Українки, які вже тривалий час працюють за кордоном, не хочуть повертатися на батьківщину через "охолоджені" відносини з сім'ями, дітьми та онуками. Про це повідомляє "Особлива".
"Я вже тринадцять років в Італії. Додому їжджу тільки в серпні, коли відпустка. Там син, онук. Але чи сумують вони за мною? Ми вже відвикли від сім'ї, і вони від нас теж. Сприймають, як гостей. Гроші беруть, як належне", - розповіла 48-річна Марія.
За її словами, у неї не складаються стосунки з італійськими чоловіками, оскільки "усі путні вже одружені, а розлучені не потрібні".
При цьому інша заробітчанка, 54-річна Наталія розповіла, що її дратує в місцевих чоловіках.
"А у мене чоловік – італієць. І ми з ним часто сваримося. Він все робить не так. Мене це бісить. Була вдома у дітей два тижні. Відчувала себе чужою і самотньою. Захотілося назад в Італію, де кожен день розмірений і передбачуваний: працюєш – отримуєш гроші. В Італії у мене якась стабільність. В Україні – постійне очікування кращого і відсутність грошей", - підкреслила жінка.
Не менш зворушливою виявилася історія й третьої заробітчанки, 49-річної Ганни.
"Я перші десять років працювала в Італії, щоб побудувати будинок. Мріяла, що буде синові. А він одружився і пішов жити на квартиру. Не хоче жити в селі. А для чого мені такий великий будинок? Як його опалювати взимку? Може внукам хоча б буде", - уточнила вона.
Більш того, Ганна звернула увагу на різницю між українцями, які живуть за кордоном, і тими, які туди ще не виїжджали.
"Наші люди хочуть, щоб все змінилося на краще, але самі ще не хочуть мінятися. Їм так комфортно. Щоб прийшов хтось і зробив все. Замість цього ми, заробітчанки, все самі собі напрацювали, важкою працею і безсонними ночами. З кожним роком повертатися все складніше", - сказала жінка.
До речі, раніше Styler писав про те, як насправді працюють українці за кордоном.