Український телеведучий Сергій Притула заявив, що українці в усьому світі є єдиним організмом і подякував їм за допомогу. Шоумен також розповів про власну мотивацію та відзвітував про отримані кошти на допомогу бійцям АТО.
"Пост вдячності та захоплення! Я часто зустрічав у інтернеті статті про неймовірні людські можливості в критичних ситуаціях. Приміром, про матір, яка, щоб врятувати свою дитину, може підняти якусь неймовірну вагу тощо", - написав Притула.
"Українці у всьому світі – це єдиний організм, який, у випадку небезпеки, тотально мобілізуєтья і готовий захистити себе. Шляхом допомоги Армії. Армія – це наш захист. Цей постулат закріпився в головах тих, кому не байдуже своє майбутнє та майбутнє країни. Буду максимально відвертим. У 2016-му році українське суспільство, за винятком певного прошарку, впало у стан анабіозу. Ми звикли до повідомлень по ТБ, на кшталт "сьогодні у зоні АТО загинув один вояк і троє було поранено, бойовики гатили 37 разів". Суха статистика, без імен, без прізвищ, без біографій… Все це притупляє сприйняття жаху за кількасот кілометрів від нашого дому", - відзначив шоумен.
Він розповів, що у нього ніколи не було проблем з мотивацією, але бувало, що хотів кинути волонтерство.
"У мене ніколи не було проблеми з мотивацією, щоб допомагати нашим хлопцям на фронті. Так, були випадки, коли хотілось закинути волонтерство до бісової матері. В таких випадках я робив дуже просто: заходив у Ютюб і завантажував найпопулярніші серед "вати" ролики. Там вбивали, катували та принижували наших хлопців. Таких як я, молодших, старших. Воїнів! Українців! І питання "допомагати чи ні" вже не стояло.
Я регулярно заїжджаю в Збаражі на кладовище, де на ділянці 30 квадратних метрів лежать Устим Голоднюк (герой Небесної сотні, син мого вчителя фізкультури і внук мого вчителя трудового навчання), Тарас Михальський (мій сусід, випускник мого року, боєць 24-х мехбригади) і Юрій Горайський (чоловік подруги дитинства, колишній голова Збаразької РДА, боєць улюбленого 73-го морцентру). Всі полягли за Україну. Це – моя мотивація!
Саме тому я так болісно сприймав те, що відбувалося впродовж 2016-го року. А саме, тотальне падіння підтримки волонтерського руху. Причини цього, окрім очевидного зубожіння населення, я навів вище. Призвичаїлись до безіменних втрат. Ну один. Ну два. Ну 5-ть поранених. Так і жили. До Авдіївки", - написав Притула.
"Авдіївка розбудила. Стрепенула. Потекла кров. Потягнулись швидкі до Мечникова у Дніпрі. Полетіли борти на Київ. Очевидне стало неприхованим. І знову стало страшно. А волонтери просять: "дайте на Армію". І дали. Дали так, що мало не здалось!
1.02 десь ближче 20.00 я попросив скинутись на забезпечення ряду потреб для кількох підрозділів, які працюють на "передку". Просив насамперед на тепловізори, снайперські комплекси, захист від "тєпліків" тощо. Просив щось в межах 320-330 000 грн.
Так от… ті гроші я мав на рахунку близько опівночі. Далі події розвертались, як у фантастичному бойовику. Бо люди з’являлись нізвідки і зникали в нікуди, залишаючи по собі добрі враження і конверти з гривнями чи валютою. Я не встигав навіть фіксувати всі особисті зустрічі, а про смс-банкінг мова навіть не йшла: вібрація телефону перетворила його на міні-вулик", - розповів Притула.