Зірка серіалу "Без тебе" розповів про щасливе дитинство в Криму і виховання дітей

Про стосунки з людьми

Сходжуся з людьми досить легко. При першій зустрічі намагаюся ні на що не звертати уваги і ставитися до всіх однаково добре. Ціную в людях такі якості, як доброта і щирість. Всі хочуть до себе доброго ставлення та уваги.

Олександр Константинов (фото: прес-служба каналу "Україна")

Так, на зйомках різні ситуації трапляються і не з усіма вдається знайти спільну мову...

Але це відбувається не в силу того, що я щось погане зробив. Завжди намагаюся бути максимально спокійним і нейтральним до того, що відбувається. Будь-яку ситуацію можна вирішити, якщо це не смерть або смертельна хвороба. Все інше можна виправити.

Я намагаюся не морочитися з приводу ставлення до себе. Якщо мене хтось не поважає, це ж не мої проблеми. Я не змінююся, залишаюся таким же, який є. Конфлікти можуть виникнути тільки по роботі, а в основному я дуже комунікабельна людина і до кожного ставлюся з повагою. Якщо навіть людина мене не знає, все одно намагаюся знайти в ній світлі риси, повірити в те, що вона хороша і мені з нею максимально комфортно.

Про нові знайомства на знімальному майданчику

З Олександром Моховим вперше працював разом з режисером, і актором під час зйомок серіалу "Без тебе". Це приємне знайомство нарешті відбулося на майданчику кінокомпанії "Київтелефільм", він грав мого батька.

Ми повинні були попрацювати ще в 2008 році, коли він запросив мене в один театральний проект. Але Олег Павлович Табаков тоді сказав, що у них і своїх акторів вистачає, і мені відмовили, навіть не дивлячись репетиції. Не скажу, що особливо тоді засмутився, але дуже хотілося попрацювати з Моховим.

Олександр Константинов (фото: прес-служба каналу "Україна")

Про дитинство в Криму

Я народився у військовому гарнізоні. Навколо літаки та зброя. Для пацана, школяра, звичайно, це був рай. Там була вже розформована ескадрилья, списані старі бомбардувальники. Ми пробиралися на заборонену зону, розбирали ці літаки. Щоб туди дістатися, спочатку потрібно було пройти 3 кілометри полями.

Але батьки не переживали, тому що ми це робили років з 5. Гарнізон був закритий і хвилюватися не було про що. Або ходили на будови, там було багато котлованів, вчилися робити петарди. Їх у ті часи ще не продавали. На щастя, ніхто не постраждав.

Пам'ятаю ці випалені кримським сонцем поля, степову траву. Це все, звичайно, пропитувало будні дитинства, шкіру, свідомість. Було дуже круто. Такому дитинству можна позаздрити.

Але сам ніколи не мріяв літати. У нас було багато екскурсій, літали і на вертольотах, і на літаках. Не було в цьому романтики. Ти чуєш двигуни реактивних літаків кожен день, бачиш, як їх обігрівають. Цей шум у вухах стояв постійно. Літак й літак – це сприймалося як даність.

Про життя і заняття на карантині

В основному займався діточками. Читали, малювали, грали, дивилися фільми, кожен день займалися йогою або спортом. Вчилися готувати. Дружина (жінка Олександра Карина є його агентом – ред.) завела кулінарний блог, так що вся тяжкість батьківських буднів лягла на мої плечі. Все, що можна було – то і робили.

Олександр Константинов (фото: прес-служба каналу "Україна")

Про дітей-школярів

Старші двійнята (у Олександра троє дітей – ред.) в минулому році пішли в перший клас. Їм подобається вчитися. Вони навчаються за системою, яка розвиває логічне мислення. Від складного до простого. Це не класична школа, яка була в радянські часи.

Там дуже цікаво. Є завдання-пастки, які не вирішуються. Вони вчать дітей не сліпо вірити всьому, що написано, а думати, перевіряти, включати логіку. Таких шкіл небагато, але одна з них виявилася не так далеко від нашого будинку. В математичну віддавати не хотіли, тому що в ранньому віці заглиблюватися в цю науку – це позбавляти дитину дитинства.

Про зйомки в Києві та розлуки з сім'єю

Не буду приховувати – туга з'являється. Але ти виправдовуєш себе тим, що заробляєш гроші. Хоча я приділяю дітям дуже багато часу. Не ходжу на тусовки або якісь зустрічі з друзями. Живу тільки сім'єю, роботою, йогою. Спортом можу займатися і вдома, мені для цього не потрібен спортзал.

Можу позайматися з дітьми, показую, вчу медитаціям, але не навантажую. Бо їм і так є чим займатися. Якщо їм буде цікаво, будемо поглиблювати. Але змушувати – ні. У нас в сім'ї це не прийнято, ми не тиснемо один на одного. Вони не під твердою рукою батька або матері. Прислухаємося до їх інтересів, думок, бажань. Якщо щось йде не так, підказуємо і пояснюємо. А так вони вільні.

Олександр Константинов (фото: прес-служба каналу "Україна")