День пам'яті жертв загиблих від голоду в Україні в 1921-1922рр. і в 1932-1933рр. щорічно відзначається в четверту суботу листопада
Голодомор в Україні на початку ХХ століття забрав життя мільйонів. Масовий голод у країні, спрямований на геноцид українського народу, став національною трагедією і був визнаний на міжнародному рівні.
На згадку про загиблих указом президента від 1998 року була встановлена меморіальна дата - День пам'яті жертв Голодоморів, яка в 2017 році потрапляє на 25 листопада. У цей день традиційно пройде поминальне богослужіння, до пам'ятників люди принесуть свічки і колоски пшениці, а о 16:00 з хвилини мовчання розпочалася акція "Свічка пам'яті". Кожен українець може взяти в ній участь - поставити запалену свічку у вікні.
Пам'ять жертв Голодоморів у Києві вшанують в Національному меморіальному комплексі в Печерську. Тут розташована каплиця у вигляді свічки, скульптури ангелів і дівчинки з колосками, алея "чорних табличок".
Перший масовий голод на українській землі почався в 1921 році. Найбільш постраждали жителі південних областей. Точних даних про загиблих голодною смертю немає, але за оцінками істориків до середини 1922 року в Україні голодувало майже 50% населення.
Причинами першого Голодомору була політика військового комунізму з "продрозкладкою", коли солдати Червоної армії примусово забирали у селян так звані "надлишки" продуктів і зерна. Крім цього, Голодомор в Україні став наслідком неврожаю в Поволжі і на Кубані. Для поповнення хлібних запасів у цих регіонах з України, лівобережна частина якої також постраждала від посухи, вивезли весь урожай пшениці та інших зернових.
Голодуючі українці не мали можливості виїхати в інші регіони Союзу, тому що в 1922 році рішенням влади було заборонено переселення в межах радянських республік.
Також, незважаючи на гостру нестачу хліба і зростаюче з кожним днем число жертв Голодомору, СРСР в 20-х роках почав експорт пшениці в країни Європи і Америки.
Радянська влада замовчувала, що від голоду страждають не тільки в Поволжі, а й жителі південних областей Української республіки. На засіданні ЦК навіть була прийнята резолюція, в якій говорилося, що необхідно розрізняти заклики про допомогу в боротьбі з голодом у Росії від аналогічної ситуації на українських землях.
У День Голодомору в Україні також згадують трагедію 1932-1933 років, масштаби якої стали набагато більшими, ніж десятиліттям раніше.
За заявами самого Сталіна, урожай зерна в 1932 році в СРСР перевищив показники 1931-го. Проте радянська влада цілеспрямовано вилучала у жителів українських сіл пшеницю, також проводилася примусова конфіскація зерна, яке було призначене для збереження в фонді насіння.
Коли хліба в хаті не знаходили, забирали сухарі, запаси картоплі та овочів, соління на зиму. Навіть вилучали одяг і вироби зі шкіри, щоб люди їх не варили і потім не їли.
Всі спроби протидії цим злочинним заходам з боку керівництва СРСР придушувалися і жорстоко каралися. Відомі факти, коли вагони з конфіскованим зерном гнилі на залізничних станціях. У той же час ЦК була прийнята постанова "Про охорону соціалістичного майна". У народі цей документ назвали "законом про п'ять колосків". Згідно з ним, за жменьку зерна, принесену з колгоспних полів, могли розстріляти або відправити до в'язниці на 10 років.
Жертвами штучно створеного голодомору стали мільйони мешканців України, а злочинну політику більшовиків назвали геноцидом українського народу.
Приречені на голод українці їли рослини, деревну кору. М'ясо їм замінювали щури, миші, горобці. Жахливим наслідком Голодомору став канібалізм. Відомо близько 2000 випадків, коли голод штовхав людей на страшні злочини.
Українські селяни були ізольовані, часто не маючи можливості навіть виїхати до сусіднього населеного пункту. Тим, хто все ж зміг потрапити в місто, у магазинах було заборонено продавати хліб. Також селянам не дозволялося самостійно найматися на роботу на підприємства і заводи. На кордонах з Білоруською РСР, а також з Польщею і Румунією були збудовані загороджувальні загони для розстрілу українських біженців.
Страшні цифри про загиблих під час голоду в 1932 і 1933-му і через роки шокують. За даними дослідників, близько 25 000 українців вмирало щодня, тисяча осіб - щогодини, а за хвилину кількість загиблих в період Голодомору в Україні становила 17 осіб. У середньому в 1933 році тривалість життя була не більше 11 років.
За офіційними даними, жертвами Голодомору в Україні стало від 3,6 до 3,9 млн. осіб. Також історики стверджують, що від загальної кількості загиблих у СРСР від голоду, 81% були українцями.
Третій Голодомор в Україні стався після закінчення Другої світової війни і був спровокований не тільки неврожаєм, а й політикою сталінського режиму. У 1946-1947рр. з українських земель було вивезено сотні тонн зернових.
Українське сільське господарство сильно постраждало в період військових дій. Були розграбовані десятки колгоспів, радгоспів, різко скоротилося поголів'я худоби, зруйнована сільгосптехніка. Але навіть ці фактори і посуха 1946 року не вплинули на плани радянської влади з хлібозаготівлі.
Село вважалося "донором" для відновлення економіки держави. Не переймаючись про власних громадян, влада налагоджувала стосунки з країнами "соцтабору", поставляючи їм хліб. Величезними обсягами зерно вивозилося в Чехословаччину, Польщу, Румунію. А в цей час виснажені голодом українці шукали в полях мерзлі овочі, які могли залишитися після збору врожаю, їли гризунів, собак, кішок, вмирали від дистрофії і тифу. За приблизними підрахунками, жертвами голодомору 1946-1947рр. стало більше мільйона українців.
День пам'яті, 25 листопада - час вшанувати загиблих в Україні в ті страшні роки і запалити свічку за всіх, хто дізнався, що таке справжній голод.