В Україні, роздирається війною, корупцією та політичними негараздами, все частіше задаються третім, як не цинічно, російським питанням: "У чому сила, брат?". Тільки для українців це питання куди поэтичнее і глибше сформулювала поетеса Ліна Костенко у своєму вірші "Крила".
У виконанні Богдана Ступки її роздуми про правду, вірності і щирості, що дозволяють людям відірватися від землі, звучать особливо актуально і проникливо. І знову нагадують про подвиг героїв Небесної сотні.
А й правда, крилатим ґрунту не треба.
Землі немає, то буде небо.
Немає поля, то буде воля.
Немає пари, то будуть хмари.
В цьому, напевно, правда пташина...
А як же людина? А що ж людина?
Живе на землі. Сама не літає.
А крила має. А крила має!
Вони, ті крила, не з пуху-пір'я,
А з правди, чесноти і довір'я.
У кого - з вірності у коханні.
У кого - з вічного поривання.
У кого - з щирість до роботи.
У кого - з щедрості на турботи.
У кого - з пісні, або з надії,
Або з поезії, або з мрії.
Людина нібито не літає...
А крила має. А крила має!
До речі, російський поет Орлуша присвятив свій новий вірш подвигу Небесної сотні.