Він розповів, що бійці виходили з оточення, як могли
Боєць батальйону "Дніпро-1" Роман Зіненко, з позивним "Сєдой", розповів жахливі подробиці виходу з "Іловайського котла". Про це військовий розповів в в інтерв’ю виданню "Вголос".
Роман згадав трагічні події серпня 2014 року, коли російські військові, порушивши попередні умови, розстріляли колони з українськими військовими, які відходили з Іловайська.
"На моїх очах тоді з БМП після влучання снаряду вилетів інший боєць і повис на електричних дротах. Рідні й досі не вірять результатам ДНК. Його ж поховали як невідомого бійця під окремим номером", - говорить боєць.
Він розповів, що бійці виходили з оточення, як могли.
"Ми виходили три доби. Зв'язок глушили, неможливо було координувати дії підрозділів. Хтось за допомогою орієнтування на місцевості, хтось – по телефону. Йшли уночі, бо тоді могли орієнтуватися та читати шлях по зірках чи по вогнях у селищах, куди можна йти. Іноді доходили повідомлення друзів з Дніпра та зі штабу, у якому напрямку йти. Вони радили кидати поранених біля доріг, а самим рятуватися", - говорить Зіненко.
Чоловік зазначив, що він з побратимами вирішили, що поранених на поталу ворогу не залишать. Тому тягнули їх на собі. За його словами, залишити поранених - означає приректи їх на смерть чи полон і тортури.
"Хтось ішов сам, декого несли на ношах, бо в хлопців були кулеметними чергами ноги перебиті. Інший вояк без ноги, яку йому відстрелили, проповз 4 кілометри на руках, аби тільки вийти з того пекла. Був момент під час виходу з "пекла", коли я мріяв напитися з брудної калюжі. Залишатися тоді без води було найстрашніше. Говорив крізь біль. Так тривало три доби. Навіть ногами було важко рухати, не те що йти. Виходили соняшниковими полями. Вдень переховувалися у чагарниках. Ті, хто намагався від нас відійти і шукати допомогу, потрапляли в полон. Шансів не було вийти живими. Але ми вийшли", - згадує страшні подробиці військовий.
Нагадаємо, що АТОшники розповіли, як бойовики використовують зброю часів Другої світової.