Чому українці не поспішають звертатись до репродуктологів, які головні причини безпліддя та коли варто йти до лікаря - у матеріалі
Кожна 5-та українська пара має труднощі з настанням природної вагітності, і лише 20% із тих, хто не в змозі мати дитину, звертається до процедури штучного запліднення.
Часто на заваді тому, щоб мати "дитину з пробірки", стають гроші, але нерідко – навіть осуд оточуючих. Як результат браку грошей, наявності не завжди вірних уявлень та загалом вагань жінки або сімейної пари, в Україні проводять значно менше таких процедур, ніж у світі.
Чому так відбувається? З якими проблемами зустрічаються такі пари й чому інколи так складно довіритися навіть своїм батькам? Скільки коштує процедура штучного запліднення в Україні? Як запідозрити безпліддя і коли звертатись до лікаря? Відповіді на ці та багато інших питань – у матеріалі Styler.
Киянка Ірина Бурякова мріяла завагітніти дванадцять років. З різних причин це не вдавалося. Жінка має власний бізнес, і вже давно мріяла про доньку чи сина. Завагітніти вона не могла через “психологічні моменти”, як зізнається сама жінка. Зараз їй 41 рік. Матір’ю вона стала у 36 років.
"Я дванадцять років хотіла, але не могла завагітніти. В якийсь момент один на один наклалися кілька факторів. На жаль, я тоді розлучилася зі своїм бойфрендом. З одного боку, був шанс мати дітей, а з іншого - нема з ким вагітніти!" - згадує вона.
Після довгих роздумів вона вирішила піти шляхом донорства і вдатися до процедури штучного запліднення.
"Насправді мій приклад, і я в цьому впевнена, – це один із найяскравіших випадків. У мене був один шанс на мільйон! Тобто загалом шанси завагітніти з першого разу були доволі малі. Але я була вагітна вже через півтора місяці", - розповідає Ірина Бурякова.
Того факту, що задля омріяного материнства Ірина вдаласядо процедури штучного запліднення, вона не соромилася й не боялася осуду. Та й чому соромитись, якщо це допомагає відчути радість материнства?
“Для мене материнство було головним. Адже мати дитину було моєю мрією”, - каже жінка.
Фото: Ірина Бурякова - жінка, яка стала мамою, вдавшись до процедури штучного запліднення (прес-служба)
Нерідко лікарі кажуть жінкам: народіть дитину, і ряд проблем з вашим здоров'ям зникнуть. Втім, до таких порад слід ставитись з обережністю, кажуть фахівці, бо кожен випадок - різний, і потребує детальної діагностики. Бо іноді деякі недуги "спливають" саме після, а не до народження дитини. За словами Ірини, так було і в її випадку.
"В мене до вагітності були проблеми зі здоров'ям, а потім і сама вагітність проходила не так гладко, як хотілося б. Мені підсаджували два ембріони, і на жаль, одна дитина загинула. У мене були проблеми зі здоров'ям саме після пологів: моя печінка показувала не кращі сигнали. Але якщо ставити на ваги ті проблеми зі здоров'ям, з якими я зіткнулася, і сам факт материнства, то я безумовно вибрала б материнство. Я щаслива, бо виховую доньку, і це - найголовніше", - впевнена жінка.
Під час вагітності жінці доводилося справлятися зі стресовими ситуаціями, згадує Ірина Бурякова.
"Були складні моменти. Наприклад, всі пам’ятають 2013 рік, коли у нас по всій країні пройшли сильні снігопади, коли машини не могли проїхати і загрузали в снігу. Того дня у мене почалася кровотеча, але я не змогла звернутися до лікаря, бо швидкі через сніг теж не їхали. Треба було якось себе рятувати самій. Я не знала, чи жива тоді була моя дитина. Це жахливе відчуття, яке просто не передати словами!" - згадує вона.
За словами жінки, в той момент лікар давав їй поради телефоном, які препарати приймати і які уколи робити, щоб зупинити кровотечу. Тоді вона відчула найбільший страх під час вагітності, зізнається вона.
"Але, тим не менше, зараз я дуже щаслива, що медицина пішла настільки вперед, що ми можемо реалізувати своє материнство! Я кожною клітинкою свого організму хотіла не просто бути матір'ю, а й відчути, як це – виношувати дитину, відчувати, як дитина в тобі росте, народжувати її а потім тримати її на руках. Я бажаю кожній жінці це відчути! Так, складнощі будуть. Не можна сказати, що це простий шлях. Але воно того варте, це сто відсотків", - впевнена Ірина Бурякова.
Штучне запліднення - “народна назва” медичних методів екстракорпорального запліднення (ЕКЗ). Згідно визначенню Всесвітньої організації охорони здоров'я, допоміжні репродуктивні технології або ДРТ – це методи лікування безпліддя, при яких запліднення досягається поза межами організму людини в лабораторних умовах.
На жаль, інколи в українському соціумі до жінок, які зважуються мати "дітей з пробірки" ставляться упереджено, навіть без усіляких об’єктивних для цього причин, каже Світлана Дегтярьова, президент Асоціації довіри "Діти будуть!".
"Якщо ви зважитесь на цю процедуру, завжди знайдеться хтось, хто буде це обговорювати чи засуджувати, і нікуди від цього не подітися. Але таке рішення треба прийняти особисто вам, а не комусь іншому. Дуже добре, якщо у вас буде чиясь підтримка. Причому не обов’язково чоловіка. Бажано мати підтримку будь-якої людини! Жінка має пам’ятати: якщо вона звертається до допоміжних репродуктивних технологій, а соціум заважає реалізувати це бажання, це не має засмучувати і зупиняти, бо у такому рішенні жінки немає абсолютно нічого поганого і нічого суперечливого", - каже вона.
А от що робити, якщо таке рішення категорично не підтримує чоловік або партнер?
"В даному випадку хороше слово - "партнер". Адже чоловік і жінка мають одне одного підтримувати і шукати компроміс. Якщо є така проблема, можливо, ви не проговорили всі моменти детально. Як би хто до цього не ставився, народження дитини - це проект, який має бути розрахований з усіх боків. Це треба розрахувати з психологічної точки зору, з фінансової. Так, звучить жорстко, якщо порівнювати це з бізнес-планом, але так і є", - звертає увагу Світлана Дегтярьова.
За її словами, зовсім інша ситуація, якщо чоловік або партнер має інші світоглядні позиції і погляди. Наприклад, якщо він - людина віруюча і релігійна.
"Тоді або ви приймаєте його позицію, або шукаєте іншого партнера. Так, це звучить жахливо, але якщо перед вами ціль – материнство, то що ще робити? Звісно, це не гарантія того, що й тоді у вас з'являться діти. Навіть лікарі не завжди можуть дати повну картину, бо кожен організм – індивідуальний. Звісно, у кожного лікаря є історії про чудо, і треба вірити, що воно станеться саме з вами", - додає вона.
Раніше в Україні панував міф про те, що безпліддя – суто жіноча проблема. на щастя, зараз так вже мало хто думає, каже Валерій Зукін, кандидат медичних наук, віце-президент Української асоціації репродуктивної медицини.
Кількість тих, хто стикається із проблемою безпліддя, в усьому світі приблизно однакова. Це близько 15% подружніх пар.
У світі кожна 8-ма пара має труднощі з настанням природної вагітності, а в Україні – кожна 5-та.
В Європі та Північній Америці на 1 млн населення проводиться 1,5-2 тис процедур екстракорпорального запліднення. В Україні ця цифра майже у 6 разів нижча і складає 357 процедур. Втім, їх кількість як у світі, так і в Україні, з кожним роком зростає.
"В Україні такий реєстр почали вести із 1999 року. Раніше було проведено 1229 циклів, а у 2016 зареєстрували вже 20 тисяч циклів, тобто не так все й погано. Але виникає питання – скільки дітей після циклів ДРТ народжується в Україні? У 2016 році в Україні таких дітей народилося понад 7,5 тисяч, а загалом — близько 60 000 українців. У світі ж у загальному близько 8 млн дітей народжено за допомогою цього метода. Тобто це вже не рідкість. Як кажуть англійці, у кожному першому класі є мінімум одна дитина, яка народилася саме після процедури штучного запліднення", - каже Валерій Зукін.
За статистикою, до методів ДРТ вдається лише 20% тих, хто мріє мати дитину, але з якихось причин не може отримати бажану вагітність.
"До процедури доходять переважно ті, в кого немає фінансових проблем - менше чверті з тих, кому дійсно потрібна така допомога", - констатує лікар.
В чому основні перепони проведенню процедур екстракорпорального запліднення? Перш за все, перешкодою може стати фінансова складова, бо таке лікування практично завжди коштує дорого. Комплекс процедур для штучного запліднення коштує в середньому від 50 до 160 тисяч гривень у різних клініках України. Ціна залежить від безлічі факторів: технологій та препаратів, які використовуються, від індивідуальних особливостей організму та віку жінки.
"Але часто справа не лише грошах. Ще один фактор – низька інформованість населення про досягнення української репродуктивної медицини. А досягнень дуже багато! По-третє, нерозуміння вікових обмежень до лікування. Це, я вважаю, найголовніша проблема. Бо часто жінки звертаються до нас пізно, коли шанси завагітніти - низькі. Відсоток жінок, які звертаються до нас після 40 років, за останні 10 років збільшився із 10 до 20%", - коментує Зукін.
Часто відмовляються від процедури і з етичних причин.
"Я би не сказав, що це не така вже й велика проблема, але вона все ж існує. Так чи інакше, треба переступати бар'єр, і не завжди це бар'єр фінансовий. Часто – саме психологічний", - додає він.
Щоб розуміти, що це дійсно безпліддя, необхідні достовірні підтвердження, кажуть лікарі. Їх отримують в результаті спеціальних обстежень у лікаря.
Але коли саме варто звертатись до фахівців?
"Один рік статевого життя без використання контрацепції і при цьому відсутність вагітності – це вже привід звернутися до лікаря. Якщо до 25-27 років рахується один рік статевого життя, якщо жінці - 30-37 років, то це півроку", - наголошує Валерій Зукін.
За його словами, зараз все більше пацієнтів запитують, як можна застрахуватися від безпліддя у майбутньому.
"Із 2012 року у нас діє послуга консервації яйцеклітин. Є дуже багато людей, які з тих чи інших причин затримують народження дитини. Саме вони часто звертаються за консервацією яйцеклітин. Також це ті, хто не має партнера. Наприклад, до нас прийшла жінка, яка хотіла зберегти яйцеклітину. Вона була заміжня. Я спитав її: "Якщо ви заміжня, то чому б не мати дітей? Вона відповіла: "Я не впевнена, що хочу дітей від цього чоловіка". "А чому ж ви з ним живете?" "Він така гарна людина!". Подібні ситуації бувають доволі часто", - додає лікар.
Часто до збереження (кріоконсервації) яйцеклітин вдаються жінки, які зосереджені на професійній кар’єрі.
"Зараз багато жінок, які працюють у шоу-бізнесі, очолюють відділення у банку, рекламні агенції. Для них вагітність і пологи - "не на часі". Але треба пам’ятати: коли за процедурою ЕКЗ така жінка прийде у 40-42 роки, то в такому віці у неї буде значно менше шансів мати дитину.
Загальновідомим є факт, що з віком шанси завагітніти у жінки зменшуються. З одного боку, "гранична межа" не така вже й близька, як вважалося раніше: у 35-38 років жінка все ж має шанси народити здорову дитину, як вважалося раніше.
Проте можливість мати дитину напряму залежить від віку жінки.
"Шанси завагітніти, звісно, залежать від віку. Які шанси завагітніти, якщо жінка вдається до процедур ЕКЗ з першого разу? Я наведу дані по нашій клініці, які, в цілому, можна прирівняти до загальних по країні. В групі жінок до 35 років вірогідність завагітніти після першої процедури ЕКЗ складає 53-55%. Але от коли жінці 43-45 років, то ця вірогідність складатиме менше 1%", - підкреслює Зукін.
Лікарю часто доводиться пояснювати жінкам вірогідність народження у них дитини у віці 42-43 років.
"Чим старша жінка, тим менша вірогідність. На жаль, ніхто у світі цю проблему поки не подолав".
"Згідно статистики, можна виділити кілька основних причин безпліддя. У 50% відіграє роль "чоловічий" фактор, близько 10% причин пов’язані з непрохідністю маткових труб, 25-30% - це ендокринні фактори. Зокрема, полікістоз яєчників, ендометріоз. А генетичний фактор серед усіх причин безпліддя займає 0,5-1%", - повідомляє Валерій Зукін.
Зокрема, в Україні розробляють методики, які допомагають відчути радість материнства й тим жінкам, причини безпліддя у яких – генетичні. Наприклад, у 2017 року Зукін разом з колегами заявив про народження першої у світі дитини після пронуклеарного переносу.
В тому випадку в донорську яйцеклітину, яка була позбавлена ядра, перенесли ядра жінки та чоловіка. В результаті маніпуляції отримали "реконструйовану" яйцеклітину, яка мала генетичний набір ядерної ДНК від матері і батька (приблизно 25.000 генів) і цитоплазматичне ДНК від донора (37 генів), тобто дитина має "трьох батьків". Зараз у світі - сім таких дітей, і шість з них народилися в Україні.
Таке досягнення українських лікарів і вчених вважають одним з найбільш значущих в сучасній репродуктології України та світу.
Згадуючи події, які зараз хвилюють українців, Валерій Зукін нагадує про запровадження воєнного стану. Лікар впевнений: цей фактор вплине на рівень народжуваності в Україні.
"Чи вплине на це воєнний стан? Безумовно. Зараз приблизно можна підрахувати, що у серпні 2019 року кількість новонароджених буде нижчою, ніж за аналогічний період 2018-го року. Я прогнозую, що вона зменшиться десь на 5%. Чи справді це так - зможемо пересвідчитись наступного року", - підкреслює Зукін.
Щоб допомогти українським сім’ям, які зіткнулися із проблемою безпліддя, здійснити мрію про народження дитини, Українська асоціація репродуктивної медицини та Асоціація “Діти будуть” організували соціальну ініціативу “Почути “Мамо!”.
Для боротьби з існуючими в суспільстві упередженнями спеціалісти створили освітній ресурс, на якому зібрано інформацію про причини безпліддя та методи його лікування за допомогою репродуктивних технологій.
Нагадаємо, раніше українська співачка Світлана Тарабарова зворушила шанувальників фото з новонародженим сином.
До цього ми писали, як українська артистка дала поради молодим мамам.
Відео: Як розпізнати діабет (video.rbc.ua)