Коли боєць АТО Роман Засуха потрапив у полон до горлівського бойовика Ігоря Безлера, його дружина Оксана, не роздумуючи, пішла слідом за ним. Через два роки після звільнення вони розповіли, як змінилося їх життя
Оксана і Роман Засуха, які були в полоні у бойовиків "ДНР", розповіли "Обозревателю" про те, як склалося їхнє життя після звільнення.
Тоді, в серпні 2014 Оксана поїхала за чоловіком у окуповану терористами Горлівку, щоб бути поруч в полоні.
"Коли нас привезли до Безлера, він дав свій мобільний телефон і наказав зателефонувати рідним. Я одразу зателефонував дружині і так дізнався, що вона їде до мене, точніше, в мій бік – адже до мого дзвінка вона ще точно не знала, де я перебуваю, і збиралася розшукувати мене в Донецьку. Я сказав їй, щоб негайно поверталася додому. Але вона відповіла, що знаходиться вже поруч з Дніпропетровськом і рішення свого не змінить. Тоді я запитав Безлера – чи не вб'є він мою дружину. Безлер дав слово офіцера, що з Оксаною нічого не трапиться, пообіцяв її зустріти. Не те щоб я йому повірив, я взагалі про нього тоді нічого не знав, крім того, що є такий терорист. Я дуже переживав за Оксану, але ніяк не міг вплинути на її дії: я був у полоні, під конвоєм. Як я пізніше дізнався, Оксана разом зі своїм братом доїхала на машині до Павлограда, сіла на автобус, дісталася до Донецька, де її зустріли люди Біса і привезли до Ужгорода", - розповів Роман.
"Мені було страшно, дуже страшно, але я розуміла, що крім мене, Роману ніхто не допоможе, у той час мало хто ще займався звільненням полонених", - зізналася дружина бійця АТО.
Не падати духом родині допомагали розмови з дочкою.
"Ми кожен день зідзвонювалися з Анею, якій я розповіла, їдучи, що їду виручати тата з біди. Дочка розповідала, що допомагає дідусеві прибирати в будинку, добре поводиться і сильно нам сумує. Ці розмови допомагали нам з Романом не впадати у відчай", - розповіла Оксана.
"Я боявся, що діти стануть ставити жорстокі питання. Наприклад, вбивав я, що я при цьому відчував. Але виявилося, що вони набагато розумніші і краще багатьох дорослих. В душу не лізли. Якщо я не відповів на запитання, не перепитували. З ними я швидше повернувся до життя. Я дивився на них і думав – ось воно, наше майбутнє, за це треба боротися!" - згадав Роман.
"Війна дозволяє зрозуміти, що в житті по-справжньому цінне. Раніше, до війни, ми з Оксаною думали про другу дитину, але вважали, що наразі дозволити собі не можемо – треба виростити дочку, дати їй гарну освіту, забезпечити всім необхідним... А після війни всі питання відпали: звичайно, зможемо. Нашому молодшому, Данечке, вже виповнилося 11 місяців. Аня допомагає нам, няньчиться з братиком. І я б не проти народити третього і четвертого. Діти – найголовніше в житті. Багатство вимірюється не машинами і будинками, а дітьми. Чим більше дітей, тим багатша людина", - підкреслив звільнений з полону боєць.