Озеро вже не врятувати, але активісти закликають громадськість звернути увагу на відсутність налагодженої системи захисту природних озер Києва
Столичні активісти знову б'ють на сполох. Ще одне озеро назавжди зникло з "блакитної мапи" міста. Київ та його мешканці задихаються: викорчовуючи дерева і засипаючи природні озера, забудовники перетворюють колись найбільш зелену в Європі столицю у "бетонні джунглі".
Конфліктна ситуація виникла навколо озера Гарячка. Як повідомляють представники Асоціації рибалок України, протягом останніх чотирьох років в живописну водойму, що знаходиться в каскаді з 36 природних озер, Дарницька ТЕЦ №4 скидає розпечену вугільну суміш – відходи свого виробництва. Як результат, у Києві утворилася водойма, до країв заповнена шлаком і сміттям. Активісти переживають, якщо не вирішити цю проблему і не зупинити згубний процес, може статися техногенна екологічна катастрофа.
Ситуація з озером Гарячка в черговий раз показала, що в Києві існує реальна проблема захисту природних водойм. Експерти пояснюють, що сьогодні недобросовісним підприємцям практично нічого не варто назвати ледь не будь-яке озеро столиці технічним, використовуючи його для своїх потреб.
Історія почалася ще 50 років тому, коли в 1963 році швидкими темпами здавалася перша черга споруд Дарницького району Києва. Тоді для обігріву ще молодого мікрорайону побудували ТЕЦ-4. У гонитві за виконанням плану, для нової ТЕЦ не встигли побудувати басейни-відстійники. Питання вирішили відкласти на деякий час, а державна комісія погодилася прийняти недоукомплектовану ТЕЦ. Тоді під відстійники тимчасово виділили 2 природні озера.
Теплоелектроцентраль працює на вугіллі. Відходи у вигляді розпеченої вугільної суміші необхідно зливати в спеціальні бетонні басейни. Там суміш відстоюється, важкі компоненти осідають, потім воду фільтрують і після екологічного контролю зливають в зливову каналізацію. Решту вугільної суспензії утилізують.
Проте очисні споруди для ТЕЦ-4, що відповідають усім екологічнім нормам, так і не були побудовані. А "тимчасове рішення" розтягнулося на 50 років. Ідея відправляти небезпечні стоки в природні озера призвела до катастрофічних наслідків.
Результат бездіяльності – вже два природних озера безповоротно знищені.
За більш ніж 50 років так і не були побудовані необхідні відстійники. Одне з озер глибиною понад 20 метрів до країв наповнене відходами. Тепер на його місці виникла засипаний грунтом майданчик.
Наступним у аналогічний майданчик незабаром перетворитися сусіднє озеро Гарячка – одна з "клітин" єдиного ланцюжка з 36 озер цього району. Асоціація рибалок України повідомляє, що в цьому багатому каскаді озер водиться срібний і золотий карась, лин, окунь, щука, судак. У заростях очерету виводить потомство качка. І все це багатство, включаючи найчистішу джерельну воду, отруюється "тепловиками".
У свою чергу, адміністрація Дарницької ТЕЦ-4 (належить ТОВ "Євро-Реконструкція") стверджує, що озеро Гарячка не є природним водоймищем.
"Це технологічний об'єкт Дарницької ТЕЦ, побудований в 1950-х роках для тимчасового розміщення антрацитної золи", - йдеться в повідомленні на офіційному сайті КМДА.
А от в Асоціації рибалок України впевнені в протилежному.
"Природню мальовничю водойму перетворили на київський "водний Армагеддон". І це в той час, коли величезна кількість автомобілів з їхніми вихлопними газами, виробничі гіганти, які із-за того, що місто розростається "переселилися" з околиць майже у центр міста – всі ці фактори аж ніяк не поліпшують екологічний стан, як самого міста, так і його мешканців. І тому ці природні озера є "блакитними легенями" міста. Вбиваючи їх наноситься смертельний удар по здоров'ю киян", - каже голова Асоціації рибалок України Олександр Чистяков.
Депутат Київської міської ради VII скликання, секретар Постійної комісії з питань екологічної політики Сергій Костюк також підтримує це твердження.
"Більше 50 років в це озеро скидаються продукти переробки Дарницької ТЕЦ. У адміністрації є договір на те, що їм дозволено це робити. Звичайно, сьогодні цього природного озера, по суті, вже немає, воно вже неживе. На жаль, про відновлення цього озера вже не можна говорити. Ми втратили його назавжди. Але не потрібно забувати, що порушена екосистема: озеро входило до складу цілої гряди, з'єднаної підземними річками. Страждають інші сусідні водойми. І якщо ми зараз не зупинимо цей процес, то кожен рік ми будемо втрачати мінімум по одному озера", - ділиться своєю точкою зору Сергій Костюк.
Виявилося, що озеро Гарячка – як не дивно, і технічна, і природня водойма.
Крапки над "і" розставляє генеральний директор КП "Плесо" Денис Пікалов. Експерт пояснює, що сьогодні більшу частину колись природних озер можна назвати технічними, так як багато водойми були так чи інакше змінені людьми.
"Левова частка водойм Києва колись була частиною стариці Дніпра або інших річок. Але ми повинні розуміти, що протягом багатьох років всі ці водойми істотно змінювалися людьми у півантропогенні басейни. І в міжнародній практиці такі водойми так і називаються – "істотно змінено водні об'єкти". Приміром, деякі природні озера були серйозно поглиблені, що вплинуло на їх статус і подальше існування. Звичайно, це не означає, що такі водойми не можна використовувати для рекреаційних цілей, що вони раз і назавжди зіпсовані. Це всього лише означає, що у цих водойм є певний регламент і не завжди він дозволяє використовувати їх в рекреаційних цілях", - говорить Денис Пікалов.
Також експерт пояснює, що на сьогоднішній день озеро Гарячка також можна вважати технічним.
"Я нещодавно бачив лист Дарницької ТЕЦ, де адміністрація об'єкта заявляє, що все відбувається відповідно до регламенту, який узгоджений у всіх екологічних інстанціях. Тому сьогодні ми можемо говорити, що це дійсно вже технологічний район. Це водоймище з чітко визначеним призначенням, який служить чітким цілям. Але це не означає, що він повинен бути джерелом екологічної загрози", - уточнює Пікалов.
Голова Асоціації рибалок України також упевнений, що проблема столичних водойм полягає в їх "незахищеності", із-за чого в будь-який момент практично будь-озеро Києва можна назвати технічним.
"Біда столиці в тому, що 90% міських водойм не мають паспортів. Наші озера на карті — білі плями "непізнаних об'єктів". І це було зроблено спеціально, щоб вони не мали чітких меж природоохоронної прибережної території, на якій законодавством будь-яка господарська діяльність заборонена. Якщо в 1991 році у Києві налічувалося 480 водних об'єктів, то сьогодні їх залишилося 370. На балансі КП "Плесо" числиться всього 80 водних об'єктів, ще пару десятків озер знаходиться на балансі парків і в Заповідному Фонді, а решта просто безхозні, тому їх засипають і забудовують", - розповідає Олександр Чистяков.
Якщо з ситуацією безповоротності природного/технічного озера активісти змирилися. То питання екологічної проблеми залишається відкритим.
"Озеро Гарячка – це приватний випадок. Однак тут дійсно важливо перевірити дотримання екологічного законодавства. Міські жителі завжди повинні бути готові до умов техногенних аварій. Ми ніколи не можемо бути впевнені в тому, що вона не відбудеться. Просто потрібно контролювати ситуацію", - говорить генеральний директор КП "Плесо" Денис Пікалов.
На теплових електростанціях в даний час працюють в основному котельні установки, спроектувані та споруджені декілька десятиліть тому. У той час основним завданням експлуатаційного персоналу вважалося забезпечення ефективного спалювання палива: високий ККД, низькі втрати, довгострокова безаварійна робота. В даний час, на додаток до перерахованих вимоги до обладнання додалося ще одно – екологічгість.
"У топці утворюється певна кількість оксиду азоту NO. До виходу з котла частина оксиду азоту переходить в діоксид NO2. Крім цього, в золі містяться оксиди кремнію, алюмінію і заліза, а так само велика кількість вуглецю, так званого недожига вугілля. Якщо шлакові відвали знаходяться поруч з житловим сектором, то летюча вугільна суміш розповсюджена вітром може дуже негативно відобразиться на здоров'ї людей. Тривала дія навіть порівняно невеликих концентрацій NOx збільшує кількість гострих і хронічних респіраторних захворювань. Але найсумнішим в цьому є те, що постійне вдихання цього може спровокувати онкологічні захворювання. Підвищені концентрації оксидів азоту негативно впливають також на рослинний і тваринний світ. Якщо накопичення і зберігання золоотвалів відбувається в непідготовлених для цього місцях, то дуже висока ймовірність забруднення ґрунтових вод, що в свою чергу несе загрозу отруєння водойм, що знаходяться поруч", - говорить кандидат технічних наук Володимир Поліщук.
Зі свого боку, представники Дарницької ТЕЦ №4 запевняють, що ситуація з відходами на території цього об'єкту знаходиться під контролем.
"Згідно з висновком експертизи Інституту гігієни і медичної екології імені А. Н. Марзєєва, антрацитовий зола - це відходи низького IV класу токсичності, які можуть використовуватися як будівельні матеріали або добриво. У залитому водою стані вони нешкідливі. До того ж зола знаходиться там тимчасово: підсохлий вугільний шлам вивозять з водойми".
У КМДА також заспокоюють.
"Управління екології Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища КМДА здійснює посилений моніторинг ситуації навколо водоймища. Ми повинні бути впевнені в тому, що відходи, які там розміщуються, не шкодять здоров’ю людей. Окрім того, ТОВ "Євро-Реконструкція" має й надалі забезпечити постійний полив дамби біля водоймища, аби пил не піднімався в повітря. На сьогодні дані моніторингу свідчать про те, що рівень забруднення у результаті роботи ТЕЦ не перевищує допустимі норми, але ми продовжимо посилений нагляд за станом водоймища й території навколо нього", - запевнив заступник голови КМДА Петро Пантелєєв.
В Асоціації рибалок України відзначають, що на прикладі втраченого озера можна врятувати не одне водоймище, почати відроджувати дані природою природні багатства Києва. Важливо зберегти "блакитні легені" столиці.