Головні помилки бізнесменів-початківців, корисні поради про відкриття першого бізнесу і про те, чому багато українців досі не навчилися бути підприємцями - у інтерв'ю експерта для Styler
Надія Перевізник – незалежний спеціаліст сфери, яку традиційно називають “реклама-маркетинг-піар”. Із 2006 року Надя пройшла весь можливий досвід в українському маркетингу: працювала у топових рекламних агенціях і бізнесах. Також має кількарічний досвід роботи у ресторанній сфері, зокрема, є співзасновником закладу “PR Bar” на столичному Подолі.
Зараз Надя Перевізник консультує тих, хто вирішив розпочати власний бізнес. За її словами, останнім часом інтерес до експертної думки в Україні високий, і це - хороша тенденція.
На форумі ресторанного франчайзингу Franchithink, який відбувся в Києві днями, Надія Перевізник розповідала про роль бренду для франшизи. На одному майданчику під час Franchithink зустрілися представники ресторанних франчайзингових мереж України і світу, а також інвестори (власники закладів) франчайзі, постачальники та інші експерти ресторанного ринку.
Під час форуму ми поспілкувались із Надєю про те, у якому становищі зараз перебуває український бізнес і чому франшиза - це кращий варіант для бізнесменів-початківців. Також експерт перерахувала дня нас найбільш поширені помилки при відкритті власної справи й поділилася власними рецептами-порадами для тих, хто починає бізнес вперше в житті.
За словами надії Перевізник, франшиза - це саме той вид бізнесу, де брендування - вкрай важливе.
“Роль бренду у франшизі - надзвичайна. Бренди вже стали символами нового світу. Напис “Пепсі” на пластиковій пляшці розуміють і в Буенос-Айресі, і в Жмеринці. Це вже не просто назви, а й символічні елементи глобального світу. Бренд має багато визначень, але у франчайзингу мені найбільше подобається, що бренд – це обіцянка якості.
Бо коли ти в Азії і не знаєш, чи можна їсти сендвічі на вулиці, то в перший день підеш у загальновідомий заклад. У мене колись було саме так. Я вперше була в Бомбеї, побачила Subway і одразу побігла туди. Звісно, потім і місцеві самоси на вулиці я їла. Але все одно: коли ти дивишся ни вивіску загальновідомого у світі бренду, то твої відразу рецептори "відчувають", як пахне й смакує бургер або кава”, - пояснила Перевізник.
Фото: На форумі Franchitnink експерти обговорили найновіші тренди галузі (facebook.com/franchithink)
Власнику франшизи у будь-якому випадку треба розумітись на брендингу, впевнена експерт. Це - обов'язковий пункт, від якого залежить майбутнє бренду.
“Оглядаючись на свій перший досвід бізнесу, розумію: купівля франшизи для “першого разу” – це дуже вдалий варіант. Якщо ви не знаєте, підприємець ви чи ні в принципі, то франшиза – саме те, що вам треба. Вона мінімізує дуже багато ризиків. Але, звісно, не гарантує успіху. Бо якщо ви не вмієте становити і контролювати бізнес-процеси, не вмієте домовлятись з людьми, не розумієтесь на фінансах, то буде дуже складно. І франшиза – це хороший тест-драйв, який це вам покаже. Бо, може, насправді замість підприємництва вам треба викладати або займатись чимось творчим. Власна справа – це окремий вид людської діяльності”, - підкреслює вона.
Але, за її словами, франшиза – це не магія, і не треба розраховувати, що успіх із нею буде обов’язковим, блискавичним. Франшиза - це бізнес, яким також треба займатися, просто ризиків прогоріти трохи менше, каже Перевізник.
Часто у бізнесменів-початківців бувають завищені очікування щодо їх нової справи, помічає експерт. Особливо це стосується людей, які жодного дня не працювали у тій сфері, в якій збираються заробляти.
“Наприклад, приходить людина з фінансів. Скажімо, аналітик середньої ланки. Хоче кав’ярню-книгарню. Але він ніколи в житті не керував навіть двома-трьома людьми, зовсім не знає гастрономічної сфери. Він просто працював у компанії, де йому добре платили, і це дозволило йому відкласти пару тисяч доларів, і зараз хоче кав’ярню-книгарню. Коли я питаю, а навіщо у вашій кав'ярні будуть додатково саме книги, відповіді немає. Кажу йому: "схоже, ви через шість-дев’ять місяців закриєтеся, витративши накопичені 10 тисяч доларів”, - розповідає Надя Перевізник.
Експерт радить: треба постійно слідкувати за тенденціями у бізнесі.
Приміром, якщо не відслідковувати, як часто в Україні змінюється регуляторна політика й не оптимізовувати податки, можна на прибуток взагалі не вийти.
Також варто слухати практичних бізнесменів, каже Надія. Якщо вони говорять, що рентабельність того чи іншого бізнесу - рік-півтора, то це значить, що дуже малоймовірно, що він окупиться раніше цього терміну.
"І не варто думати, що в усіх бідах невдалого бізнесу винна економічна і політична ситуація саме в Україні", - підкреслює експерт.
“Свіжі статистичні дані: не дивлячись на безвіз, 69% українців не були за кордоном. Більшість думає, що у західному світі – все мало не ідеально. Але там є свої проблеми. У цьому “ідеальному світі” Apple тягають по судах Євросоюзу за приховування податків у Єврозоні на мільйони доларів. Ідеального світу немає, і в кожній країні - своя специфіка. Звісно, у північній і центральній Європі є більше підґрунтя для стабільного бізнесу, але і це - не панацея”, - пояснює вона.
“Українці зараз знову вчаться робити бізнес, бо у нас все “відбила” радянська влада. Ми таки доволі працьовита нація, яка в силу історичного процесу постраждала. В Україні “совок” відбив поняття приватної власності і відповідальності за неї. Зараз ми повертаємо собі цей ген, коли поступово відроджується повага і розуміння до майна. Нашу ситуацію можна порівняти з тим, які процеси відбувалися в Європі і в Америці після Другої Світової. Ми зараз – це 1960-ті, 70-ті, максимально - 80-ті капіталістичного світу. Але точно не 90-ті”, - ділиться думкою Надія Перевізник.
Попри те, що українці досі не дуже вміють вести бізнес, перейматися через це не варто: за останні роки парадигма бізнесу не змінилася: те, як він робився до 90х - до глобалізації, до інтернету, розпаду СРСР і – ця епоха вже відійшла.
“Тому наше незнання, в принципі, не є таким критичним. Нам зараз треба дуже швидко вчитись робити бізнес в новому світі – у світі четвертої науково-технічної революції, у світі цінностей. І це плюс. Але поки багато українців не вміють робити бізнес, і не хочуть вчитись. Це те, що мене турбує”, - каже вона.
Українці часто вважають за потрібне не пропрацьовувати базу для нового бізнесу перед тим, як запустити його, каже Надія Перевізник.
Натомість в Україні частіше діє правило: “давайте почнемо, потім розберемося“.
“Перед тим, як робити бізнес, треба зробити достатньо “домашньої роботи”, поговорити з діючими бізнесменами у цій сфері, з юристами, з бухгалтерами. Прочитати від трьох і більше книжок по темі. Випитувати цифри, цікавитися новими даними. Всі ці кроки при відкритті бізнесу здійснюють далеко не завжди. Перед тим, як відкрити заклад, ви маєте 3-9 місяців готуватися, як каторжники! А потім вже казати, що кав’ярня-книгарня відкриває свої двері”, - підкреслює вона.
З іншого боку, зараз в Україні є великий запит на експертну думку, бізнес-консалтинг. І це - хороша тенденція, каже Надія.
Часто навіть тим, хто не залучений у бізнес детально, може помітити: ведення власної справи у великих містах і районних центрах України багато в чому відрізняється. Помітно, що у менших містах підприємці проявляють мало активності, каже вона.
“Я не розумію, чому саме так у маленьких містах все відбувається. Адже інтернет в усіх всюди один: можна пройти онлайн-курси нових бізнес-шкіл, не виходячи з дому. Ти приїздиш у Київ на семінар, повертаєшся у своє місто, і… нічого не робиш! Запроваджувати щось нове і корисне можна, живучи у невеликому місті. Он у моєму рідному Стрию, Львівської області, знайомий підприємець відкрив кав’ярню з трендовою свіжообсмаженою кавою. Все це реально. Але багато чого залежить від людини. Є страх, є побоювання. Це нормально, але це - в голові. Тому Підприємці – це окремий штиб людей, які їх, страхи, долають. Це зазвичай проактивні люди, відповідальні й безстрашні”, - каже експерт.
“Головне – не боятися починати. Треба достатньо працювати, пробувати. Не боятися поразок: падати, вставати, падати і знову вставати. Можна починати з малого і потім, оглядаючись на себе, побачити: ви досягли багато! Мислити глобально, діяти локально”, - підкреслює вона.