Канівське водосховище, Тарасова гора і Успенський собор, музей Тараса Шевченка і унікальне озеро Бучак – ось далеко не повний список місць, які можна відвідати за пару днів
Коли у вас в запасі всього два дні вихідних, а осінь ще продовжує радувати теплою погодою – саме час відправитися в захоплюючий тур вихідного дня. Приміром, з Києва можна виїхати в дводенну подорож, яка порадує історичними пам'ятками і живописною природою.
Популяризатор подорожей по Україні, директор турагенції Роман Маленков розповів Styler про однин з найбільш цікавих маршрутів вихідного дня з Києва.
"Канів цікавий не тільки знаменитою Тарасовою горою, але і своєю фантастичною природою на березі Дніпра, пагорбами і скіфськими городищами, найбільшими в Європі ярами і природним заповідником. Канівський природний заповідник буде основним об'єктом нашої подорожі. А ще ми побуваємо на Тарасовій горі, в Успенському соборі, який побудували ще в 1144 році, і на Канівському водосховищі", - розповідає Роман Маленков.
Мальовниче озеро та ландшафтний парк
Перший пункт на карті подорожі – блакитне озеро Бучак. Як виявилося, це мальовниче місце – продукт діяльності людини. Водойма виникла на місці гігантського котловану гидроаккумуляторной станції.
Навколо озера розташований регіональний ландшафтний парк. Як кажуть археологи, в давні часи тут були стоянки первісних людей. Навколо озера – гори Лиска, Бабина і Московка. Саме на їх схилах розкопані давньослов'янські городища, знайдено велику кількість стародавніх поховань.
У другій половині ХХ століття на цій землі була своєрідна Мекка корифеїв кінематографа. І сьогодні на берегах озера можна знайти залишки знімальних майданчиків Сергія Параджанова, Юрія Іллєнка, Андрія Тарковського, Володимира Денисенка та інших кіномитців. У 2013 році про цю місцевість Олегом Чорним знято документальний фільм "Голлівуд над Дніпром. Сни Атлантиди".
Наступна точка на карті туру вихідного дня – легендарний Канів. Це невелике містечко і районний центр в Черкаській області на березі Дніпра.
Для того, щоб потрапити в старовинне місто з лівого берега, треба перетнути Дніпро по греблі Канівської ГЕС. Це споруда значно змінило зовнішній вигляд не тільки Канева, але і долини Дніпра. Тому на лівому березі Канів зустрічає прекрасними пейзажами водосховища, а ще - колоритним пам'ятником Кобзарю.
Є народне прислів'я: "Шляхи України у Каневі сходяться". У двох кілометрах від Канева розташоване місце, яке є одним з головних духовних центрів України - Національний Шевченківський заповідник - Тарасова гора. Раніше гора називалася Чернеча, змінили назву у 1861 році, після перепоховання тут Тараса Шевченка. Помер великий поет у Санкт-Петербурзі, де і був похований. Але, після численних народних прохань, царська влада дозволила перепоховати поета на тому місці, де він заповідав це зробити.
"Залишивши позаду індустріальне оточення електростанції, на круговій дорожньої розв'язки повертаємо наліво і виходимо у історичний центр, до головної архітектурної пам'ятки Канева - Успенського собору", - розповідає Роман Маленков.
Собор у Каневі побудував київський князь Всеволод у 1144 році. Він спочатку був Георгіївським, але пізніше його переосвятили на собор Успіння Богоматері. У 1239 році монголо-татари зруйнували Канів. Собор уцілів, хоча довгий час стояв напівзруйнованим. Святиню відбудували у ХVІ столітті. Тоді ж її зміцнили для виконання фортифікаційних функцій в боротьбі з татарами. І собор справно виконував цю задачу.
Особливо пам'ятною стала оборона собору від турецько-татарської армії в 1678 році. Нею керував архімандрит Макарій Токаревський. Вона тривала кілька днів. У підсумку татари обклали собор дровами і соломою й підпалили. Захисники змушені були здатися.
В руїнах собор стояв до 1810 року. Відбудували його греко-католики, які на 20 років раніше побудували поруч із собором училище Братів Василіан. Саме тоді храм набув рис класицизму. У 1833 році греко-католиків з собору вигнали і передали його православному духовенству.
"Зовсім недалеко від собору стоїть пам'ятник на могилі відомого радянського дитячого письменника Аркадія Гайдара. Аркадій Петрович, який у 1941 році працював військовим кореспондентом і потрапив в оточення, загинув недалеко від Канева, біля села Ліпляве. У 1947 році тіло письменника перепоховали в Каневі", - розповідає Роман Маленков.
Будинок Василіанського училища - ще одна архітектурна пам'ятка Канева. У цій чудовій будівлі тепер знаходиться Музей народного декоративного мистецтва. В центрі міста збереглося ще кілька будівель XIX століття. Але слід зазначити, що кількість архітектурних пам'яток Канева абсолютно не відповідає його історичному статусу.
"Нинішній Канів - місто з 27-тисячним населенням. Незважаючи на те, що архітектурні пам'ятки міста можна оглянути за пару годин, йому пророкують майбутнє значного туристичного центру, адже пейзажі долини Дніпра з правого берега розрізані гігантськими, найбільшими в Європі, ярами, і особлива атмосфера робить Канів неймовірно привабливим містом. Крім того, вже давно "туристичною Меккою" є Тарасова гора, розташована неподалік", - додає Роман.
Наступний пункт призначення – Канівський природний заповідник. Це місце, яке дозволяє віч-на-віч спілкуватися з природою, яка живе за своїми мудрими законами. Унікальність рельєфу, неповторна краса ландшафтів, величезне біорізноманіття дивом збереглися в самому центрі України. Земля тут буквально усіяна археологічними пам'ятками, які перебувають тут ще з часів палеоліту. Ці місця вже в кінці ХІХ - на початку ХХ ст. привертали увагу вчених.
Канівський природний заповідник - один з найстаріших заповідників в Україні. Він був створений згідно з постановою Колегії Наркомзему УРСР від 30 липня 1923 року. За останні вісімдесят з гаком років площа заповідника та статус цієї території неодноразово змінювались.
Ще майже за століття до створення заповідника, у 1832 році Дюбуа де Монпере звернув увагу на деформованість поширених тут геологічних порід. Це дало початок вивченню відомих тепер у всьому світі Канівських геологічних дислокацій. У 1875-1876 роках професор Рогович зібрав унікальний палеозоологічний матеріал і звернув увагу на величезні скупчення у ньому викопних решток різних геологічних епох.
З 1951 по 1968 роки ця територія була учбово-дослідним лісовим господарством Київського університету. Постановою Ради Міністрів СРСР у 1968 році їй повернули статус державного заповідника. Заповідник створили, щоб зберегти унікальні природні комплекси і вивчати природні процеси в цій місцевості. Ну а туристів заповідник приваблює перш за все мальовничими ландшафтами і можливістю насолодитися природою.
Ще в недалекому минулому Канівські гори були лісовим краєм. Але вже на початку ХХ ст. внаслідок людської діяльності лісовий покрив значно зменшився. Вирубка лісів призвела до того, що дуби поступово стали замінюватися грабом. Після знищення лісів на крутосхилах почалася сильна ґрунтова ерозія. Тому нині яри займають майже третину території заповідника. Глибина деяких із них досягає 30-40 метрів. До території заповідника входять також відроги мальовничого Хмилянского яру - одного з найбільших у Європі.
Значний науковий інтерес становлять екосистеми заплавних островів. Саме їх можна віднести до еталонних. Після створення на Дніпрі каскаду водосховищ таких островів практично не залишилося.
Загалом на території заповідника зберігається 26 видів тварин, занесених до Європейського червоного списку, 83 види, занесені до Червоної книги України, та 175 видів тварин, що підлягають особливій охороні згідно з Бернською конвенцією.
"Без перебільшення можна сказати, що екосистеми Канівського заповідника є одними з найбільш вивчених в Україні. Фахівцями різних галузей опубліковано понад 3,5 тисяч наукових праць, присвячених заповіднику. Науковцями заповідника з 1968 року ведеться "Літопис природи" - основний звітний документ наукового відділу. Оскільки сам Канів є значним туристичним центром (Тарасову гору щороку відвідують до 300 тис. туристів), заповідник частково виконує і роль національного парку", - розповідає Роман Маленков.