АТОшник на інвалідному візку врятував маму й собаку від пожежі
Фото: Сім`я після пожежі (ТСН)
Сім`я бійця не знає, на які кошти відновлювати житло після події
Боєць 53-ї бригади АТО Олександр Кротко намагався самостійно, на інвалідному візку, загасити пожежу, повідомляє ТСН.
Пожежа сталася через розетку, яку закоротило. Крім нього в квартирі була мати і собака, і, перш за все, чоловік намагався врятувати їх.
Олександра з пастки вже визволяли рятувальники. АТОшник не має обох ніг, вже майже рік не може отримати довідку про травму, тому не комісований з армії. На які гроші відновлювати житло, сім'я не знає.
Потерпіла мати бійця досі не знає, чому сталася пожежа. Ніна Василівна ходить серед обгорілих стін і порожньої квартири. Стверджує, що меблі по копійці збирали роками, і все згоріло.
"Стінка була тут, диван був, що вам сказати, бачите, нічого не залишилося", – сказала вона.
У квартирі сім'я жила удвох: мама з 2-ю групою інвалідності, яка ледве пересувається після інсульту та її син Олександр – боєць 53-ї бригади на інвалідному візку.
"Все згоріло, крім форми на вихід нічого не залишилося поки що. Все, що вціліло, скинуто в моїй кімнаті", – розповідає Олександр.
Коли в сусідній кімнаті закоротило розетку, якою не користувалися роками, мати підняла тривогу.
"Кричить: Саша ми горимо, я відразу підскакую в чому був (в майці, в трусах) на коляску в коридор, тому що протез довго одягати. Виїжджаю, бачу, що за шафою полум'я йде", – згадує боєць.
На інвалідному візку він і воду намагався лити, і дістався до коридору, щоб знеструмити квартиру.
"Давай виганяти собаку і маму, їх вигнав, а сам бачу, що мені дим і ось ця кіптява відрізала шлях. Закриваю двері, вилізаю на балкон без протеза, бо не було коли одягати, дим ішов, виліз на балкон нахилився та кожні три хвилини надзвонював в пожежну. Швидко приїхали, ще б хвилин 10-15, я б там і залишився", – говорить АТОшник.
"Я, звичайно, вискочила в халаті, кричала хлопці врятуйте мою дитину. Одного поховала...Вони на коляску, винесли, живого, Слава Богу", – зі сльозами на очах розповідає мати.
Сім'я вже третій тиждень живе у "закіптюжених стінах" і з потрісканими від температури вікнами.
Районні представники спілки ветеранів АТО і волонтери власноруч розгребли завали, зібрали сміття та підготували квартиру під ремонт. Однак вони кажуть, що фінансово ремонт не потягнуть. Районні чиновники приїжджали оцінити збиток, нарахували 30 тисяч, проте це єдине, що вони зробили.
"Від держави, допомоги, за винятком формальної оцінки не було. Якісь фонди, з будь-якої точки зору, повинні бути військові фонди, держава повинна проявляти якусь реакцію, причому швидку, але ми нічого не спостерігаємо", – зазначає волонтер Євген Білий.
За його словами, допомагати можна і матеріалами – пропозиції можна залишати на сторінці в соцмережі.
"Припустимо, у когось є старі речі, меблі, цілком може бути, чому б ні, ми узгодимо з власниками", – додав він.
Ніна Василівна вважає, що без сторонньої допомоги вони не впораються. Сім'я не так давно втратила близьких родичів, сам Олександр Лагідно ніяк не може отримати групу інвалідності, хоча травмувався більше року тому.
