“Лижні канікули”, світанок, який плавно переходить у захід сонця, страховка від аварії, спричиненої оленем - які цікавинки приховує “сніжний” регіон на півночі Європи
Чим ближча холодна пора року, тим частіше українські туристи згадують про Лапландію – місце, де можна навідатися у гості до Санта-Клауса, побачити полярне сяйво і застати полярну ніч. Тим, хто чув про клімат і погоду в Лапландії, часто здається, що зима тут триває безкінечно довго, а снігом засипане все: від доріг і будинків до непроглядних хвойних лісів.
Втім, це не таке вже й перебільшення. Досвідчений мандрівник і директор туристичної фірми Nordic Travel Ігор Кучер каже: в Лапландії пори року можна розділити на дві частини: це весна, літо і рання осінь, коли світловий день дуже довгий. І також – зима, коли триває полярна ніч.
Ми попросили Ігоря розповісти про Лапландію – регіон, який овіяний легендами і часом здається дуже екзотичним. Особливо – для жителів південних країн.
Ігор Кучер одним із перших “відкрив” даний туристичний напрям для українців. Вже сім років поспіль він регулярно буває в цьому регіоні і добре знає його. За словами Ігоря, спосіб життя людей, менталітет, традиції, засоби пересування і навіть фізична витривалість місцевих жителів Лапландії багато в чому формувалися завдяки клімату, географічному розташуванню регіону і особливостям тамтешньої природи.
Фото: Лапландія - історико-географічна область в Європі за полярним колом (wikipedia.org)
У Лапландії багато снігу, тому пересуватись між населеними пунктами на лижах, долаючи при цьому по 10-15 кілометрів – для місцевих не проблема. Раніше тут часто пересувалися за допомогою собак хаскі, які тягнути по снігах сани. Тепер частіше використовують мотосани. Тут взимку довго не світить сонце, тому це може викликати депресію і нестачу вітаміну D в організмі у людей.
У Лапландії вражає кількість снігу. Але він тут кришталево чистий, і бруду на дорогах – просто немає. Також на півночі Фінляндії, Норвегії та Швеції – найбільш чиста у Європі вода. Її тут навіть радять пити з крану, бо вона набагато корисніша за ту, що у пластикових пляшках.
Лапландія - історико-географічна область в Європі за полярним колом. В адміністративному плані Лапландія охоплює більшу частину Норвегії, частково Швецію, північ Фінляндії і Кольський півострів на північному заході Росії. Сьогоднішня наша розповідь присвячена тій частині Лапландії, яка знаходиться на півночі Фінляндії.
“В Лапландії - дві пори року. Це весна-літо і рання осінь, коли ночі дуже мало, або ж взагалі сонце не сідає за обрій і триває полярний день. Другий період - це полярна ніч, коли темноти багато. Чим далі за полярне коло, тим полярна ніч довша”, - розповідає Ігор Кучер.
Фото: Загадкова і мальовнича Лапландія (надане Nordic Travel)
У період полярної ночі в Лапландії сонце не сходить за обрієм. Починається цей період у грудні й закінчується на початку січня.
“Цікаво, що в цей час там не так темно, як люди думають. Полярна ніч – це не завжди повна темінь, бо світло місяця і зірок відбивається від снігу, і на вулицях населених пунктів є багато штучного освітлення”, - пояснює він.
Під час полярної ночі так чи інакше є дві-три години вдень, коли на вулиці - більш менш світло. Сонце не сходить над горизонтом, але підходить близько до нього. Це виглядає як світанок або захід сонця.
“І це також дуже цікавий час, оскільки світанки і заходи сонця там дуже гарні. Можна спостерігати картину, коли світанок фактично переходить у захід сонця. Це дуже гарний період для того, щоб зробити хороші пейзажні фотографії. Класно, коли можна зустрічати світанок о 12 годині дня! Я не люблю рано вставати, але люблю світанки. Через це світанки в Україні та інших країнах я пропускаю, а от Лапландії взимку їх кожен раз зустрічаю. Небо в цей час виглядає просто неймовірно”, - згадує Ігор Кучер.
Фото: “Фінською мовою полярне сяйво – revontulet, що в перекладі означає “лисячі вогні” (надане Nordic Travel)
Також під час полярної ночі є період, який фіни називають “синій час” - siniaika. Коли наприкінці дня ще більше темнішає і світловий день закінчується, все навколо здається синім.
Інше унікальне природне явище півночі - полярне сяйво.Найкраще його видно в період полярної ночі в час, коли спостерігається велика сонячна активність, на небі – практично немає хмар, а повітря – морозне.
В Європі полярне сяйво можна побачити тільки у фінській, шведській та норвезькій Лапландії, Ісландії, Гренландії та на норвезьких островах, під назвою Шпіцберген. Зараз багато туристів почали активно їздити в Лапландію з Китаю і Японії. У них є повір’я: той, хто побачить північне сяйво, то буде щасливий. Побачити ж полярне сяйво у цих країнах – просто неможливо.
“Фінською мовою полярне сяйво – revontulet, що в перекладі означає “лисячі вогні”. В старовину вважали, що небом біжить небесна лисиця, і від її хвоста лишається слід. Саме ж сяйво завжди рухається. І дійсно, виглядає це дуже мальовничо! Якщо дуже сприятливі погодні умови, висока сонячна активність і чисте небо, то в надзвичайно рідкісних випадках полярне сяйво можна побачити навіть у Гельсінкі, на півдні Фінляндії”, - розповідає мандрівник.
Період, коли довгий час мало сонця, на деяких людей в Лапландії може вплинути негативно. Наприклад, викликати депресію. У фінів навіть є спеціальний медичний термін – kaamosmasennus, що позначає депресію, яка трапляється саме під час полярної ночі. Проте в той же час, каамос, період полярної ночі, припадає якраз на зимові свята. І в багатьох місцях Лапландії це пік туристичного сезону.
“Для багатьох фінів це якраз час інтенсивної роботи, тому особисто я не бачив тих, в кого тривала полярна ніч викликала депресію. Але не виключаю, що тим, хто живе в самотніх будиночках посеред лісу чи на віддалених фермах – це справді тяжкий час”, - каже Ігор.
До речі, у Фінляндії продають спеціальну лампу, яка імітує денне світло. Її можна купити і використовувати кілька годин у певний час. Це спосіб боротьби з депресією, викликаною нестачею сонячного світла. Одна фінка казала Ігорю, що купила собі лампу, і що це дійсно допомагає піднімати настрій.
Одна з візитних карток регіону – це олені.
“Вся Лапландія займає третину Фінляндії, але населення там усього двісті тисяч осіб. І при цьому у Лапландії – двісті тисяч оленів. Тобто їх там живе приблизно стільки ж, скільки й людей. Диких оленів у Фінляндії вже немає – всі вони вже належать комусь. Вони марковані: на вухах мають спеціальні позначки. Але при цьому олені живуть в дикій природі, самі собі добувають їжу, самі викопують з-під снігу мох, лишайник, якими харчуються. Двічі на рік навесні і восени їх зганяють на ферми”, - пояснює Ігор Кучер.
В Лапландії дуже часто на дорогах можна побачити знак “Обережно, олені!”. Справа в тому, що ці тварини часто вискакують на дороги, і машини їх можуть збити. Щороку стається велика кількість аварій, пов’язаних саме зі збиванням оленів. У Фінляндії є навіть спеціальна страховка від аварії, спричиненої оленем.
“Минулого року якраз мій знайомий директор фінської компанії, яка є приймаючою стороною для туристів у Лапландії, збив оленя. Казав, що машина дуже сильно постраждала. Коли збивають оленя, треба подзвонити в поліцію, яка передасть інформацію у страхову компанію. По маркуванню на вусі оленя буде ясно, кому він належить. Тоді страхова компанія компенсує гроші і власнику оленя, і власнику автомобіля, якщо той був застрахований”, - каже мандрівник.
Олені, як правило, не бояться машин. За розповідями фінів, інколи у період голоду олені збирають собі гарем із самок і стають настільки агресивними, що можуть навіть нападати на автомобілі. Особливо коли самка переходить дорогу, якою якраз їде автомобіль. Тоді олені можуть бігти прямо на автівку, захищаючи таким чином своє стадо.
Вважається, що найчистіша вода в Європі – на півночі Фінляндії, Норвегії та Швеції. Вода з крану там такої ж якості, як вода у чистих гірських джерелах. Там навіть лікарі радять пити воду з крану, а не з пляшок, оскільки пляшкова “натягується” пластиком.
Вода в усіх без виключення кафе і ресторанах країни – безкоштовна. Можна просто зайти в будь-який заклад, попросити води в необмеженій кількості, і її дадуть безоплатно.
“Позаминулої зими в Лапландії я їхав на лижах від котеджу, де жив. Вирішив поїхати в центр міста і назад саме на лижах, бо для них там пристосовані дуже гарні траси. Відстань була приблизно у 15 кілометрів. Коли їхав, то згадав, що у мене не було із собою води. Зайшов в кафе, і це мене врятувало. Випив дуже багато води. У мене не було із собою гаманця, але він і не знадобився: це, звісно, було безкоштовно”, - каже Ігор Кучер.
Також у Лапландії дуже вражає сніг. І не тільки тому, що його дуже багато. А й тому, що він дуже білий і завжди лишається білим навіть на дорогах!
“Коли по ньому їздять машини, він все одно лишається чистим. В Лапландії все покриває сніг, і не буває періоду відлиги, щоб змішувався із грязюкою. Плюс – дороги і тротуари не посипають піском і сіллю. Замість цього посипають гранітними крихтами. Це розколотий граніт, який розкидають на дороги спеціальні машини. Від цього не утворюється така багнюка, як у нас на дорогах взимку. І потім, коли сніг розтає, гранітну крихту теж спеціальні машини змітають і відправляють на будівництво”, - розповідає Ігор Кучер.
По квартирах і по будинках в Лапландії можна ходити, не роззуваючись – сніг, нанесений з вулиці, швидко розтає, бо працює обігрів приміщення. Якщо раніше обігрів влаштовували за рахунок батарей, то зараз зазвичай роблять підлогу з обігрівом.
Також цікаво, що багато фінів люблять кататися на лижах. Не лише на гірських, а й на бігових. У Фінляндії навіть є спеціальний термін – лижні канікули. Це період, коли фіни беруть частину відпустки спеціально для того, щоб поїхати кататись на лижах в Лапландію. Цю відпустку, звісно, можна не брати, якщо людина не хоче. Але зазвичай фіни її обов’язково беруть.
“Фіни фізично витриваліші, і долають на бігових лижах величезні відстані. Я на лижах добре вмію їздити, але помічав, що із фінами зазвичай не можу в цьому змагатися. Подолати ті маршрути, які вони проходять на бігових лижах, може хіба що професійний і добре тренований спортсмен", - згадує Ігор.
У фінській Лапландії на картах є три види доріг: для автомобілів, снігоходів та бігових лиж. Маршрути для бігових лиж, які прокладають спеціальними машинами, передбачають двосторонній рух і простягаються на десятки кілометрів, з'єднуючи містечка і ферми.
Ще одна візитна картка Лапландії, крім оленів – це собаки породи хаскі. Цю штучно виведену породу собак свого часу завезли у Лапландію з Аляски, де погодні умови в чомусь схожі, і теж треба пересуватися серед снігів.
“Раніше хаскі допомагали фінам пересуватися снігами: собак запрягали у сані і їхали. А зараз вже в цьому немає потреби. Ці собаки тепер радше рекламують регіон туристам. Собак як засіб пересування замінили снігоходи або так звані мото-сані. В Лапландії є спеціальні траси для пересування снігоходами, які йдуть окремо від автомобілів”, - згадує мандрівник.
Хаскі навіть у лютий мороз живуть на вулиці. Це порода собак, які не пристосовані жити у будинку чи у квартирі, пояснює Ігор.
“Їх не можна брати додому, інакше захворіють. І їм також потрібно багато бігати, адже породу вивели спеціально для перевезень. І якщо хаскі не будуть бігати й тягнути сані, то теж почуватимуться недобре. Часто цих собак знімають у фільмах, де вони грають ролі вовків. Ті, хто розводить цих собак, впевнені: у кожної хаскі – свій характер. І їх навіть в упряжку треба ставити відповідно до характеру. Наприклад, якщо поставити першою собаку, яка не є лідером, то й бігти вони будуть погано”, - каже він.
Лапландія відома також тим, що саме там живе справжній офіційний Санта-Клаус. Звісно, їх там є кілька (від приватних фірм). Але всі у Фінляндії знають, який із них – найдавніший. Він живе у селищі Санта-Клауса, і до нього кожен може зайти абсолютно безкоштовно.
“Цікаво, що Joulupukki (так називаються Санта-Клауса фінською) перекладається як “різдвяний козел”. Але це не через те, що його так не люблять чи обізвали. Це просто традиція. Ще до того, як у Фінляндію прийшло християнство, а з ним – і цей персонаж, на зимові свята там водили козла. Ця традиція схожа на дохристиянську, як в Україні, коли від дому до дому водили козу. У них різдвяним персонажем був саме різдвяний козел, а потім назва перейшла до нового персонажа, головної дійової особи новорічних свят”, - пояснює Ігор Кучер.
Всі у Фінляндії знають, як виглядає і як говорить Санта-Клаус, тому для роботи на цій “посаді” людину завжди підбирають із суворими вимогами: має бути відповідного зросту, статури. Голос і інтонація теж мають співпадати “один в один”.
У новинах державних телеканалів Фінляндії щороку розповідають про Санта-Клауса. Перед новорічними святами з’являється багато новин про те, як Санта-Клаус вже запряг оленів і вирушає роздавати подарунки. Фіни сприймають це як стару добру традицію, яка щороку огортає теплою зимовою казкою.