"Можливо, я б пішла воювати разом з ним": мережу підкорила історія матері, що пішла на фронт після загибелі сина

Через кілька років після смерті сина жінка змогла потрапити на фронт, де допомагає бійцям

Мати загиблого бійця Андрія Терещенка, який отримав смертельне поранення в Донецькому аеропорту на посту "Ромео" у вересні 2014 року, Світлана Чорна пішла на фронт услід за сином, щоб мати можливість допомагати там. Про це вона розповіла у виданні Цензор.Нет.

У Світлани є ще дочка Валюша. Був також молодший син Кірюша, але він помер у два роки і 10 місяців. "Після того, як не стало Кірюши, у Андрія похитнулося ставлення до Бога, йому тоді було 13 років, і вони з Валею дуже важко перенесли смерть брата. Хрестик Андрій не носив, чого не скажеш про патріотичну символіку...Україна була на рівні сім'ї. Він сам собі намалював схему, розкроїв і вишив сорочку. Після його загибелі я передала її в Київський музей Другої світової війни", - розповіла жінка.

Фото: ua.censor.net.ua

Вона дізналася про загибель сина тільки через день, як все сталося. Тоді Світлана працювала в Росії, і тільки через кілька днів змогла повернутися на батьківщину, встигла на похорон. "Я довго себе звинувачувала, що мене не було поруч, що я не кинула все і не виїхала з Росії раніше, можливо, я пішла б воювати разом з ним", - поділилася спогадами мати.

Вона розповіла, що як тільки почався Майдан, у неї з сином часто були сварки із-за того, що Світлана на той час жила в Росії, де була страшна пропаганда. Якийсь час вони майже перестали підтримувати контакт, а на фронті він часто дзвонив з однією фразою: "Я живий".

Світлана навчалася в Черкаському педагогічному інституту, де була військова кафедра, тому вона отримувала медичну освіту. У грудні 2016 року її взяли в 43 артбригаду санінструктором, а з осені 2017-го вона вже стала т.в.о. начальника медпункту дивізіону.

Фото: ua.censor.net.ua

"Я веду документацію. Діагностую хворих, перевіряю столові, їжджу на виїзди, ми возимо бійців в госпіталь у Покровську, на старому уазику, який, щоправда, дихає на ладан. Часто я беру на себе обов'язки фельдшера, щоб не везти до шпиталю людей з проблемами, з якими можу впоратися сама...А взагалі, коли закінчаться військові дії, я сподіваюся присвятити себе онукам. Правда, своїх у мене ще немає. Але зі мною підтримують зв'язок Андрюшині друзі з бригади", - розповіла Світлана.

Вона додала, що друзі її сина приймають її як матір, а один навіть повідомив, що вона скоро стане бабусею. Світлана зазначає, що її дуже радують успіхи друзів загиблого сина. "Радує, коли у когось щось добре. Радує, коли люди, навіть крутячись у всіх цих тяжких подіях, знаходять якусь теплоту. Радують посмішки дітей, коли бачиш шанобливе ставлення до оточуючих. Коли люди не грубіянять. Радує, коли на сході, знаючи що 70 відсотків – це сепаратисти, є і ті, хто махає тобі рукою, і ти розумієш, що ще не все втрачено. Радує, коли тобі кажуть "спасибі", і приємно чути такі речі, як "Миколаївна, а як без тебе?" – сказала жінка.

Нагадаємо, боєць ООС поділився своїми спогадами про війну.

Раніше в мережі розповіли про бійця, який з 2014 року воює на фронті.

А також ми розповідали історію воїна АТО, у якого довго не було позивного.

Рекомендуємо до перегляду:

Відео: Наші відважні дівчата в лавах української армії