"У цієї країни – величезний потенціал": Французький співак розповів про любов до України, російську пропаганду в Європі та поїздки на Донбас

Одного разу француз Поль Манондіз приїхав до України на кілька тижнів у гості до родини своєї дружини-українки. Француз був так вражений нашою країною, що вирішив залишитися тут ще на місяць. Потім - ще на один. А після майже двох років сімейного життя в Парижі, пара вирішила переїхати до Києва.

Наближалася до кінця Революція Гідності, назрівав конфлікт із Росією на сході України. Олена, дружина Поля, не могла залишатися осторонь і вирішила допомагати рідній країні. Поль з радістю сприйняв таку пропозицію.

Тепер Поль Манондіз записує пісні українською мовою, виступає на концертах у різних куточках України і зовсім не шкодує про рішення переїхати в Україну.

Ми познайомилися з Полем під час одного з концертів: тоді разом з іншими музикантами і співачкою Анжелікою Рудницькою він поїхав виступити в таборі для дітей-переселенців неподалік від Вишгорода, а одразу після цього - в табір "Артек" у Пущі-Водиці.

Днями Styler знову зустрівся зі співаком, щоб поговорити про його творчість, життя в Україні, про Майдан і війну на сході України та про те, як у Франції діє російська пропаганда.

"Я люблю кожен кілометр, кожен квадратний сантиметр України!"

Цієї осені у Поля Манондіза - щільний гастрольний графік: він активно їздить Україною з концертами. А в перервах дає ще й концерти на благодійних акціях, і репетиції.

“Зараз у мене багато концертів у Києві і в різних містах України. Буду виступати з рок-оперою "Моцарт" в грудні і лютому. Також буде тур по всій Україні. Я побував в багатьох містах України від Львова до Маріуполя. Хіба що в Полтаві і в Луцьку не був, але вже скоро збираюся туди. Був у Дніпрі, Запоріжжі, Харкові", - розповідає співак.

Від деяких українців Поль чув, що в Україні, мовляв, "сіра" і нецікава архітектура, і більшість міст – однотипні. Але Поль дотримується зовсім іншої точки зору.

Фото: "Якось виїхав із України ненадовго, але зрозумів, що так за нею скучив, що дуже скоро знову повернувся" - Поль Манондіз (РБК-Україна)

“Це неправда! Українська архітектура – просто інша. Її взагалі не можна порівняти, наприклад, із французької. Але не тому, що та краще або ця. А тому, що ці дві країни розвивалися по-своєму, кожна мала свої особливості, свою історію. Я якось хотів оселитися на Подолі в Києві. Можу прогулюватися по ньому нескінченно. Я ж бачу все своїми очима і добре все помічаю. Я якось приїхав сюди на місяць, щоб зустрітися з родиною моєї дружини. Я закохався в Україну. Після одного місяця перебування залишився ще місяць, а потім – ще на один. Якось виїхав із України ненадовго, але зрозумів, що так за нею скучив, що дуже скоро знову повернувся", - згадує Поль.

Музиканту навіть складно пригадати, що саме в Україні йому не сподобалося. Напевно, таких речей не існує, зізнається артист. "О, точно. Дуже не подобаються українські дороги. Вони просто жахливі", - зазначає він.

“Здається, я люблю в Україні буквально все. Людей, менталітет, традиції. Українську музику. Я люблю кожен квадратний кілометр, кожен квадратний сантиметр України! У цієї країни – величезний потенціал", - говорить він.

Фото: "У Франції говорять по-французьки. В Італії – італійською. А в Києві більшість говорить російською мовою" - Поль Манондіз (РБК-Україна)

Французи багато в чому бувають зарозумілі, зазначає Поль.

“Це була одна з причин, чому я вирішив переїхати в Україну. Не всі, звичайно, але багато французів – не привітні. Особливо парижани. Жителі Парижа взагалі відрізняються за своїм менталітетом від усієї Франції. Загалом, одна з найбільших проблем Європи теперішнього часу – це те, що європейці стали надто мало думати про інших. Думають тільки про себе. Багато в чому це наслідок розвитку капіталістичного суспільства, вірніше одна з небагатьох негативних його сторін. На такому контрасті українці мене просто підкорили своєю щирістю. Тим більше, я помічаю, що в українців є велике бажання допомагати тим, хто поруч", - говорить він.

“Україна?! Чому саме туди їдеш?"

Сім'я Поля у Франції сприйняла його рішення переїхати в Україну спочатку з великим здивуванням.

“Мені говорили: “Україна?! Чому саме туди їдеш?" Якраз тоді починалися військові дії, і мої родичі думали, що тут небезпечно. До того ж, на жаль, багато хто у Франції до цих пір думає, що Україна - це десь у Росії. Це тому, що люди далеко не завжди намагаються розібратися в цьому питанні. Якщо шукають якісь новини про Україну, то відразу ж потрапляють на франкомовні російські ЗМІ. Вони ведуть у Франції дуже потужну пропаганду", - пояснює Поль.

Відео: Поль Манондіз і B&B Project (Youtube-канал MusicVideoUA)

У Франції є журнал "Супутник", який друкують французькою мовою, але це російське видання, каже він.

"В Європі є і багато інших проросійських ЗМІ, які всіляко хвалять Росію. А французи це читають і потім кажуть: "О, Путін молодець!". А коли питаю, чому ж він молодець, толком не можуть відповісти. Тому що просто не розібралися, що тут відбувається насправді. Не розуміють, що Росія анексувала Крим, що почала війну на Донбасі. Я кожен раз в розмовах намагаюся їм це пояснити", - додає Поль.

Але з часом його родина стала добре ставитися до України. Багато в чому допомогло те, що вони на запрошення Поля приїхали сюди самі.

“Вони приїхали і побачили все на власні очі. І, знаєте, не хотіли їхати назад! Сказали, що Україна - неймовірна країна! Звичайно ж, хочуть приїхати ще", - згадує співак.

"Я боровся б разом з українцями проти клятого беркута на Майдані!"

Під час революційних подій Поль разом із дружиною-українкою жив у Парижі. Але Олена не могла знайти собі місця і переживала за країну. Адже за Революцією пішла війна на сході України, і вона хотіла хоч якось допомогти країні. Пара прийняла рішення переїхати до Києвв. Поль охоче погодився, адже Україна йому  дуже сподобалась.

Фото: "В Європі є і багато ЗМІ, які всіляко хвалять Росію. А французи це читають і потім кажуть: "О, Путін молодець!" - Поль Манондіз (РБК-Україна)

“Пам'ятаю, я ходив по центру Києва в той час, коли Янукович уже втік з країни, і у центрі Києва ще залишалися люди в наметах. Але якщо б я потрапив до Києва раніше, то впевнений, що боровся б разом із українцями проти клятого беркута на Майдані! І тепер з радістю їжджу на схід України з концертами. Ще не помітив особливої різниці в публіці на заході і на сході. Хіба що на сході говорять російською мовою. Але так склалося історично, і це просто особливість, яку не варто окремо виділяти", - сказав співак.

Музикант додає: у поїздках на Донбас він багато спілкувався з місцевими людьми, і вони здалися йому чи не такими самими, як і в інших регіонах. 

Але, в той же час, за словами Поля, його спочатку здивувало, наскільки багато людей в Україні розмовляють російською.

“У Франції говорять французькою. В Італії – італійською. А в Києві більшість говорить російською мовою! Спочатку дивувався, але потім звик. Але помічаю, що навіть у Києві української мови стає все більше. Це дуже радує", - говорить Поль.

"Не розумію, як можна їхати з концертами в країну, яка напала на твій рідний край"

З приводу українських артистів, які виступають в Росії, Поль впевнений: їхати з концертом до агресора - це нонсенс. Таке не повинно відбуватися під час того, як дві країни воюють між собою, каже Поль.

Відео: Paul Manandise – Небокрай (Youtube-канал MusicVideoUA)

“Уявіть, що проти Франції розв'язала війну Німеччина. Чи можу я, артист, поїхати виступати з концертами в Берліні або будь-якому іншому німецькому місті? Це ж нонсенс! Будь-яка розсудлива людина так би не вчинила! Точно така ситуація і в Україні. Не розумію, як можна їхати з концертами в країну, яка напала на твій рідний край", - каже музикант.

"Працював барменом, а тим часом поглядав на фортепіано"

Поль лише раз в житті влаштувався на роботу, яку зовсім не любив. Ще в юності він трохи попрацював барменом, та й те - на прохання своєї мами.

“Мама не дуже хотіла, щоб я займався музикою. Коли я був зовсім юний і тільки закінчив навчання, вона купила мені квиток на літак на Карибські острови. Там у її сестри був ресторан, і мама хотіла, щоб я почав у ньому працювати. Я все-таки там попрацював якийсь час. Влаштувався барменом. Але все одно музику я не кинув! Працював барменом, а тим часом поглядав на фортепіано, яке стояло поряд. І в перервах я грав на ньому, шукав для цього будь-яку можливість. Це повертало мене в ту атмосферу, яку я по-справжньому любив", - згадує музикант.

Поль ніколи не думав вибрати для себе іншу професію, крім музиканта. При цьому популярність для нього – фактор зовсім не обов'язковий.

Фото: “Уявіть, що проти Франції розв'язала війну Німеччина. Чи можу я, артист, поїхати виступати з концертами в Берліні або в будь-якому іншому німецькому місті?" - Поль Манондіз (РБК-Україна)

“Головне для мене – бути на сцені. Коли починають грати музиканти, коли я підходжу до мікрофона, чую налаштовані звуки – це незабутньо і просто безцінно! А з українською публікою у мене ще не було ніяких проблем, хоча я об'їздив багато міст. Було таке: в одному селі перед моїм виходом на сцену спочатку ніяк не відреагували. Мовляв, ну подивимося, що за француз тут до нас приїхав. Але коли я почав співати, всі незручності як рукою зняло! Українська публіка – дуже вдячна. Особливо раді бачити артиста в тих містах, де мало що відбувається, де культурне життя не насичене", - каже співак.

За його словами, у великих містах України щодня відбувається безліч культурних подій, але варто виїхати за п'ятдесят кілометрів, і стане ясно, що в глибинці нічого подібного нема. Там можуть інколи роками чекати приїзду якого-небудь музиканта.

“Але це зовсім не суто українська проблема! Адже у Франції - все те ж саме. У Парижі може відбуватися безліч подій в один день: десяток вистав, десяток концертів, включаючи великі концертні зали і маленькі сцени. А варто виїхати в невелике містечко, і ми побачимо: туди приїжджає, може один або максимум два музиканта за рік на гітарі пограти. У будь-якому випадку у міністерства культури Франції є бюджет, який дають на різні культурні заходи невеликих міст. І вже справа за місцевою владою, як його використовувати: привозити того або іншого артиста, чи не привозити взагалі нікого", - говорить він.

Відео: Поль записав пісню дуетом зі своєю дружиною Оленою (Youtube-канал MusicVideoUA)

"Сьогодні ти на слуху, а завтра котишся вниз у рейтингах"

Існує думка, що артисти у Франції та інших західних країнах стають популярними набагато швидше, ніж в Україні. Мовляв, у нас можна роками вкладати гроші в розкрутку артиста, але його творчість все одно можуть не помітити. Але от у Франції ніби-то багато відеороликів артистів в Youtube стають популярними в короткі терміни, швидко знаходячи "свій" сегмент публіки.

Але Поль з такою думкою категорично не згоден. За його словами, у Франції це працює приблизно так само, як і в Україні: популярність артиста часом буває неможливо передбачити.

“Популярність – річ нестабільна. Вона зазвичай іде хвилями: сьогодні ти на слуху, а завтра котишся вниз у рейтингах, післязавтра тебе забувають, а після запису нового треку твою творчість знову обговорюють. Один бельгійський музикант вийшов на сцену і відіграв весь концерт так, ніби він п'яний. Тобто п'яним він не був, а просто прикидався! Люди все це знімали на відео, швиденько постили в соцмережі. І на наступний день вже всі обговорювали цього музиканта. Навіть ті, хто його взагалі не знав. Піар-хід у чистому вигляді. Але я не прихильник таких вчинків. Вважаю, що в кінці-кінців повинна перемогти музика, справжній талант, а не самореклама. Коли люди виходять на сцену і співають під фонограму, у мене зазвичай я відразу обурююся. Це ж не справжня творчість, це підробка", - пояснює артист.

Фото: "Вважаю, що врешті-решт повинна перемогти музика, справжній талант, а не самореклама" - Поль Манондіз (РБК-Україна)

Поль Манондіз зізнається: колись він хотів би заспівати разом зі Святославом Вакарчуком. Вони бачились на одному з пісенних конкурсів. Француз брав участь у пісенному конкурсі-відборі, і серед тих, хто відбирав колективи, був і Вакарчук. Він проголосував за Поля, а після цього вони трохи поспілкувалися за лаштунками.

“Ми просто перекинулися кількома фразами, він похвалив мою пісню. Я б і побільше з ним поспілкувався, але часу особливо не було. Ще тоді я знав, що він - легендарна особистість. Мені дуже імпонує та музика, яку він створює разом зі своїм гуртом. Я і мрію якось заспівати дуетом зі Святославом", - зізнається співак.

Зараз у Поля є гурт, і під час формування складу він усвідомлено покликав до нього молодих музикантів.

“Я запросив до гурту чотирьох музикантів, яким зараз 19-20 років. Я зробив це з двох причин: по-перше, вони хороші як музиканти, незважаючи на свій молодий вік. А по-друге, дуже хочу підтримати молоді таланти. Впевнений, що молоде покоління – це ті люди, які підтримують музичну індустрію живою і постійно привносять у неї щось нове", - упевнений Поль Манондіз.