Сам собі екскурсовод: прогулянка по вулиці Бульварно-Кудрявськів у Києві

Саме на цій вулиці знаходився колись популярний, але назавжди втрачений Сінний ринок. Меценат і цукрозаводчик Лев Бродський заснував тут благодійну дитячу амбулаторію, а відомий барон Штейнгель побудував "замок-маєток"

Бульварно-Кудрявська вулиця бере початок від площі Перемоги і тягнеться до Львівської площі.

Вулиця з'явилася на картах Києва 1830-х років. Спочатку вона носила назву Бульварно-Кудрявська, так як згідно з генпланом Києва 1837 року з'єднувала вулицю Бульварну (нині – бульвар Тараса Шевченка) з історичною місцевістю Кудрявець (назва походить від дерев і чагарників, які мальовничо "кудрявились" в цьому колишньому передмісті Києва).

У 1919-1937 роках вулицю назвали на честь українського революціонера, політичного і вітчизняного діяча Євгена Нероновича.

У 1937-2014 роках мала назву на честь іншого революціонера – Вацлава Воровського. Цікаво, що раніше у 1923-1937 роках вулицею Воровського називався Хрещатик.

У листопаді 2014 року вулиці повернули її історичну назву – Бульварно-Кудрявська.

Вулиця Бульварно-Кудрявська, 2 – Колишнє Київське художнє училище і Державна казенна палата

Фото: Сьогодні у будівлі колишньої художньої школи знаходиться один з факультетів Київського Національного економічного університету імені Вадима Гетьмана (Віталій Носач, РБК-Україна)

Цікаво, що за цією адресою знаходяться одразу дві будівлі. Одна з них – колишнє Київське художнє училище, збудована в 1900 році за проектом архітектора Миколи Казанського. Училище було засноване як тимчасові класи живопису, малювання та креслення. У 1901 році на основі Рисувальної школи Мурашко установа була реорганізована в училище, яке перейшло в підпорядкування Петербурзької академії мистецтв. Училище існувало до 1920 року, коли було реорганізовано в Художньо-промислову школу, в 1922 році — в Художньо-індустріальний технікум, а в 1923 році — в Художньо-індустріальну профшколу № 1.

Фото: По сусідству з факультетом КНЕУ бачимо ще одну будівлю, але без номера. Швидше за все, саме воно і знаходиться на Бульварно-Кудрявській, 2 (Віталій Носач, РБК-Україна)

Тут викладали: живописець Федір Кричевський, український художник Олександр Мурашко, архітектор Валеріан Риков, художник Григорій Дядченко.

Восени 1943 року будівлю спалили німецькі окупанти під час відступу з Києва, але після війни її відбудували заново.

Вулиця Бульварно-Кудрявська, 3 – Особняк Сербулова

Фото: Коричнева двоповерхова будівля – колишній особняк колезького радника Василя Сербулова (Віталій Носач, РБК-Україна)

Симпатичний двоповерховий особняк в неоготичному стилі побудований у 1871-1876 роках за проектом архітектора Павла Івановича Спарро (працював архітектором у Києво-Печерській лаврі і спорудив четвертий ярус Софійської дзвіниці). Замовником виступив колезький радник Василь Іванович Сербулов, який проживав тут разом зі своєю дружиною Пелагеєю Федорівною і сином Михайлом, який став досить відомим скрипалем.

Василь Сербулов закінчив фізико-математичний факультет Київського університету св. Володимира (нині – Київський національний університет ім. Т. Шевченка), працював педагогом і навіть встиг написати підручник з арифметики.

В особняку на Бульварно-Кудрявській вулиці родина Сербулових прожила більше 20 років, після чого вирішила переїхати і продати особняк. Новою господинею дому стала генеральша Єлизавета Глейних.

Сьогодні у відреставрованому будинку знаходиться ресторан.

Вулиця Бульварно-Кудрявська, 17 – Сінний ринок (знесений)

Фото: Загальний вид на Сінний ринок (retroua.com)

Не так давно тут знаходилася будівля Центрального критого ринку (Сінний базар), побудованого у 1949-1958 роках архітекторами С. Д. Фридліном і В. Я. Кучером. Торговий комплекс був знесений у 2005 році. Станом на 2015 рік – будівельний майданчик під забудову.

У XVIII столітті в Києві існувала так звана Сінна площа (сьогодні – Львівська площа), де торгували сіном та іншими кормами для домашніх тварин, а також дровами і різними речами для домашнього хояйства.

У 1950-х роках знаменитий Єврейський базар (Євбаз, Галицький ринок) в Києві був знесений. Щоб запропонувати киянам альтернативне місце масштабного торгу, міська влада дозволила будівництво Центрального критого ринку – Сінний базар.

Фото: Сінний ринок всередині (retroua.com)

Сінний ринок офіційно назвали Колгоспным. Це було дуже популярне місце серед киян.

Площа торгового залу становила 9 тис. кв. метрів, він був розрахований на 1200 торгових місць. По периметру другого поверху розташовувався балкон, з якого вели сходи на торцях торгового залу.

Фото: Будмайданчик на місці знесеного в 2005 році Сінного ринку (Віталій Носач, РБК-Україна)

У 2004 року столична влада заявила, що технічний стан будівлі не відповідає стандартам безпеки. Тому експерти вимагали припинити його експлуатацію та провести капітальний ремонт. На жаль, реконструкція Сінного ринку так і не була проведена належним чином, а в 2005 році будівлю остаточно знесли.

Вулиця Бульварно-Кудрявська, 18/2 – Колишня жіноча торгова школа

Фото: Жіноча торгова школа носила ім'я Пелагеї Георгіївни Терещенко – дружини відомого цукрозаводчика (Віталій Носач, РБК-Україна)

Двоповерховий будинок з елементами класичної архітектури був побудований в 1902 році на кошти мецената і цукрозаводчика Миколи Артемійовича Терещенка, в честь його покійної дружини Пелагеї Георгіївни.

Проект Жіночої торгівельної школи розробляв відомий архітектор, цивільний інженер Павло Іванович Голландський. Будівельні роботи виконала контора знаменитого київського підрядника, мільйонера, купця першої гільдії Льва Гінзбурга.

На першому поверсі знаходилася канцелярія, робочі кабінети для вчителів, квартира інспектора школи (кабінет, службова та особиста вітальні, дві спальні, їдальня, дитяча, кімната для прислуги, ванна, туалет, кухня з виходом на господарський двір). На другому поверсі — чотири просторих класних кімнати, бібліотека, рекреаційний зал, буфет. У підвалі — котельня водяного опалення, комори і приміщення двірника.

Фото: Будівля колишньої Жіночої торгівельної школи на Бульварно-Кудрявській вулиці (Віталій Носач, РБК-Україна)

У Жіночій торговельній школі дівчата освоювали необхідні для роботи в торговельно-промислових закладах знання. Крім арифметики, геометрії, основ комерції та бухгалтерської справи, тут викладали російську і німецьку мови, каліграфію, домоведення, гімнастику і Закон Божий.

Слід зазначити, що на кошти Миколи Терещенка в 1905-1907 роках також була побудована Київська економічна школа (вул. Ярославів Вал, 40).

Сьогодні в будівлі колишньої Жіночої торгівельної школи знаходиться ректорат Київського університету ім. Бориса Грінченка.

Вулиця Бульварно-Кудрявська, 19 – Прибутковий будинок Септера

Фото: Колишній прибутковий будинок Августа Септера потребує реставраційних роботах (Віталій Носач, РБК-Україна)

Чотириповерховий прибутковий будинок у стилі модерн належав купцю другої гільдії Августу Яковичу Септеру, який також мав свою булочну і кондитерську.

У 1899 році Септер придбав у Катерини Гаврилівни Флоринської ділянку, на якій вже знаходився двоповерховий кам'яно-дерев'яний будинок. Садиба перебувала у володіннях Флоринської з 1894 по 1898 рік.

Для зведення нового прибуткового будинку Август Якович взяв кредит під заставу нерухомого майна у Київського товариства взаємного кредиту. Новий будинок і флігель було споруджено в 1909-1910 роках.

Фото: Колишній прибутковий будинок Септера в Києві перебуває у жалюгідному стані (Віталій Носач, РБК-Україна)

Після відкриття річний дохід від здачі в оренду двох- і чотирикімнатних магазинів на першому поверсі становив 500, 600 і 800 рублів. А дохід від здачі в оренду квартир з усіма зручностями становив від 900 до 1100 рублів на рік.

Будівлю спроектував київський архітектор німецького походження Мартін Клуг. До речі, саме він у 1908 році виконав замовлення київського підприємця, полковника-кавалериста Леоніда Родзянко, побудувавши прибуткові будинки на вулиці Ярославів Вал, 14-А і 14-Б, які сьогодні вважаються одними з найкрасивіших модерністських будівель Києва.

Сьогодні колишній прибутковий будинок Септера представляє собою житловий будинок з магазинами на першому поверсі.

Вулиця Бульварно-Кудрявська, 20 – Колишня дитяча амбулаторія ім. Бродського

Фото: Фасад колишньої дитячої амбулаторії прикрашає рослинний орнамент із зображенням маленької дитини (Віталій Носач, РБК-Україна)

Одноповерхова будівля була побудована в 1898 році під благодійну дитячу амбулаторію, на кошти мецената і цукрозаводчика Лева Бродського.

Пізніше Софія Олександрівна Лихарьова, яка очолювала товариство допомоги дітям з хронічними захворюваннями, відкрила тут дитячу клініку.

Фото: Декоративні елементи фасада колишньої дитячої амбулаторії на Бульварно-Кудрявській вулиці (Віталій Носач, РБК-Україна)

До речі, Софія Олександрівна була дружиною керуючого Київським округом, під опікою якого перебувало майно імператорської сім'ї Романових.

Сьогодні в особняку знаходиться Президія Академії мистецтв України.

Вулиця Бульварно-Кудрявська, 24 – Перше комерційне училище

Фото: До 1903 тут розміщувалися аудиторії та факультети Політехнічного інституту. Пізніше тут розміщувалися комерційний і кооперативний інститути, книжково-журнальна фабрика (Віталій Носач, РБК-Україна)

Сьогодні тут знаходиться бізнес-центр "Ренесанс". Будівля зведена у 1897-1898 роках за проектом Георгія Шлейфера для Першого Комерційного училища (хоча першим навчальним закладом, що розмістився в цих стінах, був Політехнічний інститут (знайшов тут тимчасовий притулок під час будівництва власного комплексу до 1903).

У 1908 році за ініціативою професора В. Довнар-Запольського на базі Комерційного училища був створений Київський комерційний інститут. У 1912 році Інститут отримав статус вищого навчального закладу. Тут готували фахівців для роботи в торговельно-промислових, фінансових, державних і громадських установах. У відповідності з цими завданнями предмети викладання в Інституті розподілялися між двома відділеннями: економічним і комерційно-технічним.

Фото: Парадний вхід колишнього комерційного училища на Бульварно-Кудрявській вулиці в Києві (Віталій Носач, РБК-Україна)

У радянський час в будівлі Комерційного училища розмістили 67-ю школу, потім – Кооперативний технікум. У 1926 році Раднарком УРСР дав згоду на його перетворення в Кооперативний інститут імені Власа Чубаря – голови цього самого Раднаркому. Тоді ж, у 1920-1923 роки, над будівлею було надбудовано ще один поверх за проектом Павла Альошина.

У роки війни будинок згорів, від нього залишилися одні стіни. Потім його відновили і влаштували в ньому книжково-журнальну фабрику (нещодавно знову реконструювали – вже під бізнес-центр "Ренесанс").

Вулиця Бульварно-Кудрявська, 26 – Колишня Народна аудиторія

Фото: Будівля колишньої Народної аудиторії (Віталій Носач, РБК-Україна)

Будівля колишньої Народної аудиторії була споруджена в 1895 році (проект інженера А. А. Белелюбського) за ініціативою Київського товариства сприяння початковій освіті (засноване в 1882 році).

У 1909 році за проектом архітектора В. М. Рикова будівлю було перебудовано в стилі ренесансу.

У стінах Народної аудиторії організовували вечори-концерти М. Лисенко, учнів Музично-драматичної школи М. Лисенко, зокрема класу професора співу О. П. Мишуги.

Фото: Фрагмент декору будівлі колишньої Народної аудиторії на Бульварно-Кудрявській вулиці в Києві (Віталій Носач, РБК-Україна)

У 1918 році у приміщенні Народної аудиторії викладач Музично-драматичної школи М. Лисенко Л. Лук'янова організувала молодіжний драматичний театр. У 1921 році в Народній аудиторії розпочав роботу новостворений професійний український пересувний Шостий районний театр імені Лесі Українки. У 1930 році був переданий Клубу профспілки залізничників.

Вулиця Бульварно-Кудрявська, 27 – Особняк Штейнгейля

Фото: Протягом усього XX століття в колишній садибі Штейнгеля розміщувалися різні лікувальні заклади (Віталій Носач, РБК-Україна)

Так званий "Замок барона" (не плутати зі ще одним "Замком барона" на вул. Ярославів Вал, 1) був побудований в 1877-1879 роках за замовленням дійсного статського радника барона Рудольфа Васильовича Штейнгеля за проектом В. М. Ніколаєва.

На місці "замку" знаходилася садиба, власником якої був керуючий губернською канцелярією Попов. У 1872 році ділянка з двоповерховим цегляним маєтком перейшла у власність княгині Кудашової , яка продала його через 5 років баронові Штейнгелю. Проект реконструкції будинку з добудовою нових приміщень у бік вулиці розробив архітектор Ніколаєв, проте він відмовився від нагляду за будівництвом. На його місце запрошено іншого архітектора, академіка архітектури Сичугова.

Фото: Колишній особняк барона Штейнгеля на Бульварно-Кудрявській вулиці (Віталій Носач, РБК-Україна)

Фасади особняка оформлені в стилістиці романтизованої тюдорівської готики. Окрасою всього кварталу був доглянутий англійський ландшафтний парк з великим декоративним фонтаном.

У 1901 році садибу придбав професор університету св. Володимира, лікар-невропатолог Михайло Микитович Лапінський, який заснував і обладнав тут фізіотерапевтичний санаторій для душевнохворих зі світлолікуванням, електротерапією. До речі, для цього був побудований спеціальний корпус, декорований в стилі неоготики. Заклад діяв до 1919 року.

З того часу протягом усього XX століття в садибі містилися різні лікувальні заклади.

У 1976-1981 рр. частина особняка, незважаючи на протести громадськості, знищили, але вдалося домогтися збереження "особової прибудови", яка була відреставрована в 1980-х роках за проектом архітектора Корнєєвої.

Вулиця Бульварно-Кудрявська, 34 – Колишнє ремісниче училище

Фото: Будівля колишнього ремісничого училища переживає не кращі часи (Віталій Носач, РБК-Україна)

Стара цегляна будівля зеленого кольору через неточності встановленої меморіальної таблички вважають Художнім училищем 1901-1902 рр. Проте вказаний навчальний заклад знаходився по вулиці Бульварно-Кудрявській, 2.

Столичні краєзнавці вважають, що це будівля колишнього ремісничого училища, збудованого в 1879 році, яке багаторазово перебудовувалася.

Після революції використовувалося в якості гуртожитку, пізніше тут були комунальні квартири.

Вулиця Бульварно-Кудрявська, 42 – Будинок Висоцького

Фото: У напівзанедбаній будівлі з коричневої цегли колись жив батько Володимира Висоцького (Віталій Носач, РБК-Україна)

Рід відомого радянського поета, актора і співака Володимира Висоцького дуже тісно пов'язаний з Києвом. У 1911 році його дід Вольф Висоцький (народився в 1889 році в Бресті) приїхав у Київ вступати до Комерційного інституту. Тут же Вольф Шлімович зустрів свою дружину Дору Бронштейн, з якою у нього було два сини – Семен і Олексій.

Відомо, що в будинку №42 на вулиці Бульварно-Кудрявській (на той час – вулиця Воровського) перші роки свого життя провів батько Володимира – Семен Висоцький.

У 2008 році навіть хотіли встановити біля цього будинку пам'ятник Володимиру Висоцькому. Однак ідею так і не реалізували.

Фото: Бульварно-Кудрявська вулиця в Києві (Віталій Носач, РБК-Україна)

Дійшовши до Львівської площі, поверніть на одну з найстаріших вулиць Києва - Ярославів Вал ("Сам собі екскурсовод: прогулянка по вулиці Ярославів Вал у Києві"). Тут Леся Українка провела медовий місяць з Климентом Квіткою, багач Сидоров залишив таємне послання на фасаді свого будинку, а Українська академія наук обрала свого першого президента.