"Експонат руками не чіпати": Як зробити українські музеї по-справжньому європейськими

Чому польська музейна культура пішла далеко вперед, якими музеями справді може пишатися Україна і як поліпшити стан українських музеїв – у матеріалі Styler

Музеї будь-якої країни традиційно є тими місцями, які приваблюють багатьох туристів. Іноді саме вони стають як раз тим самим приводом, який змушує іноземця відвідати ту чи іншу країну.

Практично в усьому світі відомі Лувр у Парижі, Метрополітен-музей у Нью-Йорку або Британський музей в Лондоні. Це вже не тільки музеї, а й бренди, які щороку відвідують мільйони туристів.

Європейські музеї практично завжди переповнені молоддю і є справжньою окрасою міст. Також все більш популярною стає навчальна практика на базі музеїв. Люди різного віку приходять до музеїв не тільки подивитися експозиції, але і послухати лекції, майстер-класи або зустрітися там з відомою і цікавою їм особистістю.

Фото: Будній день, черга в музей Анни Франк, Амстердам (скріншот google.com.ua/maps)

Музеї в Європі цінують і люблять, а відкриття нової експозиції стає великою подією для всього міста, а іноді і для всієї країни. В той же час і в Україні є цікаві музеї. Але все-таки більшість з них, особливо в регіонах, перебувають в жалюгідному стані.

Styler вирішив розповісти, як розвиваються музеї сусідньої з нами країни Польщі і розпитав українських музейних експертів про те, якими музеями може пишатися Україна. Також ми дізналися, що заважає зробити українські музеї не гірше тих, які вже давно є в Європі.

В європейських музеях призначають зустрічі за філіжанкою кави

Після вступу Польщі в ЄС музейна сфера цієї країни стала розвиватися дуже стрімко. На будівництво нових музеїв у Польщі мільйони євро стали виділяти фонди Євросоюзу і місцеві органи влади. Культура і розвиток музеїв стали одним з головних пріоритетів держави, а фінансування музейної сфері за кількістю грошей в Польщі не поступається фінансуванню лікарень і армії.

Мабуть, головна відмінність українських музеїв від польських – це те, що нових центрів у нас практично не будують. У той час як в Польщі чи не щороку зводять нову будівлю для музею, галереї або культурного центру.

Один з найбільш яскравих прикладів – музей історії польських євреїв, розташований у Варшаві на території колишнього варшавського гетто. Музей відкрив свої двері в 2013 році і викликав справжній фурор. Неймовірно красиву футуристичну будівлю спроектувала група фінських архітекторів під керівництвом Райнера Маламяки. З моменту відкриття музею публіці доступна приголомшлива мультимедійна виставка, яка розповідає тисячолітню історію євреїв на польських землях.

Фото: Футуристичний дизайн інтер'єру музею історії польських євреїв у Варшаві (inyourpocket.com)

Експозиції музею дійсно не залишають байдужими відвідувачів. Цікаво, що оригінальних експонатів тут не так багато, щоб розмістити їх на кожному квадратному метрі будівлі. Замість оригінальних експонатів відвідувачі можуть погортати сторінки давніх документів на мультимедійному екрані, а в цей час їх будуть оточувати звуки тієї епохи, про яку вони читають.

Один із залів музею оформлений у вигляді галасливої вулиці і старого центрального ринку, на якому торгуються і купують рибу, хліб і молоко. Навколо прилавків у весь зріст – екрани з анімацією. Другий зал зроблений у вигляді вузької вулиці з бруківкою, оригінальними трамвайними шляхами і ліхтарями часів 19 століття.

Фото: Музей історії польських євреїв - знакове місце у Варшаві (cdn.timesofisrael.com)

Саме такі підходи до експозиції повністю руйнують шаблони і колишні уявлення про те, яким має бути музей. Якщо раніше просто споруджували приміщення для зберігання експонатів, то головний тренд музеїв 21 століття – це створення нестандартного простору, інтерактивних виставок і цікавих будівель зі скла, металу або будь-яких інших матеріалів.

В таких музеях в затишному кріслі можна почитати книгу, доторкнутися до експонатів руками, тут вільно можна фотографувати і залишатися в музеї не годину-два, а скільки захочеться. І, крім того, можна подивитися фільм або лекцію, залишити на час відвідування виставки в затишній дитячій кімнаті або призначити в ньому зустріч за чашкою кави.

Як з'ясувалося, в Україні є чимало музеїв, які розповідають про історію євреїв. Наприклад, це і музей Шолом-Алейхема в Києві, і Чернівецький музей історії та культури євреїв Буковини. Також - Музей культури єврейського народу та історії Голокосту в Кривому Розі та Єврейський музей Одеси. Музей євреїв Херсонщини представляє експонати, що розповідають про двохсотлітнью історію єврейської громади, а в Центрі Юдаїки в Києві завжди можна дізнатися цікаві дані про єврейську культуру в Україні.

Відео: Музей історії польських євреїв (Youtube.com/Muzeum Historii Żydów Polskich)

На жаль, багато з цих музеїв мають невеликі площі, яких недостатньо для того, щоб показати всі експонати. Та й оновлення експозиції та капітальні ремонти лише за рідкісним винятком відбувалися в них ще в часи СРСР. Часто такі музеї або фінансують меценати, або справжні ентузіасти і любителі своєї справи. Але про системне фінансування мова заходить рідко.

Один із самих цікавих музеїв України, присвячених єврейській тематиці, знаходиться в Києві на вулиці Велика Васильківська, 5. Відкрившись у 2009 році, музей Шолом-Алейхема став першим державним музеєм на території України, який присвячений єврейській тематиці. Питання про створення такого музею в Києві назрівало давно, але втілити ідею в життя вдалося тільки в 2000-х. Основна експозиція музею – це захоплююча розповідь про життя і творчість легендарного письменника і громадського діяча, а ще – про культуру єврейського народу.

Фото: Цікаві експозиції музею Шолом-Алейхема в Києві (sholom-aleichem.kiev.ua)

На жаль музеї єврейської культури поки не володіють тим запасом техніки та оснащення, яке дозволила б зробити їх такими інтерактивними, як музей історії польських євреїв у Варшаві.

Багато музеї України експонують лише 5% своїх колекцій

Музеями в Україні досі не займаються стратегічно, а музейний менеджмент взагалі відсутній як явище, вважає Сергій Кролевець, голова Всеукраїнської асоціації музеїв і заповідників. На його думку, українські музеї з цих та інших причин поки що далекі від європейських.

Одна з великих проблем українських музеїв полягає в тому, що вони досі не можуть повністю керувати своїми грошима, які отримують від реалізації музейних послуг – квитків за вхід, екскурсій, продажу сувенірів. Згідно з Бюджетним кодексом, ці гроші вважають бюджетними.

Фото: Краєзнавчий музей Конотопської битви на Сумщині має більше 24 тисяч експонатів, але знаходиться в старому і нічим не примітному приміщенні (wikipedia.org)

"Навіть у часи СРСР музеї часто самі могли розпоряджатися своїми грошима. А зараз, коли у нас вже ринкова економіка, музеї обмежені в правах. Це в той час, коли при європейських музеях відкриваються кафе, книжкові магазини, продають якісні сувеніри. Це дозволяє заробляти і регулярно оновлювати технічне оснащення. І, відповідно, ставати цікавим місцем для відвідувачів, конкурувати з іншими музеями. Це вже давно стало нормою в інших країнах. А у нас цього немає. І саме тому наші музеї в більшості своїй негнучкі, непривабливі і нецікаві", - каже Сергій Кролевець.

За його словами, більшість музеїв України використовують свій старий потенціал. А якщо і змінюються, то не кардинально, а лише на мінімум можливостей. Та й то не завжди. Як і при комунізмі, так і вже після здобуття Україною незалежності, нові приміщення для музеїв у нас практично не будували і не будують, каже експерт.

Фото: Національний музей Перемишльщины, Польща, знаходиться в дуже цікавій будівлі (wikipedia.org)

У багатьох випадках проблема зовсім не в нестачі експонатів чи колекцій, які музей показує гостям. Експонатів в українських музеях може бути безліч. Але часто немає можливості їх показати через нестачу площ. Відомо, що на даний момент багато музеїв експонують лише 5% своїх колекцій. А, крім того, знаємо багато випадків, коли навіть з невеликих приміщень музей просто виселяють.

"В Європі музеям належать найкращі палаци і замки, для них будують найкращі сучасні приміщення. Але згадайте хоча б один випадок, коли у нас за останні роки музей будували з нуля! Виняток становить хіба що музей Історії України в Другій світовій війні, і то його будували давно", - пояснює Сергій Кролевець.

Економія коштів з держбюджету і постійний пошук принципово нових фінансових джерел - ось мета всіх музейних реформ Європи, говорить він.

"В музеях людина має бути в центрі уваги. Музей – це точно такий же сервіс, як і всі інші. Він повинен бути комфортним і затишним, цікавим. Музейна робота - це забезпечення руху інформації, яка міститься в музейних предметах, і яка таким чином стає знанням. Музеї виробляють знання. А природне право кожної людини-це право на інформацію, правдиві знання", - підкреслює експерт.

Фото: Європейський центр Солідарності у польському місті Гданськ має безліч інтерактивних експозицій (pomorskie.travel)

Постійна проблема українських музеїв – нестача грошей на їх розвиток. Більшу частину фінансування витрачають на зарплату, охорону та комунальні платежі музеїв, але на розвиток музеїв практично нічого не залишається. У той час як на зарплати співробітникам у нас виділяють близько 809% коштів із загальної кількості грошей, виділених на музеї, то в європейських країнах цей показник становить лише 5-10%. В ЄС музеї "окуповують" себе самі, конкуруючи між собою.

Музей, з даху якого катаються на скейтборді

Справжні ентузіасти і любителі своєї справи, які намагаються зробити все, щоб музеї розвивались, щороку стикаються з нестачею виділених на музеї коштів і стають буквально заручниками ситуації: оновлювати експозицію не можуть, а підвищення цін за вхідний квиток може відштовхнути відвідувачів.

У Польщі пропонують подивитися на цю проблему глобально. Насамперед – змінити державний підхід до функціонування музеїв. Їм потрібно дати максимум свободи і можливостей для розвитку. Багато музеїв Польщі розвиваються за грантовим програмам або за кошти ЄС, і тоді держбюджет взагалі не виділяє грошей на будівництво нової будівлі музею. Практично в будь-якому місті Польщі, гуляючи по парку або вулиці, можна помітити табличку "побудовано на кошти ЄС". Втім, вкладати гроші в розвиток культури Польщі Євросоюз почав ще до вступу цієї країни до ЄС.

"Після вступу до ЄС, коли з'явилися нові можливості фінансування культурних проектів, стало набагато легше, – говорить культурний менеджер Малгожата Хайто. – Так, у 2005 році ми отримали грант на міжнародний проект з розвитку нових робочих місць в креативному секторі. Це дало нам можливості для обміну досвідом та знайомства з передовими практиками".

Фото: Національний музей у Щецині спроектований з принципово новим підходом до міського простору (djournal.com.іа)

В невеликому польському місті Щецин, що знаходиться недалеко від кордону з Німеччиною, на площі Солідарності побудували масштабну сучасну будівлю - Національний музей у Центрі діалогу Щецина. Це місце швидко стала не тільки історичною установою, а й місцем відпочинку туристів та жителів міста. Наприклад, незвичайна форма музею, плавно піднімається з землі, дозволяє використовувати нахили для катання на скейтбордах.

Місто Щецин до 1945 року належло Німеччині. А під час війни постраждав значно більше, ніж інші польські міста. Багато будинків були зруйновані. А в 1970 роках на головній площі Щецина загинули протестуючі робітники. Це місце стало для поляків символом боротьби за свободу, тому спорудження тут музею стало важливою подією для міста.

Фото: Простір музею як би піднімається із землі і стає невід'ємною частиною міської площі (djournal.com.іа)

Дизайн-студія, яка проектувала будівлю, вирішила заховати музей під землею. Простір зробили громадським, але й зберегли індивідуальність будівлі. У підсумку вийшов не просто музей, а цілий квартал, присвячений історії міста. З одного боку музей як би піднімається з площі, а з іншого – відкривається для руху галасливої вулиці. Дах музею – це частина самої площі. До речі, у місті Щецин існує безліч ініціатив, які націлені популяризувати місто серед туристів.

Фото: Один з входів в музей Щецина (djournal.com.ua)

Подібні інноваційні музеї у Польщі будуються "з нуля" регулярно. А тим часом відкриття хоча б одного нового музею в Україні – випадки поодинокі. Одне з таких винятків – Національний музей "Меморіал жертв Голодомору в Києві". Цей меморіальний комплекс присвячений трагедії Голодомору 1932-1933 років на території України.

Побудували Меморіал у 2008-2010 роках. Тепер це місце часто відвідують не тільки туристи, але й іноземні делегації, адже це місце включено в Державний Протокол та Церемоніал України.

Фото: "Меморіал Жертв Голодомору" - найважливіший музей, який має відвідати кожен українець (memorialholodomor.org.ua)

"Меморіал Жертв Голодомору" дійсно варто відвідати кожному українцю щоб дізнатися про жахливі факти штучно організованого голоду на українських землях. Експозиція музею також має інтерактив: вона оснащена декількома дисплеями і моніторами. На яких можна погортати історичні документи та переглянути фото драматичних подій, яким присвячений музей.

Завершення експозиції музею Голодомору спеціально спроектовано таким чином, щоб перед відвідувачами відкрився дзвін, що символізує пам'ять про жертви Голодомору, і також звідси відкривається мальовничий вид на Київ. Це символізує життя, яке триває, всупереч усім нещасть і горю.

Фото: Вихід з музею Голодомору задуманий таким чином, щоб туристам відкривався вид на Київ (prostir.museum)

Подібних добре продуманих і цікавих музеїв гостро не вистачає не тільки великим, але і маленьким містам України, кажуть експерти.

"Не можна сказати, що один музей важливий, а інший – ні. Кожне місто України чимось унікальне і варте гарного музею", - підкреслює Сергій Кролевець.

"Сидимо іноді взимку в неопалюваному приміщенні"

"З музеями у нас все погано. До нас ходять хіба що школярі, та й то – тільки коли їм пропонують вчителя. Ми намагаємося своїми силами організувати виставки картин, виставки робіт наших місцевих фотографів. Привозимо гостей з області, часто це все доводиться робити за свій рахунок. Такі поїздки далеко не завжди окуповуються, адже люди на такі виставки масово не йдуть навіть за символічну плату за вхід. З року в рік у нас немає ремонту. Сидимо іноді взимку в неопалюваному приміщенні", - анонімно зізнається один із співробітників музею невеликого міста.

До речі, в розмові зі співробітником музею з'ясувалося, що його керівництво не вважає за потрібне вести сторінку музею в соцмережах і створювати навіть найпростіший сайт. "Якщо хочете – робіть, але грошей у нас на це немає", - відреагувала дирекція на таку пропозицію.

Фото: Розкішна Львівська національна галерея мистецтв вражає багатством експонатів (restmap.com.ua)

Крім того, є й інша проблема: краєзнавчими музеями в невеликих містах мало цікавляться місцеві жителі. Людей невеликого міста рідко вдається "розгойдати" і зацікавити, якщо ресурси музею обмежені, зізнається співрозмовник.

"Ми вигадували багато різних виставок, презентацій. Я продзвонював знайомих, запрошував прийти навіть безкоштовно. Але переважна більшість знаходило причини, щоб не приходити. Таке відбувається не один раз, а трапляється систематично", - шкодує співробітник музею.

До речі, є в Україні і музеї, які отримали міжнародне визнання і популярність. Наприклад, PinchukArtCentre має статус міжнародного центру сучасного мистецтва, в якому щорічно проходять виставки відомих художників з усіх куточків світу.

Фото: PinchukArtCentre - одна з "візитних карток" Києва (bigfoto.in.ua)

Ще один чудовий приклад – Львівська національна галерея мистецтв імені Потоцьких. Сьогодні вона є одним з найбагатших музеїв України, збірка фондів якого налічує понад 62 тисячі творів світового та національного масштабу мистецтва, починаючи від античних часів і до наших днів. Також тут є унікальні колекції європейського мистецтва, українського портрета XVI-XIX століть, ікон, меблів та львівської скульптури.