Шкільна реформа: чи є у нас шанс?

Міністр освіти представила в Кабміні проект концепції "Нова школа". Реакція суспільства вражає: від бравурного "Нарешті європейська освіта в Україні!" до істеричного "Ми поховали освіту! Наших дітей хочуть зробити дебілами!"

Адекватна оцінка документа, оприлюдненого 18 серпня Лілією Гриневич, лежить, як завжди, десь між крайніми думками. При цьому відразу видно, читав людина проект чи ні.

Ознайомилися з 40-сторінковим документом оцінюють його більш оптимістично, ніж прихильники принципу "не читав, але засуджую". Власне, нічого нового: чим менше людина знайомий з першоджерелом, тим більше він уразливий для маніпуляцій і фейків. А вже тема шкільної реформи – поле для фейків практично безмежне.

Сам по собі цей документ – незвичайний. Вперше суспільство отримує добре структуроване і написаний зрозумілою мовою опис того, де ми зараз знаходимося, і що ми збираємося робити, щоб подолати кризу в українській освіті. Перше, що кидається в очі – зручна структура, чітко відображена в дизайні та верстки, стримане елегантне оформлення. Той випадок, коли ясність змісту чудово передана ясністю форми. Комусь це може здатися незначущу, але якість виконання документа свідчить про те, що його готували професіонали з любов'ю до справи і розумінням суті. А це саме те, без чого неможливий успіх в будь-якій справі, тим більше в освіті.

Детально переказувати невеликий, загалом-то, документ, що немає сенсу – той, хто хоче розібратися, приділить півгодини на прочитання. Основні тези дуже прості: українська освіта перебуває в системній кризі. І криза це насамперед цивілізаційний. Світ пішов вперед, а ми застрягли в радянській школі: змістовно, соціально, організаційно, юридично.

Документ в дуже доступній формі дає відповіді на ключові питання:

• Навіщо нам освіту? Яким ми бачимо випускника середньої школи? Будь – випускника вузу?
• Чому потрібно вчити дитину на кожному етапі його дорослішання? Яким має бути зміст освіти?
• Як ми досягнемо цих результатів? Що нам потрібно зробити? Які ресурси нам потрібні – і чи є вони у нас?

Інформація змінюється швидко, а учень радянської - вибачте, сучасної української школи не вміє з нею працювати. Школа набиває голови дітям тоннами розрізненої інформації, але не вчить продуктивній роботі з нею. І що найсумніше – не вчить того, що необхідно в житті.

А в житті потрібні не знання самі по собі, а те, що називається "компетенція": не тільки знати, але й вміти застосовувати знання в нових умовах. Мета освіти - сформувати такі компетенції (їх у документі визначено 10). З цих десяти найбільш важливими представляються компетенції соціальні і інформаційні. Перші визначають, наскільки людина вміє будувати спілкування і взаємодію з іншими людьми: в родині, на роботі, в соціальній комунікації взагалі. А другі - наскільки людина може шукати, аналізувати, використовувати інформацію, наскільки він захищений від різного роду фейків.

Як вийти з кризи

Коли визначена глобальна мета, потрібно шукати шляхи і інструменти її досягнення. За словами Лілії Гриневич, "нам потрібен не тюнінг в освіті, а перезапуск системи".

При цьому Гриневич цілком відверто і чітко сформулювала абсолютно справедливу думку про те, що "нинішній школі 12 років навчання не потрібні". Це – правильно. Ще рік набивати дітям голови окрошкою з розрізнених знань – точно не потрібно: ні дітей, ні суспільству.

Шляхи виходу з кризи і необхідні для цього інструменти також описані в документі - практично вичерпно. Вони містять 8 базових компонентів:

1. Новий зміст освіти.

2. Педагогіка, заснована на партнерстві між учнем, учителем і батьками.

3. Мотивовану вчитель, який має свободу творчості і розвивається професійно.

4. Орієнтація на потреби учня в освітньому процесі, дитиноцентризм.

5. Наскрізний процес виховання, формує цінності.

6. Нова структура школи, яка дозволяє добре засвоїти новий зміст і придбати компетентності для життя.

7. Децентралізація та ефективне управління, реальна автономія школи.

8. Справедливе розподілу публічних коштів, яке забезпечує рівний доступ усіх дітей до якісної освіти.

Інші важливі завдання також описані в документі.

Чи є у нас шанс?

Ну а тепер головне: чи є у цієї концепції шанс бути реалізованою?

Ми вже бачили, без перебільшення, десятки таких "концепцій", "проектів", "перспективних планів" та іншого. І що? Освіта не виходить з кризи ось уже чверть століття. Не стане і цей документ черговим "кодексом порожніх намірів"?

Багато обіцялося – але так і залишилося в обіцянках. Невеселий досвід попереднього складу Міністерства освіти, яке голосно заявило про серйозні реформи, але в підсумку створило дітям, батькам і школі багато непріятих проблем, ще надто свіжа в пам'яті.

І ось тут особисто я – набагато більший оптиміст, ніж міг би бути, скажімо, три місяці тому.

Що ж змінилося за три місяці? Вперше в українській освіті ми стали не тільки свідками, але й безпосередніми учасниками рішучих і швидких змін. Поки що лише в одному секторі освіти в початковій школі. Це найбільш консервативний і найбільш "радянський" сектор, де накопичилося безліч нісенітниць, нестиковок програми і явних дурниць.

Фото: Найгостріше потребу в змінах відчували учні молодшої школи

Зміни в програмі початкової школи були гостро необхідні і вони стали результатом безпрецедентно відкритого обговорення на освітній Інтернет-платформі EdEra, в якому взяли участь більше чотирьох тисяч вчителів, батьків, вчених, які зробили більше восьми тисяч пропозицій.

4 серпня Колегія МОН затвердила ці зміни, а 11 серпня на сайті Міністерства освіти і науки були викладені оновлені програми.

З тим, що саме змінилося, і як ці зміни будуть реалізовуватися, можна ознайомитися на сайті МОН.

Дуже цікаво бачити, що ж пропонували вчителі та батьки, які хочуть вчити дітей сучасно і екологічно по відношенню до дитячій психіці.

Саме за внесення пропозицій та їх обговорення мали місце найцікавіші дискусії, які показали, що в Україні накопичилася "критична маса" активних вчителів. Ці педагоги не просто скаржаться на важке життя і неспроможність застарілих норм, але й готові приділяти власний час, досвід і знання, щоб змінювати нашу школу на користь маленьким українцям.

Ці зміни стали першим кроком на шляху до оновлення української освіти.

Оприлюднення Концепції нової української школи і відкрите її публічне обговорення – наступний крок. Далі - нові стандарти та нові програми: на цей раз - для всіх класів.

І, нарешті, чому у нас є шанс. Тому що ми вперше в сучасній українській освіті побачили те, про що довго говорили і чого нам так не вистачало: політичну волю до змін.

Немає ілюзій, що все буде легко і просто, що все "в єдиному пориві" кинуться оновлювати школу. Зрозуміло, немає. Товариство різнорідно, думок – безліч. Хтось щиро переконаний, що нам нічого не потрібно змінювати, що "радянська школа була кращою". Для кого-то рішучі зміни – болючий удар по амбіціях або фінансовим інтересам. Кому-то "все по барабану". Але важливо те, що кількість людей, які прийняли для себе рішення створити нову школу, досягла критичного значення. І вже вкрай складно буде цей процес зупинити.

Цей варіант концепції – не остаточний. МОН запрошує приєднатися до обговорення та направити свої пропозиції novashkola@mon.gov.ua. В темі листа вказуйте "Обговорення Концепції", а в самому листі - назва розділів, абзаци і номери сторінок, про яких йде мова.