Олександр витримує складні реабілітаційні курси
Український військовий, ветеран АТО Олександр Пономарьов вже три роки докладає всіх зусиль для того, щоб знову змогти ходити самостійно. Про це повідомляє видання "Народна армія".
Військовий був важкопоранений в Червонолиманському районі Донецької області ще влітку 2014 року. Як розповідає хлопець, він чекав ворогів з гранатою в руках, адже не бажав здаватися в полон живим. Паралізованого Олександра та його загиблого товариша знайшли побратими, які разом з ними виконували бойове завдання. Пономарьов особисто командував розвідувальним взводом.
"Хтось може сказати, що Саня, як командир, згідно з усілякими інструкціями мав пересуватися де завгодно, але тільки не в бойовому дозорі. По-перше, війна не визнає шаблонів, тому командир має бути там, де він найбільше потрібен. Олександр недарма вирішив піти на вістрі порядків взводу, бо його досвід гарантував збереження основного складу підрозділу в разі найгіршого перебігу подій", - розповів його побратим по зброї Павло Чайка.
Снайперська куля пройшла через бік, незахищений бронежилетом, пробивши ребра, легеню та пошкодила хребет, вийша з іншого боку. Вертольотом його евакуювали до Харкова, звідти до Київського військового госпіталю. Вже в госпіталі - під крапельницею - одружився зі своєю коханою - Оленою. На його лікування у Ізраїлі люди збирали кошти.
Потім Олена домовилася про лікування чоловіка в американському реабілітаційному закладі. Вона фактично сама заробила гроші та оплатила курс його відновлення.
Про важкі події дівчина згадує неохоче. "Ми познайомилися у квітні 2010 року, коли я прийшла служити в армію. Саша був інструктором навчального центру на Кіровоградщині, а я стала його курсантом. Ми закохалися одне в одного й через деякий час домоглися можливості надалі служити разом. 2013 року нашу військову частину ліквідували. Мене скоротили, а Сашу перевели в 79-ту десантну бригаду. Тоді він і запропонував мені стати його дружиною. Та почалися події на Майдані, й весілля довелося відкласти. Коли розпочалася війна на Сході країни, ми спілкувалися лише телефоном. Якось в Інтернеті я побачила статтю: "Сепаратисти обстріляли бійців розвідроти 79-ї бригади. Двоє хлопців зазнали важких поранень". І фото: Саша стоїть на БТРі, а за його спиною майорить прапор ВДВ. Я схопила телефон, тремтячими пальцями набрала Сашин номер. Він відповів, що в порядку, але через кілька днів після цього його з товаришем важко поранили", - розповіла Олена
Два місяці тому Саша повернувся з Америки додому.
Сьогодні він усе ще велику частину часу проводить в інвалідному візку, але не втрачає надії, що все-таки ходитиме. Ще в Ізраїлі Саша почав грати у великий теніс. Виплачені за поранення гроші він витратив на придбання автомобіля, самотужки переобладнав його під ручне керування. Тепер він перестав бути заручником чотирьох стін і може домагатися мети - знову стати на ноги. Олександр Пономарьов витримує складні реабілітаційні курси, та ще й самостійно робить фізичні вправи. Його життя тепер не менш повноцінне, аніж до поранення. Бо перед ним — нова мета: носити дружину на руках.
Фото: ветеран АТО Александр Пономарев (na.mil.gov.ua)
Нагадаємо, що в Одеській області попрощалися з загиблими в АТО 24-річним сапером.