Ікони Революції: що буде після скандалу навколо графіті часів Майдану
Знищення графіті часів Революції Гідності на стіні магазину «Емпоріум» актуалізувало цілий пласт непростих питань: погана робота державних органів з охорони культурних та історичних пам'яток, відсутність навіть тимчасової експозиції музею Революції Гідності, байдужість до знищення унікальних будівель.
Styler вирішив коротко нагадати, як розвивалися події навколо знищення Ікон Революції і розпитати експертів, чому питання захисту цих та інших культурних та історичних пам'яток досі не врегульовано.
Події по наростаючій
У суботу, 2 вересня, журналістка Тетяна Висоцька опублікувала на своїй сторінці в Facebook новину про те, що власники магазину елітних меблів «Емпоріум» на Грушевського знищують історичні графіті часів Майдану, що проіснували на його стінах майже чотири роки.
Фото: Журналістка опублікувала фото очищених від графіті стін будівлі (facebook.com/ukrainews)
Реакція не змусила себе чекати: на наступний день у неділю, близько о 15.00, кілька десятків молодих людей, що представилися активістами громадських організацій, закидали магазин камінням і яйцями, розбили вікна і вхідні двері в магазин. За словами присутніх, знищення малюнків – це демонстрація неповаги до Майдану.
Серед радикально налаштованих активістів були помічені представники націоналістичної організації «С14», а також партії «Національний Корпус».
Того ж дня в Українському інституті національної пам'яті заявили, що готують звернення до Генпрокурора та глави Нацполиції України за фактом знищення історичного графіті. Глава інституту Володимир В'ятрович нагадав, що ці об'єкти знаходяться під охороною держави і мають статус пам'ятки історії місцевого значення, а будь-які спроби його знищення переслідуються законом.
За словами В'ятровича, покарання за такий злочин може становити сплату штрафу у розмірі всього близько 2,5 тис. грн. Це відразу ж викликало ще одну хвилю обговорень у соцмережах. Адже виявилося, що за знищення унікальних історичних пам'яток передбачено таке «просте» покарання.
«Не дивно, що ніхто не цінує ці об'єкти, якщо сама держава оцінює їх так. Поганий закон не тільки не охороняє пам'ятки, але і породжує самосуд. Розгнівані громадяни приходять і б'ють в магазині вітрини, розуміючи, що інакше вандалу все зійде з рук. Можливо, на цей раз вдасться домогтися закриття окремо взятого магазину і відновлення графіті. Але залишаться інші проблеми. Наприклад, роками руйнується в історичному центрі Києва Гостинний двір, який стоїть занедбаний і обнесений парканом. Або будівля гастроному на Хрещатику, яку перетворили спочатку в бомжатник, а потім у згарище. На жаль, з тяжким становищем цих об'єктів кияни вже звикли. Кожен рік Київ втрачає кілька історичних будівель», - писав на своїй сторінці журналіст Денис Казанський.
Пізніше на цей випадок послідувала реакція і Генерального прокурора України Юрія Луценка. На своїй сторінці в Facebook він написав, що прокуратура Києва відкрила кримінальне провадження за фактом знищення графіті на Грушевського. Він також додав, що бізнес власника магазину «Емпоріум» вже найближчим часом перевірять всі державні контролюючі органи. На наступний день, у понеділок, стало відомо, що власника магазину викличуть на допит у прокуратуру Києва вже в найближчі дні.
Фото: Генпрокурор пообіцяв розслідувати знищення графіті (скриншот.facebook.com/LlutsenkoYuri)
У свою чергу власник магазину «Емпоріум» Ігор Доценко заявив, що до знищення графіті він не причетний. За його словами, магазин навпаки всіляко захищав і беріг пам'ятку, а знищити її вирішили провокатори і конкуренти. Але в мережі незабаром знайшли кілька фото, на яких помітно, як Доценко керує процесом зафарбовування історичних малюнків.
В коментарях до постів Доценко відкрито погрожував багатьом користувачам і продовжував поширювати неправдиву інформацію навіть не дивлячись на те, що факти говорили про зворотне, каже журналіст і дослідник архітектури Володимир Хенгистов.
Художник з псевдонімом Sociopath, що створював історичні графіті, висловив свою готовність відновити зображення. Але тільки тоді, коли це питання буде узгоджено з владою. Пізніше він написав на своїй сторінці в Facebook про те, що відновлення графіті він вже обговорив під час розмови з Міністром культури України Євгеном Нищуком.
Фото: Художник пообіцяв відновити графіті (facebook.com/therealSociopath)
Власник магазину «Емпоріум» Ігор Доценко заявив про закриття магазину в той же день, коли двері і вікна були розбиті.
«Людина, яка захоче знищити пам'ятник, буде нести саму мінімальну відповідальність»
Після знищення графіті часів Майдану виявилося, що вони разом з іншими об'єктами на вулиці Грушевського були внесені в реєстр пам'яток історії місцевого значення майже чотири роки тому.
Навесні 2014 року ініціативна група «Музей Майдану» розробила облікову документацію для об'єктів, пов'язаних з подіями Революції 2013-2014 років. Серед цих документів є і картка на пам'ятники по вул. Грушевського. До його складу входить і будинок, на якому були знищені графіті. Графіті були внесені до відповідного реєстру згідно з наказом Міністерства культури України від 15 жовтня 2014 року.
«Графіті входили до складу пам'ятки «Місце бойових дій і масової загибелі громадян в районі вулиці Грушевського в місті Києві під час акцій протесту в січні-лютому 2014 року». Цей пам'ятник внесений в державний реєстр нерухомих пам'яток України наказом Міністерства культури України від 15 жовтня 2014 року. Закон передбачає, що пам'ятник є цілісним, і спроби руйнування будь-якої його частини повинні каратися», - пояснює глава Українського інституту національної пам'яті Володимир В'ятрович.
Не дивлячись на те, що графіті були внесені в реєстр пам'яток історії, навіть орендодавцю магазину «Емпоріум», про це нічого не було відомо, говорить Павло Гриценко, директор Інституту Української мови НАН України (будівля, яку орендує магазин, належить академії наук, а балансоутримувач приміщення – Інститут історії НАН України – ред). За його словами, ні Національна академія наук, ні Інститут історії України НАН та Інститут української мови НАН, будучи власниками будівлі, не давали дозволу на знищення графіті часів Революції Гідності.
«У 2014 році, коли був виданий цей наказ, ніхто в Академії Наук не отримував копію цього наказу. Не отримав і ні один інститут, який там знаходиться, - обурено каже Павло Гриценко. - Сьогодні ми говоримо про три зображення. Але чому ми не говоримо, що будівлю було розмальовано від дверей аж до входу в готель Дніпро? Але ці стіни сьогодні стоять чисті. Невже хтось з академії наук зафарбовував б малюнки, якби знав про те, що це пам'ятник історії?».
За його словами, наказ про зарахування цих об'єктів до пам'ятників складено байдужою рукою, без будь-якої деталізації, без чіткого визначення. Крім того, про таке рішення Інститут ніхто не повідомив.
В Україні досі не врегульовано питання про захист культурних та історичних пам'яток, каже журналіст і дослідник архітектури Володимир Хенгистов.
«У нас немає законів, які абсолютно не захищають пам'ятки не на папері, а в реальному житті. Це і обурило людей, які прийшли розбити вітрину магазину. Адже людина, яка захоче знищити той чи інший пам'ятник, буде нести саму мінімальну відповідальність. У випадку з графіті, якщо не помиляюся, загрожує штраф близько 2500 гривень. Який, до речі, він може оскаржити. Глобально такі штрафи на ситуацію ніяк не впливають. Це головна проблема у цьому питанні», - коментує він.
Друга проблема – це те, що в Україні дуже слабо розвинена культурна свідомість і розуміння того, як взагалі можна використовувати культурні цінності, додає Хенгистов.
«Власник магазину міг би взяти графіті в рамку і доглядати за ними. Ясно, що «Эмориум», - це магазин меблів, що багатьом не по кишені. Але керівництво могло б показати, що турбується про імідж свого бренду. А власник, навпаки, вів себе по-хамськи», - говорить дослідник архітектури.
За його словами, державні органи сьогодні показують свою абсолютну бездіяльність стосовно захисту історичних та культурних пам'яток.
«Можна довго розмірковувати про те, хто винен у знищенні графіті. Але цей випадок показав, наскільки бездіяльні служби, які повинні ці проблеми вирішувати, адже саме вони отримують за це зарплату. Міністерство Культури внесло графіті в реєстр пам'яток, але от у департаменті культури КМДА це ніяк не відображено. Такі об'єкти повинні брати собі на баланс міська влада, але цього не сталося. Виходить, що сьогодні будь-який подібний об'єкт знаходиться під ризиком знищення», - додає він.
Договір буде розірвано?
Раніше у приміщенні на Грушевського, на стінах якого були створені історичні графіті, розміщувалася лексична картотека Інституту Української мови НАН України. Ще 18 років тому картотеку вирішили «стиснути» і перенести в інше місце, а приміщення - здати в оренду. Після чого в цьому місці і вирішив розміститися магазин елітних меблів «Емпоріум».
На сьогоднішній день договір оренди приміщення, в якому до недавнього часу знаходився магазин елітних меблів, діє до кінця року. Але, за словами директора Інституту Української мови НАН України Павла Гриценко, договір продовжувати не будуть. Також його можуть розірвати ще раніше.
«Ми не пролонгуємо цю угоду далі. Але після випадку зі знищенням графіті власника магазину я ще не бачив, не розмовляв з ним. Рішення на цей рахунок ми приймемо тільки після особистої зустрічі з власником «Емпоріума», - сказав Гриценко.
Фото: Власник магазину вважає графіті періоду Революції «типовим стріт-артом» (nv.ua)
У той же час, за словами активістів «С14», які побажали залишитися невідомими, залишатися в цьому ж приміщенні магазину «просто не дозволять». Якщо керівництво «Емпоріума» вирішить знову заїхати в цю будівля, з боку активістів можлива «відповідна реакція».
«Ідеали і артефакти Майдану мають бути збережені. Якщо закон не працює і ніяк не захищає пам'ятки, то ми готові стояти за нашу спадщину і давати актам вандалізму адекватну відповідь», - зізнався співрозмовник.
Знищення Ікон Революції дозволило заговорити про ще одну системну проблему – брак комунікацій між державними органами та громадськістю, каже голова Центру урбаністичних студій НаУКМА Владислава Осьмак.
«На сьогодні немає діалогу між Міністерством культури та КМДА, яка повинна була покласти відповідальність на комунальні служби по охороні пам'яток. Також у нас, на жаль, багато хто звикли вирішувати багато питань радикальними методами. В українському суспільстві - висока толерантність до радикальних методів вирішення проблем», - підкреслює вона.
Також до цих пір не ясно, що таке публічний простір. Це визначення допомогло б орієнтуватися, де закінчується приватна власність – на фасаді, з зовнішньої сторони будівлі або з внутрішньої, де починається публічний простір, додає експерт.
У музею Революції Гідності немає і тимчасового приміщення
Ще одна проблема, яку почали обговорювати після знищення графіті часів Майдану – поганий стан та інших об'єктів Революції Гідності. Зараз немає навіть тимчасової експозиції музею Революції Гідності. І виявилося, що близько 2 тисяч артефактів зберігаються в неналежних умовах, через це їхній стан постійно погіршується. Про це заявила заступник директора Національного Музею Революції Гідності Антоніна Пипко.
«Тимчасова експозиція музею має десь перебувати до моменту, поки не побудують постійний музей. Ми не раз як музей зверталися в різні інстанції. Але це поки що не дало результату», - підкреслює вона.
«Через чотири роки після революції ми змушені констатувати, що музей відсутній, - говорить Павло Сидоренко, координатор Ініціативної групи постраждалих на Майдані. - Немає навіть тимчасового приміщення. Хоча для цього потрібно всього два розпорядження: у ДУС, якому підпорядкований Український дім, і в КМДА в питанні оптимізації використання приміщень і ущільнення Музею історії Києва, який зараз займає невелику частину приміщень на 5 поверсі Українського дому».
Володимир В'ятрович заявляє: у вересні 2017 року буде оголошений міжнародний конкурс на створення проекту національно-меморіального комплексу, який повинен включати музей, меморіал і культурно-громадський центр. У цьому ж місяці КМДА повинна вже остаточно проголосувати за передачу музею Революції Гідності ділянки за адресою Алея Героїв Небесної Сотні, 3-5.
«Протягом 2018-2019 років повинен бути побудований комплекс, який включатиме не тільки меморіал, а й експозиційний простір. На період конкурсу та будівництва музею повинен бути відкритий тимчасовий музей Революції Гідності. Думаю, для цього підійшов би п'ятий поверх Українського дому», - сказав він.