Чому не охороняють історичні пам'ятки Києва, в якому стані знаходяться унікальні будинки столиці і чому новобудови з'являються в найнесподіваніших локаціях міста - в матеріалі Styler
18 квітня – Міжнародний день пам'яток і визначних місць. В цей день Styler вирішив дізнатися, в якому стані знаходяться історичні пам'ятки Києва і у черговий раз підкреслити, що чимало з них гостро потребують захисту.
Зараз в Києві знищується унікальне історичне середовище, стверджує Анатолій Фролов - відомий столичний архітектор, громадський активіст і заступник голови ГО "Рада Народного Контролю міста Києва".
За словами Анатолія Олександровича, про захист історичного середовища міста місцеві чиновники абсолютно не думають, більше того: разом із забудовниками вони беруть участь у знищенні міста.
"Проблеми історичних місць Києва видно неозброєним оком. Поступово знищуються ті місця, які ми вважаємо "візитними картками" міста. Навколо Києво-Печерської Лаври будується дуже багато об'єктів, які руйнують цю унікальну пам'ятку. Так, будівництво на Кловському узвозі, 7а навіть призвело до приїзду комісії ЮНЕСКО. Неподалік, на вул. Лейпцігській, 13 в охоронній зоні і ареалі Лаври зводять будинок-монстр, до якого, кожен раз порушуючи всі допустимі норми, прилаштовують нові поверхи", - підкреслює Анатолій Фролов.
В охороні історичних пам'яток є і ще одна проблема: це особливі "просідаючі" ґрунти. При намоканні грунт стискається і зменшується в розмірах. Через це фундамент будівель починає руйнуватися, а будівлі над ним – "тріщати по швах".
На схилах, що виходять до Дніпра, ведеться будівництво без урахування особливостей грунту і земля вже зсувається. Приклад - будівництво "вертолітного майданчика Януковича" та його вплив на Маріїнський палац. Якщо і далі будуть забудовуватися схили, тоді мова про охорону історичних будівель на цих схилах не буде йти взагалі, каже архітектор.
"Підземні річки по всьому місту призводять до тріщин. І якщо адміністрація Софії Київської за цим ще якось стежить, то в Лаврі такі процеси ніхто не контролює. Свого часу при будівництві Мистецького Арсеналу та Успенського собору був залитий бетон, і вода під землею змінила рух потоків. Через це відбуваються зсуви ґрунту. Звучить смішно, але адміністрація Лаври хотіла списати цей процес на посадку капусти ченцями. Але насправді це відбувається із-за цілого комплексу обставин, але в першу чергу - через неконтрольовану забудову історичного середовища Києва", - пояснює він.
За словами архітектора, величезна кількість історичних пам'яток міста не охороняється чиновниками, навіть будівля Київради до останнього моменту не мала "охоронного договору".
"Про будівлю Департаменту містобудування і говорити годі. У ньому не узаконені перепланування і цілий поверх незаконно побудований. На цьому поверсі розташовані кабінети Державного архітектурно-будівельного контролю. Чиновники "закривають очі" на чергове будівництво та його вплив на пам'ятки історії, це в кращому випадку. У гіршому - містом керують некомпетентні люди, що займають невідповідні їм посади. Або ж є велика підозра, що вони беруть хабарі", - говорить Фролов.
"Важко не помітити, що постійно йде процес будівництва на Андріївському узвозі. Є проблема біля Андріївської церкви. Зараз її, як частину Софійського заповідника, ввели в охоронну зону разом з Андріївським узвозом. Перед приїздом у Київ комісії ЮНЕСКО Міністерство культури прийняло нові охоронні кордони. До того ж, на Андріївському узвозі, 14-16 зараз інтенсивно будують дев'ятиповерхову будівлю. Комісія побачила, що вся ця забудова абсолютно не вписується у вулицю, експерти подивилися, повели плечима і поїхали. Чекаємо їх оцінок. Зараз все йде до того, що в найближчі роки старого Андріївського узвозу у нас вже не буде", - підкреслює Анатолій Олександрович.
У Києві історичне середовище знищується систематично і цілеспрямовано, стверджує архітектор і активіст.
"Адміністрація КМДА вперто "не бачить" порушення в забудові історичних місць. Чиновники є частиною того ланцюжка, яка легалізує знищення унікальних місць міста. Я багато разів був у Європі і бачив, який там підхід до сформованої історичної забудови. Щоб побудувати будинок у центрі міста, потрібно мати великі преференції перед містом. Я вже не кажу про те, що все відбувається під чітким контролем міської адміністрації. Поверховість будівель там можна підняти максимум на 1-2 поверхи. Будівництво намагаються проводити не окремими будівлями, а за замовленням міської влади проводити реконструкцію кварталів. У нас же будують окремі будинки-монстри на очах у киян", - підкреслює він.
За словами архітектора Анатолія Фролова, зараз у Києві перебуває величезна кількість унікальних історичних будівель, які знаходяться в занепаді або доводяться їх власниками до знищення.
Після руйнування будівель на їх місці будуть зводити нові комерційні об'єкти, впевнений Анатолій Фролов.
Фото: У Києві стежать за зовнішнім виглядом тільки невеликої кількості будівель у центрі Києва (РБК-Україна)
"На початку 2000-х років були прийняті нові правила охорони культурного середовища. Вони були прописані досить жорстко. Але проблема в тому, що під них не були розроблені підзаконні акти. Тобто закон є, але він не виконується. Адже ніхто не прописав, як його виконувати! Створення таких підзаконних актів блокують інвестори. Адже тоді вони вже не зможуть здійснювати так як хочуть забудову Києва", - стверджує Анатолій Олександрович.
Чимало унікальних історичних будівель Києва викуплені приватними особами або знаходяться на балансі держустанов, у яких за документами немає грошей.
"Фасади цих унікальних будівель роками стоять зруйнованими. Стіни – брудні, чорні і в жахливому стані. Будинки доводять до руйнування, щоб потім продати під забудову. Проблема в тому, що змусити власників зробити ремонт – законодавчо неможливо", - розповідає Анатолій Фролов.
Приклад - будинок знаменитого авіаконструктора Ігоря Сікорського, першого винахідника вертольота. Будинок, в якому Сікорський народився і виріс, знаходиться по вулиці Ярославів Вал у веденні Міністерства Оборони і доводиться Міністерством до руйнування.
"За будівлею роками ніхто не дивився", - розповідає архітектор.
За умовами договору, між МО і колишнім готелем "Зірка" (сьогодні "Козацький"), орендарем став міжнародний благодійний фонд, який повинен був відремонтувати будівлю і забезпечити її охорону, але більше 15 років він утримував будинок з грубими порушеннями норм, що призвело до часткового знищення споруди.
У квітні 2017 року стало відомо, що унікальну історичну будівлю нарешті повернуто державі шляхом підписання між державним підприємством Міністерства оборони України та готелем "Козацький" акту прийому-передачі.
Якщо підсумувати проблеми, то в цілому можна сказати, що зараз з охороною історичної спадщини Києва величезні проблеми, каже Анатолій Фролов.
"Список проблемних об'єктів можна вести нескінченно. Взяти, приміром, Дарницю. Там є Будинок культури залізничника. Це культове місце, де протягом багатьох років проводились різні заходи. Він також став місцем зйомок багатьох фільмів. Але є інформація, що і цей будинок збираються знести", - розповідає він.
Інший приклад - старі житлові будівлі неподалік від метро Чернігівська, так зване "Соцмістечко". Там знаходилися унікальні будівлі, які будували військовополонені німці відразу ж після Другої світової.
"Ці будинки є пам'ятками архітектури у всіх реєстрах, але за фактом цієї середи у нас вже немає, вона забудована висотками! Але ж її можна було б зберегти, як двоповерхову забудову, виконавши роботи по реконструкції і перетворивши цю середу в елітну", - звертає увагу Анатолій Фролов.
Архітектор розповідає про те, як подібні будівлі перебудовували в Німеччині.
"У східній Німеччині з соцмістечками чинили дуже мудро. Місто виділяло гроші тільки на зміну фасадів, перекладку інженерних комунікацій та благоустрій прибудинкових територій. Інше вирішувалося жителями", - говорить він.
Місто не диктувало, як переробляти будинки зсередини, але надавало великого значення зовнішньому вигляду цих будинків, їх утепленню. Вікна скрізь робили однаковими, балкони збільшували однаково. Якщо надбудовували поверхи, то незначно, уникаючи великих вкладень.
"Таке житло стали купувати представники середнього класу, а більш бідні - переїжджали на околиці міста, де будувалося соціальне житло. Це раціональне планування і розселення мешканців. У нас, на превеликий жаль, такі підходи відсутні. Більшою мірою ми звикли чути про знесення унікальних історичних будівель. Думаю, у нас це буде продовжуватися і надалі", - підводить підсумок архітектор.