп неонацистів виступили з закликом не виконувати Угоду і піти штурмом на будівлі центральних органів влади.
(39)
Під час пересування з Адміністрації Президента в офіційну резиденцію "Межигір'я", близько 19.00 з автоматичної зброї обстріляли кортеж Президента.
(40)
Близько 23:00 21 лютого 2014 року збройні групи радикалів під керівництвом народного депутата від опозиції Андрія Парубія (нині – голови Парламенту України), захопили будівлі центральних органів влади: Парламенту, Адміністрації Президента, Кабінету Міністрів України. Близько 6:00 22 лютого 2014 ними ж була захоплена моя офіційна резиденція в з. Нові Петрівці біля Києва.
(41)
Опозиція і протестувальники пішли на подальшу ескалацію насильства і продовжили захоплення офіційних будівель, що прямо суперечило умовам Угоди і, в кінцевому підсумку, призвело до його зриву.
(42)
У 17:10 22 лютого 2014 року Парламент України прийняв Постанову Парламенту України "Про самоусунення Президента України від виконання конституційних повноважень і призначення позачергових виборів Президента України" №757-VII (далі – "Постанова"), в якому заявлялося про моє нібито самоусунення від виконання обов'язків Президента України. Це неправда. Весь цей час я перебував на території України, аж до 24 лютого 2014 і це було достовірно відомо лідерам опозиції – організаторів державного перевороту.
(43)
Дана Постанова є антиконституційною, оскільки в Конституції України (ст. ст.108, 109, 110, 111, 112) чітко визначено підстави для дострокового припинення повноважень Президента України: відставка, імпічмент, неможливість виконувати обов'язки за станом здоров'я, смерть. Підкреслюю, що дана Постанова не є імпічментом, так як не дотримана необхідна процедура, що включає три голосування Парламенту, висновку Конституційного та Верховного суду, і найголовніше – для прийняття імпічменту необхідно 338 голосів депутатів, а за Постанову проголосувало 328 депутатів.
(44)
Багатьом депутатам від "Партії Регіонів" перед цим голосуванням надходили прямі погрози від протестуючих, а до деяких застосовувалося фізичне насильство (наприклад, є докази застосування в цей день насильства над Нестором Шуфричем, Яном Табачником та іншими).
(45)
Починаючи з вечора 21 лютого 2014 року, після захоплення будівель органів державної влади, повний контроль у країні перейшов до лідерів опозиції.
(46)
22 лютого 2014 року під час мого перельоту на вертольотах з Харкова в Донецьк (територія України), на зв'язок з пілотом вийшов військовий диспетчер і наказав повернути вертольоти в Харків (як мені потім стало відомо, в аеропорту Харкова мене вже чекала група озброєних радикалів, готових мене затримати або знищити). У разі непокори диспетчер обіцяв використовувати військові засоби для примусової посадки вертольотів. На питання пілота від кого надійшов даний наказ, диспетчер відповів: "від голови Парламенту України Турчинова" (станом на цей момент антиконституційну Постанову Парламенту України про відсторонення мене від влади ще не було прийнято).
(47)
В цей же день, після прильоту в аеропорт міста Донецьк я був незаконно заблокований співробітниками Прикордонної служби України. На питання, хто наказав їм перешкоджати Президента України, командир прикордонників послався на Голову Прикордонної служби Миколи Литвина.
(48)
23 лютого 2014 року Парламент України прийняв Постанову "Про покладення на Голову Парламенту А. Турчинова виконання обов'язків Президента України" № 764-VII, чим грубо порушила Конституцію України.
(49)
В той же день, Джеффрі Пайетт зустрівся з А. Турчиновим, щоб обговорити "питання відновлення легітимності влади в Україні". На зустрічі Джеффрі Пайетт серед іншого заявив, про "співчуття народу України" і "розумінні, що в революції багато мучеників". А "найкращим способом вшанувати їх пам'ять" було б "забезпечити консолідацію демократичних сил для формування нового уряду".
(50)
У той же час, незважаючи на власні заяву про необхідність "відновлення легітимної влади" і факт здійснення "революції", він також заявив, що "США відкидає будь-які натяки на те, що в Україні відбувається переворот, і на те, що легітимність інциденту нібито знаходиться під питанням через іноземної підтримки".
(51)
Пізніше, 4 березня 2014 року, Постійний представник США в ООН Саманта Пауер заявила, що "...саме Янукович порушив умови цієї Угоди, покинувши Київ, а потім і Україну", забувши згадати про захоплення всіх ключових органів державної влади представниками опозиції в день підписання Угоди.
(52)
Вислів Пайетта є відверто брехливим, а Саманти Пауер – маніпуляцією. На момент захоплення влади 22 лютого я, як діючий і демократично обраний народом Президент України, перебував на території України і не був конституційним способом відсторонений від виконання моїх повноважень. У зв'язку з загрозою мого життя, я був змушений покинути Україну після визнання незаконною влади представниками США, тобто 24 лютого 2014 року. Очевидно, що спецслужби США не могли не знати про це.
(53)
Я глибоко обурений необ'єктивною трактуванням подій тих днів, яка була офіційно озвучена представниками країн Заходу.
(54)
17 березня 2014 року, влада США, на підтримку осіб, які вчинили державний переворот в Україні, прийняли рішення про прийняття персональних санкцій, у тому числі проти мене, таким чином позбавляючи мене можливості надати світової спільноти об'єктивну інформацію про незаконне державному перевороті.
(55)
Рішення покинути Україну було важким для мене, але альтернативою мого від'їзду була б спроба відновити конституційний порядок із застосуванням сили. Це спричинило б за собою повномасштабну громадянську війну по всій території України, на кшталт того, що сталося в Сирії, оскільки, як я вже говорив раніше, у той час суспільство було розділене практично навпіл. А це означало б початок громадянської війни, кровопролиття, невинні жертви. Тому я вирішив цього не робити. Мій принцип – ніяка влада не заслуговує краплі пролитої крові. У мене було мало надії на те, що радикали зупиняться, але все-таки я думав, що, захопивши владу, вони переосмислять свої радикальні підходи. На жаль, я глибоко помилився – неонацисти лише поглибили беззаконня і кровопролиття в Україні.
(56)
В результаті державного перевороту, до влади в Україні прийшли особи, які були безпосередніми організаторами насильства на Майдані, включаючи масовий розстріл протестувальників і правоохоронців. А саме: Олександр Турчинов, Андрій Парубій, Арсен Аваков, Юрій Луценко... Абсолютно зрозуміло, що вони були абсолютно не зацікавлені в проведенні об'єктивного розслідування їх злочинів. Найкращим способом відволікти увагу громадськості та міжнародної спільноти від розслідування даних злочинів, вони порахували збільшення насильства в інших регіонах України.
(57)
Одночасно з антиконституційним усуненням Президента України від влади та узурпацією влади, 22 лютого 2014 року Парламент України, на випередження можливих акцій протесту проти державного перевороту, прийняла Постанову №756-VII, в якому "категорично засуджувалися прояви сепаратизму і будь-яких зазіхань на територіальну цілісність і недоторканність України", а від Служби Безпеки України вимагалося "оперативно розслідувати всі повідомлення про дії, які мають ознаки злочинів проти основ національної безпеки України" та "застосовувати жорсткі і вичерпні заходи по припиненню і запобіганню загроз національній безпеці"
(58)
Таким чином, путчисти, які протягом кількох місяців, при мовчазній згоді з боку офіційних осіб США, самі здійснювали злочини проти основ національної безпеки України, після захоплення влади прийняли рішення про жорстке припинення будь-яких дій осіб, незгодних з результатами державного перевороту.
(59)
У березні-квітні 2014 року в східних областях України пройшли акції протесту проти державного перевороту, в ході яких було оголошено про намір провести референдум про створення Донецької та Луганської народних республік.
(60)
9 квітня 2014 року, Джеффрі Пайетт повідомив, що США засуджують дії протестувальників на східній Україні і "засуджують терористичну тактику, яку застосовували в Луганську, під час захоплення будівлі СБУ".
(61)
Нагадаю, що у відповідь на аналогічні дії з боку опозиції в січні 2014 року, коли була захоплена майже половина українських обласних адміністрацій, будівель правоохоронних органів і склади зброї ніяких реакцій з боку США не було.
(62)
13 квітня 2014 року на засіданні Ради національної безпеки і оборони України було прийнято секретне рішення "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України", текст якого був опублікований в офіційних виданнях.
(63)
14 квітня 2014 року, прес-секретар Білого дому США Джейн Карні підтвердив факт поїздки директора ЦРУ Джона Бреннана в Київ.
(64)
В той же день, 14 квітня 2014 року, А. Турчинов ввів у дію рішення РНБО Указом Президента №405/2014. Даним указом було покладено початок так званої "антитерористичної операції", а по суті – громадянській війні в Україні.
(65)
Єдиною метою агресивних дій з боку нової влади стало жорстоке, силове придушення всіх громадян України, які були не згодні з масовими акціями протесту, антиконституційним державним переворотом і відмовлялися визнавати владу путчистів.
(66)
Проти мирних жителів східної України, українських громадян, з боку Збройних Сил України були застосовані важке озброєння, артилерія, бронетехніка, військова авіація.
(67)
Голова моніторингової місії ООН з прав людини в україні Фіона Фрейзер заявила, що станом на 15 вересня 2016 року, число жертв конфлікту в Донбасі перевищило 9,6 тис осіб, понад 22,4 тис отримали поранення. Кількість внутрішньо переміщених осіб становить близько 1,5 млн осіб, з них близько 200 тис. дітей.
(68)
Хочу підкреслити, що всі наступні криваві події в Україні мали своїм першоджерелом насильство, розпочате на Майдані. До масового розстрілу людей на Майдані в Україні не проливалася кров у таких масштабах.
(69)
На порядку денному стоїть головне питання – як зупинити війну на сході України і почати відбудову зруйнованого війною Донбасу?
(70)
Повернути мир і верховенство права в Україні можна лише на основі чесного і відкритого розслідування трагічних подій 2013-2014 роки, які дали поштовх подальшої ескалації конфлікту, який переріс в громадянську війну в Україні
(71)
З урахуванням всього вищевикладеного, прошу Вас, пане Президенте, здійснити дії, спрямовані на захист основних прав людини в Україні, відновлення демократії та верховенства права, а саме:
(72)
залучити міжнародних спостерігачів до процесу розслідування вбивств, скоєних під час масових протестів у Києві;
(73)
вимагати від української влади допустити міжнародних спостерігачів і представників нинішньої української опозиції до проведення моніторингу розслідування злочинів, скоєних в Україні, починаючи з 2014 року і по даний час;
(74)
дати об'єктивну правову і політичну оцінку дій представників США в ході української кризи;
(75)
включити в переговори в рамках Нормандського формату представників протестуючої сторони, що представляє народ Донбасу;
(76)
у разі невиконання нинішньою українською владою Мінських Угод – ініціювати проведення референдуму про статус Донбасу
(77)
Переконаний, що тільки послідовне політико-правове тиск з боку міжнародного співтовариства на українські влади призведе до виконання ними Мінських угод. Це допоможе нашій країні відновити мирне життя і виведе нашу країну з глибокої політичної кризи.
(78)
Зі свого боку, я гарантую надання всієї посильної допомоги у цьому розслідуванні, як вже не раз пропонував це нинішній владі в Україні. У мене є додаткові відомості та докази, що дозволяють встановити реальних організаторів масових вбивств на Майдані. Враховуючи небажання нинішньої влади провести об'єктивне розслідування, я готовий надати цю інформацію незалежним міжнародним спостерігачам.
(79)
Пан Президент,
(80)
Викладені мною факти є об'єктивним відображенням відбулися в Україні подій. Вони легко проверяемы і доказові. Необхідно терміново вжити всіх вичерпних заходів по припиненню війни, що почалася в результаті непродуманих і безвідповідальних дій українських і західних політиків".
Лист Віктора Януковича Володимиру Путіну:
"Пану Володимиру Володимировичу Путіну
Президентові Російської Федерації
Шановний Володимир Володимирович,
Цим листом засвідчую Вам свою глибоку повагу та хочу проінформувати Вас про певні факти, які мали місце в Україні в лютому 2014 року і призвели до ескалації збройного конфлікту в серці Європи Цим подіям необхідно дати об'єктивну правову оцінку, як в Україні, так і на міжнародному рівні.
(1) Після того, як уряд України відклав підписання Угоди про асоціацію, в Києві 21 листопада 2013 року почалися акції протесту проти цього рішення. Досить скоро, мирні акції протесту перетворилися на антиурядові незаконні масові протести. Вже 1 грудня 2013 року протестувальники захопили адміністративні будівлі в центрі Києва і почали використовувати холодну зброю проти правоохоронців.
(2) З самого початку конфлікту, представники західних країн і ЄС стали на бік протестувальників, підтримуючи їх вимоги. Коли органи правопорядку затримували найбільш радикально налаштованих представників націоналістичних і неонацистських груп, представники Європи наполягали на якнайшвидшому звільненні.
(3) Розуміючи, що протестні настрої загасають, лідери опозиції постійно загострювали ситуацію на Майдані. Найбільш трагічні події розгорнулися 18-20 лютого 2014 року.
(4) 18 лютого 2014 року представники опозиції організували "мирний наступ" на Парламент України, в ході якого демонстранти атакували поліцейське оточення, розбили і підпалили кілька легкових автомобілів і вантажівок, якими силовики блокували проїжджу частину, вривалися в будинки, палили автомобільні покришки, закидали поліцію камінням і пляшками із запальною сумішшю Радикали підпалили офіс "Партії Регіонів", де в пожежі загинув один співробітник офісу.
(5) протягом дня 19 лютого у Львові були захоплені будівлі обласної адміністрації, обласної СБУ, обласне, міське та районні відділи МВС. Було захоплено близько 1000 пістолетів і 170 автоматів, кулеметів і снайперських гвинтівок.
(6) Увечері 19 лютого 2014 року я разом з лідерами опозиції домовився про перемир'я. Обидві сторони зобов'язалися утримуватися від агресивних дій.
(7) Незважаючи на досягнуту домовленість, 20 лютого на вулиці Інститутській у Києві почалася стрілянина невстановлених снайперів, спочатку по співробітникам правоохоронних органів, а потім і по учасникам масових протестів. У цей день від вогнепальних поранень загинуло 6 правоохоронців і 47 протестувальників.
(8) Всього, за час масових акцій протесту з листопада 2013 року по лютий 2014 року було вбито 23 співробітника правоохоронних органів, 932 співробітника отримали поранення, з них 158 – вогнепальні. З боку протестувальників загинуло 106 осіб.
(9) З метою якнайшвидшого припинення насильства і протистояння, 21 лютого 2014 року, в Києві, між мною та представниками української опозиції Віталій Кличко, Арсеній Яценюк та Олег Тягнибок), за участю представників Європейського Союзу (федерального міністра закордонних справ Федеративної Республіки Німеччина Франка-Вальтера Штайнмайера, міністра закордонних справ Республіки Польща Радослава Сікорського, керівника департаменту континентальної Європи міністерства закордонних справ Французької Республіки Еріка Фурньє), було розроблено і підписано Угоду про врегулювання політичної кризи в Україні (далі – "Угода")
(10) Ця Угода (для Вашої зручності додається до цього листа) передбачало відведення правоохоронців і протестувальників від ліній протистояння, утримання від застосування сили, здачу незаконної зброї і звільнення захоплених протестувальниками адміністративних і громадських будівель. Також Угода передбачала внесення зміни в Конституцію і проведення дострокових президентських виборів.
(11) Крім того, окремим пунктом Угоди передбачалася необхідність розслідування актів насильства під загальним моніторингом влади, опозиції та Ради Європи.
(12) Я пішов на всі компромісні рішення, які були запропоновані опозицією та представниками Європейського Союзу. У тому числі – на дострокові президентські вибори. І відразу після підписання Угоди, за домовленістю з представниками ЄС і опозицією, починаючи з 16:00 21 лютого 2014 року, влада почала відводити правоохоронні органи в місця їх постійної дислокації.
(13) Лідери опозиції і протестувальники не приступили до виконання умов цієї Угоди. Навпаки, увечері 21 лютого 2014 року, ватажків озброєних груп неонацистів виступили з закликом не виконувати Угоду і піти штурмом на будівлі центральних органів влади.
(14) Таким чином, опозиція і протестувальники пішли на подальшу ескалацію насильства, продовжили захоплення офіційних будівель, що прямо зірвали виконання умов Угоди.
(15) В цих умовах я прийняв рішення не залишатися у Києві і не наражати на небезпеку життя правоохоронців, які забезпечували мою охорону. Я виїхав у службове відрядження в Харків і Донецьк, де планував провести ряд робочих зустрічей 22 лютого 2014 року.
(16) Під час мого пересування по Україні на мене і співробітників моєї охорони було здійснено ряд невдалих замахів.
(17) Хочу підкреслити, що дані дії, вчинені за наказом лідерів опозиції і спрямовані на перешкоджання виконання Президентом України своїх обов'язків, також є очевидним порушенням умов Угоди і законодавства України.
(18) 17:10 22 лютого 2014 року Верховна Рада України прийняла Постанову Верховної Ради України "Про самоусунення Президента України від виконання конституційних повноважень і призначення позачергових виборів Президента України" №757-VII від 22 лютого 2014 року (далі – "Постанова"), в якому заявлялося про моє нібито самоусунення від виконання обов'язків Президента України Підкреслю, що я в цей час перебував в Україні (р. Донецьк).
(19) Ця Постанова є антиконституційним, оскільки в Конституції України (ст. ст. 108, 109, 110, 111, 112) чітко визначені підстави для дострокового припинення повноважень Президента України: відставка, імпічмент, неможливість виконувати обов'язки за станом здоров'я, смерть. Підкреслюю, що дана Постанова не є імпічментом, так як не дотримана необхідна процедура, що включає голосування Парламенту на трьох окремих засіданнях, отримання висновків Конституційного і Верховного суду, і найголовніше – для прийняття імпічменту необхідно 338 голосів депутатів, а за Постанову проголосувало лише 328 депутатів.
(20) Починаючи з вечора 22 лютого 2014 року повний контроль над органами влади в Україні незаконно перейшов до лідерів опозиції.
(21) 24 лютого 2014 року в умовах збройного захоплення влади політичними опонентами і після серії замахів на моє життя, я прийняв рішення залишити Крим і тимчасово виїхати в Росію.
(22) У зв'язку з цим, я хотів би нагадати про діях і рішеннях західних політиків у цей важкий для України час.
(23) 23-24 лютого 2014 року представники ЄС (Олів'є Байї) і США (Джеффрі Пайетт) визнали легітимною нову українську владу.
(24) надалі, представники країн Заходу (Франк-Вальтер Штайнмайер, Саманта Пауер) єдиною причиною зриву Угоди від 21 лютого 2014 року назвали мій вимушений від'їзд з України. Як я зазначив вище, Угоду було зірвано представниками опозиції ще ввечері 21 лютого 2014 року, коли загони "Самооборони Майдану" захопили центральні органи влади. Моєму обуренню, країни-гаранти цієї Угоди не висловили офіційного засудження дій радикалів і лідерів опозиції, спрямованих на зрив цієї Угоди.
(25) Я переконаний, що якби всі учасники Угоди в точності виконали свої зобов'язання, політична криза в Україні був би вирішений мирним шляхом без військових дій та кровопролиття, смертей невинних мирних жителів, жінок і дітей.
(26) Частина провини за те, що трапилося в Україні несуть сторони, які засвідчили Угоду, але не зробили нічого, щоб змусити порушила бік (лідерів опозиції) його виконати.
(27) В результаті державного перевороту, до влади в Україні прийшли особи, які були безпосередніми організаторами насильства на Майдані, включаючи масовий розстріл протестувальників і правоохоронців. А саме: Олександр Турчинов, Сергій Пашинський, Андрій Парубій, Арсен Аваков, Юрій Луценко...
(28) Найкращим способом відволікти увагу громадськості та міжнародної спільноти від розслідування даних злочинів, вони порахували збільшення насильства і в інших регіонах України. 14 квітня 2014 року, А. Турчинов ввів у дію рішення РНБО Указом Президента №405/2014. Даним указом було покладено початок так званої "антитерористичної операції", а по суті – громадянській війні в Україні.
(29) Тим самим було дано старт конфлікту, в який були втягнуті країни Європейського Союзу, Росії і США. На відміну від легітимної влади України, вони не зробили нічого для врегулювання конфлікту мирним шляхом – вони не провели переговорів з представниками регіонів, не зробили жодної спроби домовитися мирним шляхом.
(30) Своїми діями нові "правителі" довели, що вони були головними зацікавленими особами в подальшому поширенні насильства в Україні: трагедія на 2 травня в Одесі, перші вбивства мирних жителів на початку травня в Красноармійську та Маріуполі, а в подальшому – і використання армії і важкого озброєння проти власного народу, яке призвело до десятків тисяч жертв на Донбасі Ця довга ланцюжок злочинів нинішньої влади України, яку ще належить розслідувати.
(31) Для вирішення існуючих проблем в Україні, критично важливо відповісти на питання: хто ж організував вбивства на Майдані? Чи були законними дії опозиції і радикалів по захопленню влади в Україні в лютому 2014 року? Хто розв'язав кровопролитну війну на сході України? Хто несе відповідальність за десятки тисяч загиблих?
(32) За три роки з моменту трагічних подій в центральній частині Києва, нинішня влада не змогла провести професійне і об'єктивне розслідування подій на Майдані Навпаки, протягом усього цього часу вони знищували докази і фабрикували справи проти правоохоронців, які виконували свої обов'язки по охороні правопорядку на Майдані.
(33) Генеральна прокуратура не проводить належним чином розслідування за фактами вбивств 23 правоохоронців і поранень 932 співробітників правоохоронних органів. По цих справах ніхто не затриманий, нікому не висунуто обвинувачення.
(34) Також будь-яке розслідування злочинів, вчинених учасниками протестів на Майдані, заблоковано на рівні закону. 21 лютого 2014 року, Верховна Рада України ухвалила Закон "Про недопущення переслідування і покарання осіб щодо подій, які мали місце за час проведення мирних зібрань, та визнання деяких законів України такими, що втратили чинність" №743-VII.
(35) Закон забороняє проводити розслідування проти учасників масових акцій протесту, які здійснили в період з 21 листопада 2013 року по 28 лютого 2014 року злочини, включаючи особливо тяжкі.
(36) Очевидно, що цей факт не сприяє врегулюванню кризи в Україні і поділяє суспільство на "переможців" і "переможених", а не на законослухняних людей і злочинців. Це пряме порушення Конституції України: порушено основний принцип – рівності всіх громадян перед законом.
(37) З урахуванням всього вищевикладеного, прошу вас, пане президент, як Главу Російської Федерації, зробити дії, спрямовані на захист основних прав людини в Україні, відновлення демократії та верховенства права, а саме:
1) Ініціювати створення спеціальної комісії Ради Європи (Спеціальна Комісія) для проведення моніторингу розслідувань злочинів, скоєних на Майдані згідно п4 Угоди про врегулювання політичної кризи в Україні від 21 лютого 2014 року;
2) Вимагати від української влади допустити представників Спеціальної Комісії Ради Європи та представників нинішньої української опозиції до проведення моніторингу розслідування злочинів, скоєних в Україні, починаючи з 2014 року і по даний час;
3) Вимагати від української влади почати реальне розслідування вбивств та інших тяжких злочинів, скоєних на Майдані проти правоохоронців, які виконували свої обов'язки по підтримці громадського порядку і захист конституційного ладу України;
4) Вимагати від української влади скасувати Закон України "Про недопущення переслідування і покарання осіб щодо подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання деяких законів України такими, що втратили чинність" №743-VII від 21 лютого 2014 року;
5) Включити в переговори в рамках Нормандського формату представників протестуючої сторони, що представляє народ Донбасу;
6) У разі невиконання нинішньою українською владою Мінських Угод, необхідно ініціювати проведення референдуму про статус Донбасу
(38) Переконаний, що тільки послідовне політико-правовий примус української влади до виконання Угоди про врегулювання політичної кризи, зірваного за їх ініціативою, а також Мінських Угод може призвести до якісних змін у суспільно-політичному житті України.
(39) Головна мета на даному етапі – повернення миру і безпеки в Україну, шляхом виконання умов Мінських Угод, що передбачає в тому числі:
- припинення воєнних дій на Сході України;
- створення широкої автономії на Донбасі у складі України;
- відновлення зруйнованих територій;
- допомогу біженцям і вимушеним переселенцям
(40) Повернути мир і верховенство права в Україні можна лише за умови об'єктивного і відкритого розслідування трагічних подій лютого 2014 року, які дали поштовх подальшої ескалації конфлікту, який переріс в громадянську війну в Україні.
(41) Зі свого боку я гарантую надання всієї посильної допомоги у цьому розслідуванні, як вже не раз пропонував це нинішній владі в Україні. У мене є додаткові відомості та докази, що дозволяють встановити реальних організаторів масових вбивств на Майдані. Враховуючи небажання нинішньої влади провести об'єктивне розслідування, я готовий надати цю інформацію незалежної Спеціальної Комісії Ради Європи.
Покладаюся на вашу відповідальність і принциповість у даному питанні".
Раніше стало відомо, що Янукович написав лист, адресований Трампу і Путіну.