Днями ми непомітно пройшли через 450-й день війни. Мовою військових "4.5.0" означає, що все спокійно. Давно забутий нам стан. Стрес став нормою, важкою буденністю, а закінчення війни бачиться святом минулого життя, автоматичним порятунком від усіх бід. Так не буде. Вже зараз ми маємо готуватися до нової повоєнної доби, ери психологів. Майбутнє гарантує не лише ППО та далекобійні ракети, а й інвестиції у підготовку фахівців. Без роботи із психологічними травмами, війна не закінчиться ніколи.
Нам складно зрозуміти, як багато фахівців доведеться підготувати. Наприклад, у відносно невеликому Азербайджані, "всього" після десятків днів війни в Карабаху намагалися найняти близько тисячі психологів. Нам знадобляться тисячі і тисячі, які мають не один місяць працювати з нелюдським болем. Занадто багато хто пройшов через біль втрати близьких. Як жити після всього пережитого? Як спати після всього побаченого?
І вже зараз важливо думати про повернення військових та тих, хто вже повернувся. Вже зараз нам потрібні професіонали для тих, хто пройшов через страх полону, отримав тяжке поранення. Адаптація зводиться до нуля, коли боєць усіма думками на фронті з побратимами не хоче, але прокручує в пам'яті найстрашніше. Сон не дає відпочинку, а спілкування з близькими розрядками. Здавалося б, нарешті можна скинути неймовірну багатоденну втому, але розслабитися не виходить. Війна змінює ментально та фізично.
У крові у військових пекельний коктейль: надлишок кортизолу ("гормон стресу"), адреналінова залежність, ендорфінові ями ("гормон щастя"). Організм швидко звикає до стресу, а мирне життя здається надто незвичним. Тиша, відсутність вибухів водночас і радують і турбують, надто це на відміну від "звичного". Бракує розмов з побратимами, які розуміють із півслова. Близькі навпаки, не розуміють, не усвідомлюють, як змінився їхній батько, чоловік, син. Їм треба допомагати, щоби близькість повернулася. Потрібні психологи для роботи з сім'ями військових. І низка проблем нескінченна.
Війна немов огортає ланцюгами залежностей. Військовий відчував наскільки важлива його робота (і отримував за неї гідну зарплату), а повертається до "простого" життя. Порожнеча заповнюється залежностями, серед яких адреналінова - не найстрашніша. У всьому світі військові після повернення шукають способу повернутися на фронт.
Психолог може бути єдиним провідником, що поведе у себе, відведе від жахів пережитого. І вже зараз ми почали готувати спеціалістів до проекту MENTAL HEALTH. Готуємо, навчаємо українських психологів працювати з відкритими травмами. Це специфічні завдання, з якими навіть досвідченому фахівцю не впорається без додаткового навчання. Навчання неможливе без інвестицій.
За успіхом нашої платформи Doctor Online є підтримка іноземних партнерів. Ми дякуємо швейцарському благодійному фонду Health Tech Without Borders, фонду Асоціації українських лікарів у США UMANA.
За ці 450 днів та ночей кількість консультацій на платформі перевищила 160 тисяч. Якщо на початку повномасштабної війни до нас зверталося за добу 400-500 українців, то зараз - 800-1000. І цей сплеск - також своєрідна ілюстрація того, як наше суспільство потребує підтримки психологів.
Ми регулярно стикаємося з ситуацією, коли до лікарів звертаються надто пізно, і симптоматика кричить: "Потрібне серйозне обстеження". Є ціле покоління, яке затягує звернення до лікаря. Але є й інша крайність. Багато хто часто перебільшує проблеми зі здоров'ям. Насамперед, мова про тривожність у мам, які звертаються до нас із найменшого приводу. І це добре, що вони спілкуються. Зняття тривожності - важливий результат.
Усі ці 450 днів і ночей наші лікарі виступають як психологи. Ми знижуємо стан тривожності, зменшуємо гормональні сплески. І все це лише репетиція перед хвилею, яка обрушиться на наше покоління після закінчення війни та Перемоги. Все наше покоління постраждало від війни і для того, щоб воно не стало "втраченим", потрібна підтримка психологічних проектів.