Нещодавно відбулися два свята присвячені мистецтву танцю. Міжнародний день танцю – 29 квітня і День східного танцю, який традиційно святкують кожну другу суботу травня. Останні, як відомо, дуже популярні в Україні.
Чому так склалося, якщо родом танці взагалі з Єгипту – в інтерв'ю LITE/РБК-Україна розповідає Анна Лонкіна, яка викладає східні танці вже понад 10 років в Україні і за кордоном.
– Анно, як ви пояснюєте таку популярність східних танців в Україні?
– Так дійсно, прадавнє мистецтво східного танцю популярне в Україні вже не одне десятиріччя. Чому воно набуло у нас такого шаленого попиту?! Розповім свою історію, яка, на мою думку, дуже типова для багатьох східних танцівниць нашої країни.
Я почала займатися танцями з 6-ти років. І то були бальні танці, які щиро любила і люблю досі. Але, як часто буває, дівчатам досить складно знайти партнера. Саме з цієї причини протягом юності я займалася бальними танцями на рівні хобі.
Східні танці здавалися мені дуже простими, і відношення до них відповідно було несерйозне. Допоки одного дня я не побачила по телебаченню неймовірну красуню, яка оволоділа східним танцем на професійному рівні. Я дійсно була вражена, захоплена і натхненна навчитися танцювати, як вона. То була славнозвісна Алла Кушнір на шоу "Україна має талант". З того часу і почалася моя подорож у світ східної казки.
Дійсно очевидною причиною зміни стилю танцю є незалежність від партнера. В Україні велика кількість дівчат покинули бальні танці і реалізувалися у східних на професійному рівні.
Окрім того, на мою думку, величезна база класичної хореографії сприяла облагородженню і ускладненню східного танцю. Він став ще більш доточений, витягнутий. З кожним роком на змаганнях я спостерігаю неймовірний ріст рівня виконання танцівниць, і вибороти перемогу стає все складніше і складніше. Та й нам як жури це роботу взагалі не облегшує. Як обрати найкращу серед найкращих?!
– Журі? Тобто ви суддя. Як вам вдалося стати суддею серед такої неймовірної конкуренції?
– Цьому передувало багато змагань, навчання у провідних спеціалістів з України, Росії, Угорщини, Іраку, Китаю, призові місця на змаганнях серед професіоналів, екзамени на суддівську категорію і врешті решт запрошення на змаганнях в якості судді.
– Так, дійсно, величезний об’єм роботи. Але ж більшу частину вашого часу займає викладання. Як сталося, що ви почали викладати за кордоном?
– У 2015 р. корейська компанія Persona запросила мене працювати в якості артиста в інтернаціональному шоу Flying. Моя робота вразила корейських глядачів, і мене почали запрошувати з майстер-класами. З того часу я неодноразово навчала студентів на своїх майстер-класах в Кореї, Китаї та Ізраїлі.
– З таким досвідом ви можете оцінити ситуацію з популяризацією східного танцю не лише в Україні. Як він розвивається в інших країнах, де ви навчали студентів?
– Маю зазначити, що українські танцівниці дуже роботящі і цілеспрямовані. Не дарма, досить багато викладачів саме з України подорожують з майстер-класами по світу. Та я була вражена працездатністю китайських студентів. Перш за все, тривалість майстер-класів перевищує тривалість в Україні щонайменше в 2 рази. Мій 1 майстер-клас в Китаї тривав 4 години! Це складно не лише для студентів, але і для викладачів. Проте, китайські дівчата приходили за декілька годин до початку майстер-класів і тренувалися самостійно. Навіть о 6-ій ранку! І саме завдяки цій працелюбності китайський белліданс розвивається дуже швидко.
Щодо Кореї маю зазначити, що за декілька років моїх подорожей в цю країну я спостерігаю якісний ріст. Помилки, на які я звертала увагу раніше, зараз зійшли нанівець. Це найкращий фідбек – бачити як розвиваються і змінюються твої студенти.
В Ізраїлі інша філософія сприйняття східного танцю. Основна маса займається цим мистецтвом як хобі. Вони часто відвідують фестивалі, вечірки, майстер-класи зі східних танців, але більш задля гарного дозвілля. Не так багато з них готові працювати до 7-ого поту, щоб досягти цілі бути кращим серед кращих в цій галузі.
Я ще не була в Латинській Америці з майстер-класами, але колеги говорять, що там дівчата такі ж роботящі, як азіатки і українки. Взагалі можна зробити висновок, що східний танець досить популярний у цілому світі, хоч і зародився на досить маленькій території.
Дійсно складається враження, що східні танці захопили світ. Та особливо приємно, що саме українські танцюристи приклали до цього руку, вивели його на якісно новий рівень і сприяють розвитку цього мистецтва на міжнародному рівні. А популярності в Україні вони завдячують частковій схожості з енергетикою бальних танців і можливості реалізації дівчат як соло-танцівницьв яскравих, сяючих образах.